Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

череп

  • 1 череп

    1) че́реп
    2) ( лёд) диал. голощі́к, -що́ку, голощо́к
    3)

    черепья́ — (мн.: черепки, обломки, осколки) диал. череп'я́, черепки́, -кі́в

    Русско-украинский словарь > череп

  • 2 гончарная труба

    череп'я́на труба́

    Русско-украинский политехнический словарь > гончарная труба

  • 3 гончарный покров

    череп'я́ний по́крив

    Русско-украинский политехнический словарь > гончарный покров

  • 4 гончарная труба

    череп'я́на труба́

    Русско-украинский политехнический словарь > гончарная труба

  • 5 гончарный покров

    череп'я́ний по́крив

    Русско-украинский политехнический словарь > гончарный покров

  • 6 глиняный

    глиняний; (о посуде) череп'яний. [Глечик череп'яний].
    * * *
    гли́няний; ( о гончарных изделиях) череп'я́ний

    Русско-украинский словарь > глиняный

  • 7 черепок

    I
    черепо́к, -пка́; череп'я́нка

    черепки́ — мн. черепки́, -кі́в, собир. чере́п'я

    II
    1) ( череп) че́реп, прен. черепо́к, -пка́
    2) см. череп 2)

    Русско-украинский словарь > черепок

  • 8 лицевой

    1) лицьовий. -вая кость - лицьова кістка. -вой угол - лицьовий кут (-та). -вой череп - череп (-па) обличчя (-ччя). -вое полотенце - см. Лицевик;
    2) (о лице предмета) правий, лицьовий, зверхній. -вая сторона - правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку), лице; срв. Лицо 6. [В цеї хустки другий бік (изнанка) кращий за правий (за лице) (Брацлавщ.). Причепиш (дві каблучки золоті) до обох нарамників наплічника знизу, з лицьового боку його (Біблія)]. -вая сторона карты, монеты - лице карти, монети. [Грошам лиця нема (Номис)]. -вая сторона ткани - лице, правий, лицьовий (и т. д.) бік тканини;
    3) (о лице здания) чільний; чоловий. -вая сторона дома - чоло, чільний бік (р. боку) будинку. - вой фасад - чолова фасада. -вой чертёж дома - чоловий рисунок (-нку) (план) будинку;
    4) (снабжённый рисунками) лицевий, образовий (рукопис);
    5) (персональный) особовий, особистий. -вой счёт - особистий рахунок (-нку). -вая книга, бухг. - особова книга (книжка), книга (книжка) особистих рахунків.
    * * *
    1) ( относящийся к лицу человека) лицьови́й, лице́вий
    2) (наружный, передний) лицьови́й, лицеви́й; ( верхний) горі́шній, ве́рхній; (о ткани, одежде) пра́вий; ( о здании) чільний, чолови́й
    3) ( личный) особо́вий
    4) (о старинных рукописях, книгах) лице́вий

    Русско-украинский словарь > лицевой

  • 9 черепяной

    тж. череп`яный
    череп'я́ний

    Русско-украинский словарь > черепяной

  • 10 глиняный

    техн.
    гли́няний; ( о гончарных изделиях - ещё) череп'я́ний

    Русско-украинский политехнический словарь > глиняный

  • 11 глиняный

    техн.
    гли́няний; ( о гончарных изделиях - ещё) череп'я́ний

    Русско-украинский политехнический словарь > глиняный

  • 12 вдребезги

    вдрізки, вдрузки, на дрізки, [в] на дрозки, на гамуз, на ґамуз, на камуз, на череп'ячко. [Крила у вітряку буря вдрозки поламала. Побити(ся) на гамуз].
    * * *
    нареч.
    1) ( на мелкие части) уще́нт, на (у) дрі́зки, на (у) дру́зки, на га́муз
    2) ( совершенно) уще́нт; вдрузки

    Русско-украинский словарь > вдребезги

  • 13 гончарный

    ганчарний, ганчарський, ганчарницький. [Глина ганчарна, ганчарська].
    * * *
    гонча́рний; ( об изделиях) череп'я́ний; ( относящийся к гончарству) гонча́рський

    Русско-украинский словарь > гончарный

  • 14 дребезг

    чаще мн. дребезги дрізки, (диал.) друзки (ум. дрізочки, друзочки), скалки, скляночки. [Чарка впала додолу й розбилася на скалки]. Разбить в дребезги - розбити на дрізки (диал. на друзки), на скалки, на гамуз, на камуз, на череп'ячко, потрощити, помізчити, поскіпати. [Потрощив, помізчив ті горщики. Ми з коцюбами підемо і тим панським слугам голови поскіпаємо (Франко)].
    * * *
    1) (звон разбиваемого стекла, падающего металла) дзе́нькіт, -коту, бря́зкіт; дре́нькіт
    2)

    дре́безги — (мн.: мелкие частицы разбитых предметов; остатки чего-л.) дрі́зки, -зок, дру́зки, скалки́, -ло́к

    Русско-украинский словарь > дребезг

  • 15 застревать

    застрянуть и застрять застрягати, застрягнути и застрягти, застряти, устрягати, устрягти, захряснути, (о мног.) позастрягати, пострягнути. [Піде собі у двір та там і застрягне (Свидн.). Курка застрягла в плоті (Звин.). Як то нам застряти у неволі вічній (М. Вовч.). Устряг старий у солому по самі пахви (Свид.). А тут ще й дзвін удався як череп'яний, бо на якийсь десяток карбованчиків таки захрясло у пан-отця (Свидн.). Греблю прорвала вода, і вози там позастрягали. Де-де, а тут коні пострягнуть (Основа)]. Застрявший - застряглий, устряглий, захряслий.
    * * *
    несов.; сов. - застр`ять
    застрява́ти, -рява́ю, -рява́єш и -ряю́, -ряє́ш, застря́ти, -ря́ну, -ря́неш и мног. позастрява́ти, застряга́ти, застрягнути и застря́гти, -гну, -гнеш и мног. позастряга́ти; (сов.: увязнуть) захря́снути, захря́сти, -сну, -снеш

    \застреватьть в го́рле — застрява́ти, застря́ти (застряга́ти, застря́гнути и застря́гти) в го́рлі

    Русско-украинский словарь > застревать

  • 16 краниология

    краніологія, наука про череп.
    * * *
    антр.
    краніоло́гія

    Русско-украинский словарь > краниология

  • 17 краниометрия

    краніометрія, вимірювання черепів.
    * * *
    антр.
    краніоме́трія

    Русско-украинский словарь > краниометрия

  • 18 накрест

    нрч. на(в)хрест, наохрест, охрест, хресно, перехрестям, уперехрест, крижем; срв. Крестообразно. [Поскладали вони лопати навхрест (Звин.). Я розколю дурний твій череп навхрест (Куліш). Б'є нахрест палкою по дверях (Грінч. III)]. Складывать, сложить руки -рест - складати, скласти руки на(в)хрест (наохрест, охрест, перехрестям), скрижувати, скрижити руки. Крест -рест - на(в)хрест, уперехрест.
    * * *
    нареч.
    на́вхрест; о́хрест

    Русско-украинский словарь > накрест

  • 19 накрывать

    накрыть
    1) кого что чем - накривати, накрити, (укрывать) укривати, укрити, (покрывать) покривати, покрити, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) навертати, навернути, (о мног.) понакривати, повкривати, понавертати кого, що чим. [Накрив очі китайкою, заслугою козацькою (Пісня). Понакривав вулики покрівлями череп'яними (Грінч.). Лягайте, дітки, спати, а я вас повкриваю гарненько, щоб не померзли (Богодух.). Навернула його коритом (Борзенщ.)]. -ть голову - надівати, надіти, накладати, накласти шапку (капелюха и т. п.) (на голову). -ть голову платком - напинати, напнути и нап'ясти, запинати, запнути и зап'ясти голову хусткою, напинатися, напнутися, запинатися, запнутися хусткою, (редко, пров.) напрядати, напря[е]нути хустку на себе. [Ти хоч-би напренула на себе хустку, чи що (Олександр.)]. -ть стол скатертью - застеляти, застелити стіл скатеркою (настільником). -ть (на) стол - накривати, накрити стіл (на стіл), застеляти, застелити стіл, готувати, наготувати стіл до обіду, до вечері. [Накривай на стіл! (Брацл.). На понакриваних столах поставили закуски та напитки (Н.-Лев.). Чи не час-би вже столи застеляти? (Н.-Лев.)]. -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) - накривати, накрити віз (воза), (пров.) напрядати, напря[е]нути віз (воза). [Напрядали віз рядниною (повстю, шкурою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) застукувати, застукати; заскакувати, заскочити, (поймать) злапати, зловити, (захватить) захопити кого. [Застукав, як сотника в горосі (Приказка). Нарвав він черешень, сів їсти, - Хведір його застукав: «А що ти робиш у чужому садку?» (Звин.). Не хочу, не хочу… незабаром усі ваші поприходять, застукають тут нас (Крим.). Орда людей живцем брала, де кого заскочила (Літопис Величка)]. -крыть кого на месте преступления - застукати (заскочити, злапати, зловити) кого на гарячому (вчинку). -крыть кого на два рубля - нагріти (напекти) кого на два карбованці. Накрытый -
    1) накритий, укритий, покритий, навернутий и навернений, понакриваний, повкриваний, понавертаний; напнутий, нап'ятий и напнений, запнутий, зап'ятий и запнений; накритий, понакриваний, застелений, наготовлений до обіду, до вечері. [Там серед двору столи понаставляні, понакривані (Рудч.)];
    2) застуканий, заскочений, злапаний, зловлений, захоплений. -ться -
    1) накриватися, накритися, понакриватися; бути накриваним, накритим, понакриваним и т. п.;
    2) (какой-л. одеждой) накриватися, накритися, напинатися, напнутися и нап'ястися, (редко, пров.) напрядатися, напря[е]нутися, (укрываться) укриватися, укритися, (о мн.) понакриватися, понапинатися, понапрядатися, повкриватися чим. [Стоїть дівка з козаком, накрилася рукавом (Пісня). Напнулася од дощу свитиною. (Богодух.). Один рукав підстелю, другим напрянуся (Грінч. III). Жінки понакривалися білими хустками (Комар.). В їх на плечах бурнуси, що одкидаються на голову, - понапиналися їми (Крим.). Полягали на печі, ще й кожухами повкривалися (Харківщ.)]. -кройся!, -кройтесь! - надінь (наклади) (на голову) шапку (капелюха и т. п.), надіньте (накладіть) (на голову) шапки (капелюхи и т. п.).
    * * *
    несов.; сов. - накр`ыть
    1) накрива́ти, накри́ти, -кри́ю, -кри́єш и мног. понакрива́ти; (какой-л. одеждой) напина́ти, на́пнути и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти

    \накрыватьть [на] стол — накрива́ти, накри́ти [на] стіл (до сто́лу), застеля́ти, застели́ти стіл

    \накрыватьть завтра́к (обе́д, у́жин; за́втракать, обе́дать, у́жинать) — накрива́ти, накрити сніда́нок (обі́д, вече́рю; сні́дати, обідати, вече́ряти); ( приготовлять) приготовля́ти, приготува́ти и пригото́вити сніда́нок (обі́д, вече́рю; сні́дати, обі́дати, вече́ряти)

    2) ( захватывать врасплох) накрива́ти, накри́ти, засту́кувати, -кую, -куєш [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому], засту́кати [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому]; сов. заско́чити
    3) ( одурачивать) накрива́ти, накри́ти

    Русско-украинский словарь > накрывать

  • 20 побивать

    побить
    1) побивати, побити, вибити (с усилит. знач.) попобити кого, (вульг.) боки полатати, бебехи надсадити кому. [Деся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити- побивати. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре й прогнали]. У Фили пили, да Филю же -били - за моє жито та мене й побито. Он затеял ссору, и его -били - він завівся (з сваркою) і його побито. -вать камнями - побивати (побити) камінням, каменувати (покаменувати) кого. [Єрусалиме, що каменуєш посланих до тебе (Св. П.)]. -бить физиономию, морду кому - набити (натовкти) пику, морду кому, набити (натовкти) по пиці, по морді кого. Не -вши, не выучить - наука не буває без друка;
    2) (побеждать, превосходить) побивати, побити, переважати, переважити, повершити кого, гору (верх) брати, взяти над ким. [Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває (Куліш)]. Он всех бойцов -вает - він усіх бійців побиває, над усіма бійцями гору бере. -вать, -бить рекорд - побивати, побити рекорд, взяти (гору) над усіма. Я -бил вашего короля козырем - я вашого короля козирем побив (накрив);
    3) (перебить всех) побити, вибити, повбивати, повибивати (всіх, до ноги). Срв. Перебивать 2;
    4) (разбить, избить во множ.) побити, потовкти, потрощити що. -бить посуду в дребезги - побити (потовкти, почерепити) посуд на дрі[у]зки, на дріб'язок, на череп'я. -бить вёдра - побити (потрощити) відра. [Пішла по воду, відра побила]. Лошади -ли телегу - коні побили (потрощили) воза. Град -бил весь хлеб, градом весь хлеб -било - град увесь хліб побив (вибив, повибивав), (сильно смяв) помотлошив, градом увесь хліб побило (вибило, повибивало), помотлошило. Мороз -бил, морозом -било яблоки, цвет на деревьях - мороз побив, морозом побило яблуні, цвіт на дереві. Побитый - побитий, попобитий, вибитий и т. д. -тый камнями - побитий камінням, покаменований. -тый градом - побитий, вибитий градом, градобійний, помотлошений, (слегка) поколошканий. Хлеб -тый градом - градобійний хліб, градобоїця.
    * * *
    несов.; сов. - поб`ить
    1) побива́ти, поби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти
    2) (несов.: нанести побои) поби́ти, наби́ти; натовкти́, потовкти́, погрі́ти, полата́ти, многокр. попоби́ти
    3) (несов.: попортить, разбить, уничтожить) поби́ти; ( поколотить) потрощи́ти, потовкти́; (градом, дождём) ви́бити и повибива́ти, поколо́шкати

    моро́зом поби́ло — безл. моро́зом поби́ло (потопта́ло)

    Русско-украинский словарь > побивать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • ЧЕРЕП — муж. твердая, жесткая, тонкая покрышка, б.ч. природная. Череп животного, человека, костяной покров мозга, костяк головы. Череп образован как бы из трех расплющенных позвонков, представляя продолженье хребта. По черепу узнают поколения… …   Толковый словарь Даля

  • ЧЕРЕП — (cranium), скелет головы позвоночных, а также хрящевая капсула, защищающая мозг у головоногих моллюсков. У позвоночных образован хрящом и (или) костью. Подразделяется на эндокраниум, представленный эмбриональным хрящевым черепом и его… …   Биологический энциклопедический словарь

  • Череп — (cranium), кости черепа, анатомия черепа, картинки черепа Череп (cranium). Вид спереди. 1 лобная кость 2 венечный шов 3 теменная кость 4 …   Атлас анатомии человека

  • ЧЕРЕП — (cranium), т. е. скелет головы позвоночных, составляется из двух главных отделов: осевого черепа и висцерального скелета. Осевой череп является хрящевой или костной коробкой, заключающей в себе и защищающей головной мозг, орган слуха и орган… …   Большая медицинская энциклопедия

  • череп — ЧЕРЕП, а, м. Голова. Череп как Дом Советов у кого 1. О большом количестве проблем или о сильной головной боли. 2. О чьем л. большом уме. Поскрести череп подумать, поразмыслить. Восстановление черт лица по черепу макияж. См. также: вскрыть;… …   Словарь русского арго

  • Череп — человека. ЧЕРЕП, скелет головы позвоночных животных и человека. Предохраняет головной мозг от повреждений. У человека различают мозговой (вместилище головного мозга) и лицевой (висцеральный) череп. У взрослого человека кости черепа соединяются… …   Иллюстрированный энциклопедический словарь

  • ЧЕРЕП — скелет головы позвоночных животных и человека. У взрослого человека кости черепа соединяются швами. У новорожденных в местах соединения отдельных костей черепа имеются неокостеневшие участки, т. н. роднички. В черепе человека различают мозговой… …   Большой Энциклопедический словарь

  • ЧЕРЕП — ЧЕРЕП, костная основа головы. У млекопитающих череп состоит из СВОДА ЧЕРЕПА, покрывающего мозг, а также лицевых и челюстных костей (лицевой череп). Нижнюю ЧЕЛЮСТЬ иногда не считают частью черепа. Существует 14 лицевых костей, большая часть из… …   Научно-технический энциклопедический словарь

  • ЧЕРЕП — ЧЕРЕП, черепа, мн. черепа, муж. Кости головы у позвоночных. «Череп сей хранил тяжеловесный мозг барона.» Пушкин. «Князь тихо на череп коня наступил.» Пушкин. ❖ По черепу (ударить, хватить; вульг.) по голове, по затылку. Хвать его по черепу.… …   Толковый словарь Ушакова

  • ЧЕРЕП — Череп: А — коровы, Б — овцы, В — свиньи, Г — лошади. Череп: А — коровы, Б — овцы, В — свиньи, Г — лошади, 1 — резцовая кость; 2 — верхняя челюсть; 3 — подглазничное отверстие; 4 —… …   Ветеринарный энциклопедический словарь

  • череп — чайник, голова, черепушка, кость, бубен, черепок, репа Словарь русских синонимов. череп сущ., кол во синонимов: 13 • бубен (28) • …   Словарь синонимов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»