-
1 полем
-
2 полеміка
-
3 полеміст
ч; ж - полемісткаcontroversialist, polemicist, polemist, contradictor, disputant, polemic, wrangler, squabbler -
4 полемістка
-
5 полем
-
6 полем внутри поля
Medicine: field-within-a-field (методика облучения) -
7 полеміка
-
8 полемізувати
-
9 полемічний
controversial, polemic(al) -
10 полемізувати
полемизи́ровать -
11 полеміка
-иполе́мика -
12 полеміст
-аполеми́ст -
13 полемістка
-иполеми́стка -
14 полемічний
полеми́ческий; ( склонный к полемике) полеми́чный -
15 полемічність
- остіполеми́чность -
16 полемічно
нар.полеми́чески; полеми́чно -
17 полемізувати
połemizuwatyдієсл. -
18 полеміка
połemikaж. -
19 полеміст
połemistч.polemista, -
20 полемістка
połemistkaж.
См. также в других словарях:
полемізувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
полеміст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
полемістка — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
полемічний — прикметник … Орфографічний словник української мови
полемічність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
полемічно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
полемічний — а, е. Прикм. до полеміка. || Стос. до полеміки. || Який містить полеміку. •• Полемі/чна літерату/ра іст. літературна творчість церковно теологічного характеру, спрямування, яка виникла на поч. 16 ст. в Україні та Білорусі … Український тлумачний словник
полеміст — а, ч. Той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати … Український тлумачний словник
полемізований — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до полемізувати … Український тлумачний словник
полемізувати — у/ю, у/єш, недок., з ким, проти кого і без додатка. Вести полеміку з ким небудь … Український тлумачний словник
полемістка — и. Жін. до полеміст … Український тлумачний словник