ст.-слав.

1) польський, лядський, ляський, ляхівський. -ский язык - польська мова. -ская вера - польська, лядська віра. -ская стихия (язык, дух) - польщизна, польщина, лядщина. На -ский лад - з-польська, по-ляхівськи. [Хоч з-польська зоветься Станіславів, а все-ж і тут Русь (Франко)];

2) (танец) полонез (-за).

* * *

1) прил. по́льський

2) в знач. сущ. полоне́з

(ц.-слав.)

1) перти - см. Переть. Противу рожна прать - проти рожна перти;

2) см. Попирать.

* * *

1) (пыль в букв. и переносном значении) порох (-ху, мн. порохи, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), курява; (распадающаяся гниль) порохно (-на), порохня (-ні), трухло, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що царство? - порох (Куліш). Все йде в одно місце: взялось із персти й усе вернесь у порох (Еккл.). Лихеє ім'я розлетілось, мов прах (Грінч.). Образ страху, що держить у своїх холодних обіймах увесь світ, хоч сам являє собою тільки порохно нікчемне (Єфр.)]. Отрясти прах от ног - порох, пил з ніг обтрусити. [Порох з ніг ваших обтрусіть (Єв.). І пил, що пристав до нас з вашого города, обтрушуємо вам (Єв.)]. Обращаться, обратиться в прах - порохом, на порох (прахом, на прах) розпадатися, розпастися, порохом братися, узятися (стати), порохом, порохном, порохнею, трухлом, попелом розсипатися, розсипатися, тліти, потліти, попеліти, спопеліти. [І не раз як рука чи повітря, чи сонце торкались тисячолітнього трупа, він розпадався на порох (Л. Укр.). Та бодай я собі, - каже, - порохом розпався (Рудан.). А бодай-же ти прахом розпавсь (Яворн.). І в годині стала прахом пишная столиця (Рудан.). Як я на тебе дихну своїм духом, то ти розсиплешся попелом (Звин.)]. Пасть во прах - упасти в прах. [Впадуть у прах кумири гордовиті (Грінч.)]. Обращать, обратить во прах - повертати, повернути, стирати, стерти на порох (на гамуз), повертати, повернути в нівець, розвіяти на куряву. Идти, пойти -хом - іти, піти з вітром, за вітром, за водою, димом (до гори), на марне, в нівець, випадати, випасти випадком. [Пішло усе добро в нівець (Грінч.). Чужим живимося, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.). Все його добро піде на марне (Франко)]. Все его проекты пошли -хом - всі його проєкти димом до гори пішли. Прах его возьми! - щоб його прах забрав! Бодай він прахом розпавсь! Хай воно стеряється! Прах с ним! - цур йому! Хай йому лихо (всячина)!

2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволяючи останню волю мужа, молода княгиня мусіла рушити з дорогим тліном в трудну і далеку дорогу, до міста його вічного покою (О. Лев.)]. Здесь покоится прах моего друга - тут почиває тлін мого друга. Мир -ху твоему - пером (пухом) земля тобі, нехай земля тобі пером (пухом).

* * *

1) (пыль; перен.: о чём-л. недолговечном, ничтожном) по́рох, -у; прах, -у

2) (труп, пепел после сожжения тела) прах, -у; ( останки) оста́нки, -ків, тлін, -ну

(ц.-слав.) превиспренній, найвищий; (о стиле) препишний.

* * *

прегрешить прогрішати(ся), прогрішити(ся), (ц.-слав.) прегрішати, прегрішити чим и в чому. [Чим я прогрішився, що ви на мене каміння вергаєте? (Кониськ.). Так от і в сиру землю піду, не відаючи, чим я прогрішила (Кониськ.)].

* * *

несов.; сов. - прегреш`ить

1) (в церкви) престол (-толу);

2) (царский) престол, стіл (р. стола), столець (р. стольця), престолець (-тольця), (трон) трон (-ну), трона. [Галицький Осьмомисле княже Ярославе, на золотім столі своїм ти сидиш у славі (Рудин.). А Саул престол із золота кує (Шевч.)]. Наследник -стола - см. Престолонаследник. Престол перешёл к кому - царство перейшло до кого. Возвести на -стол - поставити на царство. Вступить на -стол - стати на царство, (гал.) засісти трон. [І на царство Лизавета серед ночи стала (Руд.). І з цісарем трон засіла цісарева молода (Гал. пісня)]. Занимать -стол - держати царство, бути на царстві, обіймати трон (престол). Отказаться от -ла - зректися царства.

* * *

прислать надсилати, надіслати, присилати, прислати, подавати, подати, (о мног.) понадсилати, поприсилати. [Лист надіслав просто у волость (Г. -Барв.). Вибачайте що так довго листу не подавала (Основа 1862)]. -лать сватов - засилати, заслати старостів, слатися, присилатися, прислатися (з старостами) до дівчини. [Де дівчини з старостами шлеться (Пісня). Ой хоч сватай, хоч не сватай та хоч присилайся, що хоч слава не пропала, що ти рік кохався (Пісня)]. Присланный - надісланий, присланий, поданий. -ться - надсилатися, надіслатися, присилатися, прислатися, бути надісланим, присланим.

* * *

несов.; сов. - присл`ать

1) боротьба, борня, змагання, (слав.) пря з ким; см. Борьба. [Не нам на прю з тобою стати, не нам діла твої судить (Шевч.)];

2) (спор) змагання, пря; см. Прение. [Хто з ним на суд, на прю словесну стане (Куліш)].

* * *

1) (поминовение) (задушне) поминання, задушне (-ного);

2) (список) (поминальна) грамотка, (ц.-слав.) пом'яник (-ка).

лихословити, (слав.) злорічити (Куліш); см. Злословить.

золото, ум. золотце, (в поэзии) злато, ум. злітце, злотечко, (слав.) злато. [Золото і в огні блищить (Приказка). Єсть люди на світі сріблом-злотом сяють (Шевч.). Дружина, отроки, народ кругом його во златі сяють (Шевч.)]. Жильное -то - жилове золото. Красное -то - червоне золото, червінь (-іни). Сусальное -то - сухозлітка, шумиха, позолотка, позлітка. Самородное -то - саморідне золото. Чистое -то - щире (чисте) золото. Из чистого -та - щирозолотий, сутозолотий, (в поэзии) щирозлотий, сутозлотий. [Щирозлотий перстень (Чуб. III). Червінці сутозлоті (Драг.)]. -том шитый - золотом гаптований. Сиять -том - сяяти золотом. Сияющий -том - золотосяйний. Блестеть, заблестеть как -то (-том) - золотіти, зазолотіти, зазолотитися. Лить, плавить -то - лити, топити золото. Накладывать - то на что - садити золото на що. Плющить -то - бити, плющити золото. Слиток -та - виливок золота. -то в слитках - золото у виливках. Не всё то -то, что блестит - не все те золото, що блищить (Номис); (зап.) не все те золото, що ся світить. Ценить что на вес -та - цінувати (шанувати) що як золото. Продавать на вес -та - продавати (важити) наче золото.

Кощунный блюзнірський, (ц.-слав.) кощунський.

сщ. зайвина, лишка, залишок (-шку), зайве (-ого), залишнє (-нього); срв. Излишек, Избыток. [Марко відлічив собі скільки припадало й одіслав зайвину назад (Грінч.). Діждалась м'ясива, лишку з'їла, її завадило (Основа)]. Он имеет всё необходимое и даже -нее - у його все потрібне є і навіть зайве (зайвина, залишнє). Конфисковать, отобрать -нее - конфіскувати (відібрати) лишки (зайвину). Это уже -нее - це вже надто (над міру, зайве, зайвина). -нее хватить (выпить) - перебрати міру, хильнути через край. С -ним - з лишкою, з залишком, з верхом, з чимсь, з гаком. [Вже сорок з лишкою минає, як ми брались (Кониськ.). Сот зо три з залишком (Квітка). Сорок років з верхом (Павлик). За сорок з чимсь літ (Кониськ.)]. Без -него - без лишку, як раз. [Щоб додому доїхати, то треба без лишку дев'ять карбованців (Крим.)]. Без -него (торг.: без запроса) - без заправи.

-ка перелюбник, перелюбниця, (ц.-слав.) любодій, любодійниця.

-деяние перелюб (-бу). -действовать - перелюб чинити, (ц.-слав.) любодіяти.