туго

1) нареч. ту́го; тужа́во; цу́пко; кру́то; ту́го; ва́жко

2) в знач. сказ. суту́жно, скру́тно

набить

1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];

2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];

3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;

4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;

5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;

6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];

7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.

* * *

несов.; сов. - наб`ить

1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати

3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти

4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

надуть

1) надимати и (редко) надувати, надути, (о мног.) понадимати, (редко) понадувати; (вздувать, пучить) обдимати, обдути, надимати, дути, надути, (от жидкости, влаги, сов.) набубнити, (о мног.) пообдимати, понадимати кого, що. [Аеростат надимають (редко надувають) газом (Київ). Великий Зевс, надми його вітрило власним духом! (Куліш). Живіт йому обдуло (Червоногр.). Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Так нахлестався (сироватки), що аж набубнило його (Рудч.)]. -дуть бока кому - полатати боки (спину) кому, відлупцювати (відлатати) кого. -вать, -дуть губы - надимати, надути губи, копилити, закопилювати, закопилити губу и губи, скопилити губу, набундючити губу, (насм.) відквашувати, відквасити губи, (о мног.) понадимати, позакопилювати, повідквашувати губи. [Гнівалася, надимала губки, випинаючи їх наперед (Грінч.). Не копильте, дітки, губок! Їжте, воно смачне! (Сим.). «Не знаю»,- сказала дочка, закопиливши спідню губу (Н.-Лев.)] Федул, что губы -дул? - шкода на Данила: зробив з губи копила; Івасю, чого ти губи розквасив? (Гуманщ.); чи тебе набили, що ти губи закопилив? (Гуманщ.). -вать уши кому - надимати (натуркувати) (повні) вуха кому. -вать шнур, верёвку (у плотн., каменщ.) - натягати и натягувати, напинати (туго, цупко), нацурковувати шнур(а) (шнурку), мотузку (шворку). Мне -дуло спину - мені провіяло (продуло) спину, мені надуло в спину;

2) (навевать) надувати, надути, навівати и навіювати, навіяти, намітати, намести, наносити, нанести, (редко: о сильном ветре, сов.) нашугати, (во мног. местах) понадувати, понавівати и понавіювати, понамітати, понаносити чого. [Вітром аж у сіни снігу навіяло (намело, нанесло) (Київщ.). Нашугає нам оцей вітер дощу (Кролевеч.)];

3) (обманывать) піддурювати, піддурити, обдурювати, обдурити, дурити, одурити, підманювати, підманити, обшахровувати, обшахрувати, (зап.) ошукувати, ошукати, (диал.) огулити, (описат.) підголити кого, штукою підійти (зайти) кого, лудою лудити, (о мног.) попід[пооб]дурювати, попідманювати, поошукувати, пообшахровувати кого; срв. Обманывать. [Він один нас усіх попіддурював (Харківщ.). Обдурювати якось ніяково (Н.-Лев.). Я не маю причини підманювати вас (Крим.). Кого вони не обшахрували! (Звин.). Аж пан собі задумує хлопа ошукати (Рудан.). Москаль козака як-раз огулить, а москаля і чорт не одурить (Номис)]. Надутый -

1) надутий, понадиманий; обдутий, пообдиманий; закопилений, позакопилюваний; натягнутий и натягнений, напнутий (туго, цупко), нацуркований;

2) надутий, навіяний, наметений, нанесений, понадуваний, понавіюваний, понамітаний, понаношений;

3) прлг. - см. отдельно.

* * *

несов.; сов. - над`уть

1) надува́ти и надима́ти, наду́ти, -дму́, -дме́ш и -дую, -дуєш и мног. понадува́ти и понадима́ти, несов. ду́ти; ( паруса) напинати, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапи́нати

2) ( обманывать) обду́рювати, -рюю, -рюєш и дури́ти, -рю, -риш, обдури́ти и мног. пообду́рювати; підду́рювати, піддури́ти и мног. попідду́рювати, ошу́кувати, ошука́ти, сов. убра́ти (уберу́, убере́ш) в шо́ри; (несов.: мошенничать) шахрува́ти, шахраюва́ти, -раюю, -раюєш

нрч. дуже туго, дуже цупко. Тугим -го - туго-претуго, цупко-прецупко, як[що]- найтугіше, як[що]-найцупкіше, тугісінько, цупкісінько.

* * *

и Натужать натужить

1) что - напружувати, напружити, натужувати, натужити, (туго, цупко, міцно) натягати и натягувати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понапружувати и т. п. що срв. Напрягать 1;

2) кого - натужувати и натужати, натужити кого (над силу, над міру), примушувати, примусити кого напружувати (напружити) всі свої сили (перетуживать) перенатужувати, перенатужити кого, (надрывать) над[під]ривати, надсаджувати кого. [Ми, їдучи, не натужали коня (Вовчанщ.)]. Натуженный -

1) напружений, натужений, (туго, цупко, міцно) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, понапружуваний и т. п.;

2) натужений (над силу, над міру), примушений напружувати (напружити) всі свої сили, перенатужений. -ться -

1) напружуватися, напружитися, понапружуватися; бути напружуваним, напруженим, понапружуваним и т. п.;

2) (напрягать свои силы) натужуватися, натужитися, напружуватися, напружитися, напинатися, пнутися, напнутися и нап'ястися, натягатися, натяг(ну)тися, (перетуживаться) перенатужуватися, перенатужитися, (надрываться) над[під]риватися, надсаджуватися, (о мног.) понатужуватися и т. п. [Аж натужується, щоб не сміятися, та ніяк не здержиться (Мирний). Треба було таки добре напинатися, щоб перегукуватись (Н.-Лев.). Червак плазує, аж напинається (Мирний). Натягається, як пес до роботи (Номис)];

3) (вдоволь, сов.) натужитися, напружитися, насилкуватися, намоцуватися, (нажилиться) надутися, нанадиматися; срв. Тужиться.

* * *

несов.; сов. - нат`ужить

1) (сплошной, тесно прилегающий) щі́льний

2) ( компактный) компа́ктний; ( густой) густи́й; (о бумаге, ткани - ещё) цупки́й; ( твёрдый) тверди́й

3) (прочный, толстый, грубый) дебе́лий; ( туго набитый) туги́й

1) (сплошной, тесно прилегающий) щі́льний

2) ( компактный) компа́ктний; ( густой) густи́й; (о бумаге, ткани - ещё) цупки́й; ( твёрдый) тверди́й

3) (прочный, толстый, грубый) дебе́лий; ( туго набитый) туги́й

1) калита, калитка, капшук (-ка), гаман (-на), киса, кабза. [За сиротою бог з калитою (Номис). В калитці гроші, дома статки добрі (Куліш). Сховав гроші у капшук (у гаман) (М. Грінч.) Поглянути на їх - живими йдуть до бога, а пхають у гаман де мога й скільки мога (Самійл.). У кого віл та коса, у того й грошей киса (Номис). Взяв за нею кабзу грошей (Хорольщ.)]. Тряхнуть -ной - труснути калиткою, потрусити капшуком. Иметь туго набитую -ну - мати повну (натоптану) калитку;

2) см. Мошонка 2.

* * *

обтянуть

1) обтягувати и обтягати, обтягти що чим; (проволокою для скрепы) задротувати. -ть колёса шинами - бушувати (побушувати), шинувати (пошинувати) колеса. - нуть колесо ободом - нахвасувати колесо;

2) (тяжестью) обтягати, обтягти, відтягати, відтягти. [Сорочок багато навішала, обтягли бечівку. Дитина важка - руки відтягла]. -нутый - обтягнений, відтягнений. -тое шиной колесо - бушоване, шиноване колесо.

* * *

несов.; сов. - обтян`уть

1) обтяга́ти и обтя́гувати, обтягти́ и обтягну́ти и пообтяга́ти и пообтя́гувати; ( покрывать туго натянутым материалом) обпина́ти, обп'ясти́ и обіп'я́сти и обіпну́ти и пообпина́ти; ( вытягивать) витяга́ти и витя́гувати, ви́тягти и ви́тягнути; ( растягивать) розтяга́ти и розтя́гувати, розтягти́ и розтягну́ти

2) ( окружать) ото́чувати, оточи́ти

1) (сжато, густо, компактно) щільно, стисло, збито, стекло, лито, ядерно, напруго, дебело, твердо;

2) (сплошь, без промежутков) щільно, щіпко, щитно, тісно, прикро, твердо, натоптом. [Зачиняй щіпко двері. Гребли сіно і в валочки клали щільно (Мет.). Почав тісно кліпати очима. Натоптом снопи клали];

3) (поесть) цупко. [А пан справник обідає цупко (Кв.-Осн.)].

* * *

1) (сплошь, вплотную, без щелей) щі́льно; (о стрижке, бритье: наголо) наголо́ и наголо; (о бритье, начисто) чи́сто

2) ( компактно) компа́ктно; ( густо) гу́сто; ( твердо) тве́рдо

3) ( крепко) мі́цно

4) ( туго) ту́го

5) ( сытно) си́тно, си́то

6) ( зажиточно) замо́жно; ( богато) бага́то; ( домовито) домови́то, хазяйнови́то, хазяїнови́то

7) (старательно, усердно) диал. стара́нно, рете́льно; ( внимательно) пи́льно

1) (сжатый, густой, компактный) щільний, стислий, густий, збитий, литий, ядерний, напругий, дебелий. [Тісно збита купа людей (Франко). Ядерний огірок. Стислі вирази. Дебеле сукно. Густе повітря];

2) (сплошной, без промежутков) щільний, густий. [Стежка йшла між двома щільними стінами кипарисів (Л. Укр.). Густе покривало];

3) (о человеке и животных) дебелий, гладкий, грубий, заживний, тілистий, огрядний, опасистий, кремезний, засадистий, окладкуватий, ополистий, натопт[к]уваний, густий. [На княжому дебелім тілі глибокії на ладо рани (Шевч.). Він грубий здоровий чоловік. Запитав він заживного пана середніх літ (Франко). Тілистий він. Огрядна жінка. Маленький кремезний дідок. Окладкуватий чоловік. Козак літ п'ятидесяти, низький, натоптуваний (Мир.). Густий віл];

4) см. Плоский.

* * *

1) (сплошной, плотно прилегающий, без щелей) щі́льний

2) ( компактный) компа́ктний; ( малопроницаемый) щі́льний; ( густой) густи́й; ( сгустившийся) загу́слий; ( твердый) тверди́й; ( о ткани) цупки́й, дебе́лий

3) ( крепкого телосложения) дебе́лий; ( крепкий) міцни́й; ( коренастый) креме́зний и кремезни́й, ( полный) по́вний, опа́систий, огря́дний и огрядни́й, тіли́стий, нато́птаний, нато́птуваний, уто́птаний, диал. зажи́вний и заживни́й, опо́листий; ( толстый) товсти́й

4) (туго наполненный, набитый) туги́й; нато́птаний, нато́птуваний

5) ( сытный) си́тний, си́тий

6) (перен. весомый, существенный) ваго́мий

пристать

1) приставати, пристати, липнути, прилипати, прилипнути, братися, взятися до чого, чіплятися, учепитися до чого и чого, наліплюватися, наліпитися на що, (во множ.) поприставати, поприлипати, почіплятися, поналіплюватися. [Багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що міритимуть (Грінч.). Болото береться до коліс (Хотин. п.). Як приложиш до тіла, так і візьметься (Радомиш. п.). Смола прилипла до рук (Ум.). По плечах було нахвоськає так, що аж сорочка до тіла прилипне (Кониськ.). Підеш на базар, наліпиться болото на чоботи, - хоч ножем зчищай (Звин.)]. -стал ко мне, как банный лист - пристав (прилип) до мене як шевська смола до чобота, узявсь до мене смолою, узявся (причепився) як реп'ях, реп'яхом узявся, причепою причепився, сльотою узявся (прив'яз);

2) (присоединиться) приставати, пристати, прилучатися, прилучитися, (примкнуть) привернути, причалитися до кого, до чого, (во множ.) поприставати, поприлучатися до кого, до чого. [Ні до кого не пристає і до себе не приймає (Стор.). Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос (Коцюб.). Сила людей привернулась до українства (Рідн. Край)];

3) (привязаться, неотступно следовать) приставати, пристати, ув'язуватися, ув'язатися, ув'язнути, уплутуватися, уплутатися до кого и за ким, присотатися, присікатися, прикасатися, присахатися до кого, учепитися до кого и за ким, причепитися до кого, нав'язуватися, нав'язатися на кого; срв. Привязаться 2. [Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене (Метл.). Я пішла до них, а внучок уплутався за мною й собі (Новомоск. п.). Де не взялась собака в біса - чи з-під воріт, чи із-за ліси - присікалася, аж вищить (Гліб.). Раз прийшлось йому йти уночі вулицею, а відьма нав'язалась на його собакою (Драг.)];

4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в'язнути, прив'язнути до кого, нав'язнути, в'язатися до кого, настирюватися и настирятися, (осою) лізти в вічі кому, (привязаться) чіплятися, причепитися до кого, учепитися до кого и кого, начепитися на кого, сікатися (н. вр. сікаюся, -каєшся…), присікуватися, присікатися до кого, сикатися (сичуся; -чешся…), скіпатися, прискіпатися до кого, наскіпуватися, наскіпатися на кого, присіпатися, присукатися до кого, накасатися на кого, навратитися на кого, ушняпитися до кого; срв. Привязываться 3. [Чого до мене в'язнеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона прив'язла до мене? (Васильч.). Чого нав'яз? (Коцюб.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала (Свидн.). Мовчи! чого ти вчепилась душі моєї (Коцюб.). Та ну-бо годі! Чого ти причепився до його? (Грінч.). Чого ви, - каже, - начепились на мене (Тесл.). Вона як буде сікатися до тебе, то ти возьми груші і розсип (Рудч.). Присікався, як оса (Номис). Так і сичуться до нас, як чмара та (Г. Барв.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? (Новомоск. п.). Чого це ти на парубка наскіпався? (Мирн.). Чого це він до мене присіпався? (Осн. 1862). Накасається на вас, як чорт на грішну душу (Козелец.). Навративсь, як собака (Манж.). Чого ти до мене вшняпився? (Липовеч.)]. Не -вай ко мне! - не в'язни, не лізь, не чіпляйся до мене! не клопочи (не мороч) мені голови! -вать, -тать к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… - напосідати(ся), напосісти(ся) на кого, налягати, налягти, наполягати, наполягти на кого, щоб…, узятися до кого, намагати на кого, намагатися, намогтися, щоб… [Вона знає, що аби напосіла на батька, то чого хоче - того й доможеться (Мова). Люди напосідаються на мене: скликай громаду (Кониськ.). Що ти, причепо, налягаєш на мене? (Гр.). Чого се вони на мене намагають? (Кониськ.). Тепер уже наполягла, щоб купив їй оте бринькало (Мова). Раз пропала на степу в чумаків сокира; до їдного всі взялись: «Ти та й ти, псявіра» (Рудан.). Діти дуже намагались, щоб і їх узяти на храм (Грінч.)]. -стать к кому с ножём к горлу - з короткими гужами до кого приступити;

5) (о болезни) приставати, пристати, прилипнути до кого, чіплятися и чіпатися, учепитися (диал. чепитися) кого, причепитися до кого, начепитися на кого, прикидатися, прикинутися, підкинутися, підсахнутися. [Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини (Етн. Зб. V). Вже на кого начепиться ця погань, не скоро одчепиться (Звин.)];

6) (к берегу) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся), привертати, привернути (до берега), (во множ.) поприставати, попричалювати(ся), попривертати (до берега); срв. Причаливать. Пароход -стаёт по пути в трёх местах - пароплав пристає дорогою в трьох місцях;

7) (останавливаться) ставати, стати де, у кого, причалювати, причалити до кого. [Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути (Свидн.)];

8) -стать кому, безл. (быть приличну кому) - пристати, личити, випадати, подобати кому (що робити). [Насамперед, як пристало порядному подорожному, подавсь він до коршми (Коцюб.)]. Не -стало - не пристало, не личить, не випадає, не подоба(є) (чого робити); см. Подобает, Приличествовать. [Сидіть дома на покої не пристало козакові (Боров.). Якось то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)];

9) -стать кому и к кому (быть к лицу) - личити, пасувати кому и до кого, бути до лиця кому. К нему усы не -стали - йому вуса не до лиця, йому вуса не личать. -стало, как к корове седло - пристало, як свині наритники;

10) (выбиться, из сил) приставати, пристати, (о многих) поприставати. [Ой став коник приставати (Метл.). Моєму миленькому волики пристали (Чуб. V)].

* * *

несов.; сов. - прист`ать

1) (к кому-чему) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти (до кого-чого); ( прилипать) прилипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти (до кого-чого); ( о липких и красящих веществах) бра́тися, узя́тися (чого); ( о болезнях) чіпля́тися, вчепи́тися и причепи́тися (до кого)

2) (назойливо преследовать, обращаться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( цепляться) чіпля́тися, причепи́тися; несов. чіпа́тися; ( придираться) присі́куватися и сі́катися, присі́катися

3) ( присоединяться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( прибиваться) прибива́тися, приби́тися и поприбива́тися

4) (на время где-л.) пристава́ти, приста́ти, става́ти, ста́ти

5) ( о судах) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( причаливать) прича́лювати, прича́лити и поприча́лювати

6) (несов.: быть к лицу) бу́ти до лиця́

7) (несов.: оказаться подходящим, соответствующим) ли́чити

8) ( уставать), диал. пристава́ти, приста́ти и попристава́ти

несов.; сов. - распуст`ить

1) розпуска́ти, розпусти́ти, -пущу́, -пу́стиш и мног. порозпуска́ти

2) (развёртывать, раскрывать) розгорта́ти и розго́ртувати, -тую, -туєш, розгорну́ти, -горну́, -го́рнеш, розпуска́ти, розпусти́ти и мног. порозпуска́ти; ( паруса) напина́ти, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти

3) ( развязывать) розпуска́ти, розпусти́ти и мног. порозпуска́ти; (ослаблять что-л. туго стянутое) попуска́ти, попусти́ти; ( о верёвке) розшмо́ргувати, -гую, -гуєш, розшморгну́ти, сов. відшморгну́ти; ( нарушать связь петель в вязании) розсо́тувати, -тую, -туєш, розсота́ти, несов. сота́ти

4) (распространять слух, молву) розпуска́ти, розпусти́ти и мног. порозпуска́ти, пуска́ти, пусти́ти; см. распространять II

5) перен. розпуска́ти, розпусти́ти и мног. порозпуска́ти; ( развращать) розбе́щувати, -щую, -щуєш, розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш

несов.; сов. - уплест`и

1) ( оплетать) обпліта́ти, обплести́, опліта́ти, оплести́

2) (украшать, вплетая) упліта́ти, уплести́ и повпліта́ти, випліта́ти, ви́плести и повипліта́ти

3) ( заплетать туго) упліта́ти, уплести́; ( сплетать) спліта́ти, сплести́ и поспліта́ти

4) ( есть быстро) прост. умина́ти, ум'я́ти, трощи́ти, строщи́ти и потрощи́ти, убира́ти, убра́ти, несов. укла́сти

5) см. уплетаться 1)

1) (действие) - см. Натык 1;

2) в -ку набитый - добре (туго, напхом, натоптом) напханий (набганий), натоптаний, начинений.

нрч. туго, щільно, (битком) напхом, натоптом.

нрч. незговірливо, незговірно; незгідливо; непіддатливо, несхильчиво; уперто, затято, туго; круто; срв. Несговорчивый.