-
1 числительное
в знач. сущ. грам.числі́вник -
2 имя
1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.* * *1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́нняво и́мя кого́-чего́ — в ім'я́ кого́-чого́
и́менем кого́-чего́ — ім'я́м (і́менем) кого́-чого́
и́мени кого́-чего́ — і́мені кого́-чого́
называ́ть ве́щи свои́ми (со́бственными, настоя́щими) имена́ми — назива́ти ре́чі свої́ми (вла́сними, спра́вжніми) імена́ми
на и́мя чьё — ( адресованный) на ім'я́ чиє́
носи́ть и́мя — ма́ти ім'я́
от и́мени кого́ — від і́мені кого́
по и́мени — на ім'я́, на йме́ння
с мировы́м и́менем — зі світови́м ім'я́м (і́менем)
соста́вить (сде́лать) себе́ и́мя — здобу́ти собі́ ім'я́
то́лько по и́мени — (внешне, формально) ті́льки (лише́, лиш) за на́звою (на йме́ння)
2) грам. ім'я́и́мя прилага́тельное — прикме́тник
и́мя существи́тельное — іме́нник
и́мя числи́тельное — числі́вник
собира́тельное и́мя — збі́рне ім'я́
-
3 количественный
кількісний, числовий, чисельний, (варв.) квантитативний. -ное различие - кількісна (числова) відмінність (різниця), відмінність (різниця) що-до кількости. -ный анализ, мат. - кількісна аналіза. -ное числительное, грам. - кількісний числівник.* * *кі́лькісний\количественный ана́лиз — хим. кі́лькісний ана́ліз
См. также в других словарях:
ЧИСЛИТЕЛЬНОЕ — часть речи, объединяющая группу слов со значением количества (количественное числительное). Слова со значением порядка предметов при счете (т. н. порядковые числительные) включаются в систему прилагательных … Большой Энциклопедический словарь
ЧИСЛИТЕЛЬНОЕ — ЧИСЛИТЕЛЬНОЕ, ого, ср. или имя числительное в грамматике: слово (существительное или прилагательное), обозначающие количество или количественный признак, порядок предметов при счёте. Количественное ч. (обозначающее количество как число, напр. два … Толковый словарь Ожегова
числительное — сущ., кол во синонимов: 1 • имя числительное (1) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
ЧИСЛИТЕЛЬНОЕ — ЧИСЛИТЕЛЬНОЕ, часть речи, обозначающая количество предметов и порядок их при счете и выражающая эти значения в грамматических категориях падежа, отчасти рода и числа. Различают числительные: количественные ( два , пять ), собирательные ( двое ,… … Современная энциклопедия
Числительное — ЧИСЛИТЕЛЬНОЕ категория слов, обозначающих определенное число, порядок и кратность (два, второй, дважды и пр.). Иногда к Ч. относят и слова, обозначающие неопределенное число или порядок (много, мало, сколько, столько, несколько, который). Ч.… … Словарь литературных терминов
числительное — символ числа запись числа цифровой числовой — [Л.Г.Суменко. Англо русский словарь по информационным технологиям. М.: ГП ЦНИИС, 2003.] Тематики информационные технологии в целом Синонимы символ числазапись числацифровойчисловой EN numeral … Справочник технического переводчика
Числительное — ЧИСЛИТЕЛЬНОЕ, часть речи, обозначающая количество предметов и порядок их при счете и выражающая эти значения в грамматических категориях падежа, отчасти рода и числа. Различают числительные: количественные (“два”, “пять”), собирательные (“двое”,… … Иллюстрированный энциклопедический словарь
Числительное — Имя числительное самостоятельная часть речи, обозначающая количество или количественный признак, порядок предмета при счёте, отвечает на вопросы «который?», «сколько?». Имя числительное это самостоятельная часть речи, обозначающая количество и… … Википедия
Числительное — Числительное класс полнозначных слов, обозначающих число, количество, меру и связанные с числом мыслительные категории порядка при счёте, кратности (повторяемости), совокупности. В соответствии с этими значениями выделяются различные виды… … Лингвистический энциклопедический словарь
числительное — самостоятельная часть речи. Общее значение числительного – называть точное количество (для сравнения: неопределённое количество может обозначаться местоимением несколько или существительным море цветов). Числительные делят на количественные и… … Литературная энциклопедия
числительное — часть речи (класс слов), обозначающая количество и порядок предметов при счёте. В русском языке числительные делятся на два разряда: количественные (два, сорок, сто и др.) и порядковые (второй, сороковой, сотый и др.; некоторые лингвисты относят… … Энциклопедический словарь
