у+реки

гидр.; техн.; физ. лёд (на поверхности реки, моря и т. п. - ещё)

техн. ло́же, гидр. посте́ль ( реки)

астр.; матем.; техн.; физ. гидр. поро́г ( каменистое возвышение дна реки)

1) бере[і]г, узбере[і]жжя, надбережжя, край. [На узбережжі славного Дніпра. На широкім Дунаю, недалеко від краю, козак потопає]. Б. отвесный - стінуватий берег, пристін. Б. высокий, обрывистый - круча, крутобережжя. Б. покрытый гравием, галькою - зарінок, заріння. Б. обнаженный - лиса[я]к. У -га - з берегу. [У нас з берегу неглибоко]. По -гам - берегами. На б-г реки, моря - над річку, над море, у берег. [Прийшли над глибоку річку]. На обоих -гах - обаполи. [Обаполи Дніпра]. Б. противоположный, заречный - зарічок, той бік. Житель противоп. -га - зарічанин, тогобічний (чоловік). Вода у берега - берег. [Прала сорочки в березі].

* * *

1) см. Верхушка 1;

2) (в. этаж) гора. [Пішов на гору];

3) (в. экипажа) - буда, (чаще) будка, табурка;

4) (одежды, шубы) верх;

5) брать (взять) верх, одерживать (-жать) верх - перемагати, перемогти, переважувати, переважити кого, брати, взяти гору, перевагу, перемогу над ким, заломити кого. [Всіх дівчат заломила своїм станом і красою]. Взявший верх (победоносный) - переможливий, переможець. Взять в. в игре - спограти. [Усіх спограв]. Давать в. кому - попускати гору кому.

* * *

1) верх, -у

2) ( верховье реки) верхі́в'я, верхорі́ччя

1) вивозіння;

2) (подъём от реки, моста) узвіз, озвіз (р. -воза); (ум.) у[о]зво[і]зець (р. -візця). [Виїхали з брідка на узвозець].

* * *

1) ви́віз, -возу, ви́везення

2) ( подъём) диал. узві́з, -во́зу; диал. ви́віз, -возу

1) западання;

2) (о реке) впадання, впадіння, впад, вливання, сов. влиття, втечіння, доплиття.

* * *

1) ( действие) запада́ння, упада́ння, упаді́ння; упада́ння, упаді́ння; удава́ння; допуска́ння, припуска́ння; порина́ння; упада́ння, упаді́ння, улива́ння

2) ( устье реки) впаді́ння

см. Вскрывание.

* * *

1) розкриття́, розкрива́ння; розпеча́тання, розпеча́тування; розпакува́ння, розпако́вування; розкриття́, ви́явлення, розкрива́ння, виявля́ння; викриття́, викрива́ння; пока́зування; ро́зріз, -у, ро́зтин, -у, розріза́ння, розрі́зування, розтина́ння; розкрива́ння, висві́чування

2) (реки) скрес, -у, скреса́ння

3) ( нарыва) прори́в, -у, прорива́ння

1) (буква) єрик;

2) (небольшой и узкий проток реки или озера, небольшой канал) ярик, єрик.

* * *

-ница житель, жителька, житець (р. -тця), мешканець (р. -нця), мешканиця (реже мешканка), (устар.) обиватель, обивателька; (местный ж.) краянин, краянка. Жители - люди, людність (р. -ности), краяни. [Убога людність того щиро-робітничого кварталу. Я волинський краянин. На радість усім київським людям. Це - село Соловіїха; мій новий знайомий на дозвіллі розказав мені дещо цікаве з побуту її житців. Знав у вічі трохи не всіх мешканців луцьких]. Ж. городской - городянин (ж. р. -янка; мн. городяни), містюк, (гал.) міщух. Ж. сельский - селянин (ж. р. -янка, мн. селяни), чоловік із села, селюк, селючка. Ж. слободской - слобожанин, слобожанка, сдободяник. Ж. предместья -передміщанин, передміщанка. Ж. береговой, прибрежный - бережанин, побережанин. Ж. противоположного берега реки - (того)бочанин (мн. бочани), зарічанин, -нка, тогобічний чоловік, -чна жінка. Ж. приморский - мешканець (чоловік) надморський. Ж. горы, возвышенной местности - горянин (мн. горяни), горянець (р. -нця), (горец) гірняк. Ж. подгорья - підгорянин. Ж. долин - долинянин. Ж. низин - низовець (р. -вця), подолянин, подоляк. Ж. степей, полей - степовик, польовик. Ж. пещер - печерник. Ж. леса, бора - лісовик, пущовик, боровик. Ж. полесья - поліщук. Ж. местности перед замком - підзамчанин (ж. р. підзамчанка). Ж. исконный - тубілець (см. Абориген). Ж. коренной - осадник. Ж. постоянный в сельском обществе - землянин. [Славне село Любчики, веселе. Ми сюди на селище прийшли, в земляни пишемось любчівські (М. Вовч.)]. Ж. известной части села, деревни, квартала, города - кутчанин. [Ми кутчани, на однім кутку живемо]. Ж. гетьманщины - гетьманець (р. -нця). Ж. приднепровья, приднестровья - дніпрянин, наддніпрянець (р. -нця), дністрянин, наддністрянець (р. -нця). Ж. заднепровья - задніпрянець. Ж. заграничный - закордонець, закордонник. Ж. приграничный - узгряничанин, узгряничник. Ж. ада - пекельник. Ж. Киева - киянин. Ж. Харькова - харківець, харков'янин. Ж. Чернигова - чернігівець (ж. р. чернігівка). Ж. Одессы - одесит, одесянин. Ж. Звенигородки - звинигородець (ж. р. звиногородянка).

* * *

1) см. Загибка;

2) залім (-лому), заломина; закрут (-ту). -гиб реки - закрут, заворот (- ту) коліно річки;

3) закрут (-ту). Левый -гиб - лівий закрут.

* * *

1) (загнувшееся место, изгиб) заги́н, -у; ( извив) за́крут, -у; ( на конце палки) карлю́чка

2) (перен.: уклон) у́хил, -у; ( отклонение) відхи́лення; ( крайность) кра́йнощі, -ів

1) (действ.) - см. Заламывание;

2) (загиб) залі[о]м (-ому) и залім (-лому);

3) (заломленные ветки деревьев, стебли для приметы) кляк (-ка). Делать -лом чего для приметы - клячити, поклячити що;

4) залом, сделанный в хлебе на корню - залі[о]м, завертка, закрутка, завивка, завитка, закрутень (-тня); см. Закрута 2. [Це залом у житі; Бог його знає, хто оце наробив (Чернігівщ.)];

5) (поворот дороги, реки) залі[о]м, закрут (-ту), поворі[о]т (-роту);

6) (преграда в лесу из бурелома, место, где лежит бурелом) залім (- лому), [Корови і воли пасуть у заломах-лісах, де лежить поломане дерево (Шух.)];

7) (запор у дверей) закрутка, завертка;

8) (запрашивание при продаже) заправа, загилювання (ціни).

* * *

1) зало́м, -у; ( действие) зала́мування, зало́млювання

2) ( затор) ску́пчення, нагрома́дження

заросль (-слі), заро[і]ст (-росту), заросні (-нів), поро[і]ст (-росту), порости (-тів), хащ (-щи), хащник (-ку), чагарі (-рів), чагарник (-ку); (мелкая лесная хворостовая) хмизни[я ]к (-ку), хворостиння (-ня); (молодая, в свеже срублен. лесу) запуст (-ту); (густая лесная чаща, дебрь) нетря, (обыкн. мн.ч.) нетрі (-рів), пуща, гущавина; (на берегу реки) бережняк (-ку). Камышевые и тростниковые -сли в перемежку с сенокосами заливными - плавні (- нів).

* * *

1) за́рості, -тей; ( кустарник) чагарни́к, -а, чага́р, -я; ( густая) за́пуст, -у, ха́щі, -щів, ха́ща, диал. хащ, -у, хащина́

2) (перен.: о большой бороде, усах) за́ріст, -росту

1) (продольный край ткани) крайка;

2) (залив реки) затока; (изгиб) коліно, завороть (- ти), закрут (-ту).

* * *

Извивина, Извой, Извилина (реки, дороги) закрут (-ту), коліно, заворот (-ту), заворотень (-тня), закривина; срвн. Изгиб, Излучина. [Річка закрутами повилась по низині (Харківщ.). З гори було видко, як Дніпро завертав коліном (М. Грінч.). Шлях крутився заворотами (М. Грінч.)]. Делать -вивы - крутитися, кривити; см. Извиваться. [Тут вуличка йде просто, нікуди не кривить (Звин.)]. -вивы пресмыкающегося - звої (-їв), гадючі викрути (-тів). -вив мозга - борозенка (в мізкові).

* * *

см. Извив.

* * *

1) зви́вина, за́крут, -у; ( изгиб реки) коліно; закру́тина

2) анат. зви́вина, за́крутка

Изгибина закрут (-ту), заворот (-ту), завороть (-ти), заворотень (-тня), зало[і]м (р. залому), коліно, кривина, кривуля; срвн. Выгиб, Извив. [Зелена лука, порізана закрутами синьої річки (Коцюб.). На завороті річка глибока (Волинь). Яр превеликий іде заломами (М. Вовч.)]. Дугообразный -гиб реки - лука, луковина, лукань (-ня). Делать -гиб - (о реке, дороге и т. п.) завертати (коліном), загинати, робити коліно, кривитися. [Яр тут робив коліно по-під селом (Грінч.). Річкою довго їхати, бо вона кривиться сюди-туди; краще піти шляхом навпрошки (Звин.)]. -гиб (уст.) - звивок (-вка). [Червоні уста виразні, з звивками (Н.-Лев.)]. -гиб шеи - вигин (-ну).

* * *

1) ви́гин, -у; ( поворот) заворо́т, -у и за́ворот, за́крут, -у, згин, -у; ( залом) зало́м, -у, злам, -у, злом, -у; закру́тина

2) (перен.: тонкий оттенок) відті́нок, -нку, нюа́нс, -у