-
1 конфуціанство
КОНФУЦІАНСТВО (кит. - школа вчених-книжників) - одна з головних давньокит. шкіл. Виникнення К. пов'язано з життям та діяльністю Конфуція (VI - V ст. до н. е.). Соціальною базою К. стало середовище вчених-інтелектуалів, які були усунуті від влади і мали головним заняттям вивчення та викладення книг старовини: "Ши цзин" ("Канон змін"), "Шу цзин" ("Канон історії"), "Лі цзи" ("Книга ритуалів"), "Юе цзин" ("Канон музики"). Представники раннього К. акцентували увагу на етико-соціальних проблемах; питання онтології, космології, логіки майже ігнорувались. Етико-соціальне вчення Конфуція являє собою перший етап становлення К. В центрі його уваги - антропологічні проблеми, а також спроби відродити в житті суспільства традиції давнини. Після смерті Конфуція з середовища його послідовників вийшло вісім напрямів, з яких найважливіше значення мають полярні концепції (пізніше - "ортодоксальна" та "неортодоксальна") Мен цзи і Сюнь цзи. Найзначніший внесок Мен цзи в ідейну спадщину К. - концепція природжено "доброї" природи людини (сін), з якої на соціальному рівні походила теорія "гуманного правління", що засноване на пріоритеті та праві народу скидати розбещеного правителя. Сюнь цзи виходив з тези природжено "злої" природи людини; головним завданням держави оголошувалось виховання "добрих" людських якостей, а головним завданням правителя - "завоювання" народу шляхом любові до нього та справедливих наказів. В часи імперії Цинь (221 - 207 до н. е.) К. було заборонено, але після її зруйнування роль К. знову зростає. За правління імператора У-ді (II ст. до н. е.) К. набуло статусу державної ідеології Китаю і в цьому стані перебувало до поч. XX ст. У кін. XIX - XX ст. спроби асиміляції К. з ідеями західної культури, що почали проникати в Китай, мали своїм наслідком формування постконфуціанства. К. справило великий вплив на ідейні та духовні традиції багатьох сусідніх держав - Японії, Кореї, В'єтнаму. -
2 Конфуцій
Конфуцій, Кун Цю, Кун Чжунні; Кун-цзи (вчитель Кун) (551 до н. е., Цоу в царстві Лу, суч. Цюйфу, пров. Шаньдун - 479 до н.е) - кит. філософ. Походив з сім'ї, вірогідно, аристократичного, але збіднілого роду. Займався самоосвітою; обіймав декілька високих адміністративних посад, але недовго. 13 років мандрував, пропагуючи своє вчення. Займався редагуванням творів давнини "Ній цзин", "Шуцзин", "Юе цзин", "Ліцзи"; вдосконалював своє вчення та передавав його своїм учням. К. приписується складання першого історичного літопису "Чунь цю" ("Весни та осені"). За своєю спрямованістю вчення К. є переважно етико-соціальним (див. конфуціанство). В центрі його уваги - людина та її сьогоденне життя, засоби вдосконалення міжлюдських взаємин. Гармонійні соціальні стосунки залежать від впровадження умов пристойності; це шлях "доброго смаку" й добропорядності ("Лі"). Реформування суспільства розпочинається з індивіда. Якщо в житті індивидів та родин є лад, то він запанує й у всій державі. Правителі повинні уособлювати взірець добропорядності й, таким чином, здатності до реформ. К. вважав, що чесноти, а не спадковість чи сила армії мають бути найголовнішою підставою для обрання правителів усіх рівнів, включно з імператором.[br]Осн. тв.: "Лунь Юй", відомий під назвою "Anales" ("Зібрання", "Уривки"). -
3 лі
ЛІ (кит. - принцип, закон, істина, атрибут) - 1) Одна з основних категорій кит. філософії, визначає ідею загального, універсального упорядкувального начала, закону, властивого Всесвітові, а також кожному об'єктові або явищу. У філософському сенсі зустрічається, починаючи з Мен Цзи, Мо-Цзи, Сюнь Цзи. Для Хань Фея Л. є загальною "культурою формування речей". 2) Етикет, церемонії, ритуали. Використовувалась у найстаріших пам'ятках "Ши цзин" та "Шу цзин" в значенні релігійних та придворних ритуалів, обрядів. Для Конфуція Л. означає комплекс ознак поведінки людини як на особистому, так і на державному рівні. Дотримання нормативного набору Л. є головним показником пристойності людини і основною характеристикою ідеального типу особи - цзюнь-цзи. В цьому значенні категорія Л. використовувалась представниками раннього конфуціанства, що дало привід для критики конфуціанців з боку інших філософських шкіл (моїзм, легизм, даосизм), які вбачали інші важелі регуляції поведінки людей в суспільстві. В таких творах кит. філософії, як "Лі Цзи", "Чжоу Лі" категорія Л. набуває значення соціального, етичного та загальнокультурного нормативу, стає в один ряд із категоріями "гуманність", "доброчесність" та ін.А. Усик -
4 Лао-Цзи
Лао-Цзи (Старий Вчитель, Старе Немовля) (бл. VI - V ст. дон. е.) - давньокит. філософ, напівлегендарний засновник даосизму. Попри те, що сучасна синологія піддає певному сумніву історичність його персони, традиційно вважається, що він був родом з повіту Ку в царстві Чу, прозивався Лі Ер (Лао Дань, Ли Бонн, Лао Лай-Цзи), служив головним архіваріусом держави Чжоу і, зустрічаючись із Конфуцієм, повчав його. За оповіддю, після нього залишився трактат "Дао Де Цзин" ("Вчення про шлях та його переваги"), що містив п'ять тисяч ієрогліфів. Вчення Л.-Ц. спирається на дао як центральну категорію. Дао не може бути ні названим, ні визначеним; виступає водночас і як плідне, жіноче начало, й разом з тим - як взірець природності (єства) для всього сущого, у тому числі й людини. Адже людина, на думку Л.-Ц., втрачає природність після народження, отримуючи знання та виконуючи різноманітні дії для задоволення своїх п'яти відчуттів Є. диним шляхом повернення до природності є слідування дао, тобто недіяння (у-вей) та відмова від знань. Повернення природності призводить адепта дао до певного стану безсмертя, коли ніщо з оточення не в змозі заподіяти йому шкоди. Соціальний лад також залежить від кожної окремої людини: заспокоївши саму себе, вона втихомирює тим самим усю Піднебесну.
См. также в других словарях:
Цзин Кэ — 荆轲 Род деятельности: Наемный убийца Дата рождения: ? Место рождения: Малое Вэй … Википедия
ЦЗИН — ЦЗИН (кит. семя, а также дух, духовные силы, эссенция, утончение, тончайшее, семенное) одна из самых специфических категорий китайской философии. Исходное значение цзин “отборный, очищенный рис” (“Лунь юй”) обрело два семантических полюса:… … Философская энциклопедия
Цзин — (Jing) русская транскрипция нескольких китайских слогоморфем. Употребление в китайском языке Русское написание цзин соответствует трём слогам стандартного китайского языка (путунхуа), различающимся только тоном и написанием: jīng … … Википедия
Цзин — (қыт. тұқым; сол сияқты басқа мағыналары да бар: рухани күштер, эссенция (мән), жіңішкелік,т.б) – қытай философиясында ци (пневма) және жэнь (рух) ұғымдарымен қатар әлемнің үш негізгі субстанцияларының бірі. Ол туралы даостық «Дао дэ цзин»… … Философиялық терминдердің сөздігі
Цзин-ди — (漢景帝) Фамилия: Лю (劉 liú) Имя: Ци (啟 или 啔 qĭ) Храмовое имя: Сяоцзин (孝景, xiào jĭng) «filial and decisive» Цзин ди (кит. упр. 漢景帝 (汉景帝) … Википедия
ЦЗИН — ЦЗИН, в китайской мифологии оборотни … Энциклопедический словарь
ЦЗИН — в китайской мифологии оборотни … Большой Энциклопедический словарь
ЦЗИН — (в первом значении «очищенный рис», отсюда «эссенция», «экстракт»), в китайской мифологии: 1) субстанция, заключающаяся в каждом живом существе. Согласно даосской концепции в момент рождения человека образуется дух (шэяь), являющийся как бы душой … Энциклопедия мифологии
цзин — сущ., кол во синонимов: 3 • дух (136) • семя (18) • сила (117) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
Цзин Ши — Мадам Цзин. Рисунок из старинной книги. Чжэн Ши (кит. 鄭氏, 1785 1844) китайская морская разбойница, которая снискала славу одного из самых удачливых пиратов в истории. Она командовала флотом в 2 000 судов и имела под своим началом более 70 000… … Википедия
Цзин Хао — … Википедия
