-
1 стыд
1) со́ром, -у, стид, род. п. стида́ и сти́ду, осоро́ма; соромо́та, стидо́вище, стидо́висько, страм, -у\стыд д — и
срам! стид і — со́ром!
к ду́ моему́ — на со́ром мені́
не име́ть ни \стыд да́, ни со́вести — не ма́ти ні со́рому, ні со́вісті
потеря́ть д — втра́тити со́ром (стид)
2) в знач. безл. сказ. со́ром, стид; страм -
2 позор
ганьба, ганеба, (безчестие) безчестя, (поругание) наруга, (оговор) неслава, слава, суд, осуда, осудовище, осудовисько, (стыд) стидота, стидовище, стидов'я, (публичный) публіка, (постыдное зрелище, место) позорище [Усе нагадувало їм про їхню недавню ганьбу, безсилля й зрадництво (Єфр.). Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш (Приказка). На все село неслава (Кониськ.). Бо на позорище ведуть старого дурня муштрувати (Шевч.). Виставляє їх (хиби людські) на прилюдне позорище (Єфр.). Мов на позорищі прикута я стояла (Л. Укр.)]. -зор и срам - ганьба та сором. Небывалый -зор - несвітська ганьба. Покрыть -ром кого - ганьбою вкрити кого. Запятнать -ром кого - заплямувати ганьбою кого. И вас не минет этот -зор - і вас не мине (не минеться) ця ганьба (ганеба). -зор измены - ганьба зради. Край проклятия и -ра - країна (край) прокляття й ганьби. Какой -зор! - яка ганьба! От этого -ра - з цієї ганьби.* * *вы́ставить на \позор — ви́ставити на позо́рище (на осудо́вище); ( на осмеяние) ви́ставити (відда́ти) на по́сміх (на глум)
2) см. позорище 1) -
3 стыдоба
фольк. см. стыд 1); тж. стыд`обушка -
4 жгучий
1) пекучий, палючий [Пекуче (палюче) сонце. Палючий погляд. Палюча мрія. Пекуча потреба. Найпекучіші питання наших часів]; (о ветре, о кнуте) жалкий, смалький. [Жалкий батіг]; (о холоде, морозе) пекучий, лютий, (г)острий, жижкий [Я не лякалась, морозу жижкого (Олесь)]; (о крапиве и др. растениях) жалкий, жалливий, жаркий, жижкий, жигучий. [Це не жалка кропива, а глуха. Кропива така жарка, - аж дим іде]. -чая крапива - жалка кропива, кропива-жижкуха. Жгучие слёзы, жгучий поцелуй - сльози пекучі (палкі), поцілунок палючий (палкий). -чая кровь - гаряча кров. -чая боль - пекучий біль (р. болю) (м. р.), болючий біль;2) жгучий камень (Lapis causticus) - чортів (р. -вого) камінь, пекельний камінь, ляпис.* * *1) пеку́чий; ( палящий) палю́чий; (о ветре, морозе) смалки́й; ( жаркий) жарки́й; (преим. о холоде) лютий; (вызывающий жжение, причиняющий боль) жалки́й\жгучийая боль — пеку́чий біль
\жгучийая крапи́ва — бот. жалка́ кропива́
\жгучий ее со́лнце — пеку́че (палю́че, жарке́) со́нце
\жгучий ий моро́з — лю́тий (пеку́чий, шпарки́й, смалки́й) моро́з
2) перен. пеку́чий\жгучий ий вопро́с — пеку́че пита́ння
\жгучий ий стыд — пеку́чий со́ром
\жгучий ий брюне́т — [жагу́чий] брюне́т; чорня́вець, -вця
-
5 знать
I. сущ.1) (знатные люди) значне панство, велике панство, вельможне панство, старшина, вельможество (Куліш);2) (знатность) значність, вельможність (-ности).II. гл.1) знати, (ведать) відати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазнати (-наю, наєш) (с оттен. помнить, ведать) кого, чого. [Хто-ж в світі знає, що Бог гадає (Номис). Секретар нічого не відав про цю справу (Кониськ.). Я батька й матери не зазнаю (Квітка)]. Не знаю, на что решиться - не знаю, на що зважитися. Если бы знать - якби знати, якби знаття. [Якби знаття, що в неділю буде година (Васильч.)]. По чём знать, как знать - хто теє знає! хто зна! Бог знает - бог зна(є), бог вість, святий зна(є). [Але святий теє знає, чи багато в нас таких найдеться (Руданськ.)]. Чорт знает что, откуда - ка-зна, кат-зна, чорт-віть, морока зна(є) що, звідки. Не знаю - не знаю, не скажу, (я не сведом) я не вістен про що, в чому. [А за який мій гріх - того не скажу (Кониськ.). Я про те не вістен (Кониськ.)]. Не знаю что делать - не знаю що робити, не дам собі ради, не знаю на яку ступити. Не зная - не знаючи чого, про що, несвідомо. Знать не знать (ведать не ведать) - сном і духом не знати. Знайте же - так знайте; щоб (аби) ви знали. [Аби ви знали, я вже й сам про це подбав (Крим.)]. Как дам тебе, будешь знать - як дам тобі, (то) будеш знати, буде про що розказувати. Знай наших - отакі наші! Знать в лицо (в глаза), по имени - знати на обличчя, на йм'я кого. Дать знать кому - дати знати, (известить) сповістити, подати звістку кому. [Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема (Чуб.)]. Дать знать о себе - об'явитися, оповіститися, дати (подати) звістку про себе. Дать себя знать - датися (дати себе) в знаки, датися знати, датися в тямки кому. [Ще життя не далося в знаки (Мирн.). Дамся-ж я їм у знаки (Стор.). Чи ще-ж тобі не далася тяжкая неволя знати (Дума)];2) (уметь, понимать что) знати що, тямити що, чого, вміти чого, знатися на чому, могти чого. [Вона уміла єдину забавку - плести вінки (Л. Укр.). Як паскудно наша молода генерація вміє рідної мови (Кониськ.). Він докладно тямив церковних служб і кохався в церковних співах (Черк.). А цієї пісні можете? (Звин.)]. Он -ет дело - він знає, тямить справу, діло. Делайте, как -ете - робіть, як знаєте, як тямите; чиніть (поступайте), як знаєте. Знать грамоте - вміти читати, вміти письма. Знать по немецки - знати німецької мови, могти по-німецькому. Знать толк в чём (смыслить) - знатися на чому, знати до чого, розумітися на чому, смак знати в чому. [Знався за пасіці добре (Сим.). Він знає до худоби (Берд. п.). Він на тому розуміється (Сл. Гр.)]. Знать совесть, стыд - мати сумління, сором (лице). Знай, нрч. - см. Знай.III. нрч.1) (видно, заметно) знати, видн[к]о, значно, слідно. [З ким стояла, говорила - підківоньки знати (Чуб. III). Та знать на вітерець збиралось (Свидн.). Значно, що господар (Федьк.). Красот твоїх (природо) у мене ані слідно (Крим.)];2) (вероятно) мабуть, десь, десь-то, відай; см. Вероятно.* * *I(что) глаг. зна́ти (що); ( ведать) ві́дати (що); (смыслить в чём-л.) зна́тися (на чому); (сказку, песню) умі́тиII вводн. сл. жарг.зна́ти, знать; ( вероятно) ма́буть и мабу́ть; ( должно быть) пе́вно, пе́вне; ( видно) ви́дноIII сущ.зна́ть, -ті; ист. вельмо́жне (вели́ке) па́нство, вельмо́жество -
6 ложный
I. 1) (о постели) ліжковий;2) (о ложе ружья) прикладовий. Срв. Ложевой 1.II. Ложный - неправдивий, неправий, фальшивий, кривий, (грубо) бреханий, (лживый) брехливий, облудний, (ошибочный) хибний, помилковий. [На твоїм олтарі неправдивим богам чужоземці вогонь запалили (Л. Укр.). Раціоналізм визнає незрозумілі явища за нереальні, за неправдиві (Крим.). Фальшива трагедія (Куліш). Щирість брехана приваблює вас (Самійл.)]. -ный взгляд на вещи - неправий (хибний, помилковий) погляд (-ду) на речі. - ный донос - неправдива (грубее брехлива) доказка, (клевета) наклеп (-ну). -ный камень - фальшивий камінь (-меня), роблений самоцвіт (-ту). -ный классицизм - псевдокласицизм (- му). -ная клятва, присяга - крива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. -ный кристалл - фальшивий кристал (-лу). -ное обвинение - неправдиве обвинувачення. -ное обещание - неправдива, неправдомовна (грубо брехлива) обіцянка. -ный ответ - неправдива відповідь (-ди). -ное положение - фальшиве, непевне становище. -ный поступок - фальшивий, облудний учинок (-нку). -ный путь - хибна дорога, хибна путь (- ті), (неверный) непевна путь. -ное самолюбие - фальшива амбіція. -ный свидетель - неправдивий (фальшивий) свідок (-дка), кривосвідок. -ное свидетельское показание - фальшиве свідоцтво, неправдиве (неправе) свідчення, кривосвідчення. [Неправим свідченням себе він думав обрятувати (Грінч.)]. Давать -ное показание - кривосвідчити. -ный слух - неправдива, видумана (грубо брехлива) чутка. -ное солнце, -ная луна - фальшиве (несправжнє) сонце, фальшивий (несправжній) місяць (-ця). -ный способ - фальшивий спосіб (-собу). [Перстінь, фальшивим способом вироблений (Гнід.)]. -ный стыд - фальшивий сором (-му). -ное суждение о ком, о чём - неправе мірковання про кого, про що. -ная тревога - фальшива тривога. -ное учение - неправдива (неправа, облудна) наука; срвн. Лжеучение. -ный шаг - непевний (хибний) крок. [Через один непевний крок загинула вся справа. (М. Грінч.)]. Сделать -ный шаг - зробити непевний (хибний) крок.* * *2) ( фальшивый) неправди́вий, фальши́вий; (притворный, поддельный) уда́ваний; ( ненастоящий) неспра́вжній, фікти́вний -
7 навлекать
навлечь1) наволікати. наволокти, (чаще) стягати, стягти, (реже) натягати, натягти, спроваджувати, спровадити на кого що. [Од бога помсту наволікає! (Сл. Гр.). Вони мене не слухали і через те наволокли страшений напад ординський на узграничні землі (Куліш). Що мені за охота стягати на себе ненависть? (Звин.). І не признаюся! нащо я буду на себе натягать? (Борз.). Нам-же страшно, що він напасть на християн спровадить (Л. Укр.)]. -влечь на себя чей гнев - чий гнів на себе стягти (натягти). -влечь на себя беду, стыд, позор - стягти біду, сором, ганьбу на себе. [Сам ти, друже, сам біду на себе стяг (Франко)]. -влечь на себя насмешки - насміх (глум) стягти на себе. [I насміх на себе стягли ви (Франко)]. -влечь на себя подозрение - стягти (натягти) на себе підозру, викликати до себе підозру;2) см. Наволакивать. Навлечённый - наволочений, стягнений, натягнений, спроваджений на кого. -ться - наволікатися, стягатися, натягатися, спроваджуватися, бути наволіканим, наволоченим, стяганим, стягненим, натяганим, натягненим, спроваджуваним, спровадженим.* * *несов.; сов. - навл`ечь(на кого-что) виклика́ти и викли́кувати, ви́кликати, -кличу, -кличеш (до кого-чого), натягати и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тя́гну, -тя́гнеш и натягну́ти (на кого-що); ( накликать) наклика́ти, накликати, -кли́чу, -кли́чеш (на кого-що)\навлекать ть, \навлекать чь на себя подозре́ние — виклика́ти, ви́кликати до се́бе підо́зру (підозріння), натяга́ти (натягувати), натягти́ и натягнути (стяга́ти, стягти́ и стягну́ти) на се́бе підо́зру (підозрі́ння)
-
8 неловкость
1) неспритність, незграбність, (диал., вульг.) неоковирність, невковирність; вайлуватість, немоторність, невправність;2) незручність, невигідність, непохватність;3) ніяковість, незручність, (замешательство) зніяковіння, (беда) халепа. [Він, щоб не збільшувати ніяковости, спитався (Н.-Лев.). Панна Юзя була ні в сих, ні в тих, але покоївка перебила ту ніяковість (Л. Укр.). Вираз зніяковіння та разом і впертости (Корол.). Сам у халепу вскочив (Кирил.)]. С чувством -ти - з почуттям ніяковости, ніяково. [«Я розійшовся з їми», - ніяково вимовив Лаговський (Крим.)];4) невлучливість, невлучність (-ости). Срв. Неловкий.* * *1) ( свойство) неспри́тність, -ності, невпра́вність; незгра́бність; невда́лість, -лості, недоте́пність; невпра́вність; ні́яковість, -вості и нія́ковість; незру́чність2) ( неудачный поступок) незру́чність, незру́чний вчи́нок (-нку)3) ( чувство стеснения) нія́ковість; ( смущение) зніякові́ння; ( стыд) со́ром, -у -
9 просто
1) просто, попросту, по-простому. [Поводитися просто. Вдягатися просто. Сказати просто: вмер та й годі (Гліб.)]. -то прелесть, -то стыд - чиста розкіш, чистий сором. [Чистий сором з нею (Звиног.)]. Это -то из рук вон - це-ж осудовисько, це-ж несвітське діло. Совершенно -то - простісінько. По-просту - спросту, попросту, запроста. Просто-за- просто - запроста. Просто-на-просто - простісінько;2) просто чего (напротив) - просто чого. [Хата його стоїть просто церкви];3) (немудрено) просто.* * *нареч.
См. также в других словарях:
стыд — стыд, а … Русский орфографический словарь
стыд — Стыд … Словарь синонимов русского языка
стыд — стыд/ … Морфемно-орфографический словарь
стыд — эмоция, возникающая в результате осознания человеком реального или мнимого несоответствия его поступков или тех или иных индивидуальных проявлений принятым в данном обществе и разделяемым им самим нормам, требованиям морали. С. может быть связан… … Большая психологическая энциклопедия
стыд — Стыдливость, застенчивость, совесть; позор, срам. Ложный стыд. Ср … Словарь синонимов
Стыд — Стыд ♦ Honte Отнюдь не чувство вины, потому что можно испытывать стыд, зная, что ты ни в чем не виноват. Именно такого рода страдание причиняет нам насмешливый чужой взгляд – мы чувствуем себя нелепо и жалко. Иногда для этого бывает… … Философский словарь Спонвиля
СТЫД — СТЫД, стыда, мн. нет, муж. 1. Чувство смущения, раскаяния от сознания предосудительности поступка. «Он проснется с содроганьем, полон страха и стыда.» Пушкин. «Слезы потекли еще обильнее, но уже не от злости, а от любви и стыда.» Л.Толстой. «Я… … Толковый словарь Ушакова
стыд — сущ., м., употр. часто Морфология: (нет) чего? стыда, чему? стыду, (вижу) что? стыд, чем? стыдом, о чём? о стыде 1. Стыдом называется неприятное чувство, когда человек понимает, что совершил плохой или неправильный поступок. Испытывать стыд. |… … Толковый словарь Дмитриева
СТЫД — страх перед ожидаемым бесчестием. Платон Стыд это своего рода гнев, только обращенный вовнутрь. Карл Маркс Стыд определяет сознание. Станислав Ежи Лец Честный всегда найдет еще более честного, который его пристыдит. «Пшекруй» Чем больше у… … Сводная энциклопедия афоризмов
СТЫД — СТЫД, а, муж. 1. Чувство сильного смущения от сознания предосудительности поступка, вины. Испытывать с. Гореть (сгорать) от стыда (испытывать сильный стыд; разг.). Ни стыда, ни совести нет у кого н. (совершенно бессовестен; разг.). К стыду своему … Толковый словарь Ожегова
СТЫД — «СТЫД» (Skammen) Швеция, 1968, 103 мин. Экзистенциальная драма антиутопия. Этот фильм может показаться неожиданным для тех зрителей, которые знают и любят Ингмара Бергмана как исповедального поэта и в то же время хирурга интимного мира… … Энциклопедия кино
