-
1 світовідношення
СВІТОВІДНОШЕННЯ - наріжний концепт філософської гуманістики, зміст якого характеризує єдність людини зі світом, розмаїття їхніх об'єктивних зв'язків, особливості людського способу буття, смислову єдність і взаємоопосередкованість різних форм освоєння світу людиною, сфокусованих у її персональному універсумі, котрий обіймає розмаїття особистісних світів та способів самовизначення людини. С. репрезентує людську здатність упродовж усього життєвого шляху залишатись у стані спроможності щодо обставин власного життя. Серед трьох різновидів цінностей, котрі репрезентують смисложиттєву насиченість людського існування, - ціннісні витворення, переживання, ставлення, саме останні є домінантними (особливо у кризових ситуаціях). Вони випромінюють особистісну смислоспроможність суб'єкта С., яку і позначає укр. слово "ставлення". У філософському розумінні С. набуває людських ознак, завдячуючи взаємопов'язаності його діяльно-творчої та смислоціннісної визначеностей. Акцентуючи на здатності філософії осягати таку амбівалентність визначеностей С., Кант підкреслював, що філософія обіймає дві сфери, взаємодією котрих опікується, - природу й свободу, підпорядковуючи усе розмаїття людського самовиявлення "суттєвим цілям", але розглядаючи останні лише як засоби стосовно "найвищої цілі" - "все призначення людини". Спроби з'ясувати діяльно-творчу природу людського С. сягають ще давньофілософського розуміння терміна "відношення"; воно є антропоморфним, позаяк фіксує активність того, що відноситься, стосовно реального предмета відношення, а також стосовно змісту самого відношення. Аристотель виокремлює: 1) відношення того, що діє, до того, що зазнає дії (переважаючого - щодо переваженого); 2) відношення того, що діє, до змісту дії (вимірюючого - щодо міри, пізнаючого - щодо пізнання, сприймаючого - щодо сприймання). С. пов'язане із здатністю людини подвоювати світ на існуючий та належний (роблячи останній нормотворчим началом повсякденної життєдіяльності), а також із здатністю відділяти себе від своєї життєдіяльності. Тим самим людина виходить за межі наявного буття, проблематизує світ і спосіб свого існування в ньому, робить себе ініціюючим центром С. Завдяки цілепокладальній предметній і символотворчій діяльності вона формує світ олюдненої природи. Утвердження спроможності людини як суб'єкта С. - засаднича ідея новоєвропейської культури. Масштабність самовизначення такого суб'єкта втілює тріада "я знаю - я існую - я можу". Проте згодом ідеал "Фавстової людини" обертається переважанням раціонально-активних світоглядних настанов, екстравертної активності й відповідно - світоглядної зарозумілості істоти, котра прагне панувати над світом. Екологічна й відповідно антропологічна криза сьогодення надзвичайно загострюють питання про С., засноване не на стратегії панування, підкорення, підпорядкування, а на стратегії взаємності ("партнерства").В. Табачковський -
2 співвідношення
сcorrelation; (кількісне співвідношення, пропорція) relation, ratioвстановити правильне співвідношення — to coordinate; to bring into proper correlation
співвідношення сил — correlation of forces; balance of power
-
3 відношення
с1) іст. ( ставлення) attitude2) ( стосунок) relationмати відношення (до) — to pertain (to), to concern
не мати жодного відношення (до) — to have nothing to do ( with), to bear no relation (to)
3) мат. ratioу прямому (оберненому) відношенні — in direct ( inverse) ratio
4) канц. ( службовий лист) official letter, memorandum, report, communicationпо відношенню до — concerning, as regards
у всіх відношеннях — in all ( every) respects
-
4 відношення
ВІДНОШЕННЯ - філософська категорія, яка характеризує вид зв'язку речей або властивостей, що визначається сторонами В. і, в свою чергу, сам їх визначає. Напр., кількісне В. 2/7 визначається числами 2 і 7; це В. визначає інші числа, що йому відповідають: 4 і 14,6 і 21,8 і 28 і т.д. Якщо за вихідні взяти числа 2 і З (2/3), то В. і відповідні числові пари змінюються. Основні види В.: якісні, кількісні, сутнісні (до них належать закони), причинні, цільові. Важливість категорії В. виявляється у тому, що інколи дійсність охоплюється трьома поняттями: річ - властивість - В., основним серед яких є річ. Це породжує речовизм у тлумаченні буття і його пізнанні, коли вся багатоманітність зв'язків зводиться до В. визначеностей до властивості, а об'єктів - до речей. Для певних потреб така структура корисна, і як елемент дійсності вона справді існує. Розкриття В. та їх зміна—одне з основних теоретичних і практичних завдань людини, яка повсюдно намагається знайти і сформулювати закони, в яких узагальнюється знання В. Але світ В. відкривається їй лише тому, що вона сама відноситься до світу: своєю діяльністю роздвоює його на суб'єктивне і об'єктивне, усвідомлює це В., робить його предметом і проблемою діяльності. Отже, для людини її зв'язок зі світом постає як усвідомлюване, пізнаване і змінюване нею В., а вся дійсність - як сукупність В. -
5 відношення
regard, relation -
6 встановлювати правильне співвідношення
Українсько-англійський юридичний словник > встановлювати правильне співвідношення
-
7 гіпотетичне відношення
hypothetic relation, hypothetical relationУкраїнсько-англійський юридичний словник > гіпотетичне відношення
-
8 кількісне співвідношення
Українсько-англійський юридичний словник > кількісне співвідношення
-
9 співвідношення
correlation, correspondence -
10 співвідношення повноважень
Українсько-англійський юридичний словник > співвідношення повноважень
-
11 відношення сигнал/шум
signal-to-noise ratio (скор. SNR)Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > відношення сигнал/шум
-
12 відношення
Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > відношення
-
13 молярне відношення
Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > молярне відношення
-
14 співвідношення
Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > співвідношення
-
15 бережне відношення
-
16 взаємовідношення
-
17 відсоткове відношення
-
18 вірне співвідношення
-
19 підношення
-
20 подвійне відношення
anharmonic ratio, cross-ratio, double ratio, double relation
См. также в других словарях:
відношення — я, с. 1) Стосунок, причетність до кого , чого небудь; зв язок із кимсь, чимсь. 2) Взаємозв язок між предметами, явищами. Процентне відношення. Синтаксичні відношення. 3) заст. Ставлення (у 1 знач.). 4) Діловий лист, що надсилається в установу або … Український тлумачний словник
співвідношення — я, с. Взаємне відношення, взаємний зв язок, взаємна залежність різних величин, предметів, явищ. •• Бала/нсові співвідно/шення обчислювані на підставі балансу підприємства показники, що містять інформацію про його фінансовий стан … Український тлумачний словник
взаємовідношення — я, с. Взаємний прояв тих чи інших особливостей внаслідок взаємозв язку, взаємодії … Український тлумачний словник
підношення — я, с. 1) рідко. Те саме, що піднесення. 2) заст.Подарунок, хабар … Український тлумачний словник
світовідношення — я, с., філос. Спосіб самовизначення, саморозвитку та самосвідомості людини … Український тлумачний словник
відношення — [в ідно/шеин :а] н :а, р. мн. еин … Орфоепічний словник української мови
співвідношення — [сп іўв ідно/шеин :а] н :а, р. мн. еин … Орфоепічний словник української мови
відношення — 1) (до кого чого пов язаність кого / чого н. із кимось / чимось), стосунок, причетність, зв язок (з ким чим) 2) див. взаємозв язок … Словник синонімів української мови
взаємовідношення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
відношення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
підношення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови