-
141 discharge
1) вивантаження, розвантаження; виконання ( обов'язків тощо); виправдання; відправлення; відновлення у правах ( неспроможного боржника); звільнення (з посади, армії, ув'язнення); розписка; клопотання про залік вимог; погашення, сплата ( боргу); припинення ( зобов'язання); реабілітація ( підсудного)2) вивантажувати, розвантажувати; виконувати ( обов'язки тощо); задовольняти ( вимогу тощо); звільняти (від подальшого відбування покарання, обов'язків, відповідальності, з-під варти, з ув'язнення, армії тощо); погашати ( борг); припиняти ( зобов'язання); реабілітувати ( підсудного); розпускати; скасовувати, анулювати; сплачувати ( борг)•discharge on compassionate grounds — військ. звільнення за сімейними обставинами
- discharge a bankruptdischarge the judicial function — виконувати судову функцію, виконувати функцію судді
- discharge a claim
- discharge a court order
- discharge a debt
- discharge a defendant
- discharge a liability
- discharge a mortgage
- discharge a prisoner
- discharge a task
- discharge a witness
- discharge an employee
- discharge an obligation
- discharge book
- discharge by court order
- discharge certificate
- discharge conditionally
- discharge duties
- discharge for inaptitude
- discharge from an obligation
- discharge from custody
- discharge from employment
- discharge from imprisonment
- discharge from liability
- discharge from post
- discharge from prison
- discharge functions
- discharge in bankruptcy
- discharge liability
- discharge of contract
- discharge of debt
- discharge of debtor
- discharge of defendant
- discharge of duty
- discharge of liabilities
- discharge of office
- discharge of official duty
- discharge of punishment
- discharge of serving sentence
- discharge of surety
- discharge of tax
- discharge office duties
- discharge on preliminary
- discharge one's duties
- discharge payment
- discharge provision
- discharge subject to condition
- discharge the burden of proof
- discharge the defendant
- discharge the jury
- discharge unconditionally
- discharge wrongfully
См. также в других словарях:
функціонер — Функціонер: службовець, урядовець [24,IX] Функціонери: службовці [31] функціонер (452) <пол. funkcjonariusz службовець; [MО,VI] … Толковый украинский словарь
функціональність — [функц іона/л н іс т ] нос т і, ор. н іс т у … Орфоепічний словник української мови
функціонування — [функц іонува/н :а] н :а … Орфоепічний словник української мови
функціонал — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
функціоналізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
функціоналіст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
функціоналка — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
функціональний — прикметник … Орфографічний словник української мови
функціональність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
функціонально — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
функціонально-морфологічний — прикметник … Орфографічний словник української мови