-
1 торц
сокр. торцын -
2 торц(ын)
Г. нар. из дома (родного). Торцын лӓктӹн кеӓ ш уйти из дома.□ (Привалов) торцынжы колтымы костенецӹм моло цилӓ взводшылан пукша ыльы. Н. Игнатьев. А гостинцами, присланными из дома, Привалов угощал весь свой взвод.Словарь. марийско-русский язык (Марла-рушла мутер) > торц(ын)
-
3 торцівка
-иторцо́вая мостова́я; торе́ц; торцо́вка -
4 торцын
торц(ын)Г.нар. из дома (родного)Торцын лӓктӹн кеӓш уйти из дома.
(Привалов) торцынжы колтымы костенецӹм моло цилӓ взводшылан пукша ыльы. Н. Игнатьев. А гостинцами, присланными из дома, Привалов угощал весь свой взвод.
-
5 amphistylar
a; архіт.з портиками у торців або в боків будівлі -
6 groove
1. n1) жолобок; паз; канавка, виїмка2) рівчак3) звичка, рутина, звична коліяto get into a groove — набути звички; увійти в колію
4) жолобок (на лижах)5) військ. наріз (у каналі ствола)6) рубчик (оправи)7) буд. шпунт8) розм. шахта, рудник, копальня2. vробити пази (канавки, виїмки, жолобки)* * *I n1) жолобок, рівчак ( шківа); паз; канавка; довге (звич. неглибоке) заглиблення в землі2) звична колія, звичка, рутина3) жолобок ( на лижах); вiйcьк. різь, нарізка ( у каналі ствола)4) пoлiгp. проріз, пропил ( на нижньому торці літери); гузка ( літери); рубчик ( палітурки)5) метал. рівчак, калібр ( валка)6) бyд. шпунт; паз7) дiaл. шахта, рудник, гірська виробкаII v; тех.жолобити, робити пази, канавки; проривати, робити заглиблення в землі (про потік, струмок)III n; сл.чудова штука; досконалість виконання (особл. джазу); захват, екстазIV v; сл.1) насолоджуватися; захоплено віддаватися ( чому-небудь)2) подобатися; радувати; викликати захоплення, екстаз3) дружити; бути в контакті, спілкуватися -
7 amphistylar
a; архіт.з портиками у торців або в боків будівлі -
8 groove
I n1) жолобок, рівчак ( шківа); паз; канавка; довге (звич. неглибоке) заглиблення в землі2) звична колія, звичка, рутина3) жолобок ( на лижах); вiйcьк. різь, нарізка ( у каналі ствола)4) пoлiгp. проріз, пропил ( на нижньому торці літери); гузка ( літери); рубчик ( палітурки)5) метал. рівчак, калібр ( валка)6) бyд. шпунт; паз7) дiaл. шахта, рудник, гірська виробкаII v; тех.жолобити, робити пази, канавки; проривати, робити заглиблення в землі (про потік, струмок)III n; сл.чудова штука; досконалість виконання (особл. джазу); захват, екстазIV v; сл.1) насолоджуватися; захоплено віддаватися ( чому-небудь)2) подобатися; радувати; викликати захоплення, екстаз3) дружити; бути в контакті, спілкуватися -
9 край
1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].* * *I сущ.1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нецьиз кра́я в \край, от кра́я [и] до кра́я — від (з) кра́ю [і] до кра́ю, з кра́ю в край, з кінця́ в кіне́ць
2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́наII предл. диал.\край доро́ги — край доро́ги (шляху)
-
10 торец
1) торе́ць, -рця́в \торец — торце́м
2) строит. торе́ць, -рця́ и собир. -рцю́; ( мостовая из торца) торце́вий брук, торце́ва мостова́, торці́вка -
11 торцовка
1) ( действие) спец. торцюва́ння2) ( торцовочный станок) торцюва́льний верста́т3) ( малярная кисть) торцюва́льна щі́тка4) ( торцовая мостовая) торце́вий брук, торце́ва мостова́, торці́вка
См. также в других словарях:
ТОРЦ — Тульский отраслевой ресурсный центр http://www.autoschool71.ru/ авто, г. Тула, организация ТОРЦ Томский областной регистрационный центр Томская обл. ТОРЦ Тульский областной регистрационный центр … Словарь сокращений и аббревиатур
ТОРЦ — ТОРЦ, торца, муж. см. торец. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
торц. — т. торц. торцевой … Словарь сокращений и аббревиатур
торцівка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
торц — торец, род. п. торца шестиугольная плитка деревянной уличной мостовой , торцевой, торцовый, прилаг. Из ит. torso, далее сближено с образованиями на суф. ец; ср. Горяев, ЭС 373. См. торс … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
торц. — торцевой … Словарь сокращений русского языка
торцівка — и, ж. 1) розм. Торцювальний верстат. 2) Торцевий брук … Український тлумачний словник
торцованный — торц/ова/нн/ый … Морфемно-орфографический словарь
торцовка — торц/ов/к/а … Морфемно-орфографический словарь
торцовочный — торц/ов/оч/н/ый … Морфемно-орфографический словарь
торцевой — торц/ев/ой и торц/ов/ый … Морфемно-орфографический словарь