-
1 Франсуа Марі Аруе Вольтер
Філософський енциклопедичний словник > Франсуа Марі Аруе Вольтер
-
2 Франсуа Шарль Марі Фур'є
Філософський енциклопедичний словник > Франсуа Шарль Марі Фур'є
-
3 Вольтер, Франсуа Марі Аруе
Вольтер, Франсуа Марі Аруе (1694, Париж - 1778) - франц. філософ, публіцист, драматург, історик. Одна з головних постатей Просвітництва. Член Французької академії (од 1764 р.). Через конфлікт із владою двічі був ув'язнений і тривалий час жив за межами Франції, зокрема в Англії (1726 - 1729). Зазнав значного впливу з боку англ. філософського емпіризму та лібералізму. У "Філософських листах" пропагував англ. філософію, науку і політичну систему. Найбільша його праця "Філософський словник" репрезентує погляди філософа на метафізику, релігію, політику та етику С. віт, за В., створений Богом, який є першопричиною універсуму, контрольованого законами. В. був радше деїстом, ніж атеїстом, хоча такі його праці, як "Бог і люди" (1769) та "Історія встановлення християнства" (1777), давали підстави для офіційних звинувачень в антиклерикалізмі та різкій позиції щодо релігії О. снову соціальної філософії В. становить концепція "просвіченого правління", спрямована на мирне перетворення суспільства засобами просвіти. Історію рухають ідеї, саме вони змінюють світ. Виступаючи проти тиранії в усіх її формах, В. сформулював головні політичні вимоги, що були спрямовані на впровадження свободи для всіх громадян і рівності перед законом, секуляризацію церковних земель, підпорядкування церкви державі. Хоч воля людини визначається законами універсуму та конкретними причинами, які впливають на її поведінку, вона спроможна здійснювати свободу вибору, спираючись при цьому на розум. У сатиричній повісті "Кандид" В. піддав критиці філософський оптимізм Ляйбніца, опертий на його концепцію "найкращого із світів", показавши, що світ сповнений зла. Причина цього в тому, що людина або винна від народження, і Бог її за це карає, або Бог байдужий до своїх творінь. В. вважав більш вірогідною другу причину панування зла.[br]Осн. тв.: "Філософські листи" (1734); "Нарис про звичаї та дух націй" (1756); "Кандид" (1759); "Філософський словник" (1764); "Філософія історії" (1766) та ін.Філософський енциклопедичний словник > Вольтер, Франсуа Марі Аруе
-
4 Жан-Франсуа Ліотар
див. Ліотар, Жан-Франсуа -
5 Ліотар, Жан-Франсуа
Ліотар, Жан-Франсуа (1924, Париж - 1998) - франц. філософ, представник постструктуралізму. Застосував поняття постмодернізму до розвитку філософії, визначаючи сучасну філософію як "філософію постмодерну". Модерн, на думку Л., є епохою панування "великих метарозповідей" ("діалектика духу", "емансипація людини", "герменевтика смислу" тощо), які намагалися обійняти статус універсально легітимних. Епоха постмодерну - це епоха недовіри до метарозповідей, їх делегітимації, вивільнення "мікронаративів", що не зазіхають на загальновизнаність і використовуються лише ситуативно. Загибель метарозповідей надає простору різноманітним мовним іграм, що не мають поміж собою нічого спільного й існують лише в межах власних сфер релевантності. Згодом Л. конкретизує поняття мовної гри, застосовуючи терміни "жанр дискурсу" (тобто історична і топологічна специфіка дискурсу) і "режим речення" (ствердження, заперечення, підозра, доведення тощо) К. ожен жанр дискурсу запроваджує, за Л., свої правила прийнятності ходів мовної гри, неспіввимірні з правилами інших жанрів, оскільки правило є не денотативним, а суто прескриптивним судженням. Звідси - різні жанри дискурсу не можуть нічого "довести" один одному, а жанру жанрів, що стояв би понад ними, не існує взагалі. 'Тому "суперечка", що точиться між жанрами дискурсу, є єдино можливою формою їх взаємодії, запобігаючи зміцненню тоталітарних прагнень до єдності й уніфікації. Поняття постмодерну вказує, за Л., не стільки на хронологічний, скільки на змістовий елемент розвитку філософії. Загибель метарозповідей і запанування радикального плюралізму є природним наслідком модерну, реакцією на його вади. Постмодерн, на думку Л., завжди був вписаним у модерн і лише сьогодні досяг свого чіткого оформлення. Постійна неузгодженість між змістом, котрий потребував виразу, і хронологічними конотаціями, невід'ємними від терміна "постмодерн", примусили Л. в 1988 р. замінити цей термін іншим - "переписування модерну" Ш. ирокого розголосу набула полеміка Л. з нім. філософом Габермасом, який вважав постструктуралістські спроби критики культури необґрунтованими і називав їх "запровадженням принципу, що піддається хіба лише заклинанням".[br]Осн. тв.: "Постмодерністська умова" (1979); "Економія лібідонального" (1974); "Розбрат" (1983); "Могила інтелектуала" (1984). -
6 Фур'є, Франсуа Шарль Марі
Фур'є, Франсуа Шарль Марі (1772, Безансон - 1837) - франц. утопічний соціаліст. Суспільство, згідно з Ф., послідовно проходить чотири щаблі розвитку: дикунство, патріархат, варварство, цивілізацію. Ф. вважав, що лад цивілізації повинен заступити досконаліший суспільний лад - універсальної єдності, або гармонії. Провідним осередком цього ладу є фаланга; у фаланзі відсутній вузький професіоналізм, що досягається шляхом зміни видів діяльності; подолана протилежність між міським і сільським способом життя, розумовою і фізичною працею. Праця перетворюється на першочергову життєву необхідність, дає насолоду, сприяє всебічному розвитку особистості. Ф. підтримував боротьбу за емансипацію жінки: в кожному суспільстві ступінь свободи жінки є природним мірилом будь-якого соціального визволення. Згідно з Ф., природні пристрасті, що пригнічуються та спотворюються за умов ладу цивілізації, мають бути спрямовані на творчу працю, сповнену різноманітності та радісного почуття змагальності і творчої наснаги. В правильно організованому суспільному житті людина природно прагне узгодити своє щастя із щастям усього людства. Упродовж свого життя Ф. докладав значних зусиль, щоб втілити свій соціальний проект у життя. В результаті кілька фаланг було організовано в Європі; а в період 1840 - 1850 рр. 41 фаланга була заснована у США.[br]Осн. тв.: "Теорія чотирьох рухів і загальних доль" (1808); "Теорія універсальної єдності". У 2 т. (1822); "Новий індустріальний світ" (1829).Філософський енциклопедичний словник > Фур'є, Франсуа Шарль Марі
-
7 Бахтин, Михайло Михайлович
Бахтин, Михайло Михайлович (1895, Орел - 1973) - рос. теоретик та історик літератури, філософ. Розпочавши з оригінальної спроби осмислення людського "Я" в контексті філософії вчинку ("До філософії вчинку", поч. 20-х рр.), Б. увів до розгляду тему "Іншого", передусім в естетичному контексті ("Автор і герой в естетичній діяльності", поч. - серед. 20-х рр.), що парадоксальним чином сполучає аспекти любові і смерті: остання постає як "форма естетичного завершення особистості". Досліджуючи поетику Достоєвського, Б. відкрив такий різновид естетизації "Іншого", коли цей "Інший" зберігає власний "голос" і внутрішню "незавершеність". Осмислення під цим кутом зору художнього світу письменника дозволило Б. створити концепцію "поліфонічного роману", основоположником якого він вважав Достоєвського, а пізніше висунути ідею діалогічної сутності культури взагалі, утвердження її "межового" характеру. Серед інших продуктивних ідей Б. - фундаментально розроблене уявлення про "сміховий світ" європейського Середньовіччя, концепція "хронотопу" (художньо осмисленої просторово-часової єдності) і його літературних функцій, поняття "позиція позазнаходження" як умова розуміння в культурі, "великий час" культури та ін. Важливість комплексу цих ідей для сучасної гуманістики робить Б. одним із найвпливовіших рос. мислителів XX ст.[br]Осн. тв.: "Проблеми поетики Достоєвського" (1929); "Творчість Франсуа Рабле і народна культура Середньовіччя і Ренесансу" (1965).Філософський енциклопедичний словник > Бахтин, Михайло Михайлович
-
8 Вольтер
-
9 Ліотар
див. Ліотар, Жан-Франсуа -
10 Фур'є
См. также в других словарях:
Франсуа — (фр. François) французские фамилия и мужское имя. Известные носители фамилии: Франсуа, Герман фон (1856 1933) германский генерал от инфантерии Франсуа, Жан (математик) (1582 1668) французский математик и иезуит; учитель… … Википедия
Франсуа Кёне — François Quesnay Дата рождения: 4 июня 1694(16940604) Место рождения: Мер, вблизи Парижа Дата смерти: 1 … Википедия
франсуа — François I. От имение французского короля Франциска Первого. Пришел ко мне парикмахер, который остриг меня а La François I, по последней моде le front ouvert <с открытым лбом >. 1811. Н. И. Тургенев Дн. // АБТ 3 44 … Исторический словарь галлицизмов русского языка
Франсуа С. П. — Самсон Паскаль Франсуа (фр. Samson Pascal François; 18 мая 1924, Франкфурт на Майне 22 октября 1970, Париж) французский пианист. Сын сотрудника французского консульства во Франкфурте, Франсуа провёл детство в разных странах. В шестилетнем… … Википедия
Франсуа С. — Самсон Паскаль Франсуа (фр. Samson Pascal François; 18 мая 1924, Франкфурт на Майне 22 октября 1970, Париж) французский пианист. Сын сотрудника французского консульства во Франкфурте, Франсуа провёл детство в разных странах. В шестилетнем… … Википедия
ФРАНСУА — 1. (Ф. Вийон) Рядом с готикой жил озоруючи И плевал на паучьи права Наглый школьник и ангел ворующий, Несравненный Виллон Франсуа. ОМ937 (251.1); 2. (персонаж стих.) Довольно кукситься! Бумаги в стол засунем! Я нынче славным бесом обуян, Как… … Собственное имя в русской поэзии XX века: словарь личных имён
Франсуа де Монпансье — Франсуа де Бурбон, герцог де Монпансье фр. Francois de Bourbon, duc de Montpensier … Википедия
Франсуа Олоне — Франсуа л’Олонэ François l’Olonnais … Википедия
Франсуа Вийон — Франсуа Вийон. Гравюра из издания «Большого завещания» 1489 г. Франсуа Вийон (фр. François Villon) (настоящая фамилия де Монкорбье (de Montcorbier), Монкорбье (Montcorbier) или де Лож (des Loges)); родился между 1 апреля 1431 и 19 апреля 1432,… … Википедия
Франсуа Олланд — Президент Франции Франсуа Жерар Жорж Олланд (Francois Gerard Georges Hollande) родился 12 августа 1954 года в Руане департамента Приморская Сена (Seine Maritime) на севере Франции в семье врача отоларинголога Жоржа Олланда (Georges Hollande) и… … Энциклопедия ньюсмейкеров
Франсуа Озон — François Ozon Франсуа Озон на 49 Лондонском кинофестивале (октябрь 2005 года) Имя при рождении: Франсуа Озон Дата рождения … Википедия
