уголовщина

1) общ. преступный мир

2) юр. уголовщина

* * *

* * *

преступление, уголовщина, криминал;

• злодеяние

• криминал

• преступление

* * *

1) (film, powieść) детектив (фильм, роман)

2) pot. kryminał (więzienie) тюрьма

3) pot. kryminał (przestępstwo) криминал (преступление)

środowisko przestępcze криминал (уголовная среда)

* * *

♂, Р. \kryminałłu разг. 1. тюрьма ž;

2. преступление ň; уголовщина ž;

+

1. więzienie, areszt 2. przestępstwo, zbrodnia 3. powieść kryminalna;

film kryminalny

* * *

м, Р kryminału разг.

1) тюрьма́ ż

2) преступле́ние n; уголо́вщина ż

3) детекти́в; детекти́вный рома́н ( фильм)

թյան Уголовщина.

преступление; уголовщина; криминал; правонарушение; преступность; проступок; грех; прегрешение; вина; злодейство; злодеяние

1) общ. криминалитет

2) разг. уголовщина

разг. (преступники) уголовщина

1) общ. злодеяние, криминальный случай, преступление, уголовное преступление

2) разг. (преступление) уголовщина, криминал

3) юр. деликт, нарушение закона, правонарушение, преступное деяние, серьезное преступление, тяжкое преступление

1) преступный мир, преступники

2) преступный образ жизни

* * *

общ. подонки общества, уголовные элементы, подонки, преступный мир, уголовщина

преступность; уголовщина.

юр. уголовщина, преступность

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)

1. agg.

1) уголовный, криминальный; преступный

2) (fig.) преступный

2. m. e f.

1) (уголовный) преступник; (colloq.) уголовник

2) (fig.)

•

1. уголовщина  (Грам. инф.: только ед.; Окончания: \krimināllietaы) sar.

2. криминал  (Грам. инф.: Окончания: \krimināllietaа) sar.

lv Izcelsme - skatīt krimināl. jur.

lv 1. jur. Tiesas lieta, kas saistīta ar noziegumu. jur.

lv 2. jur. Izmeklēšanas iestāžu, kā arī tiesas savāktie materiāli par noziegumu un personām, kas varētu būt vainīgas nozieguma izdarīšanā

lietv. kriminālnoziegums

I. n.

1. уголовщина  (Грам. инф.: только ед.; Окончания: \kriminālnoziegumsы) sar.

2. криминал  (Грам. инф.: Окончания: \kriminālnoziegumsа) sar.

lietv. krimināllieta

тяжёлое преступление; уголовщина