-
1 странный
Iчудни́й, ди́вний; ( удивительный) дивови́жний; ( с причудами) чудерна́цький; ( причудливый) химе́рний; ( непонятный) непе́вний\странныйое де́ло — вводн. сл. жарг. ди́вна річ; чудасі́я
\странныйый вид — чудни́й (дивови́жний, чудерна́цький, химе́рний) ви́гляд
\странныйый челове́к — ди́вна (чудна́) люди́на, дива́к
II\странный ым о́бразом — ди́вним спо́собом, я́кось ди́вно, я́кось чу́дно
стра́нний, стра́нній; см. странствующий -
2 странный
физ.ди́вний -
3 странный
физ.ди́вний -
4 странный кварк
ди́вний кварк -
5 странный кварк
ди́вний кварк -
6 дивный
1) (странный) дивний, дивозний, дивочний, чудний. [І слухала, як молодий дивочний гість той говорив (Шевч.)];2) (удивительный, прекрасный) чудов(н)ий, на-прочуд дивний (гарний). [Дівчина чудової вроди. На-прочуд гарний кавун!]. Дивно -1) дивно, дивозно, дивочно;2) чудово, чудовно.* * *1) ( удивительный) ди́вний, преди́вний; ( странный) чудни́й2) ( прекрасный) чудо́вий, прекра́сний, га́рний, прега́рний -
7 поразительный
вражаючий, разючий, дивний, (странный, замечательный) дивовижний, надзвичайний. -ный случай - дивний, надзвичайний випадок.* * *разю́чий; ( достойный изумления) по́диву гі́дний, вража́ючий; (удивительный, странный) ди́вний, дивови́жний; ( захватывающий) захо́плюючий; ( ошеломляющий) приголо́мшливий; ( восхитительный) чудо́вий; ( чрезвычайный) надзвича́йний, страше́нний -
8 кварк
-
9 кварк
-
10 вид
1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, (к)шталт, визір (р. -зору), врода. [Мати веселий (гордий, сумний, нужденний) вигляд. Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Постава свята, а сумління злодійське]. В таком виде - в такому вигляді, в такій постаті. В наилучшем виде - в найкращому вигляді, в найкращому світлі, як-найкраще. В п'яном виде, в трезвом виде - по-п'яному, п'яним бувши, по-тверезому, тверезим бувши. Внешний (наружный) вид - зверхній (надвірній) вигляд, врода. На вид, с виду - на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця. [Пшениця гарна на взір]. Странный на вид - дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи. При виде - бачучи, побачивши. Под видом кого, чего - наче-б то хто, що, ніби-то хто, що, в вигляді кого, чого, в образі кого, чого, під позором кого, чого. В виде наказания ему решено… - за кару йому визначено… В виде опыта, милости - як спроба[у], як ласка, за ласку. Иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего - мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що и ким, чим. [Гарне хлоп'я, шкода тільки, що паненям визирає. Виглядає немов винний]. Делать, сделать вид - удавати, удати кого, чинитися ким, виставляти себе як, що. [Удавати невинного, удавати ображеного. Удавав, немов спить. Старе виставляє себе, що не скоро їсть]. Принимать, принять какой-л. вид - набирати, -ся, якого вигляду, перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик). Подавать, показывать вид - давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби. Не показывать и вида, что… - і навзнаки не давати, що…;.2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид. [Чудовий гірський крайовид. Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку й за річку (Н.-Лев.). Вид навкруги був сумний];4) (видимость, возможность быть видимым): На виду - на оці, на видноті. Быть на виду у кого-л. - бути в оці, в очу, перед очима, перед віччю в кого. [Перед очима в хижої татарви]. Иметь в виду кого, что (рассчитывать на кого, на что) - мати на увазі (на оці) кого, що, важити на кого, на що. [Письменник, що важить і на сільського читача…]; (принимать во внимание, сообразоваться) - оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. [Народоправство централістичне раз-у-раз оглядатиметься на потреби центральних людей більш, ніж на наші (Єфр.). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (Куліш). На кого ви думаєте? = кого вы имеете в виду?]. Имелось в виду - була думка. Имея в виду, что… - маючи на увазі (на оці), що…, уважаючи на те, що… В виду того, что… - з огляду[ом] на те, що… В виду (чего) - через що, уважаючи на що, з оглядом[у] на що, тим що… В виду ранней весны - уважаючи (з огляду[ом]) на ранню весну. Ставить кому на вид - виносити кому перед око, звертати чию увагу, подавати кому на увагу, виставляти (завважати) кому. Скрыться из виду - загубитися, щезнути з очей. Выпустить из виду - спустити з уваги, з очей, забутися. Итти за кем, не выпуская из виду - іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці). Для виду - про (людське) око, для [ради] годиться, на визір, для призору. [Аби був на визір]. Ни под каким видом - жадним способом, ні в якому разі. Видом не видать - зазором не видати, і зазору немає;5) (разновидность) відміна, порідок, відрід (р. -роду), вид. [А це дерево вже иншого порідку];6) (биол.) відміна, вид. [Численні відміни звірів];7) пашпорт, посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);8) (грам.) вид, форма. [Вид недоконаний, доконаний, одноразовий];9) виды, -ов, мн. - думка, гадка, намір, мета, сподіванки. Из корыстных видов - за-для корисної мети. В видах чего - за-для чого, маючи на увазі щось, за-для якихсь виглядів. В служебных видах - за-для виглядів (в в-ах) службових. Иметь виды на кого, на что - бити (цілити, важити) на кого, на що, накидати оком на кого, на що. [Не дуже б'є на кріпацьких парубків (Мирн.)]. Виды на урожай, на будущее - сподіванки (вигляди) на врожай, на майбутнє. Видать виды - бувати (бути) в бувальцях, у Буваличах. Видавший виды - обметаний, бувалий.* * *I1) ( внешность) ви́гляд, -у; ( облик человека) о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва; ( состояние) стан, -у2) (перспектива, открывающаяся взору) вид, ви́гляд; ( пейзаж) краєви́д, -у, крутови́д, -у3)ви́ды — (мн.: планы, расчёты) ви́ди, -дів, пла́ни, -нів; ( перспективы) перспекти́ви, -ти́в; ( намерения) на́міри, -рів
4) ( паспорт) вид; по́свідка\вид на жи́тельство — по́свідка на прожива́ння
быть на виду́ у всех — бути на виду́ (на оча́х, перед очи́ма) в усіх
в ви́де чего́ — у ви́гляді чо́го; (в качестве чего-л.) як що
вида́вший ви́ды — бува́лий, яки́й (що) бува́в у бува́льцях, сущ. бува́лець, -льця
де́лать, сде́лать \вид — удава́ти, уда́ти
для ви́да — для (задля) годи́ться; про лю́дське́ о́ко
из ви́ду (из ви́да) скры́ться — зни́кнути (ще́знути, пропа́сти) з оче́й
име́ть в виду́ — ( предполагать) ма́ти на ува́зі; ( иметь намерение) ма́ти на́мір, збира́тися
име́ть в виду́ кого́-что — ма́ти на ува́зі (на меті́, на ду́мці) кого що
на виду́ — на видноті́
II биол., лингв.на \вид ду́ у всех — на оча́х (пе́ред очи́ма, на виду́) у всіх; ( публично) прилю́дно
и пр. вид, -у\вид расте́ний — вид росли́н
ви́ды обуче́ния — ви́ди навча́ння
-
11 изумительный
подиву гідний, диву гідний, дивний, предивний, дивовижний, дивезний, дивоглядний. [Дивовижна і ніде нечувана досі річ (Грінч.). Предивнеє народження Божого сина (Пісня). Дивезна вигадливістю своєю й хитрощами тюремна пошта (Корол.)].* * *гі́дний по́диву; (странный, удивительный) ди́вний, дивови́жний; ( восхитительный) чудо́вий, преди́вний, на ди́во (напро́чуд) га́рний -
12 казусный
казусний, дивний, чудний. [Казусне діло, - обізвався таки писар (Квітка)].* * *(необычайный, странный) ка́зусний, ка́верзний, незвича́йний, ди́вний, чудни́й; ( запутанный) заплутаний -
13 мудрёный
1) (замысловатый) мудрий, мудерний, мудрований, мудрячий, хитрий, хитромудрий, мудрагельський, (морочливый) морокуватий, (затейливый) вигадливий, штукарний, (трудный) важкий, тяжкий. [Невелика штучка, та мудра (Чуб. I). Мудерний він чолов'яга: ніяк його не розбереш, який він - чи добрий, чи лихий (М. Грінч.). Мова сієї поеми аж геть, мудрована (Куліш)]. -ное дело, -ная вещь - мудра (хитра) штука, мудрота, мудрація, мудрощі (-щів и -щей). [Налюшники плести - не мудра штука (Звин.). Рало - не дуже хитра штука: його будлі-який чоловік зробить (Звин.). А ми втнемо рукавця і нові, хіба мудрація велика! (Гліб.)]. -ное это дело - мудра це справа. -ная работа - морокувата ((за)морочлива) робота. -ная задача - мудре завдання, мудра за(в)дача;2) хитрий, мудрий; см. Мудрый. Утро вечера -нее - ніч - порадниця-мати: порадить, що починати (що казати).* * *1) ( замысловатый) му́дрий, мудро́ваний; хи́трий; ( трудный для выполнения) важки́й, трудни́й2) ( странный) чудни́й; ( причудливый) химе́рнийу́тро ве́чера мудрене́е — посл. ра́нок пока́же, за́втра буде видні́ше
-
14 небывалый
прлг.I. 1) (не бывший прежде) небувалий. [Ще небувалая подія (Київ)]. -лый в чём - небувалий у чому. [Небувалий в історії факт (Пр. Правда)]. Как ни в чём -лый - наче й (мов і) не було нічого, любенько, любісінько;2) (необыкновенный) небувалий, (о чувствах, характере и т. п. ещё) несвітський, несвітній; (неслыханный) нечуваний; (странный) химерний. [Серед фіолетових сполохів блискавки і небувалого граду (Країна Сліпих). Образа здавалася їй такою великою, несвітською, що… (Грінч.). Дізнав він несвітського одчаю (Л. Укр.)];3) (вымышленный) небувалий, вигаданий;4) (не бывший где, неопытный) небувалий, що не був(ав) у бувальцях. [Людина з його небувала (Бриж.)].II. Небывалый, сщ. - небувалий (-лого), небувалець (-льця).* * *1) небува́лий; ( необыкновенный) незвича́йний, надзвича́йний; ( неслыханный) нечу́ваний; ( невиданный) неба́чений, неви́даний; ( невообразимый) несві́тський, диал. несвітній; ( вымышленный) ви́гаданий\небывалыйое де́ло — нечу́вана (ди́вна) річ
2) (нигде не бывавший, неопытный), небува́лийкак ни в чём \небывалыйый — на́че й не він, на́че він ніде́ й нічо́го
-
15 невиданный
небачений, (реже) невиданий, (диал.) невидалий; (небывалый) небувалий, (дивный, чудной) дивовижний, чудний. [Олеся глянула в вікно на небачену картину (Н.- Лев.). На суднах метушилися якісь небачені люди в дивному вбранні (Загірня). Довго дивилася Робінзон та П'ятниця на небачене диво (Грінч.). Приснилось (мені) невидане щастя дивне (Л. Укр.). Новий, нечуваний і невиданий спосіб поетичної творчости (Рада). Вижени мені звіря неслуханого й невиданого (Рудч.)]. Давно, раньше -ный - давно, перше не бачений. Неслыханное, -ное дело - нечувана, невидана (небачена) річ.* * *\невиданныйая краса́вица — неба́чена (неви́дана) красу́ня
\невиданныйые зве́ри — неба́чені (дивови́жні) зві́рі
\невиданныйый урожа́й — неба́чений (неви́даний, небува́лий) урожа́й
-
16 необыкновенный
незвичайний, (чрезвычайный, выдающийся) надзвичайний, видатний, неординарний, непересічний, (необычный) незвичний, (сверхъестественный) надприродни[і]й, (неслыханный) нечуваний, несвітський, несвітній, (от'явленный) несосвітенний, (странный) дивний, чудний, химерний, (особенный) особливий, (необыденный) нещоденний, небувалий. [Та королем коверзує, - не кажу Степаном або Яном Собієським, ті два незвичайні, а иншими (Шевч.). Якась незвичайна сміливість і духова міць (Мирний). Честь надзвичайна (Р. Край). При комуні буде надзвичайна техніка (Кирил.). Вона чула все з надприродньою вразливістю (Виннич.). Самому Кулішеві сяєво Шевченкового духа було чимсь надприроднім (Грінч.). Це визначає тільки, що обличчя в тії людини розумне або видатне (Крим.). Це вже несвітський сором сидіти в острозі (Харк.). Ото ще дурень несосвітенний! (Звин.). Кость засміявся, але якимсь особливим, чудним сміхом (Крим.)]. -ный талант - надзвичайний (видатний) талант. -ный человек - незвичайна (непересічна) людина. -ное явление - незвичайне явище, надприродне[є] явище, феноменальне явище. [Бачимо в Шевченкові феноменальне, може єдине явище у всесвітній історії (Грінч.)]. Случилось что-то -ное - сталося щось надзвичайне (незвичайне).* * *незвича́йний; ( чрезвычайный) надзвича́йний; ( невообразимый) несвітський, диал. несві́тній -
17 оригинальный
1) (подлинный) оригінальний, первотворний, первописний. См. Подлинный;2) (самобытный) оригінальний, самостійний, своєрідний. [Оригінальне письменство. Самостійна цивілізація. Наші своєрідні форми та фарби (Єфр.)]і3) (странный) оригінальний, чудний, дивний, чудасійний, дивачний.* * *оригіна́льний; ( не переводный) неперекладни́й -
18 престранный
пречудний, дуже чудний, чудернацький; см. Странный.* * *ду́же чудни́й, ду́же ди́вний, чудерна́цький; ( удивительный) дивови́жний; (необычный, причудливый) химе́рний -
19 странний
см. странный II -
20 удивительный
1) ( странный) ди́вний, дивови́жний, чудни́й2) ( чрезвычайный) надзвича́йний, незвича́йний; ( изумительный) гі́дний по́диву; ( превосходный) чудо́вий, прега́рний
- 1
- 2
См. также в других словарях:
странный — См. необыкновенный, удивительный, чудный человек странный... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. странный удивительный, чудной, диковинный; чудаковатый; необыкновенный,… … Словарь синонимов
СТРАННЫЙ — СТРАННЫЙ, странная, странное; странен, странна, странно. 1. Необычный, трудно объяснимый, вызывающий недоумение. Странная манера говорить. Странные взгляды. «Были странны безмолвные встречи.» А.Блок. «Не знаю, долог ли был сон, но странно было… … Толковый словарь Ушакова
СТРАННЫЙ — СТРАННЫЙ, ая, ое; анен, анна, анно. Необычный, непонятный, вызывающий недоумение. С. характер. С. вид. Мне странно его поведение. Странно (в знач. сказ.), что он не звонит. | сущ. странность, и, жен. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю.… … Толковый словарь Ожегова
странный — странный, кратк. ф. странен, странна (устаревающее странна), странно, странны; сравн. ст. страннее … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
странный — I. СТРАННЫЙ СТРАННЫЙ, диковинный, удивительный, разг. чудной СТРАННЫЙ, чудаковатый, разг. чудной II. странность, странный … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
странный — прил., употр. очень часто Морфология: странен, странна, странно, странны; страннее; нар. странно 1. Странным называют поведение, действия, а также самого человека, которые настолько необычны, что вызывают непонимание, удивление. Странный взгляд,… … Толковый словарь Дмитриева
странный — Заимств. из ст. сл. яз. Суф. производное (суф. ьн ) от страна в значении «чужая страна, народ», в др. рус. яз. это значение еще известно. Первоначально «чужестранный», «чужой», затем «необыкновенный, непостижимый, странный». См. страна … Этимологический словарь русского языка
странный — Заимствование из старославянского, где образовано от страна, имевшего в древнерусском языке значение чужая страна, чужой народ . Первоначально означало только чужестранный , затем произошло переосмысление до нынешнего значения – необычный,… … Этимологический словарь русского языка Крылова
Странный человек (роман Бориса Акунина) — «Странный человек» Жанр: повесть Автор: Борис Акунин Язык оригинала: русский Публикация: 2009 год Издательство: «АСТ» … Википедия
"Странный человек" — «СТРАННЫЙ ЧЕЛОВЕК», одна из ранних драм Л. (1831), по его определению «романтическая драма». Во многом родственна «Menschen und Leidenschaften». Автобиографичность драмы (см. Автобиографизм) засвидетельствована автором: «Я решился изложить… … Лермонтовская энциклопедия
СТРАННЫЙ АТТРАКТОР — притягивающее множество неустойчивых траекторийв фазовом пространстве диссипативной динамической системы. С. а.,в отличие от аттрактора, не является многообразием (т. е. не является кривойили поверхностью); его геом. устройство очень сложно, а… … Физическая энциклопедия
