тремтіти

См. также в других словарях:

• тремтіти — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• тремтіння — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• тремтіння — я, с. 1) Дія за знач. тремтіти 1 3). 2) Посилене биття серця, прискорене пульсування крові, спричинені хвилюванням, переживанням; схвильований стан …   Український тлумачний словник

• тремтіти — мчу/, мти/ш, недок. 1) Трястися від холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.). || чим. 2) перев. 3 ос. Трястися, коливатися, хитатися від чого небудь. || Мигтіти, мерехтіти (про світло, вогонь і т. ін.). || Коливатися,… …   Український тлумачний словник

• тремтіти — [треимт’і/тие] мчу/, мти/ш, мтиемо/, мтиете/; нак. мти/, мт і/т …   Орфоепічний словник української мови

• тремтіти — I 1) (трястися від частих і коротких коливальних рухів), дрижати, здригати(ся), здригнути(ся), труситися; тіпатися, колотитися; тріпота[і]тися (часто, дрібно); двигтіти, двиготіти, трястися, стрясатися, стрястися, струшуватися, струситися (під… …   Словник синонімів української мови

• тремтіння — [треимт’і/н :а] н :а …   Орфоепічний словник української мови

• здригатися — і рідко іздрига/тися, а/юся, а/єшся і рідше здри/гуватися, уюся, уєшся, недок., здригну/тися і рідко іздригну/тися, ну/ся, не/шся, док. 1) Роблячи мимовільні судорожні рухи, тремтіти, трястися (від холоду, жаху і т. ін.). || Відчувати внутрішнє… …   Український тлумачний словник

• тіпати — I т іпати аю, аєш, недок. 1) перех. і неперех., ким, чим. Короткими ривками, поштовхами хитати з боку на бік або зверху вниз; трясти, стрясати. || Хитати, махати, часто рухати чим небудь. || Ухопивши кого небудь за плечі, руки і т. ін., з силою… …   Український тлумачний словник

• тіпатися — I тіп атися а/ється, недок. Пас. до тіпати. II т іпатися аюся, аєшся, недок. 1) Хитатися, колихатися. || Розвіватися, метлятися. 2) Тремтіти, дрижати всім тілом; бути охопленим тремтінням, дрожем (про тіло та його частини) від холоду, хвороби і т …   Український тлумачний словник

• тремтячий — а, е. 1) Дієприкм. акт. теп. ч. до тремтіти. 2) Який тремтить (у 1, 2 знач.); здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтливий. || Який нервово, від хвилювання тощо здригається, рухається. || Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.) …   Український тлумачний словник