формулювання

См. также в других словарях:

• формулювання — я, с. 1) Дія за знач. формулювати. 2) Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі …   Український тлумачний словник

• формулювання — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• обвинувальний — а, е. 1) Який містить обвинувачення, осуд кого , чого небудь. 2) юр. Який містить судове обвинувачення; стос. до судового обвинувачення. •• Обвинува/льний ви/рок судовий акт, який містить формулювання звинувачення і встановлює міру покарання… …   Український тлумачний словник

• редакція — ї, ж. 1) Організація (колектив), що здійснює підготовку видання до друку. 2) Організація (колектив), що здійснює підготовку і випуск у світ друкованих видань. 3) Приміщення, в якому здійснюється редагування чого небудь. 4) Варіант якого небудь… …   Український тлумачний словник

• 25.040.40 — Вимірювання та керування технологічними процесами ГОСТ 4.301 85 СПКП. Установки, приборы, устройства, блоки, модули функциональные агрегатных средств контроля и регулирования. Номенклатура показателей ГОСТ 12.2.064 81 ССБТ. Органы управления… …   Покажчик національних стандартів

• визначення — я, с. 1) Дія за знач. визначити 1 4). 2) Формулювання, вислів, у якому розкривається зміст чого небудь, його істотні ознаки …   Український тлумачний словник

• девіз — у, ч. 1) Стисле формулювання провідної ідеї, програми дій. || Правило, заповідь. 2) Вислів або слово, що є псевдонімом автора якоїсь роботи, проекту або твору, що розглядається на закритому конкурсі. 3) Символічний напис на гербі, щиті і т. ін …   Український тлумачний словник

• концепт — у, ч. 1) філос. Формулювання, загальне поняття, думка. 2) зах. Вигадка, фантазія …   Український тлумачний словник

• Лагранжів — жева, жеве, мат. Належний Лагранжу. Лагранжів множник. •• Лагра/нжів формалі/зм спец. основане на варіаційному принципі формулювання механіки і теорії поля …   Український тлумачний словник

• постановка — и, ж. 1) Здійснення, організація, розгортання якої небудь роботи, діяльності тощо. || перев. у сполуч. зі сл. питання, проблема і т. ін. Спосіб трактування, характер розуміння або висвітлення певного суспільного явища, наукової проблеми тощо. ••… …   Український тлумачний словник

• сказати — скажу/, ска/жеш, док. 1) перех. і неперех. Передати словами думки, почуття тощо; висловитися, повідомити усно що небудь; промовити. || на що. Відповісти; висловити свою думку про що небудь. || Переказати, передати на словах щось кому небудь. ||… …   Український тлумачний словник