хочу

1. кінні перегони; хочу ат скакун ВН, СК.

2. скакун М; пор. хош II, хошу.

насытить

1) (накармливать досыта) нагодовувати, нагодувати (досита, досхочу, до-не(с)хочу), (обычнее в возвыш. речи) насищати и насищувати, ситити, наситити, (о мног.) понагодовувати, понасищати и понасищувати кого чим; срв. Накармливать. [Жаднючого не нагодуєш (Київщ.). Старшого сина ситить, жалує, поважає (Ант.-Драг.). Трупи-б тліли та ситили і без того ситу землю (Мирний)];

2) (перен.) насищати и насищувати, наситити кого чим; (удовлетворять) задовольняти и задовол(ьн)ювати, задовол(ьн)ити, вдовольняти и вдовол(ьн)ювати, вдовол(ьн)ити кого чим. [Сріблом-злотом панів насищати (ЗОЮР II). Думки насищай минулим щастям (Куліш). Читаючи, душу свою насищає словом (Грінч.). Є чим серце наситити (Федьк.). Не наситив своєї помсти (Сторож.)]. -тить любознательность чью - вдовольнити допитливість (жадобу до знання) чию, наситити ззнаттєлюбивість (знаттєлюбність) чию;

3) хим. и перен. - насич[щ]увати, наситити що чим. Насыщенный -

1) нагодований, насищений, понагодовуваний, понасищуваний;

2) насищений; задовол(ьн)ений, вдовол(ьн)ений;

3) насич[щ]ений. [Любо їй дихати теплим повітрям, насиченим пахощами (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) нагодовуватвся, бути нагодовуваним, нагодованим, понагодовуваним; насич[щ]уватися и насищатися, бути насич[щ]уваним, насич[щ]еним, понасич[щ]уваним и т. п. [Околишня тиша насичена була тривогою (Коцюб.)];

2) (наедаться) наїдатися, наїстися (досита, досхочу, до-не(с)хочу) чим, чого и з чого, заїдатися (редко), заїстися, доїдати (редко), доїсти, заживлятися, заживитися, (слегка) оживлятися, оживитися, (обычнее в возвыш. речи) насищатися и насищуватися, насититися чим, (о мног.) понаїдатися, позаїдатися (редко), позаживлятися, понасищатися и понасищуватася; (удовлетворяться) вдовольнятися, вдовол(ьн)итися; срв. Наедаться 2. [Я вже наївся, - не хочу більше (Гайсинщ.). Сідай обідай, - грушками (з грушок) не наїсися (Брацл.). Наш люд тої землі ніколи не наїдається: хоч-би й скільки мав, хочеться ще більше (Звин.). Не доїси стравою, то намагай хлібом (Чуб. III). Що сама поїм-же (груші), то не оживлюся, а милому однесу, слави наберуся (Гнідич). «Їж», - каже, - «насищайся!» (Свидн.). Їли хліб і наситилися (Морач.). Купити хліба досить, щоб насититись (Франко). І їли і вдовольнились усі (Морач.)];

3) (перен.) насищатися и насищуватвся, насититися чим, (удовлетворяться) задовольнятися, задовол(ьн)итися, вдовольнятися, вдовол(ьн)итися чим; (наслаждаться) тішитися, втішатися, натішитися чим и з чого, (преимущ. лицезрением) напасатися, напастися чим. [Не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи (Куліш). Ті, що жадають правди, задовольняться (Біблія). Як напасеться його тілом, побачить тоді, що помилилась вибором (Куліш)];

4) хим. и перен. - насич[щ]уватися, насититися.

* * *

несов.; сов. - нас`ытить

1) ( кормить досыта) нагодо́вувати, -довую, -довуєш, нагодува́ти, -дую, -дуєш и мног. понагодо́вувати, насища́ти, наси́тити, -сичу, -ситиш

2) хим., перен. наси́чувати, наси́тити, -сичу, -ситиш, несов. ситити

1. n

1) розм. нішо, нічого; нуль

2) міф. водяник; русалка

2. adv

ні, не; ніскільки

3. v розм.

1) відхилити (прохання тощо)

2) відмовитися (від чогось)

3) заборонити; відмінити

4. int розм.

1) стій!, кинь!

2) не можна!; не хочу!; не дозволю!

3) шк. увага!, будь обережний!, обережно!

* * *

1) стій!, кинь!

2) не можна!; не хочу!: не дозволю!

3) aмep. увага!

1. n

1) недостача, брак; відсутність (чогось — of)

2) необхідність, потреба (у чомусь — of)

3) звич. pl потреби, бажання

4) нужда, бідність

2. v

1) хотіти, бажати

2) не вистачати, бракувати, зазнавати нестачі (чогось)

3) потребувати (чогось), мати потребу (в чомусь); бути потрібним (необхідним)

4) бідувати; жити в нужді

5) вимагати, викликати; хотіти бачити (когось)

* * *

1) хотіти, бажати; жадати

2) відчувати нестачу ( у чомусь); бракувати

3) мати потребу, відчувати нестачу, потребу (у чомусь, у комусь)

4) вимагати, викликати ( когось); хотіти бачити ( когось)

5) бути потрібним, необхідним

1. n

1) бажання, побажання

2) воля; наказ

3) прохання

4) бажане, предмет бажання

5) проклін; накликання біди

2. v

1) бажати, висловлювати побажання; хотіти

2) накликати (лихо)

3) насилати (проклін)

4) розм. рекомендувати

* * *

1) бажання; побажання; намір

2) воля; наказ

3) прохання

4) бажане, предмет бажання

5) дiaл. прокляття; the wish is father to the thought = люди вірять в те, що хочуть вірити

••

1) бажати, хотіти; виражати бажання

2) ( for) бажати; прагнути

3) побажати (кому-н. що-н.); to wish smb good morning побажати кому-н. доброго ранку; I wish you good luck [a pleasant journey]бажаю вам вдачі [щасливої дороги]

4) (on) нав'язувати

5) загадувати бажання

досита, досхочу, до не(с)хочу. [Було що їсти й пити до нехочу (Ном.). Нагулявся до несхочу (Неч.-Лев.)].

* * *

тж. дос`ыта; нареч.

1) коротко [Де коротко, там і рветься (Номис). Молись та коротко (Куліш)]. -ко стричь - стригти коротко, при самій голові, прикро (Борзен.). -ко привязать лошадь - коротко прив'язати коня. Рассказать -ко - розповісти коротко (коротенько). Говоря -ко (- роче), -роче сказать - коротенько (коротше) кажучи, коротше слово, швидше-б сказати, найшвидше сказати, одно слово. [Той кінь з ґанджею, щось у нього в середині є, швидше-б сказати вам, він бракований та й усе (Чигир. п.)]. -ко и ясно - коротко й ясно;

2) близько. Я с ним -ко знаком - я з ним близько (добре) знайомий. -ко знать кого - близько (добре) знати кого, (фам.) знати кого, як облупленого. Я хочу узнать его -роче - я хочу познайомитися (спізнатися) з ним ближче.

* * *

тж. кор`отко; нареч.

1) ко́ротко

2) бли́зько

марываться

1) (пачкаться) мазатися, маститися, бруднитися, брудитися, калятися, валятися, багнитися, ялозитися, смальцюватися, ляпатися, мурзатися, замурзуватися. Светлые платья быстро -ются - ясні сукні швидко мажуться, брудняться;

2) (скверниться) калятися, поганитися, мерзенитися, плямуватися, плямитися, паскудитися. [Чи мені треба мерзенитися? Нащо мені сей клопіт (Звягельщ.)]. Не возьмусь я за это, не хочу -ться - не візьмусь я за це, не хочу поганитися (паскудитися, мерзенитися);

3) (о бумагомарании, плохом сочинительстве и т. п.) мазатися, ляпатися, базгратися;

4) (зачёркиваться) черкатися, вимазуватися, викреслюватися;

5) калятися, випорожнятися; срв. Испражняться.

* * *

1) ма́затися; ( пачкаться) брудни́тися

2) (ввязываться во что-л.) пога́нитися, паску́дитися

3) страд. ма́затися, брудни́тися; плямува́тися

1) (мешкотное дело) забарна праця, забарне діло, морока, заморока, заводня (-ні). [Я не хочу робити млина, не хочу цієї заводні (Миргородщ.)];

2) (игрушка) перемельничка, іграшка (забавка) з дротяної дужки і нанизаних обручок;

3) кедрові горішки (-ків).

* * *

1) ( старинная игра) меледа́

2) ( канитель) моро́ка

1) (безжизненно) мертво, мерло. [І знову так само пусто і мертво в ложі вмерлої річки (Коцюб.)];

2) см. Замертво;

3) (сильно, крепко) до смерти. -во пить хочу - до смерти хочу пити. -во напился - напився як ніч; см. Мертвецки 1.

* * *

тж. мертв`о; нареч.

мачивать мочити що; мачати що в чому и в що. [Треба мочити сорочки (Сл. Гр.). Копай, доню, корінці, мачай, доню, в горілці (Чуб. V). Мачай хліб в молоко (Звин.)]. Я не хочу -чить себе ноги - я не хочу мочити собі ноги. Дождь -чит землю - дощ мочить (змочує, росить) землю. -чить лён, коноплю - мочити льон, коноплі. [Щоб конопель не мочили в річці (Грінч.)]. -чить яблоки - мочити (квасити) яблука. Мочёный -

1) мочений;

2) прлг. - см. отдельно.

* * *

наесться

1) (стр. з.) над'їдатися, бути над'їданим, над'їд(ж)еним, понад'їданим и т. п.; срв. Наедать;

2) наїдатися, наїстися, (о мног.) понаїдатися. [Кислиці злодій крав: наївся, вдовольнився (Боров.). Усі понаїдались і повивертались (Рудч.)]. -сться досыта - наїстися досита (досхочу, до-не(с)хочу), заїстися, заживитися; срв. Насыщаться 2. [«Захаркові вечері не давайте: його вже панич нагодували». - «Та я-ж тим шматочком не заївся», сперечався Захар (Крим.). Зажививсь, як собака мухою (Номис)]. -ться до отвалу - наїдатися, наїстися до-не(с)хочу (до-незмогу, до-невпоїду, до-відброду), заїстися чим, напаковуватися, напакуватися, (о мног.) понапаковуватися чого и чим. [Спасибі за цукерики! сьогодні я заїмся ними (Звин.). Добре, що хоч городина вродила, - напакуєшся бараболі, заб'єш голод (Брацлавщ.)]. Этим нельзя -сться - цим не наїсися; з цього наїдку, як з хрі[о ]ну.

* * *

несов.; сов. - на`есться

накрыть

1) кого что чем - накривати, накрити, (укрывать) укривати, укрити, (покрывать) покривати, покрити, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) навертати, навернути, (о мног.) понакривати, повкривати, понавертати кого, що чим. [Накрив очі китайкою, заслугою козацькою (Пісня). Понакривав вулики покрівлями череп'яними (Грінч.). Лягайте, дітки, спати, а я вас повкриваю гарненько, щоб не померзли (Богодух.). Навернула його коритом (Борзенщ.)]. -ть голову - надівати, надіти, накладати, накласти шапку (капелюха и т. п.) (на голову). -ть голову платком - напинати, напнути и нап'ясти, запинати, запнути и зап'ясти голову хусткою, напинатися, напнутися, запинатися, запнутися хусткою, (редко, пров.) напрядати, напря[е]нути хустку на себе. [Ти хоч-би напренула на себе хустку, чи що (Олександр.)]. -ть стол скатертью - застеляти, застелити стіл скатеркою (настільником). -ть (на) стол - накривати, накрити стіл (на стіл), застеляти, застелити стіл, готувати, наготувати стіл до обіду, до вечері. [Накривай на стіл! (Брацл.). На понакриваних столах поставили закуски та напитки (Н.-Лев.). Чи не час-би вже столи застеляти? (Н.-Лев.)]. -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) - накривати, накрити віз (воза), (пров.) напрядати, напря[е]нути віз (воза). [Напрядали віз рядниною (повстю, шкурою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) застукувати, застукати; заскакувати, заскочити, (поймать) злапати, зловити, (захватить) захопити кого. [Застукав, як сотника в горосі (Приказка). Нарвав він черешень, сів їсти, - Хведір його застукав: «А що ти робиш у чужому садку?» (Звин.). Не хочу, не хочу… незабаром усі ваші поприходять, застукають тут нас (Крим.). Орда людей живцем брала, де кого заскочила (Літопис Величка)]. -крыть кого на месте преступления - застукати (заскочити, злапати, зловити) кого на гарячому (вчинку). -крыть кого на два рубля - нагріти (напекти) кого на два карбованці. Накрытый -

1) накритий, укритий, покритий, навернутий и навернений, понакриваний, повкриваний, понавертаний; напнутий, нап'ятий и напнений, запнутий, зап'ятий и запнений; накритий, понакриваний, застелений, наготовлений до обіду, до вечері. [Там серед двору столи понаставляні, понакривані (Рудч.)];

2) застуканий, заскочений, злапаний, зловлений, захоплений. -ться -

1) накриватися, накритися, понакриватися; бути накриваним, накритим, понакриваним и т. п.;

2) (какой-л. одеждой) накриватися, накритися, напинатися, напнутися и нап'ястися, (редко, пров.) напрядатися, напря[е]нутися, (укрываться) укриватися, укритися, (о мн.) понакриватися, понапинатися, понапрядатися, повкриватися чим. [Стоїть дівка з козаком, накрилася рукавом (Пісня). Напнулася од дощу свитиною. (Богодух.). Один рукав підстелю, другим напрянуся (Грінч. III). Жінки понакривалися білими хустками (Комар.). В їх на плечах бурнуси, що одкидаються на голову, - понапиналися їми (Крим.). Полягали на печі, ще й кожухами повкривалися (Харківщ.)]. -кройся!, -кройтесь! - надінь (наклади) (на голову) шапку (капелюха и т. п.), надіньте (накладіть) (на голову) шапки (капелюхи и т. п.).

* * *

несов.; сов. - накр`ыть

1) накрива́ти, накри́ти, -кри́ю, -кри́єш и мног. понакрива́ти; (какой-л. одеждой) напина́ти, на́пнути и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти

2) ( захватывать врасплох) накрива́ти, накри́ти, засту́кувати, -кую, -куєш [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому], засту́кати [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому]; сов. заско́чити

3) ( одурачивать) накрива́ти, накри́ти

1) (действие) - а) нагодовування, насищання и насищування, оконч. нагодування, насищення; б) насищання и насищування, оконч. насищення; задовольняння и задовол(ьн)ювання, вдовольняння и вдовол(ьн)ювання оконч. задовол(ьн)ення, вдовол(ьн)ення; в) насич[щ]ування, оконч. насич[щ]ення. Срв. Насыщать;

2) (состояние) - а) (наевшегося, удовлетворённого и т. п.) насит (-ту), насищення. [Та ідольська розкіш, що нема їй ні міри, ні впину, ні наситу (Куліш)]. До -ния - до наситу, до наїдку, (досыта) досита, досхочу, до-не(с)хочу. [Аж досхочу, до наситу словами (Куліш). Не годувати-ж її справді курятиною - до наїдку! (Богодух.)];

3) хим. - насич[щ]ення (-ння). До -ния - до насич[щ]ення.

* * *

1) нагодо́вування, насища́ння, наси́щення

2) наси́чення, наси́чування

наклопотатися, попоклопотати(ся) (досхочу, до-не(с)хочу) про кого, про що и за кого, за що; (навозиться) напоратися коло кого, коло чого и з ким, з чим, навовтузитися, попововтузитися (досхочу, до-не(с)хочу) з ким, чим.

* * *

1) (против воли) не хотячи, нехотячи, (реже) нехотя, мимоволі, мимохіть, несамохіть, (ненарочно) ненавмисне[о], невмисне[о]. [Хіба я зумисне його бив у ніс? - нехотячи (Канівщ.). Щоб нехотя на ввесь світ почули, що діялось в Україні (Шевч.). П'яні і діти і нехотя правду скажуть (Номис)];

2) (с неохотой) знехочу, знехотя, нехотя; (лениво) ліниво. [Антосьо усміхнувся якось наче знехочу (Свидн.). Дід трохи згодом одповів якось знехочу (Корол.). Знехотя кидав йому по кільки слів (Н.-Лев.). Береться за роботу знехотя (Липовеч.). Трохи нехотя відірвався Панько від своїх мрій (Грінч.)].

* * *

1) ( без желания) нехотя́, зне́хотя, зне́хочу; нехотячи́; диал. відне́хотя, відне́хочу; ( неохотно) неохо́че

2) ( ненамеренно) не́хотя, зне́хотя; нехотячи́; ( неумышленно) ненавми́сно, ненавми́сне, неуми́сно, неуми́сне

1) ніскільки. [«Скільки заплатив за чоботи?» - «А тобі що? - ніскільки!» (Брацл.)];

2) (ничуть) (а)ні трохи, (а)ні тро[і]шки, і трохи, ані скілечки, (фам.) ані гич, (совсем не) зовсім не, (отнюдь) аж ніяк, (диал.) аж нікуди, (вовсе нет) зовсім ні, (никак) нічого, аніні. [Не справдились ані трохи ті надії (Доман.). Тобі смішки, а мені ні трішки (Приказка). Мені зовсім не жаль його (Сл. Ум.). Ні в мові, ні в поводженні він аж ніяк не змінився до неї (В. Підмог.). Всі ці заходи аж ніяк не поможуть (Пр. Правда). «А сам він чи вірить тому?» - «Аж нікуди!» (Звин.). Це йому нічого не пошкодить (Київщ.). А дивись: сама машина аніні не звабить очі (Крим.)]. Это меня -ко не касается - це мене ані трохи (і трохи, ані трошки, зовсім) не обходить. -ко не отличается от чего - ані трохи не відрізняється від чого. Я -ко не хочу оскорбить вас - я (а)ні (і) трохи не хочу образити вас. «Вы ошибаетесь!» - «-ко!» - «Ви помиляєтесь!» - «Ані трохи (Ані трошки, Зовсім ні, Аж ніяк)!»

* * *

одолжиться у кого по[за]зичатися, заратуватися в кого, спосудитися в кого. [Це я у чоловіка зарахувався та й оплатив подать. Така сусіда, вже у неї нічого не спосудишся]. Не хочу одолжаться у него - не хочу користуватися з його ласки (з його послуг).

* * *

несов.; сов. - одолж`иться

1) ( брать в долг) позича́ти, пози́чити; боргува́ти, поборгува́ти

2) (несов.: пользоваться услугами) користува́тися по́слугами

оправдаться

1) виправдуватися, виправдовуватися, виправди[а]тися, оправдовуватися и оправдуватися, оправдитися, виправлятися, виправитися; (преим. от сплетен) виводитися, вивестися з брехні. -ся ложью - вибріхуватися, вибрехатися, відбріхуватися, відбрехатися. Он -дался в этом преступлении - він оправдився (виправдався) з того злочину. Я хочу -ся в ваших глазах - я хочу виправдитися (виправитися) перед вами;

2) (об ожиданиях, сомнениях, слухах и т. п.) справджуватися, справдитися, здійснюватися, здійснитися, виправдуватися, виправдатися. [Не справдились ані трохи ті надії. Не здійснились мої дитячі мрії].

* * *

несов.; сов. - оправд`аться

1) см. Отваливание. На -вал - см. Огулом;

2) -вал берега - зарва, круча (-чі), урвисько, урвище;

3) горн. - звалище, покидище; вимивки, галда;

4) (в плуге) полиця, поличка. Есть до -лу - їсти до-не(с)хочу, до-незмогу, до-невпоїду. Срв. Вволю, По горло. Кормить до -лу - давати їсти до-схочу кому, тлити кого.

* * *

1) ( действие) спец. відва́лювання

2) мор. відча́л, -у; ( отплытие) відплиття́

3) техн. ( у плуга) поли́ця; ( в грейдере) відва́л, -а

4) горн. відва́л, -у