Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

стук

  • 1 стук

    I
    сущ. стук, -у; (длительный, частый) сту́кіт, -коту; (сильный во что-л.) грюк, -у, грю́кіт, -коту, грюкани́на; ( глухой) сту́гін, -гону, стугоні́ння; ( легкий) по́стук; ( цокот) цо́кіт, -коту; ( топора) цю́кання

    \стук к се́рдца — сту́кіт се́рця

    II
    межд. стук; ( о громком звуке) грюк

    \стук к- \стук к — стук-стук

    Русско-украинский словарь > стук

  • 2 стук

    техн.
    стук, -ку; (длительный, частый) сту́кіт, -коту

    Русско-украинский политехнический словарь > стук

  • 3 стук

    техн.
    стук, -ку; (длительный, частый) сту́кіт, -коту

    Русско-украинский политехнический словарь > стук

  • 4 стук

    техн. стук

    Українсько-російський політехнічний словник > стук

  • 5 стукіт

    техн. стук (длительный, частый)

    Українсько-російський політехнічний словник > стукіт

  • 6 детонационный стук

    детонаці́йний стук

    Русско-украинский политехнический словарь > детонационный стук

  • 7 детонационный стук

    детонаці́йний стук

    Русско-украинский политехнический словарь > детонационный стук

  • 8 детонаційний стук

    детонацио́нный стук

    Українсько-російський політехнічний словник > детонаційний стук

  • 9 вдруг

    нар.
    1) (внезапно) враз, нараз, раптом, зненацька, нагло, напруго, як стій, вмить. [Враз, несподівано, з боку почувся брязкіт рушниць (Коцюб.). Аж нараз почувся стукіт (Франко). Раптом стихло усе (Л. Укр.). Зненацька проміння ясне од сну пробудило мене (Л. Укр.). Ми розмовляємо, коли це як стій приходить він. Заслаб напруго. Помер як стій (нагло)];
    2) (сразу, разом) - разом, відразу, враз. [Музики разом стали, неначе струни порвали (Неч.-Лев.). Лазар простяг руку до хліба і враз одсмикнув (Коцюб.). Вся моя злість на Йвася відразу десь і зникла (Грінч.)];
    3) как вдруг - аж, аж гульк, аж ось, як ось, коли, коли разом, коли раптом. [Тільки-що поблагословивсь їсти, аж тая стріла так і встромилася у печеню (Гр.). Сиджу, книжку читаю. Як ось батько: «Козаки!» (Тесл.). Поспішала в Московщину; аж гульк зіма впала (Шевч.). Сиділа увечері пізно в своїй хаті, коли у двері щось стук-стук (М. Вовч.)].
    * * *
    нареч.
    1) ( внезапно) ра́птом, враз, нара́з, коли́, коли́ це, на́гло, ( неожиданно) знена́цька, при́тьмом и притьмо́м, при́тьма

    как \вдруг — коли́ ра́птом, коли́ це (враз, нара́з), аж ось, ( глядь) аж (коли́) гульк (глядь)

    2) ( сразу) ра́птом, відра́зу, ра́зом, враз
    3) ( разом одновременно) ра́зом, враз, за́раз
    4) (в знач. част.: а если?) ра́птом, аж (а) ра́птом, а що як, а бува́

    Русско-украинский словарь > вдруг

  • 10 непрестанно

    нрч. безупинно, без упину, невпинно, безнастанно, ненастанно, безустанно, безперестанно, без перестан(к)у, (диал.) безперестанці, безперестань, безпересталь, (не успокаиваясь) неу[в]гавно, безугавно, без угаву, невгавуще, не вгаваючи, (постоянно) повсякчасно, по всяк час, раз-у-раз, раз-по-раз, (реже) раз поз раз. [У голові все: стук, стук, стук! - безупинно (Гр. Григор.). Індивідууми невпинно і повсякчасно відміняються (Грінч.). Круторогі, бедраті воли жують безустанно жуйку (Коцюб.). Обоє плакали безперестанно (Квітка). Музика безперестанно гриміла (Кирил.). Панни безперестанку реготалися (Н.- Лев.). Ходив по хаті, безперестану човгаючи (Н.-Лев.). Вода лилася безперестань (Комар). Косили безпересталь сім день (Мавжура). Вода раз-у-раз неугавно крапала краплями додолу (Грінч.). Струмок туркоче без угаву десь за кущем (Васильч.)].
    * * *
    нареч.
    безпере́стану, безпереста́нку, безпереста́нно, невпи́нно, без упи́ну, неспи́нно, безупи́нно, ненаста́нно, безнаста́нно, безуста́нно, безуста́нку, без уга́ву, безуга́вно

    Русско-украинский словарь > непрестанно

  • 11 неугомонно

    нрч. невгамовно, невгомо[і]нно, нев[у]гавно, невгавуче; (безостановочно) безугавно, без угаву, безупинно, без упину, невпинно, безнастанно. [В голові все: стук, стук, стук… безупинно, невгамовно (Гр. Григор.). Струмок, що туркоче без угаву десь за кущем (Васильч.)].
    * * *
    нареч.
    невгамо́вно, невгомо́нно, непогамо́вно

    Русско-украинский словарь > неугомонно

  • 12 лёгкий

    и -гок
    1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;
    2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;
    3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;
    4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;
    5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;
    6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;
    7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);
    8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.
    * * *
    легки́й и ле́гкий

    лёгкая рука́ у кого́ — легка́ рука́ в ко́го, легки́й на ру́ку хто

    с лёгкой руки́ чьей — з легко́ї руки́ чиє́ї

    Русско-украинский словарь > лёгкий

  • 13 тук

    I сущ.
    1) с.-х. тук, -у
    2) ( перегной) перегні́й, -гно́ю
    3) (жир, сало) тук, -у
    II межд.
    тук, стук, туц, буц; ( о сердце) тьох

    тук-тук — тук-ту́к, стук-сту́к

    Русско-украинский словарь > тук

  • 14 биение

    биття, бій, калатання, стукання, стукотіння, (обыкновенно лишь о сердце) тьохкання. [Биття, калатання живого серця. Київ робиться центром українського життя, тим живцем, що його стукання розноситься по всій Україні].
    * * *
    1) биття́, по́стук, -у, сту́кання, стукоті́ння, стукота́ння; калата́ння, тьо́хкання, то́кіт, -коту
    2) физ. биття́

    Русско-украинский словарь > биение

  • 15 глухой

    глухий, оглухлий. Глух кто - не дочуває хто, позакладало кому; (о голосе) здушений, приглушений, безгучний; (о стене) сліпа. -ое место в лесу и т. п. - см. Глушь. Глухая ночь - глупа ніч. Глухой переулок, тупик - сліпий заулок, зазубень, безвихідь (р. -ходи). Глухой гул, стук - стугон. Глухой тетерев - см. Глухарь. Глухая крапива - глуха (біла) кропива. Падать с глухим звуком - гупати. Глухо - глухо, з-глуха, безгучно.
    * * *
    1) прил. глухи́й

    глуха́я ночь — глу́па ніч

    глуха́я стена́ — глуха́ стіна́

    глухо́е ме́сто, \глухой у́гол — глухе́ мі́сце; за́кутень, -тня

    2) в знач. сущ. глухи́й, -ого; глушко́, глушма́н, -а

    Русско-украинский словарь > глухой

  • 16 криво

    1) криво, нерівно. [Написав криво (нерівно). Стіл стоїть криво. Криво всміхнувся (Крим.)];
    2) (несправедливо) криво, не по правді. -во судить - судити криво, неправдиво, неправедно, не по правді.
    * * *
    нареч.
    кри́во

    ко́со, \криво, лишь бы жи́во — погов. стук-грю́к, аби́ з рук

    Русско-украинский словарь > криво

  • 17 малейший

    (прев. степ. от Малый) найменший. [Я прислухаюсь. Найменший шелест або стук - і моє серце падає і завмирає (Коцюб.)]. Нет ни -шего сомнения - найменшого сумніву немає. Я не чувствую ни -шей боли - не почуваю ані найменшого (жаднісінького, ніякісінького) болю. Я не причинил ему ни -шей неприятности - я не завдав йому і найменшої прикрости; він не зазнав від мене і найменшої прикрости. Не придавать ни -шего значения - ніякісінької (ані найменшої) ваги не надавати чому.
    * * *
    превосх. ст.
    найме́нший

    Русско-украинский словарь > малейший

  • 18 нести

    1) нести кого, що. [Молодиця несла на руках двоє своїх дітей (Коцюб.). Чобітки в руках несе (Метл.). Несімо-ж світло аж туди, де зорі (Самійл.). Несем ми дію скрізь, співці гудка й нагана (Сосюра)]. Ноги не -сут, не -сли - ноги не несуть, не несли. [Мене ноги не несли ані до неї, ані від неї (М. Вовч.)];
    2) (быть в состоянии -ти, подымать) нести, носити, могти нести (на собі) що и скільки чого. Слон -сёт свыше ста пудов - слон може нести на собі понад сто пуд(ів);
    3) (держать на себе) нести (на собі), держати, тримати (на собі) що здержувати що. [Море несе на собі кораблі (Київ). Ця колона здержує (держить) велику вагу (Київ)]. Лёд не -сёт - лід не держить, лід не держкий;
    4) (перен.; бремя и т. п.) нести що; (обязанности, убытки и т. п.) відбувати що; зазнавати чого и т. п. [Він легко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його плечі не почували тягара, який йому випало нести від колиски до домовини (Кінець Неволі)]. -ти бремя работы (труд) - нести тягар праці, відбувати роботу, приймати труд. [Атмосфера порожнечі, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Рада)]. -ти возмездие за что - покутувати що, каратися за що. -ти высоко себя (голову) - нести (носити) високо (вгору, гордо) голову, високо нестися; срв. Нестись 4. [Шлях кохання дивовижний, дивний із шляхів: гордо голову там носить, хто її згубив (Крим.)]. -ти заботы о ком, о чём - піклуватися ким, чим и про кого, про що. -ти издержки - платити витрати. -ти наказание за что - приймати (отбывать: відбувати) кару за що, (за грехи, проступок) приймати покуту за що, покутувати що; см. Наказание 2. [Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі (Шевч.). Щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість (Рудч.)]. -ти ответственность за что - відповідати, бути відповідальним, нести відповідальність за що, (принимать на себя ответственность) брати на себе відповідальність за що. [Педагогічний склад наших ВИШ'ів несе відповідальність за якість майбутніх кадрів (Пр. Правда)]. -ти последствия - (отвечать) відповідати за наслідки; (платиться) платитися за наслідки, (искупать) покутувати наслідки. -ти службу, служебные обязанности - відбувати (нести) службу, відправляти службу и служби, (устар.) правити (справляти) службу, відбувати (виконувати) службові обов'язки. [Другий місяць одбуває службу (Сл. Ум.). Жінки гарно несуть сторожову службу (Комуніст). Ой пішов він до ляшеньків служби відправляти (Пісня). Ви, козаки, сторожову службу нам правте (Куліш). Вони справляють за жалування державну службу (Корол.)]. Он -сёт тяжёлую службу - він на важкій (тяжкій) службі, він має важку (тяжку) службу. -ти труды и заботы - мати багато праці і клопоту, нести великий (важкий) тягар праці і клопоту. -ти убытки - зазнавати втрат, мати (терпіти, редко поносити) втрати, утрачатися; (при работе) проробляти. [Велику від цього втрату поносить наша культура (Рада). Де заробиш, а де проробиш (Приказка)]. -ти на сердце - мати (редко носити) на серці; терпіти мовчки;
    5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) нести, (мчать) мчати, (гнать) гнати кого, що. [Кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? (Метл.). Тихо, тихо Дунай воду несе (Пісня). Вода несе кригу (Сл. Ум.). Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Сердита ріка, збурена грозою, мчала свої хвилі, до моря (Олм. Примха)]. Куда (тебя) бог -сёт (устар.) - куди (тебе) бог провадить? (Звин., Франко). Куда -сёт тебя нелёгкая? - куди несе тебе лиха година (х(в)ороба, враг, вража мати, нечиста сила, нечистий)?;
    6) (о поре, о времени: приносить) нести, приносити (з собою). [Нехай я щастя не найшов того, - його весна несе струнка (М. Рильськ.). Осінь і зима несуть Німеччині політичні бурі (Пр. Правда). Що то нам новий рік несе? (Київ)];
    7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти (плести) нісенітницю (нісенітниці, дурниці, ка-зна-що), нісенітниці (теревені) правити, провадити (плескати) не знати[ь] що; см. Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -ти небылицы - верзти (провадити) небилиці. -ти своё - провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити;
    8) (о птицах: яйца) нести (яйця), нестися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)];
    9) (о лошадях) нести, носити. Лошади -сут - коні носять;
    10) (о метели) мести, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. Мести 2. [Завірюха б'є (Грінч. II)];
    11) безл. - а) нести. По реке - сёт лёд - рікою (річкою) несе лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нести -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тебе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Від тебе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи - тягне (віє) теплом з печи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його несе (ніс) и т. п. -тись и тися -
    1) (стр. з.) нестися, бути несеним, відбуватися и т. п.;
    2) нестися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор неслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жене (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся - поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что… - чутка йде, що… Облака - тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так женешся (біжиш, летиш, несешся)?;
    3) (о птицах: нести яйца) нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)];
    4) (много о себе думать) (високо) нестися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].
    * * *
    1) нести́; ( мчать) мча́ти

    вы́соко (го́рдо) \нести сти́ го́лову — перен. ви́со́ко (го́рдо) нести́ го́лову

    конь \нести сёт его́ стрело́й — кінь несе́ (мчить) його стріло́ю

    куда́ тебя́ \нести сёт [нелёгкая]? — куди́ тебе́ несе́ [лиха́ годи́на]?

    2) (безл.: передаваться по воздуху) тягти́ (тя́гне), нести́; ( дуть) ду́ти (дме и ду́є); ( о неприятном запахе) відго́нити, тхну́ти

    из-под по́лу \нести сёт — з-під підло́ги тя́гне (дме, ду́є)

    \нести сло́ га́рью — несло́ горі́лим (га́ром)

    3) (перен.: выполнять поручения, обязанности) вико́нувати, -ную, -нуєш, нести́; (о службе, повинностях) відбува́ти

    \нести сти́ ответстве́нность — відповіда́ти, нести́ відповіда́льність

    4) ( что - терпеть ущерб) зазнава́ти, -знаю́, -знає́ш (чого); ( отбывать) відбува́ти, нести́ (що)

    \нести сти убы́тки — зазнава́ти зби́тків (втрат), ма́ти зби́тки (втра́ти)

    \нести сти́ изде́ржки — плати́ти (нести́) ви́трати

    \нести сти́ наказа́ние — зазнава́ти ка́ри, відбува́ти (нести́) ка́ру

    5) (перен.: говорить что-л. пустое) плести́ (плету́, плете́ш), торо́чити, верзти́, прен. верзя́кати

    \нести сти́ чепуху́ — верзти́ (плести́) нісені́тницю (нісені́тниці), верзти́ дурни́ці, тереве́ні пра́вити

    6) (безл.: слабить) проно́сити, -но́сить

    Русско-украинский словарь > нести

  • 19 ножка

    1) ніжка, ноженя (-няти), (в детск. языке) нозя. [В воду ступила ногою: спитує ніжка, чи тепла вода (Грінч.). І голос твій глибокий, і ніжок легкий стук (М. Рильськ.). Насилу стояв на тоненьких, як цівки, ноженятах (Васильч.)]. Подставлять, подставить -ку кому - підставляти, підставити ногу кому, підчіплювати, підчепити кого, (описат.) підставляти, підставити стільчика кому. [Тепереньки він підставить мені стільчика (Н.- Лев.)]. По одёжке протягивай -ки - см. Одежда;
    2) (стула, рюмки и т. п.) ніжка. -ка циркуля - ніжка циркля, (которой проводят окружность) околичник (Шух.);
    3) (бот.: черешок) ніжка. Заячьи -ки (Trifolium arvense L.) - котики (-ків), котячі лапки (-пок);
    4) зоол., анат. - ніжка, пеньок (-нька). Брюшная -ка - черевний пеньок. Мозговые -ки - мо[і]зкові ніжки;
    5) см. Клин 3.
    * * *
    уменьш.-ласк.
    и пр. ні́жка

    Русско-украинский словарь > ножка

  • 20 отдаваться

    отдаться кому
    1) віддаватися, віддатися кому. -даюсь на ваш суд, на вашу волю, милость - здаюся (спускаюся) на ваш суд, на вашу волю, ласку. -ться в руки кого, в неволю - віддатися (датися) в чиї руки, в неволю. -ться на произвол судьбы - здатися на волю долі (на призволяще), пуститися берега. -ться в наём - найматися, на(й)нятися;
    2) (предаваться) вдаватися, вдатися в що, вкидатися, вкинутися в що, взятися працювати коло чого, (погрузиться) поринути в що. -ться печали, пению, гульбе - вдаватися, вдатися в тугу, в співи, в гульню. -ться любимому делу - вдатися (вкинутися) в улюблену працю. Всей душой (с любовью) -ваться чему - кохатися в чому. [В хазяйстві він кохається]. -ться чарующим звукам - поринути в чарівні звуки;
    3) (о звуке) віддавати(ся), віддати(ся), битися луною, відбиватися, відбитися (луною), озиватися, озватися, відгукуватися, відгукнутися, відкликатися, відкликнутися, (о шагах) відтупуватися. Стук колёс -вался эхом от обеих стен оврага - стукотіння коліс билося луною в обидва боки яру (Неч.-Лев.);
    4) ослабати, слабнути, ослабнути, послабнути.
    * * *
    несов.; сов. - отд`аться
    1) віддава́тися, відда́тися
    2) (о звуке - раздаваться, отражаясь) відбива́тися, відби́тися, віддава́тися, відда́тися, луна́ти, залуна́ти и пролуна́ти и відлуна́ти; ( раздаваться) розляга́тися, розлягти́ся; ( отзываться) одзива́тися, одізва́тися; ( эхом) відлу́нювати, відлуну́ти
    3) строит. (несов.) віддава́тися; дава́тися; відбива́тися; віддава́тися; попуска́тися

    Русско-украинский словарь > отдаваться

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • стук — 1, а …   Русский орфографический словарь

  • стук — стук/ …   Морфемно-орфографический словарь

  • стук — сущ., м., употр. часто Морфология: (нет) чего? стука, чему? стуку, (вижу) что? стук, чем? стуком, о чём? о стуке; мн. что? стуки, (нет) чего? стуков, чему? стукам, (вижу) что? стуки, чем? стуками, о чём? о стуках 1. Стуком называют один или… …   Толковый словарь Дмитриева

  • стук — 1. СТУК, а; м. 1. Короткий отрывистый звук от удара или от падения твёрдого тела; ряд таких звуков. С. ножей, ложек по столу. С. молотком. С. костяшек домино. Прислушаться к стуку. Вздрогнуть от стука. Упасть со стуком. Открыться со стуком. 2.… …   Энциклопедический словарь

  • СТУК — 1. СТУК1, стука, муж. Звук, шум от удара, от падения твердого тела, предмета. «В доме стук, ходьба, метут и убирают.» Грибоедов. «Резкий стук пролетки в тишине.» Брюсов. || Удар (разг.). «Стуки сердца чаще, напряженней взгляд.» А.Блок. 2. СТУК2… …   Толковый словарь Ушакова

  • СТУК — 1. СТУК1, стука, муж. Звук, шум от удара, от падения твердого тела, предмета. «В доме стук, ходьба, метут и убирают.» Грибоедов. «Резкий стук пролетки в тишине.» Брюсов. || Удар (разг.). «Стуки сердца чаще, напряженней взгляд.» А.Блок. 2. СТУК2… …   Толковый словарь Ушакова

  • стук — СТУК, а, муж. Звук, шум от удара, ударов, от падения твёрдого предмета. С. колёс о рельсы. С. в дверь (знак, чтобы открыли). Войти без стука (не постучав в дверь). Слышать с. собственного сердца. II. СТУК, в знач. сказ. (разг.). Стукнул. Он с.… …   Толковый словарь Ожегова

  • СТУК 2 — в знач. сказ. (разг.). Стукнул. Он с. кулаком в дверь. С. по лбу. Стук стук стук (воспроизведение коротких последовательных ударов). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • стук — См …   Словарь синонимов

  • СТУК 1 — СТУК 1, а, м. Звук, шум от удара, ударов, от падения твёрдого предмета. С. колёс о рельсы. С. в дверь (знак, чтобы открыли). Войти без стука (не постучав в дверь). Слышать с. собственного сердца. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю.… …   Толковый словарь Ожегова

  • стук —     СТУК, перестук, постукивание, стуканье     сов. СТУКНУТЬ, сов. хлопнуть, разг., сов. тукнуть, разг., сов. тюкнуть     СТУЧАТЬ, стукать, хлопать, разг. тюкать, разг. сниж. тарабанить     СТУЧАТЬСЯ, скрестись, царапаться, разг. колотить, разг.… …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»