-
1 союзник
ally, confederate -
2 союзник у війні
-
3 союзник
-
4 союзник
-асою́зник -
5 союзник
sojuznykч.sojusznik, sprzymierzeniec -
6 союзник
მოკავშირე -
7 союзник
ittifaqdaş -
8 союзник противника
( у війні) ally of enemyУкраїнсько-англійський юридичний словник > союзник противника
-
9 військовий союзник
Українсько-англійський юридичний словник > військовий союзник
-
10 політичний союзник
Українсько-англійський юридичний словник > політичний союзник
-
11 спільник
чparticipant, partner; ( союзник) ally; ( співучасник) accomplice -
12 Лютер, Мартин
Лютер, Мартин (1483, Ейслебен, Саксонія - 1546) - нім. релігійний мислитель і реформатор, ідеолог Реформації, 350 ляйвнщ один із творців загальнонім. літературної мови. Вивчав класичну літературу і філософію в Ерфурті. Магістр вільних мистецтв (1501), докт. теології (1512), проф. теологічного ф-ту Віттенберзького ун-ту (від 1512 р.). Монах-августиніанець (1505-1523), священик (1507), проповідник у Віттенберзькій церкві (від 1516 р.). Започаткував нім. Реформацію маніфестацією "95 тез" біля дверей Віттенберзької церкви (1517); опублікував у 1520 р. публіцистичну трилогію - "До християнського дворянства німецької нації", "Про Вавілонський полон церкви", "Про свободу християнина"; прилюдно спалив папську буллу і церковні декреталії (1520); безкомпромісно відстоював свободу совісті (і своє вчення) на Вормському рейхстазі (1521); відмежовувався від інших (не лютеранських) протестантських віросповідань (анабаптизму, кальвінізму та ін.). Переклав з оригіналів на нім. мову Новий (1522) та Старий (1534) Завіти, перетворивши тим самим Біблію на народну книгу, а її мову - на осердя літературної нім. мови. Написав численні твори (тлумачення текстів Біблії, духовні пісні, байки тощо). До гуманістів ставився неоднозначно - як до союзників, але вважав, що вони заклопотані "людським" значно більше, ніж "Божественним". Співпрацював з главою нім. гуманістів Гуттеном; полемізував з Еразмом Роттердамським: його "Діатрибі, або міркуванням про свободу волі" (1524) протиставив трактат "Про рабство волі" (1525). Людина, за Л., вільна (чи невільна) не тоді, коли може вибирати, а коли вибрана Богом (чи, відповідно, Сатаною). Підтримував ідею розмежування сфер (та істин) розуму і віри. Розум сприймав як орган осягнення того, "що нижче нас", віру - того, "що над нами" В. чення Л. підірвало монополізм католицизму ("папства") й започаткувало засади нової протестантсько-євангельської парадигми теології і церкви. Воно ініціювало поворот: 1) від католицького законоцентризму, орієнтованого на Старий Завіт, до новозавітного християнства (власне, до "первісного християнства"); 2) від засади "Папа вище Писання" - до ствердження пріоритету Св. Письма над церковними переказами й настановами; 3) від виокремлення духівництва у вивищений над усіма стан - посередник між Богом і людьми - до принципу "всезагальності священства" ("кожен християнин - священик") і верховенства Христа над усіма посередниками; 4) від віри в авторитет і спасенність освячених законом "добрих вчинків" - до "віри в віру" (принципу sola fide - спасіння "лише вірою"); 5) від церкви як бюрократичної (і економічної) інституції - до церкви як громади рівнодостойних вірян. Крім того, Л. виступав за реорганізацію монастирів, ліквідацію целібату священиків, звільнення світських судів від верховенства церковного права, за загальну (безкоштовну для бідних) освіту і всестанову народну школу. Реформація, однією з чільних постатей якої був Л., відкрила дорогу плюралізму тлумачень Св. Писання, дедогматизації ставлення до Біблії, теологічній реабілітації усіх форм суспільно-корисної праці, а в тенденції - зближенню профанічного і сакрального Х. оча Л. - насамперед церковний діяч, а не філософ, але його вчення торувало шлях як нім., так і всій новоєвропейській філософії.[br]Осн. тв.: Повне видання творів Лютера: нім мовою. У 67 т.; лат. мовою. У 38 т.; рос. мовою "Вибрані твори" (1994).
См. также в других словарях:
союзник — друг, сторонник; единомышленник. Ant. противник, соперник, антагонист Словарь русских синонимов. союзник см. сторонник Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова … Словарь синонимов
СОЮЗНИК — СОЮЗНИК, союзника, муж. 1. Тот, кто вступил в союз с кем нибудь, находится с кем нибудь в союзе. Крестьянство надежный союзник рабочего класса в борьбе с самодержавием. 2. Член реакционно монархической черносотенной организации Союз русского… … Толковый словарь Ушакова
Союзник — партнер в каких либо отношениях, имеет сходный интерес. Союзники имеют, как правило, общую цель для достижения которой и объединяются. Военные союзники для достижения победы над противником. В Первой мировой войне Антантой назывались союзники… … Википедия
СОЮЗНИК — СОЮЗНИК, а, муж. 1. Тот, кто находится в союзе 1 (в 1 и 2 знач.), в тесном единении с кем н.. Верный, надёжный с. 2. Государство, заключившее военный союз с кем н. Армии союзников. | жен. союзница, ы (к 1 знач.). | прил. союзнический, ая, ое.… … Толковый словарь Ожегова
союзник — • надежный союзник … Словарь русской идиоматики
Союзник — м. 1. Тот, кто действует в союзе [союз I 1.] с кем либо, чем либо, связан с кем либо общностью интересов, взглядов и т.п. отт. перен. То, что содействует, помогает кому либо, чему либо. 2. Тот, кто находится в союзе [союз I 2.] с кем либо.… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
союзник — союзник, союзники, союзника, союзников, союзнику, союзникам, союзника, союзников, союзником, союзниками, союзнике, союзниках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
союзник — враг противник … Словарь антонимов
союзник — со юзник, а … Русский орфографический словарь
союзник — (2 м); мн. сою/зники, Р. сою/зников … Орфографический словарь русского языка
союзник — Syn: друг, сторонник Ant: противник, соперник, антагонист … Тезаурус русской деловой лексики