так+и+есть+(

1) (известное пространство) місце (-ця, им. мн. місця, р. місць и місців), (редко місто), місцина, містина; срв.

I. Местечко. [Сідай, - місця стане (Кониськ.). Із яких то місць на той ярмарок не понавозили усякого хліба! (Квітка). Порожніх місців за столами не знайшла я (Н.-Лев.). У тих містах, де тече річка Самара (Стор.). Немає місцини в моєму дворі, щоб не скуштувала моїх сліз гірких (Мирний)]. Каждое тело занимает определённое -то - кожне тіло займає (бере, забирає) певне місце. Это не ваше -то - це не ваше місце. Здесь мало -та для двоих - тут мало місця для (на) двох. Прошу занять -та - прохаю сісти на свої місця; срв. Занимать 1. Нет -та - нема(є) місця. На -то - на місце. [Постав книжку на місце (Київщ.)]. На -те, не на -те - на (своєму) місці, не на (своєму) місці. [Усе в тебе не на місці стоїть (Київщ.)]. Всё хорошо на своём -те - все на своєму місці гарне (добре). В другое, в иное -то - в инше місце, (куда-либо) куди-инде, куди-инше. [Пішов на ярмарок, а може куди-инше (Рудч.)]. В другом, в ином -те - в иншому місці, инде, (где-либо) де(сь)-инде. [«Ходім до мене вечеряти!» - «Ні, я вже обіцявся инде» (Куліш). Треба пошукати помочі де-инде (Грінч.). Десь-инде живе (Сим.)]. Во всяком другом -те - в усякому иншому місці, скрізь-деинде. Ни в каком, ни в одном -те - в жадному місці, ніде. В разных -тах - у різних місцях; (отдельно) різно. [Ми живемо не вкупі, а різно (Звин.)]. В отдалённых -тах - по далеких світах. [Кинувся по далеких світах сіна добувати (Грінч. II)]. Из другого -та - з иншого місця. С -та на -то - з місця на місце. До этого -та - до цього місця, (до сих пор) досі, досіль, до-сюди, поти; срв. Пора. [До-сюди треба вивчити (Київщ.). От поти твій город, а далі вже мій (Грінч.)]. До какого -та - до якого місця, (до каких пор) докуди, подоки; срв. Пора. Всякие -та - всякі місця, всі усюди (-дів). По всяким, по всем -там - по всіх усюдах, скрізь. Со всех мест - з усіх місць, звідусіль, звідусюди. -тами, в некоторых -тах - місцями, (реже місцем), подекуди, де-не-де, де-де, де-куди, инде. [Місцями і женці біліли, і копи вже стояли (Свидниц.). Місцем такі були здоровенні байраки, що боже світе! (Грінч. II). Сивина подекуди із чорним волоссям (Куліш). Тихо навкруги… Лиш де-не-де прокинеться пташка (Коцюб.). Де-куди видно немов ряди великих білих комах, - то косарі (Франко). Инде протрухли дошки (Кониськ.)]. К -ту сказать - до речи, до діла сказати. [Говорить зовсім не до речи (Київщ.)]. Тут говорити вільно, аби до діла (Київщ.)]. Ваши слова здесь совсем не у -та - ваші слова тут зовсім не до речи (не до діла, но до ладу). Здесь хорошее -то для сада - тут гарне (добре) місце під сад, тут гарна (добра) місцина для саду (під сад). Долго ли проживёте в наших -тах? - чи довго проживете в наших місцях? Есть хорошие -та в книге - є гарні місця (уступи) в книжці. По -там! - на місце! на місця! Ни с -та(!) - ані руш(!), ані з місця. [Стій, кажу тобі, ані руш! (Київщ.). Як ускочила в баюру - коні, ані руш (Липовеч.). І вся варта ані з місця (Рудан.)]. Не трогайтесь с -та - не рушайтеся з місця. С -та не двинусь - з місця не зрушуся. С -та в карьер - см. I. Карьер. Нигде -та себе не найду - ніде місця собі не знайду; не знаю, де приткнутися, де приткнути себе. Он и -та не пригреет - він і місця не нагріє. Только -то тепло (бежал) - (утік) і місце холодне; см. И след простыл (под Простывать). Пора костям на -то - кістки давно просяться на спочинок. Бойкое -то - розигри (-рів), людне місце. [Він на таких розиграх живе, що хто йде, не мине (Сл. Гр.)]. Больное, слабое -то - болюче, дошкульне місце, болячка, слаба сторона. [Найпекучіші потреби та болячки свого часу (Єфр.). Він знає, що рахунки - моя слаба сторона (Франко)]. Попал на его больное -то - трапив йому саме на болюче. Верное, надёжное -то - певне місце. Возвышенное -то - високе місце, підвищення (-ння), високість (-кости). Глухое пустынное -то - глухе, безлюдне, пустельне місце, закуток (-тку), закутень (-тня), застум (-му). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде (Кам'янеч.). І засвітився світ по застумах московських (Куліш)]. Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) - місце тверде, м'яке. Купе на два -та - купе на дві особі, двоособове купе. Живописные -та - мальовничі місця, -ча місцевість (- вости). Защищённое -то - см. Защищённый. Лобное -то - см. Лобный. Неведомое -то, -мые та - безвість (-ти), (реже) безвісті (-тей и -тів). [Пливе у сірі безвісті нудьга (Коцюб.)]. Новозаселённое -то - новозалюднене місце, новоселиця. Общее -то - загальне місце, загальник, трюїзм (-му). -та отдалённые, не столь отдалённые - місця далекі, не такі далекі, неблизькі світи (-тів). Открытое, видное -то - відкрите місце. На открытом, на видном -те - на видноті, (пров.) на видноці. [Поклади щось на видноті, щоб було напохваті (Н.-Лев.). Пусти в сіни, не хочу стояти на видноці (Гнід.)]. Отхожее -то - см. Отхожий. Почётное -то - почесне місце; (красный угол) покуття (-ття), покуть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) посад (-ду). [Онисю посадили на посаді (Н.-Лев.)]. Пустое -то - порожнє місце. Сборное -то - збірне місце, збірний пункт (-ту), зборище. Свалочное -то - смітник (- ка), смітнище. Святые -та - святі, праведні місця, (куда ходят на отпуст) відпустові місця. [І де ходила, в яких-то праведних містах, а в нас, сердечна, опочила (Шевч.). Відпустове місто Люрд (Калит.)]. Складочное -то, -то складки - складовище. Сохранное -то - схованка, сховище, схова, криївка, (пров.) підра (-ри) и підря (-рі). [Треба десь сховати, та схованки ніякої не знайду (Звин.)]. Спальное -то - спальне місце. Укромное -то - затишок (-шку), захист (-ту), захисток (-тку). [Край берега, у затишку, прив'язані човни (Глібів)]. Укрытое - то - скрите місце, скриток (-тку). Усадебное -то - садиба, ґрунт (-ту). Якорное -то - якірна стоянка. -то битвы, сражения - см. Побоище 2. -то водворения - місце (для) оселення. -то встречи - місце (для) зустрічи, (свидания) місце сходин. Назначено -то встречи - визначено місце (для) зустрічи; ви[при]значено місце, де зустрітися (зійтися, з'їхатися). -то действия - місце дії, дійове місце. -то (постоянного) жительства - місце (постійного) перебування (пробування, проживання). Зарегистрироваться по -ту жительства - зареєструватися при (на) місці перебування. -то заключения - місце ув'язнення, арештантська (-кої), в'язниця, тюрма. -то исполнения - місце виконання. -то для лежания, для сидения (в вагоне) - місце лежаче, сидяче. -то ловли - лови (-вів), ловище. -то назначения - місце призначення. -то нахождения - місце перебування, місце, де перебуває. По -ту назначения - до призначеного місця. -то охоты - місце полювання, ловище, (стар.) гони (-нів). -то платежа - місце виплати. -то преступления - місце, де вчинено злочин, місце злочину. На -те преступления - на місці злочину; на гарячому (вчинку). -то проезда - місце для проїзду, проїзд (-ду). [Проїзду не дав і на ступінь (Звягельщ.)]. -то рождения - місце народження; (геолог.) родовище. -то сбора, собрания - місце збору, зборище. -то службы - місце служби (урядування). По -ту службы - (на вопр.: куда) на місце служби; (где) на (при) місці служби, на службі; см. По 1. -то в театре - місце в театрі. -то у(с)покоения - місце спочинку (спочиву), спочинок (-нку). [Чия домовина?-Анакреонтів спочинок (Грінч.)]. Быть на первом, на главном -те - бути на першому місці, перед водити. Быть убитым на -те - бути вбитому, де стояв (-яла, -яло) или на місці. Взять -то (напр., для проезда) - взяти (купити) місце. Дать -то кому - дати місце кому. Занимать первое -то между кем - займати переднє (чільне) місце серед кого. Занимать, занять -то кого, чего - заступати, заступити кого, що. Иметь -то где, когда - відбуватися, діятися, траплятися, сов. відбутися, статися, трапитися, несов. и сов. мати місце де, коли. [В поліклініці не раз траплялися прикрі випадки (Пр. Правда). Цікаво навести кілька фактів, що мали місце під час перевірки в різних установах (Пр. Правда)]. Оставлять, оставить -то кому, чему - лишати, лишити, (редко) кидати, покинути місце кому, чому, для кого, для чого. [Валуєвський циркуляр не кидав місця для путящої народньої книжки (Єфр.)]. Освобождать, освободить, очищать, очистить -то - звільняти, звільнити, пробирати, пробрати місце; прийматися, прийнятися; см. Очищать 3. [Пообідали і вставайте, звільняйте місця для инших (Київщ.)]. Подхватить с -та (о лошадях) - взяти з копита. [Коні зразу стрепенулися, взяли з копита, і ми помчали з гори (Короленко)]. Производить, произвести дознание на -те - вивідувати на місці, переводити, перевести дізнання на місці. Сойтись, собраться, сложить в одно -то - зійтися, зібратися, скласти до-гурту, у-гурт, до-місця, до купи, ум. до-купки, до-купочки, до- купоньки. [Вовк, медвідь і кабан зібрались у-гурт (Рудч.). Судна наші, розсипавшись, знов зійшлись докупи (Куліш)]. Считаться -тами - рахуватися місцями. Устоять, не устоять на -те - встояти, не встояти на місці. Уступать, уступить -то кому, чему - поступатися, поступитися місцем кому, (редко) попускати, попустити місця (місце) кому, чому. [Всі (що сиділи на колоді) посунулися, поступаючась місцем (мені) (Коцюб.). Краплі котилися і зникали, щоб попустити місце новим (Грінч.)]. Наше -то свято! - дух свят при нас (при нашій хаті)! сила божа-хрестова з нами! С -та не встать, света белого не видать! - бодай я з цього місця не зійшов (не зійшла), бодай я світу не побачив (не побачила)! Не человек -том красится, а -то человеком - не місце скрасить людину, а людина місце. Невеста без -та, жених без ума - молода - грошовита: вся в дірках свита; молодий - тямуха: в голові макуха; молода без скрині, без калитки, молодий без клепки (Гуманщ.);

2) места (по отнош. к админ. центру) - місця. [Як запроваджують на місцях ленінську національну політику (Пр. Правда)];

3) (должность) посада, місце, (редко) помістя (-стя). [Дамо посаду в конторі на 1200 річних (Кониськ.). По вакаціях треба в Кам'янець за місцем (Свидниц.). Чи не знаєте, де-б тут помістя можна знайти? (М. Вовч.)]. -то конторщика - місце конторника. Доходное -то - поживна посада, тепленьке місце; срв.

I. Местечко 2. Насиженное -то - насиджене (тепле) місце. Быть при -те - мати посаду, бути на посаді. Быть без -та - бути без посади, (шутл.) сидіти на бурку, ганяти собак. Он без -та, не у -та - він без посади, він не має посади. Занимать, занять -то - обіймати, обняти, (о)посідати, (о)посісти посаду. Лишить -та - скинути з посади. Лишиться -та - (по)збутися посади, втратити посаду. Определять, определить к -ту - см. Определять 3. Поступить на -то - дістати посаду, стати на посаду. Он вполне на своём -те - він цілком на своєму місці;

4) (учреждение) установа, уряд (-ду). Оффициальное -то - урядове місце. Присутственное -то - см. Присутственный. Судебное -то - судова установа;

5) (о клади, грузе) пакунок (- нка), пака. У меня три -та багажа - у мене три пакунки;

6) анат. placenta - послід (-ду), послідень (-дня), ложисько; см. Послед 2.

* * *

1) мі́сце; ( местечко) місци́на, місти́на

2) ( служба) мі́сце; ( должность) поса́да

I. 1) с вин. п. - а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) - на кого, на що. [На слуги свої, на турки яничари зо-зла гукає (Ант.-Драг.). Подивися в воду на свою вроду (Приказка). Напосівся на мене, щоб дав йому грошей (Сл. Гр.). Сонце гріє, вітер віє з поля на долину (Шевч.)]. Указывать на кого пальцем - пальцем на кого показувати. Смотреть на кого - дивитися на кого. Закричать на кого - закричати на кого. Доносить, клеветать на кого - доказувати (доносити) на кого, клепати, набріхувати на кого, обмовляти кого. Жаловаться на кого - скаржитися на кого, (зап.) оскаржувати кого. Подать жалобу иск на кого - скласти скаргу, позов на кого. Сердиться, роптать на кого - сердитися (гніватися, ремствувати) на кого. Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас - я маю надію (надіюся), покладаюся (здаюся), рахую на вас. Я беру это на себя - я беру це на себе. Он много берёт на себя - він (за)багато бере на себе. Жребий пал на него - жереб (жеребок) упав на його (випав йому). На него наложен денежный штраф - на нього накладено грошову пеню, його оштрафовано. Посягать, посягнуть на чью жизнь - на чиє життя важити, поважитися, робити, зробити замах на кого. Оскалить зубы на кого - вищірити зуби на кого, проти кого. Итти войной на кого - іти війною на (проти) кого. Отправлять, -ся в поход на кого - виряджати, іти в похід на кого, проти кого; (реже) під кого. [Виряджали нас в похід під турка (Грінч. II)]. Собака лает на воров - собака гавкає (бреше) на злодіїв. Грех да беда на кого не живёт - з ким гріха та лиха не буває! Он похож на отца, на мать - він схожий (скидається) на батька, на матір, він подібний до батька, до матери. Итти, всходить, взойти, ехать на гору - іти, сходити, зійти, їхати на гору. [На гору йду - не бичую, а з гори йду - не гальмую (Пісня)]. Взлезть на стену, на дерево - вилізти на мур (на стіну), на дерево. Выйти на крыльцо - вийти на ґанок. Намазать масло на хлеб - намазати масла на хліб, намазати маслом хліб. Сесть на землю, на пол - сісти долі, сісти на землю, на поміст (на підлогу). Бросить кого на землю - кинути кого на(об) землю. Наткнуться на камень - наткнутися на камінь. Положить на стол - покласти на стіл. Окна выходят на улицу - вікна виходять на вулицю. Это действует на здоровье, на нервы - це впливає (має силу) на здоров'я, на нерви. Броситься кому на шею - кинутися кому на шию. Сесть кому на голову, на шею - на голову, на шию кому сісти. Приходить на ум - спадати на думку; см. Приходить 1. Иметь притязания на ум - мати претенсію на розум. Ум на ум не приходится - розум до розуму не приходиться. Говорить на ухо - говорити на ухо. Стать на колени - см. Колено 1. Кто назначен на это место? - хто призначений (кого призначено) на цю посаду. Верить, надеяться на слово - вірити, мати надію на слово чиє, (реже) на слові чиїм. [Маючи надію на твоїм слові (Сл. Гр.)]. Ссылаться на закон - посилатися (покликатися) на закон (на право). Отвечать на письмо - відповідати (відписувати) на лист (на листа). На что это похоже! - що це таке! на що це (воно) схоже! Положить стихи на музыку - покласти вірші на музику. Переводить на украинский язык - перекладати на українську мову. Писать на украинском языке - писати українською мовою, (зап.) в українській мові. Вариации на тему - варіяції на тему. Всплывать на поверхность воды - спливати поверх води, випливати на- поверха. [Наче дровиняка, спливає поверх води його загоріле тіло (Мирн.)]. Посадить на хлеб и на воду - посадити на самий хліб і воду. Он на все руки - він на все (до всього) придався, він на все здатний. Несмотря на - не вважаючи (не зважаючи) на; см. Несмотря; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) - на що, (реже) до чого. [Ой, полети, галко, ой, полети, чорна, на Дін риби їсти (Пісня)]. Держать путь на север - простувати (прямувати) на північ (до півночи). Оборотись на восток, на запад - повернися на схід, на захід (сонця). [Повернувся на схід сонця (Сл. Гр.)]. Путешествие на Восток - подорож на Схід. Я еду в Париж на Берлин и на Кельн - я їду до Парижу на (через) Берлін і на (через) Кельн. На базар, на ярмарку - на базар (на місто), на ярмарок и у базар (у місто), у ярмарок. [Наймичка разів зо три бігала в базар і щось приносила цілими в'язанками (Мирн.). Заплакала Морозиха, ідучи на місто (Грінч. III)]. Карета въехала на двор - карета в'їхала (заїхала) у двір. Перейдите, станьте на эту сторону - перейдіть, станьте на цей бік (по цей бік, з цього боку), (по)при цей бік. Идти на середину избы, комнаты - йти насеред хати, кімнати. [Вона тихо встає і йде насеред хати (Грінч.)]. Выйти на работу - піти на роботу, (к работе) до роботи. [Сини пополуднали і пішли знов до роботи (Н.-Лев.)]. Пойти, поехать на охоту - піти, поїхати на полювання (на лови). [Раз в-осени пан поїхав на лови (Рудч.)]. Итти на войну - іти на війну. Ехать на воды - їхати на води. Вести на казнь - вести на страту (на скарання). Вызвать на поединок - викликати на дуель (гал. на поєдинок). Звать на свадьбу - закликати (запрош[х]увати) на весілля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) - на що; срв. О, об 2. На другой день - другого дня, на другий день. На третью ночь - третьої ночі, на третю ніч. [А на третю нічку вийшла на зорі (Грінч. III)]. На новый год, на пасху - на новий рік (нового року), на великдень (великоднем). [На новий рік прибавилось дня на заячий скік (Номис). На великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками (Шевч.)]. На завтра - на(в)завтра. На следующий год - на той рік, на наступний рік. На будущее время - на прийдешній (на дальший) час. В ночь с 4-го на 5-е июля - уночі з четвертого на п'яте липня. В ночь на 5-е июля - уночі проти п'ятого липня. С понедельника на вторник - з понеділка на вівторок. Со дня на день - з дня на день, з днини на днину (на другу), день відо дня; г) на вопрос: на сколько времени - на (який час). [На рік пішов з дому (Сл. Гр.). По два карбованці, мовляв, косареві на день (Г. Барв.)]. Едешь на день, а хлеба бери на неделю - їдеш на день, а хліба бери на тиждень. Отпуск на двадцать восемь дней - відпустка на двадцять вісім день. На несколько дней - на кілька (декілька, скількись) день. На два года - на два роки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) - на що, за що. [Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде (Приказка). Що в дівчат ума й за шеляг нема (Лавр.)]. Я купил это на свои собственные деньги - я купив це на (за) свої власні гроші. Променять что на что - проміняти що на що. [Проміняв на личко ремінець (Приказка)]. Помножить пять на четыре - помножити п'ять на чотири. На половину меньше - на половину менше. Убавить на треть, на половину - зменшити на третину, на половину. Разделить на двое - розділити (поділити) на двоє, на дві частини[і]. На четыре, на пять миль вокруг чего - на чотири, на п'ять миль круг (навкруг, навколо) чого. [Круг містечка Берестечка на чотири милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили (Шевч.)]. На всё небо - на все небо. [Хмара розпливалася на все небо (Васильч.)]. Обед был накрыт на четырёх - обід був накритий на чотирьох (на чотири душі). Купить на три рубля, на пять рублей - (по)купити на три карбованці, на п'ять карбованців чого. Я купил книг на сто рублей - я (по)купив книжок на сто карбованців. Один на один - сам на сам; (с глазу на глаз) на дві пари очей; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) - на що, про що, до чого. [Христа ради дайте на дорогу (Шевч.). Мабуть бог так дає про те, щоб менше люди грішили (Г. Барв.). Молодим до читання, старішим до розумного рахування (Куліш)]. На это платье пошло много материи - на це убрання пішло багато (чимало) краму. Он много тратит на книги - він багато витрачає на книжки. Отдать, взять вещь на хранение - віддати, узяти річ на перехованку (на сховок, на схорону). Играть на деньги, не на деньги - грати на гроші, не на гроші (так собі). Смолоть пшеницу на муку - з[по]молоти пшеницю на борошно. [Помололи пшеницю на борошно (Сл. Гр.)]. Осудить на смерть кого - засудити на смерть (на голову, на скарання) кого. На помощь голодным - на допомогу голодним. Шить рубаху на праздник - шити сорочку про свято. На чёрный день - про чорний день, про лиху годину. На случай - про случай; на випадок чого. На случай несчастья, пожара - на випадок нещастя, пожежі. На ваш счёт - на ваш рахунок, вашим коштом. Пройтись на чей счёт (переносно) - (до)кинути про кого, (шутл.) водою бризнути на кого. На риск - на риск, на відчай. На жизнь и на смерть - на життя і на смерть. Убить, -ся на смерть - забити, -ся на смерть. [На смерть порубав (Желех.)]. На смерть испугал ты меня - до смерти (на смерть) налякав (перелякав) ти мене. Покупать на вес - купувати на вагу що. На беду - на біду, на лихо, на нещастя. На встречу - см. Навстречу. На силу - см. Насилу. На память - а) на пам'ять, на спомин, на згадку; б) (наизусть) на пам'ять; см. Память 2. На голодный, желудок - на голодний шлунок, на голодне черево, (натощак) на тще серце;

2) с предл. п. - а) на вопрос: где, на ком, на чём - на кому, на чому. [Ой, на горі та женці жнуть (Пісня). На сонці полотно сушили (Сл. Гр.). У латаній свитиночці, на плечах торбина (Шевч.)]. Пасти лошадей на лугу - пасти коні на луці (на леваді). Сидеть на стуле - сидіти на стільці. Книга лежит на столе - книжка лежить на столі. Я не могу писать на этом столе, он слишком высок - я не можу писати на цьому столі (за цим столом), він (аж) надто високий. Рана на руке - рана на руці. Нести, держать ребёнка на руках - нести, держати дитину на руках. Сухарь хрустит на зубах - сухар хрумтить на зубах. Со слезами на глазах - із слізьми в очах, з очима сповненими слізьми (сльозами). Это происходило на моих глазах - це відбувалося перед моїми очима (у мене перед очима, при моїх очах). Стой на месте, будь на глазах - стій на місці, будь на очах. У меня не то на уме - в мене не те на думці. На небе и на земле - на небі і на землі. На небосклоне - на обрії. На Севере, на Востоке, на Кавказе - на Півночі, на Сході, на Кавказі. Города, лежащие на Днепре - міста, що лежать (по)над Дніпром. На берегу озера - на березі (над берегом) озера. На дне бутылки - на дні пляшки. На всех углах улиц - на (по) всіх ріжках вулиць. На каждом шагу - на кожному ступені (кроці); де ступну (ступнеш и т. п.). Быть на обеде, на ужине, на балу у кого - на обіді, вечері, на балі у кого бути. [На обіді в його був (Сл. Гр.)]. Быть, купить что на базаре, на ярмарке - бути, купити що на (у) базарі, у (на) ярмарку. Жить на конце улицы - жити (сидіти) на (в) кінці вулиці. Мы живём на конце села - ми сидимо кінець села (на край села). Я живу на улице Ленина - я живу на вулиці Леніна. На ней было бархатное платье - на їй було оксамитове вбрання, вона була в оксамитовому вбранні. Вся работа на мне, на моей обязанности - уся робота на мені (на моїй голові, за мною). [Свекруха тільки піч витопить, а то вся робота за мною (Черніг.)]. На вас есть должок - за вами невеличкий борг. Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике - стережіться цих людей: це шахрай на шахраєві (це самі шахраї). На его месте - на його місці, бувши їм. Быть женатым на ком - бути жонатим (одруженим) з ким, держати кого. Основываться на законе - спиратися на законі (на праві и на закон, на право), ґрунтуватися на законі (на праві). Он на этом помешался - він на цьому збожеволів. Спасибо и на этом - дякую (дякуємо) і за це. Резать на меди - різьбити (вирізувати, рити) на міді. Писать на бумаге - писати на папері. Держаться. плавать на воде, на поверхности воды - держатися, плавати на воді (поверх води, на поверхах). Переправиться через реку на пароме, на лодке - переправитися (перевезтися) через річку пороном (на пороні), човном (у човні). Ехать на лошадях - їхати кіньми, (верхом) їхати (верхи) на конях. Ехать на почтовых - їхати поштарськими (кіньми), їхати поштою (поштаркою). Я еду на своих лошадях - я їду своїми кіньми. Плыть на парусах, на вёслах - плисти під вітрилами, на веслах. Драться на шпагах - битися на шпадах. Передать на словах - переказати на словах (словесно). Играть, ваиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) - грати, заграти на що и на чому (напр. на скрипку и на скрипці, на роялі). [Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав (Драг.). На бандурці виграває: «Лихо жити в світі» (ЗОЮР I)]. Ходить на костылях - ходити на милицях (з ключками). Пальто на вате, на шёлковой подкладке - пальто на ваті, на шовковій підбивці. Карета на лежачих рессорах - карета на лежачих ресорах. На ходу, на лету, на скаку - на ходу, на ле[ьо]ту, на скаку. Телега тяжела на ходу - віз важкий на ходу и до ходу. На коленях - см. Колено 1. На цыпочках - см. Цыпочки. На четвереньках - см. Четвереньки. На корточках - см. Корточки. Компания на акциях - акційне товариство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) - на чому. Быть на службе - бути (перебувати) на службі (на посаді). Стоять на часах - бути на варті (на чатах). На побегушках - см. Побегушки. На смертном одре - на (при) смертельній постелі, на божій дорозі, відходячи світу сього; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) - на чому. На этой, на прошедшей неделе - на цьому (на цім) тижні, на тому (на минулому, на тім, на минулім) тижні и цього тижня, того (минулого) тижня. [На тім тижні зроблю (Липовеч.)]. На днях - цими днями. На святках - святками. На досуге - на дозвіллі. На отъезде - на від'їзді, від'їздячи. Жениться на тридцатом году - оженитися на тридцятому році;

3) (в сложных словах) на, у, про, ви. На жёстком матраце не долго належишь - на твердому матраці не довго влежиш (вилежиш). С голодным желудком не долго наработаешь - з голодним шлунком не довго проробиш (виробиш).

II. На -

1) (мн. нате), глаг. нрч. - (ось) на! (ось) нате! ось маєш! ось маєте! ось візьми! ось візьміть! (с вин. п.). [На тобі паляницю, на тобі й другу! (Звин.). Нате-ж вам і ніж (ножа)! (Київ). На, їж! (Київщ.)]. На, это тебе на водку - ось на, це тобі на горілку. На, возьми! - на, візьми! ось візьми! ось маєш! На, отнеси это письмо на почту - (ось) на, віднеси цього листа (цей лист) на пошту;

2) междом. - о! диви! дивіть! [Дивіть! Як дитина примічає (Звин.)]. На, да ты уж здесь! - о (оце тобі)! та ти вже тут! Вот тебе на! - от тобі й маєш! ото маєш! от тобі й на! (поговорка) от(т)ака ловися! [За правду б'ють, за брехню віри не дають, - оттака ловися! (Основа 1861)]. На вот, что наделал! - диви ти (ось тобі й на), чого накоїв!

* * *

1) с вин. п. на (кого-що)

2) с предложн. п. на (кому-чому)

1) смак. На вкус - на смак. [Борщ вийшов добрий на смак]. На вкус, на цвет товарища нет - кожний Івась має свій лас. Есть со вкусом - смачно (у смак) їсти;

2) (свойство вкушаемой вещи) смак. [Кавун недобрий - смаку нема. Любий солодкий смак]. Придать вкуса чему - присмачити, посмачити що. Неприятный вкус - несмак;

3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Люди з великим художнім смаком];

4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання. [Його літературні вподобання вироблялися під німецьким впливом]. Иметь вкус в чем - смак знати у чомусь. Со вкусом - до смаку, (вульг.) до шмиґи. [Все помальовано до смаку]. Со вкусом сделанный - смаковитий, ґустовний. По вкусу - до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до (в)подобання, до сподобання, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту. По своему вкусу - собі до смаку, до свого смаку, на свій смак, собі до вподоби, до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання. [Не знайшов коней до свого подобання. Шапку по своїй уподобі вибрав]. Быть, приходиться, прийтись по вкусу - бути (припадати, припасти) до вподоби, до смаку, до любости и т. д., прийти в смак, смакувати кому, до душі слатися, (безл.) присмачитися. [Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати]. Мне по вкусу было… - мені до вподоби було…, до вподоби моєї було. Приходящийся по вкусу - уподібний, сподібний. Так он мне по вкусу - такий він мені уподібний. Мне более по вкусу было бы… - мені уподібніше було-б… Не по вкусу - не до смаку, не в смак, не до вподоби и т. д.; не уподібний, -на, -не. [Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде]. Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём - набирати, набрати смаку до чого, засмаковувати, засмакувати що, усмаковувати, усмакувати, уподобати що, розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що. [Попробуй, то швидко й засмакуєш. В тім пани бракують, в чім убогі смакують]. Как на чей вкус - як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту и т. д.). На мой вкус - (як) на мене, як на мій смак;

5) (утонченность) смаковитість (р. -тости);

6) (худож. манера, стиль) - манір, стиль. Во вкусе - на манір, на стиль.

* * *

1) смак, -у

2) (склонность, пристрастие) смак, уподоба́ння, на́хил, -у

3) (стиль) стиль, -лю, смак; ( манера) мане́ра, мані́ра

1) гріх (р. гріха), (детск. грішка); вина, провина. Смертный грех - смертельний гріх, гріх непрощенний. В грехах - грішно. [Грішно живе]. Вводить в грех - на гріх (до гріха) призводити. Совершить грех, взять грех на душу - гріха вкусити. Искупать грех - покутувати (гріх). Загладить грех - покрити гріх, скупитися гріха, спокутувати (гріх). Отпустить грехи кому - розгрішити кого. Не получивший разрешения от греха - нерозгрішений. Грех да беда на кого не живёт - без гріха та без лиха не проживеш. На грех мастера нет - на гріх не спасешся. Есть тот грех - ніде (нема де) гріха потаїти. С грехом пополам - так-сяк, через верхи. [Через верхи зробила, аби збутись];

2) вада, ґанч[дж] (р. -ч[дж]и);

3) помилка (мн. помилки), гріх [Це мій гріх - не догледів та й помилився], огріх.

* * *

рел., перен.

1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Янголи - небесні духи]. Злой дух (дьявол) - нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг. Злой дух в виде призрака, морочащий людей - мара (ув. марюка, марище), мана. [Мара його обмарила. Згинь ти, марюко!]. Духи (привидения, призраки) - духи, привиди. [Кругом духи, маняки, відьми та русалки (Кул.)];

2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Багатство духа. Якимсь пантеїстичним духом обвіяна поезія Кримського (Єфр.). Нову статтю написано в тім самім дусі]. Русский и польский дух - русчина і польщина (Кул.), руськість і польськість. Воспрянул -хом кто - дух вступив у кого, піднісся духом хто. [В мене аж трохи дух вступив (Франко)]. Падать, пасть -хом - занепадати духом, сов. занепасти духом. Поднять дух, придать духа - додати кому духа[у], відваги, духу піддати. Собраться с -хом - набратися духу (смілости, відваги), добрати смілости, зібратися на відвагу (Стеф.). Упадок -ха - підупад духу, зневір'я. [Хвилинне зневір'я не розбило ясного світогляду письменника (Єфр.)]. Упавший духом - занепалий духом. Не хватило духа - не стало відваги;

3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою). [У веселому дусі (настрої)]. Не в духе - не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої. Не в духе быть - матися на дусі погано, не в доброму дусі (гуморі, настрої) бути [На дусі він мавсь препогано], (насмешл.) он не в духе - у нього муха в носі;

4) (дыхание) - дух, віддих, дихання. [Над ним воли своїм духом дихали (Чуб.)]. Дух захватывает - дух захоплює (захопляє), дух забиває (займає), дух спирається (запирається). Дух захватило - сперло (зіперло) дух, захопило дух, перехопило дух, забило дух, запнуло дух, дух занявсь, дух забивсь. Перевести дух - віддихатися, віддихати, віддихнути, -ся передихнути, відсапати, -ся, відсапнути, -ся, звести дух. [Дайте мені дух звести (М. Вовч.)]. Притаить дух - затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати. Испускать (-тить) дух (умирать) - пускатися (пуститися) духу, спускати (спустити) душу, зітхнути или визіхнути духа, спускати (спустити) дух, (опис.) богові душу віддати;

5) (пар) пара, дух. [Дихнеш, то пару (дух) видко, - так холодно в хаті];

6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах. [Куривсь для духу яловець (Котл.). Вовчий дух. Національний душок. Московський дух]; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду). Тяжёлый дух - важкий дух (напр., у кімнаті). Идёт дух - чути, вже чути. [Цього сала не беріть: уже чути];

7) (быстрота) дух, мент, мах. В один дух - удух. [Завтра удух були-б удома (М. Лев.)]. Во весь дух - що-духу, (фамил.) на всі заставки. [Що-духу бігти]. Духом, душком - духом, душком, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент. [Душком винив пиво (Коц.)]. Живым духом - живим махом; одна нога тут, друга там. Что есть духу - скільки духу, що дух у тілі (М. Вовч.), на всю витягу. Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) - легкий дух;

8) (исповедь) сповідь (р. -ди). Быть на духу - на сповіді бути, сповідатися, сов. висповідатися. Итти на дух - до сповіди йти. Ни слуху, ни духу о нём - слухи загули за ним, ні звістки, ні чутки про нього, ні слуху, ні вісти про нього, слід за ним загув.

* * *

1) дух, -у

2) миф. дух, -а

3) ( дыхание) дух, -у; по́дих, -у, ві́ддих, -у, ди́хання

4) ( воздух) дух, -у

5) ( запах) дух, -у; пах, -у

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

мётывать

I. см. Мести.

II. Метать, мётывать, метнуть -

1) (бросать; н. вр. мечу) кидати, кинути, метати (-таю, -таєш), метнути; срв. Бросать 1. [Каменем кинув (метнув) на мене (М. Грінч.). Метають гроші вгору і дивляться, як воно впаде (Звин.)]. Вулкан -чет пламя - вулкан викидає полум'я (огонь), кидає полум'ям (огнем). -тать банк (в карт. игре) - банкувати. -тать бомбы, камни, стрелы - кидати (метати) бомби, каміння, стріли. -тать взоры, глаза, очи. -нуть взор на кого, на что - зиркати, зиркнути на кого, на що и по кому, по чому, блим[к]ати, блим[к]нути очима, скидати, скинути очі (оком, очима) на кого, на що, метнути, глипнути, вергнути, стрельнути оком (очима). [Зиркнула на мене і пішла (Крим.)]. -тать громы - кидати (вергати) громи и громами. -тать жребий - кидати жереб (-ба) или жеребок (-бка), жеребкувати, (между собой) жеребкуватися. -тать искры, огонь - іскрити, сипати іскрами, приском, огнем, метати іскри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипнути, метнути іскрами и т. д., (только из глаз) іскрити оком. [Очі іскрять (М. Грінч.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Очі її сипали приском (Черкас.). Чорні очі так і сипнули на неї огнем (Н.-Лев.). Схиливсь до своєї жінки, оком іскрить (М. Вовч.)]. -тать кровь - кидати, спускати кров (руду), відкривати жилу. -тать пар - орати, (орю, ореш) на (під) пар, паренати, паренити. -тать сено - кидати сіно (в копну: в копицю, в стог: в стіг, в стіжок, на сеновал: в сінник). [Я вам поможу робить - косить там, чи сіно кидать (Основа). До півночи сіно в копиці кидав (Кониськ.)]. -тать стог - класти стіг, стіжок. Рвать и -тать - рвати й метати, сікти й рубати (Номис), лютувати, лютитися аж підскакувати. Что есть в печи, всё на стол -чи - що хата має, тим і приймає; чим хата багата, тим і рада (Приказки). Не -чите бисера перед свиньями - не кидайте перла перед свиньми;

2) -тать детёнышей - приводити, поносити малят; специальнее: (о суке) щенити цуценят (щенят), щенитися, (о кошке) котити котят, котитися, (о свинье) поросити поросят, пороситися. [Плюнуть на тих оддоєних щенят, що ти щенила (Шевч.)];

3) -тать икру - викидати ікру, нереститися, (икриться) тертися; срв. Икра 1;

4) (шить на живую нитку; н. вр. метаю и мечу) наживляти, шити на живу нитку, фастриґувати що. -тать петли - а) (у портных) обкидати петельки, застіжки; б) (о зайце) ключкувати, ключки робити. Мётанный -

1) киданий; ораний; кладений;

2) наживлений, шитий на живу нитку; фастриґований; обкиданий.

* * *

1) (бросать, кидать) ки́дати, метати (мета́ю, мета́єш и мечу́, ме́чеш)

2) (укладывать сено, солому) склада́ти, кла́сти

3) (производить потомство - о рыбах и пр.) мета́ти; ( рождать) приво́дити; ( икру) викида́ти

4) карт. мета́ти (мечу́, ме́чеш)

насесть

1) (садиться во множестве) насідати, насісти, (о мног.) понасідати; (о пыли и т. п.) насідати, осідати, осісти, налягати, налягти, (налипать: о грязи, снеге) налипати, налипнути, наліплюватися, наліпитися, (во мног. местах) понасідати, наосідати, поналягати, поналипати, поналіплюватися. [До його сизокрилі орли налітали, в головах насідали (К. Старина). Скільки їх (панів), - жмінька, а гляди, як насіли землі на груди (Коцюб.)];

2) на кого - напосідати, напосісти, насідати, насісти на кого и (реже) кого, наполягати, наполягти, напирати, наперти на кого, (нападать) напосідатися, напосістися на кого; срв. Налегать 2. [Де-далі дужче напосідав цар на хана (Леонт.). Редактори напосідали на мене, прохаючи оддати їм повість (Крим.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргор.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Свидниц.). Якби-що він твердо сказав, що не дасть свого писання, то тато не дуже був-би й наполягав на його (Крим.). Так і напосівсь (на його): не держи кучером Антона, та й не держи! (Кониськ.)];

3) (поступать на должность) сідати, сісти на посаді, вступати, вступити на посаду.

* * *

несов.; сов. - нас`есть

1) насіда́ти, насі́сти, -ся́ду, -ся́деш

2) (перен. налегать) насіда́ти, насі́сти; напосіда́ти, напосі́сти; ( приставать) напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся

1) кого, чего - (отсутствие) брак (-ку) кого, чого, (нехватка) недостача, нестача кого, чого. [Брак фарб на своїй палітрі поет надолужує звуками (Рада). Брак відповідної літератури (Наш). Недостача досвідчених робітників (Пр. Правда). Недостача свіжого повітря (Франко). На всьому (у світлиці) є слід недостачі пильнування (Л. Укр.). Нестачу внутрішнього змісту силкується надолужити на самі нерви розрахованими словами (Рада)]. Вследствие -тка, по -тку чего - через брак чого, за браком чого, через те що бракує чого, бо бракує чого. [Через брак грошей мусіли спинитися всякі справи (Доман.). Неможливість дати місце певній особі через брак вакансії (Коцюб.)]. -ток воды, хлеба - брак (недостача) води, хліба, безвіддя (-ддя), безхліб'я (-б'я). [Декотрі од безвіддя та безхліб'я по степу падали (Куліш)]. -ток надлежащего надзора - брак належного догляду, малий догляд. -ток памяти, ума - брак пам'яти, розуму. -ток средств - а) брак засобів; б) (бедность) нестатки; см. ниже под 3);

2) в чём - недостача чого и в чому, брак чого. [Ну, кажи: чого тобі недостача? (Звин.). Нам недобре: в нас хліба недостача (Звин.). Сього-того треба, жінка не вважає: тільки чого недостача, - в батька-матір лає (Грінч. III). Коли в манастирях був папірусу брак, ченці з рукопису старе письмо змивали (Вороний). Купив-би всього, та брак грошей (Сл. Гр.)]. Есть -ток в чём - бракує чого, є недостача в чому (чого), (описат.) скупо (тонко) на що и чого, (шутл.) посуха на що. [Скупо в мене на гроші (Кониськ.). В мене грошей тонко (Васильч.). Знать у вас на честь посуха, в нас - на копійки (Рудан.)]. Нет, не было -тка в ком, в чём - не бракує, не бракувало кого, чого, нема(є), не було недостачі в кому, в чому, (гал.) не хибує, не хибне, не хибувало, не хибло кого, чого. [В збірці поезій він показав і свої гарні прикмети, яких у його багато, так і хиби, яких йому теж не бракує (Н. Громада). Ні в чім не було недостачі (Квітка). Коли вже дано приклад, не хибло й наслідувачів (Павлик)]. Окажется -ток в чём - виявиться, що бракує (нестає, невистачає чого); забракне що и чого. Испытывать (терпеть), испытать -ток в чём - зазнавати (при отрицании ещё знати), зазнати недостачі (нужды: нужди) в чому, (иногда) нуждатися чим, бідувати на що, голодувати на що. [Не зазнали вони ні в чому недостачі (Коцюб.). Не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає (Куліш). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.). Найпаче бідує на штани (Корол.). На гребінці я не голодувала (Житом.)];

3) (нужда) нестаток, недостаток (-тку), (чаще мн.) нестатки, недостатки (-ків), (редко) нестачі (-тач), (нищета, убожество) злидні (-нів). [Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Товариші наскладали з нестатків своїх грошенят (Р. Край). Ціле його життя пройшло в бідності і недостатку (Франко). Виростав у злиднях та недостачах (Мирний)]. Жить в -тке - жити в (при) злиднях (при вбозтві, убого), злиднювати;

4) (дефект, порок) вада, хиба, (из'ян) ґанджа (ж. р.), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), догана, пригана. [В неї були свої вади, - наприклад, вона була дуже горда (Грінч.). Не вважаючи на дрібні вади в його творах, Шевченко єсть геній (Грінч.). Недобрий, кажеш, борщ? а яка-ж йому вада? (Звин.). Не будемо виправдувати хиб нашого народу (Грінч.). Добрість - наша певна хиба (Самійл.). Це в йому маленька хиба, маленька ґанджа (Н.-Лев.). Кінь - як сокіл, і ґанчу не має (Рудан.). Свита добра, ніде догани в ній нема (Звин.)]. Пороки и -тки - хиби й вади. Душевный -ток - душевна вада. Органический, природный -ток - органічна, природна вада (ґанджа). Телесный -ток - тілесна вада, (увечье) каліцтво. Находить, найти -тки в ком, чём - знаходити, знайти вади (хиби, ґанджу, ґандж, ґанч) в кому, в чому, ґанчувати кого, що, давати, дати догану (пригану, ганьбу) кому, чому. [Дівчина вередує з женихами, ґанчує (Гуманщ.). Свита добра, ніхто догани не дасть (Чигиринщ.)].

* * *

1) ( нехватка) недоста́ча, неста́ча; ( отсутствие) брак, -у, відсу́тність, -ності

2) ( нужда) неста́ток, -тку, недоста́ток, недоста́ча

3) ( изъян) ва́да, дефе́кт, -у, ґандж, -у и -і; ( погрешность) хи́ба; ( недочёт) недо́лік, -у

журитися, сумувати, смутитися, смуткувати, (диал.) печалувати(ся), печалитися, печаліти, смутно себе мати, в журбу (в тугу) вдаватися (вкидатися). [Не журися, дівчинонько, ще-ж ти молоденька. Зроду так гірко не плакала, не сумувала таким тяжким сумом. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись]. -ться о ком, о чём - (скорбеть, горевать) журитися, сумувати за ким, за чим (реже, в песнях: по кому, по чому), убиватися, побиватися, падкувати за ким, за чим, (огорчаться по поводу чего-л.) смутитися чим, з чого, убиватися ким, чим, з чого, сумувати з чого; (беспокоиться) журитися ким, чим, про кого, про що, срв. Печаловаться. [Ми тяжко журимося (падкуємо) за ним. І що рік мені прибуде, то мати гірш мною вбиваються (М. Вовч.). Чого тобі смутитись не знать чим (М. Вовч.)]. Есть о чём -ться - є про що (чим) журитися.

* * *

1) сумува́ти, жури́тися; печа́литися, смути́тися; удава́тися в ту́гу; смуткува́ти, смутува́ти; диал. печа́лувати, печа́луватися; ( горевать) побива́тися

2) см. печаловаться 3)

1) причина; (основание) підстава, рація; (повод) привід (-воду), приключка, нагода. [Не постали ще ті причини, які навпослі поділили козаків і шляхту на два табори (Куліш). Таку саме вагу мали тут і причини соціяльно-економічні (Грінч.). Бог його знає, що то за причина (Рудан.). Виросте десять причин на сварку, на розбрат (Єфр.). Він завсіди знайде привід до сварки. Всі сміялись без нагоди, як діти (Васильч.). Без приключки ніхто не ворогує (Крим.)]. Следствие принято за -ну - наслідок узято за причину, в наслідкові вбачено причину. -на всех -чин - найперша причина. -на тепла, движения - причина тепла, руху. Нет следствия без -ны - не буває наслідку без причини. Есть -на надеяться - єсть рація (підстава) сподіватися. Эта строгость имеет свою -ну - ця суворість має свою причину (підставу). Нет -ны - нема причини (рації), нема чого. [Нема вже чого мені сваритися, коли він до мене по-людському озивається (Грінч.)]. Тут нет -ны сердиться - тут немає рації (причини, підстави) гніватися, тут нема чого гніватися. -на этому та, что… - причина цьому та, що… -на основательная, уважительная - причина поважна, слушна. [Він не прийшов з причин слушних (по причинам уважительным)]. -на ничтожная, маловажная - причина мала. Из-за маловажной, незначительной -ны - з малої причини; (из-за пустяка) через (за) марницю (дурницю, дрібницю), з малого чого. [Велику пожежу погашено, та з малого чого полум'я запалає знов (Куліш)]. -на побудительная - призвідна причина, привід (-воду), мотив. [Мотивів того вчинку не розуміли (Грінч.)]. -на (повод) поступка - привід для вчинку; (цель) мета вчинку. Какая тому -на - яка тому причина. [Яка-ж тому, благаю вас, причина? (Куліш)]. По -не чего - через що, через віщо, за чим, з причини, з приводу чого. [Не приїхали за холодом (через холод)]. По -не жестоких морозов - за лютими морозами, через люті морози. По -не недостатка в квалифицированных работниках - за браком кваліфікованих робітників. По -не позднего времени - за пізнім часом. По чьей -не - з чиєї причини, через кого. По какой -не - з якої причини, з якого приводу, з чого, через що, через віщо? [З якої-ж причини він так перемінився? (Кониськ.)]. По той -не - з тієї причини, з того приводу, через те. Но иным -нам - з инакших (з инших) причин (приводів). По этим двум -нам - через ці дві причини, з цих двох причин. По какой -не арестовали их? - задля якої причини, задля чого їх заарештовано? По какой -не (с какой целью, ради чего) вы это сделали? - з яким приводом, задля якої причини, задля чого ви це зробили? [Задля якої такої причини ви це робите? (Крим.)]. По той -не, что… - з тим приводом, що…, задля того, що…, за тим, що… [Приїхав я до Київа з тим приводом, що хочу тут дочку в школу оддать (Козел.)]. Не без -ны, не без -чин - не без причини, не без причин; срв. Не даром. [Мабуть його не без причин піддані звали татом (Самійл.)]. Без -ны - без причини, без приводу. Без видимой -ны - без видимої причини, не знати з чого. Без всякой -ны - без (жадної) причини (рації), без жадного приводу; (описат.) з доброго дива; ні сіло, ні впало. [Чіпляються до людини з доброго дива (Доман.). Ні сіло, ні впало, - давай йому грошей]. Бывать, -быть, служить, послужить -ной чего - спричинюватися и спричинятися, спричинитися до чого и чому, спричинювати и спричиняти, спричинити що; см. ещё Причинять что. [Історичний процес, що спричинився до українського відродження (Єфр.). Благала простити їй, наче вона спричинилася його смерті (Кониськ.). Це спричинює ворожнечу до його]. Это послужило -ною тому, что… - це спричинилося до того, що…, це спричинило те, що… Всецело являться -ной чего, быть исключительной - ной чего - бути на всій причині чого. [У перших поезіях Шевченкових на всій причині лиха бувають «злії люде» (Єфр.)];

2) (неприятный случай) причина, пригода. [Сталась йому причина: сіль голову пробила (Пісня)].

* * *

род. и вин. п. от вопрос. относ. и неопредел. мест. Кто) кого, (только после предлогов) кого; срвн. Кто. Кого вы видели? От кого это вы слышали? - кого ви бачили? Від кого це ви чули? Солгать - ничего, было б на -го - збрехати - нічого, було-б на кого. Какой у -го характер, таковы и поступки - яка в кого (яка кому) вдача, така й поведінка (такі й вчинки). Тот, -го вы любите - той, кого ви любите. Быть (пойти) в -го - удатися, уродитися в кого. -го-то - а) вопрос. - кого-то?; б) неопредел. - когось. -го-либо, -го-нибудь - кого, когось (после предл. также: кого, когось), кого-небудь, будь-кого, кого-будь. Не видели ли вы здесь -го-нибудь? - чи не бачили ви тут кого? Спросите у -го-либо из знакомых - спитайте у кого(сь) із знайомих. -го попало - будь-кого, кого-будь, аби-кого, (диал.) кого попадя. -го угодно, -го ни есть - кого хоч, будь (будлі)-кого, аби-кого, (вульг.) кого завгодно. -го-кого только там не было - кого-кого тільки там не було. -го-кого зовут, а нас мимо - кого-не-кого (де-не-кого) кличуть (запрошують), а нас обминають.