упізнання

См. также в других словарях:

• знання — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• знання — я/, с. 1) Обізнаність у чому небудь, наявність відомостей про кого , що небудь. 2) тільки мн. Сукупність відомостей з якої небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження і т. ін. 3) Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому. ||… …   Український тлумачний словник

• знання — [знан :а/] н :а/, р. мн. знан …   Орфоепічний словник української мови

• передізнання — я, с. Повторне дізнання підозрюваного, обвинуваченого …   Український тлумачний словник

• самопізнання — я, с. Пізнання людиною, суспільством себе, своєї внутрішньої суті …   Український тлумачний словник

• світопізнання — я, с. Пізнання довколишнього світу, світобудови, Всесвіту …   Український тлумачний словник

• дізнання — я, с., юр. Попереднє адміністративне розслідування чого небудь. •• О/рган дізна/ння відділ міліції, суду чи прокуратури, що виконує функції з розслідування адміністративних або кримінальних злочинів …   Український тлумачний словник

• зізнання — я, с. 1) Дія за знач. зізнаватися, зізнатися 1). 2) юр. Повідомлення якихось даних, свідчення про кого , що небудь під час допитів або на суді, викладене усно чи письмово …   Український тлумачний словник

• невпізнання — я, с. Стан, ситуація, коли хтось кого , що небудь не впізнає …   Український тлумачний словник

• непізнання — я, с. Те саме, що невпізнанність …   Український тлумачний словник

• пізнання — я, с. 1) Дія за знач. пізнати. || заст. Знайомство, зв язок з ким небудь. 2) Відображення в свідомості людини явищ реальної дійсності, їхньої сутності …   Український тлумачний словник