соціальний

Сохань, Лідія Василівна (1924, с. Мальчиха Новосибірської обл., Росія) - укр. соціолог, філософ, соціальний психолог. Закінчила історичний ф-т Новосибірського педагогічного ін-ту (1946), в 1950 р. - аспірантуру Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Докт. філософських наук (1969). Од 1961 р. працювала в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, у 1965 - 1990 рр. - зав. відділом цього ін-ту. Од 1990 р. - в Ін-ті соціології НАНУ. С. - засновник Київської школи соціальних психологів; у центрі її уваги як дослідника - проблема становлення психології індивідуального життя особистості як самостійної галузі психології З. ацікавлення С. охоплюють також філософське осмислення проблем сучасної цивілізації, причетності до їх з'ясування окремої людини. Автор понад 100 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Спосіб життя" (1980); "Стиль життя особистості" (1982); "Життя як творчість" (1985); "Психологія життєвого успіху" (1995); "Талісман душі. Роздуми про таїну душі та перипетії людського життя" (1996); "Мистецтво життєтворчості особистості" (1997); "Життєві кризи особистості" (1998); "Час нового світу і людина. Глобальні ризики цивілізації та пошуки шляху", у співавт. (2001).

Токвіль, Алексис (1805, Верней - 1859) - франц. історик, соціальний філософ, політичний діяч. Закінчив ф-т права у Парижі (1830). У 1831 р. разом із Бомоном розпочав свою славенту подорож до США з метою вивчення реформ в управлінні в'язницями. Невдовзі зацікавленість Т. як правника у пенітенціарній справі переросла у глибокий інтерес до суспільно-політичних процесів, становлення амер. демократії. Результатом реалізації цього інтересу стало фундаментальне дослідження "Демократія в Америці", що зажило слави у наступні десятиліття і століття класичного здобутку у галузі вивчення проблеми демократії. Філософські погляди Т. концентруються навколо ідеї свободи, адже справжня і єдина чеснота, за Т., - це та, що заснована на свободі. Але любов до свободи, наголошував він, не вичерпується ненавистю до рабства чи тягою до матеріального добробуту. Крім того, вона не пов'язана з прагненням до привілейованого соціального статусу С. вобода - самодостатня, є сама по собі благом, за яке слід боротися неухильно, незважаючи на будь-які перешкоди й небезпеки. За Т., створений для рабства той, хто шукає в свободі щось, окрім неї самої. Із сім'ї переконаних роялістів, аристократ за походженням і вихованням, Т., з одного боку, відкидав елітаризм і був переконаний в історичній приреченості класичних форм монархічного та аристократичного ладу, традиційних форм індивідуалізму. З іншого боку, дійшовши висновку, що час привілеїв аристократії пройшов і настає епоха суспільств, атрибутивною рисою яких є соціальна рівність, Т. свідомо виступив ідеологом демократи'. Водночас він бачив небезпеку встановлення демократи й соціальної рівності ціною знеособлення людини, перетворення її на елемент "більшості". Крім того, Т. застерігав проти створення за демократичного ладу умов, коли встановлюється всевладдя "більшості" та поширюється свавілля державних службовців. Противагою цим тенденціям слугують характерні для демократії свобода слова й преси, формування різноманітних асоціацій та політичних об'єднань. Пошук шляхів і засобів оптимізації співвідношення свободи і рівності (чи нерівності), держави і суспільства загалом, політичної системи та окремої людини становить лейтмотив всіх політичних роздумів Т.

[br]

Осн. тв.: "Демократія в Америці" (1835).

1. соціальний, суспільний

2. соціологічний

- societal books книжки з соціології

- societal development суспільний розвиток

ЛІБЕРТАРИЗМ - 1) Доктрина, сучасна течія політичної ідеології, прихильники якої вважають, що держава повинна обмежитися захистом прав індивідів; радикальні лібертаристи обстоюють думку, згідно з якою людина не повинна підкорятися жодним інституціям, авторитетам і владам, відносно яких у неї немає довіри і згоди. В цілому позицію лібертаристів визначають як намагання поширити принципи функціювання вільного ринку на увесь соціальний лад та перебіг соціального життя. Захист такої "ринкової методології" відчутно відрізняє Л. від інших ліберативних течій сучасності, зокрема консерватизму і лібералізму Н. а відміну від консерваторів, лібертаристи не вважають обов'язком держави піклуватися про суспільну мораль, боротися проти проституції, вживання наркотиків і сексуальних перверзій, які не завдають шкоди іншим, - тобто втручатися в сферу, де людина сама визначає себе і реалізує свої права (нехай і завдаючи собі безсумнівної шкоди). Лібертаристи закликають критично (негативно) сприймати будь-які інституції (релігія, сім'я, будь-які традиції), що закріпачують людину, роблять її погляд на світ вузько запрограмованим і мертвотним. Вони виявляють критичну налаштованість відносно мілітарної політики національних держав, зокрема упереджено відносяться до великих витрат бюджетних коштів на національну оборону. Л. поширений здебільшого не у вигляді системної доктрини, а певної позиції або ставлення. Основні соціально-філософські ідеї Л. викладені в працях Ренд, Ротбарда та ін. 2) Філософська концепція, метафізична теорія, яка виступає протилежністю і запереченням детермінізму, особливо стосовно природи людської діяльності (яку треба розглядати як неупереджену активність морально відповідальних агентів, спроможних вчинити будь-що під свою відповідальність або ж відмовившись від неї). Цю філософську версію прихильники Л. називають також об'єктивізмом.

МОРАЛЬНІСТЬ - буттєвий корелят моралі, що визначає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне людське життя. Розрізняють два конкретніших значення терміна "М." 1) Якісна характеристика певної системи соціальних або міжособистісних стосунків під кутом реалізації в них настанов і цінностей моралі. В цьому сенсі розрізнення моралі й М. встановив і обґрунтував Гегель. У "Філософії права" (1821), вибудовуючи тріаду етапів розвитку об'єктивного духу, Гегель першим (як тезу) наводить право, що постає чистою об'єктивністю, наявним буттям свободи "у зовнішньому". Мораль (антитеза) - суб'єктивна свідомість індивіда, яка базується на свободі волі й охоплює його переконання, мотиви поведінки, мету і наміри. Дійсна свобода досягається через синтез права й моралі - в М. У філософії зміст поняття М. визначається подвійним чином. По-перше, це звичай як стійка форма поведінки, що є історичним попередником моралі; по-друге, опосередковані мораллю конкретні обов'язки перед державою, соціальним станом, сім'єю. Представники сучасної етики, звертаючись до гегелівського поняття М., або "субстанційної М.", зазвичай акцентують увагу на моменті зв'язку з історично-конкретними формами людського співжиття, що обумовлюють специфічний, особливий характер моральних зобов'язань і орієнтацій індивідів. Антитезою М. в такому разі постає т. зв. макроетика, або універсалістська мораль (Апель, Габермас та ін.). 2) Сфера внутрішнього, душевно-духовного самовизначення і ціннісної орієнтації людської особистості за межами належного - безальтернативно визначеного нормами і приписами моралі. Коли предметом уваги виявляються пошуки і рішення окремих людей, спрямованість їх переживань, що не передбачає однозначних оцінок, то йдеться не про мораль, а саме про М. Розвиток моральної культури передбачає відкритий обопільний процес взаємозбагачення моралі й М. в обох зазначених конкретних виявах останньої Р. озрив між мораллю й М. засвідчує кризовий стан суспільства; разом з тим, перетворення живої, дієвої М. на простий зліпок з наявної системи моральних норм позбавило б людину здатності засвоювати історичний і соціальний досвід, творити нові форми морального спілкування.

ПОКОРА - життєва позиція, форма поведінки соціального суб'єкта, яка визначається залежністю від волі іншого суб'єкта. П. - умова існування усіх соціальних інституцій (кожний соціальний порядок спирається на визнання певних цінностей та вияв П. щодо головних загальноприйнятих норм), особливо системи владних відносин. У філософській традиції проблема П. осмислювалася вже за часів Античності. Героїзм передбачав покірливе ставлення до власної долі, готовність гідно і жертовно зустріти її веління. Разом із тим П. не передбачала пасивного очікування - за людиною (особливо за філософом) визнавалося право жити, демонструючи незалежність від обставин, свободу від страху, зневагу до всього, що хвилює і жахає пересічну людину (така незалежність від обставин визначалася античними філософами як атараксія).

СУБ'ЄКТ ( від лат. subjectum - те, що лежить внизу, знаходиться в основі) - 1) В широкому розумінні особа, організована група осіб, соціальна, етнічна та політична спільнота, суспільство в цілому, що здійснюють властиву їм діяльність, спрямовану на практичне перетворення предметної дійсності, теоретичне і духовно-практичне освоєння об'єктивної реальності; носій означених якостей, що уможливлюють виконання ним суспільно значущих функцій. Необхідними рисами С. є: предметність, що означає бути предметним утворенням і діяти тільки предметним способом; свідомість, яка відображає реальність, зорієнтовує С. у навколишньому середовищі та визначає мету діяльності (заперечення предметності С. і зведення його до свідомості характерне для ідеалізму); активність, яка забезпечує провідну роль С. у взаємодії з навколишнім світом (ігнорування активності С. характерне для споглядального матеріалізму); воля, наявність якої робить предметну діяльність здійсненною і забезпечує досягнення поставленої мети. 2) В теорії пізнання одна з основних категорій, що є специфікацією С. взагалі в умовах пізнавальної діяльності. Позначає активний компонент пізнавального відношення, протилежний до пізнаванної дійсності - об'єкта. В процесі пізнання С. взаємодіє з об'єктом, спрямовує на нього свої пізнавальні здатності, перетворює і відображає його, формуючи систему знання про об'єкт. Основним питанням у розумінні природи С., від якого залежить філософська спрямованість теорії пізнання, є правильне визначення його статусу щодо об'єкта і навпаки І. сторичний досвід розвитку науки беззастережно доводить вірність вихідного постулату про принципову незалежність об'єкта пізнання від С. в межах їх пізнавального відношення, хоча С., включаючи об'єкт у свою діяльність і застосовуючи до нього пізнавальні здатності, істотно суб'єктивізує об'єкт. Невизнання цього постулату веде до суб'єктивізму або наївного реалізму. С. формується в процесі індивідуального розвитку під впливом соціального, культурного та інтелектуального середовища, яке склалося на конкретному історичному етапі, засвоюючи нагромаджений соціальний і пізнавальний досвід. Тому, будучи предметним утворенням, С. пізнання має виразну суспільно-історичну природу. На протилежних позиціях стоїть гносеологічний антропологізм. 3) У формальній логіці один із трьох складників простого судження - С., предикат, зв'язка. В змістовному висловлюванні С. виражається словом або словосполученням, що позначає предмет, на який спрямована думка. В твердженні "Українська культура є самобутньою" С. виступає "українська культура". В формах суджень С. здебільшого позначається лат. літерою S, в судженнях, що мають вигляд пропозиційних функцій (логічна функція), - предметною змінною. Судження може мати кілька С.

ФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА - одна з наріжних категорій марксистської соціальної філософії та суспільно-економічної теорії. Запроваджена Марксом у праці "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта" (1851). Теоретичним підходам Маркса притаманний розгляд Ф.с.-е. як дієвого інструмента розв'язання різноманітних пізнавальних і практичних завдань. Уникаючи однозначного тлумачення Ф.с.-е., Маркс розглядав її як поняття полісемантичне. Основними він вважав наступні значення Ф.с.-е.: економічна структура суспільства впродовж усього його історичного існування; одна з трьох великих стадій історії розвитку людства - первісна Ф.с.-е. (докласове суспільство), класове суспільство та майбутнє безкласове суспільство; історичний ступінь (тип) розвитку суспільства; історично визначена сукупність суспільних відносин (див. відносини суспільні)', історично визначена сукупність виробничих відносин (див. відносини виробничі). Іноді термін "Ф.с.-е." у значенні "соціальний організм" використовував Ленін. Однак загалом у марксизмі, особливо в його радянському варіанті, Ф.с.-е. поступово починає тлумачитися дедалі одностайніше, цілком однозначно - як історичний ступінь суспільства, внаслідок чого формаційний підхід помітно збіднюється, обертаючись формаційним редукціонізмом. Потрактування всесвітньо-історичного процесу як монолінійного висхідного п'ятичленного формаційного ряду (первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний) довело, зрештою, неспроможність претензій формаційного підходу на всезагальність і монополію на істину як в діахронічному, так і в синхронічному вимірах. Втім, за належної корекції Ф. с.-е. підхід має значний потенціал і надалі залишатися одним з основних напрямів сучасного осягнення історичного процесу (див. також уклад соціально-економічний).

n ком., стр. ризик; рівень ризику; a ризикований

визначений ступінь можливості економічних або фінансових збитків, що пов'язані з непередбачуваністю, небезпекою, несподіваною подією тощо

═════════■═════════

abnormal risk надзвичайний ризик; abnormal insurance risk надзвичайний страховий ризик; accident risk ризик нещасного випадку; actual risk фактичний ризик; admissible risk прийнятний ризик; aggregate risk сукупний ризик; allowed risk дозволений ризик; alpha risk альфа-ризик; a posteriori risk апостеріорний ризик • ризик з досвіду; assigned risk встановлений рівень ризику; audit risk ризик аудиторської перевірки; average risk середній рівень ризику; aviation insurance risk страховий авіаційний ризик; beta risk бета-ризик • систематичний ризик; bilateral risk взаємний ризик; blind risk ризик, який не підлягає оцінці; breakage risk ризик поломки; business risk діловий ризик; buyer's risk ризик покупця; calculated risk розрахований ризик; central beta risk центральний бета-ризик; charterer's risk ризик фрахтувальника; collective risk колективний ризик; commercial risk комерційний ризик; company's risk ризик компанії; conditional risk умовний ризик; constant risk постійний ризик; consumer's risk ризик споживача; contractor's risk ризик підрядника; controllable risk контрольований ризик; conventional risk звичайний ризик; credit risk кредитний ризик; currency risk валютний ризик; customary risk звичайний торговельний ризик • ринковий ризик; customer's risk ризик споживача; current risks поточні страхові випадки; death risk ризик смерті; default risk ризик несплати боргу; del credere risk кредитний ризик; desired risk необхідний рівень ризику; diversiflable risk ризик, який можна диверсифікувати; economic risk господарський ризик • економічний ризик; entrepreneurial risk підприємницький ризик; estimated risk оцінка ризику • пробне передбачення ризику; exchange risk валютний ризик; excluded risk виключений ризик; extra risk окремий ризик • додатковий ризик; financial risk фінансовий ризик; fire risk ризик пожежі; foreseeable risk передбачуваний ризик; freight risk фрахтовий ризик; insurable risk ризик, який підлягає страхуванню; insurance risk страховий ризик; insured risk застрахований ризик; integrated risk сукупний ризик; interest rate risk відсотковий ризик; inventory risk ризик знецінення запасів; investment risk інвестиційний ризик; irreparable risk непоправний ризик; leakage risk ризик витікання; legal risk ризик, пов'язаний із порушенням закону; limited risk обмежений ризик • обмежена віповідальність акціонерів; liquidity risk ризик ліквідності; loading risk ризик при навантаженні; manufacturer's risk ризик виробника; manufacturing risk виробничий ризик; marine risk ризик при здійсненні морських перевезень; maritime risk ризик при здійсненні морських перевезень; market risk ризик ринку • ринковий ризик; marketing risk маркетинговий ризик; market liquidity risk ризик ринкової ліквідності; mean risk середній ризик; minimum risk мінімальний ризик; miscellaneous insurance risk різноманітні страхові ризики; moderate risk помірний ризик • зменшений ризик; mortality risk ризик смертності; negligible risk незначний ризик; noncontrollable risk систематичний ризик • ризик, що не піддається контролю; nondiversiflable risk систематичний ризик; noninsurable risk ризик, який не можна застрахувати; noninsured risk незастрахований ризик; non-sampling risk ризик, не врахований методикою вибірки; omnibus risk розподілений ризик; operational risk операційний ризик; overall risk сукупний ризик; overall audit risk узагальнений ризик ревізії; own risk власний ризик; owner's risk ризик власника; percentage risk відносний ризик у відсотках; perceived risk передбачений ризик; policy risk стратегічний ризик; posterior risk пізніший ризик; predetermined risk передбачений рівень ризику; price risk ризик ціни • курсовий ризик; producer's risk ризик виробника; production risk виробничий ризик; project risk ризик проекту; property risk майновий ризик; pure risk чистий ризик; relative risk відносний ризик; residual risk ризик • ризик, що не піддається поясненню; riot risk ризик, пов'язаний з конфліктом і безладдям • ризик бунту; sampling risk ризик вибірки; security risk загроза безпеці • ризик, пов'язаний з порушенням техніки безпеки; seller's risk ризик продавця; settlement risk ризик за розрахунками; shipper's risk ризик при розвантаженні; social risk соціальний ризик; special risk спеціальний ризик • окремий ризик; speculative risk спекулятивний ризик; standard risk нормальний ризик • стандартний ризик; systematic risk систематичний ризик; tenant's risk ризик орендаря; tolerated risk дозволений ризик; total risk сумарний ризик; transaction risk операційний валютний ризик; transport risk транспортний ризик; underwriting risk гарантійний ризик; undesirable risk небажаний ризик; un-diversifiable risk систематичний ризик; undue risk невиправданий ризик; unilateral risk односторонній ризик; uninsurable risk ризик, який не можна застрахувати; uninsured risk незастрахований ризик; unique risk незвичайний ризик • унікальний ризик; unloading risk ризик при розвантаженні; usual risk звичайний ризик; variable risk змінний ризик; vendor's risk ризик постачальника

═════════□═════════

against all risks проти всіх ризиків; at risk пов'язано з ризиком; at consignee's risk на ризик товароодержувача; at owner's risk на ризик власника; risk amount ризикована сума; risk analysis аналіз ризику; risks and perils of the sea ризик і небезпека морських перевезень; risk and uncertainty ризик і невизначеність; risk arbitrage арбітраж ризику; risk assessment процес оцінки ризику; risk-assuming capital ризиковий капітал; risk assurance страхування від ризику; risk aversion несхильність до ризику; risk-bearing пов'язаний з ризиком; risk-bearing capital ризиковий капітал; risk-bearing deposit ризиковий депозит; risk capital ризиковий капітал • капітал, що вкладається у ризиковане підприємство; risk category категорія ризику; risk control контроль ризику; risk control system система контролю ризику; risk cover перелік ризиків, охоплених страховим полісом; risk development зміна ризику; risk diversification диверсифікація ризиків; risk element involved врахований елемент ризику; risk equalization fund фонд вирівнювання ризику; risk evaluation оцінка ризику; risk-free rate безризикова відсоткова ставка; risk for own account ризик на власну відповідальність; risk hedging мінімізація ризику • хеджування ризику; risk insurance страхування ризику; risk insured застрахований ризик; risk management управління ризиком; risk measurement вимірювання ризику; risk of accidental loss of goods ризик випадкової втрати товару; risk of breakage ризик поломки; risk of carriage транспортний ризик; risk of collision ризик зіткнення; risk of contamination ризик забруднення; risk of conveyance транспортний ризик; risk of currency depreciation ризик знецінення валюти; risk of damage to goods ризик ушкодження товару; risk of default ризик невиконання зобов'язань; risk of default on payment for received goods ризик несплати за отриманий товар; risk of error ризик помилки; risk of exchange losses валютний ризик; risk of fire ризик пожежі; risk of leakage ризик витікання; risk of loss ризик втрати • ризик збуту; risk of miscalculation ризик прорахунку; risk of misinterpretation ризик неправильного тлумачення; risk of moisture ризик псування від вологи; risk of nonpayment ризик неплатежу; risk of principal ризик зниження вартості вкладеного капіталу; risk of seizure ризик захоплення вантажу; risk of theft ризик крадіжки; risk point точка ризику; risk premium премія за ризик; risk profile характеристика ризику; risk-prone схильний до ризику; risk quantification кількісний вираз ризику; risk-taking прийняття ризику; risk-weighted assets активи, зважені щодо ризику; risk-weighted capital requirements вимоги до капіталу, зваженого щодо ризику; risk weighting оцінка ризику; to accept a risk брати/взяти на себе ризик; to aggravate the risk збільшувати/збільшити ризик; to assess a risk оцінювати/оцінити ризик; to be a good risk бути надійним об'єктом страхування; to be a good credit risk бути надійним партнером • бути надійним компаньйоном • бути надійним учасником; to bear a risk нести ризик; to carry a risk нести ризик; to cover a risk покривати/покрити ризик страхуванням; to incur a risk брати/взяти на себе ризик; to insure a risk страхувати/застрахувати ризик; to insure against a risk страхувати/застрахувати від ризику; to lessen a risk зменшувати/ зменшити ризик; to prevent a risk запобігати/запобігти ризику; to reduce a risk зменшувати/зменшити ризик; to run a risk підлягати ризикові • підпадати/підпасти під ризик; to spread a risk розподіляти/розподілити ризик; to take a risk брати/взяти на себе ризик; to undertake a risk переймати/перейняти ризик • брати/взяти на себе ризик; to underwrite a risk підписувати/підписати поліс морського страхування

risk — ризико (зах. укр., діас.)

═════════◇═════════

ризик < фр. risque — можлива загроза < італ. risico; пор. ризико (зах. укр.) з італ. risico і польс. rysyko (ЕС-СУМ 4: 171; Фасмер 3: 485)

* * *

- social activism

БІОТЕХНОЛОГІЯ - термін має три основних значення: 1) Нова технологія виробництва, заснована на використанні біологічних процесів і закономірностей. Промислові галузі, що ґрунтуються на Б., об'єднують терміном "біоіндустрія". Практико-технологічні можливості Б. дозволяють суспільству покладати надії на розв'язання таких глобальних проблем, як екологічна і енергетична, що визначає соціальну роль і соціальний смисл Б. Зокрема, виникає можливість продукувати штучне середовище людської життєдіяльності відповідно до закономірностей природи. Тому в широкому розумінні Б. являє собою зразок і основу нової системи технологічної культури, яка є адекватною природі і людині. Для реалізації технологічних можливостей Б. необхідною є така спрямованість розвитку культури, яка дозволяє практико-технолоіічним чином поставитися до людини як до унікальної природної і культурної цінності. 2) Наука, що вивчає закономірності створення штучних біологічних систем (шляхом проектування і конструювання), які здатні до технікотехнологічного функціонування і покращення на цій основі виробничих процесів. Б. як наука задає предметну цілісність дослідженню технологій, заснованих на закономірностях біологічних систем. 3) Новітня Б. - генетична інженерія (клітинна і генна), яка включає будь-які штучні зміни спадковості (селекція, розвиток цілісного організму з культури тканин, клонування). У межах сучасної Б. генна інженерія - найперспективніша галузь. Бере свій початок од 70-х рр. XX ст. і пов'язана з відкриттям техніки рекомбінінтних ДНК (виділення окремих фрагментів ДНК різних організмів і "вшивання" їх в бактеріальну клітину, де на основі цієї штучної ДНК відбувається синтез відповідних білків) Р. еалізація можливостей генної інженерії може мати і позитивні і негативні наслідки для людства. Небезпідставними є побоювання, що використання генної інженерії може бути антигуманним (євгенічні цілі) або випадково може призвести до створення нових хвороб та шкідливих організмів. Продуктивне у гуманітарному сенсі спрямування новітньої Б. включає насамперед вирішення таких завдань, як очистка забрудненого зовнішнього середовища, що обумовлює розвиток екологічної Б., і компенсація багатьох спадкових дефектів, що обумовлює розвиток генної терапії.

Карлейль, Томас (1795, Еклфехан, Шотландія - 1881) - англ. філософ, письменник, історик. Світогляд К. сформувався під впливом Фіхте, Шеллінга, Гете та нім. романтиків. Створив філософську картину світу, у межах якої світ немов "одягнений" у своєрідний символічно-емблемний серпанок, який приховує трансцендентну реальність природи та суспільства. Філософія, на думку К., має розкрити у символах-емблемах (як у видимих формах світосприйняття) присутність пантеїстичного духа. Для філософського світогляду К. характерний космізм, потяг з'єднати мікрокосм з велетенським Всесвітом та вічністю, котрі тотожні духу. Релігійно-філософський символізм К. поширювався на суспільство та культуру. Це дало йому можливість у філософії історії обґрунтувати "культ героїв" (видатних постатей історичного процесу), які розглядалися ним як носії божественного плану. Найвідоміший твір, написаний К. у жанрі історичного портрета - це "Французька революція" (1837), являє собою не стільки систематичний виклад історії Французької революції, скільки співбесіду з читачем про тих, хто творив історію. Поєднання історично точного викладу з високою експресією художнього зображення історичної драми, протест проти деспотизму у будь-якій формі та глибока людяність прославили автора ще за життя. Світогляду К. властива глибока релігійність (за словами Стивена, релігія К. - це "шотландський кальвінізм мінус догма"), різко критичне ставлення до метафізики (через властиве їй "невимовне безпліддя"), скептицизму й зневір'я, а також побожно-шанобливе ставлення до праці. "Трудитися й не хнюпитися" - назва збірки, опублікованої вперше в Німеччині наприк. XIX ст., до якої увійшли уривки із різних творів К. і яка втілює наскрізну для його моральних і суспільно-політичних поглядів орієнтацію, або "етику життя". Філософський та етичний потенціал праць К. вплинув на формування як в Англії, так і назагал в Європі цілої генерації інтелектуалів і громадських діячів, відданих справі поєднання релігійно-моралістичного та практично-діяльного ставлення до життя.

[br]

Осн. тв.: "Sartor Resartus" (1831); "Французька революція" (1837); "Герої, пошанування героїв і героїчне в історії" (1840); "Чартизм" (1846); "Минуле і теперішнє" (1848); "Історія Фридриха II" (1854 - 1864). ΚΑΡΜΑ (санкр. - діяння, справа, дія) - одне з центральних понять майже усіх релігійно-філософських систем Індії. У ведичну епоху воно позначало обов'язок ритуального принесення жертви, яка мала підтримувати світовий порядок, спонукати до нового циклу розвитку космічних енергій, що знаменувало оновлення буття на космічному, соціальному й персональному рівнях. Втім, уже в епоху Упанішад (VI ст. до н. е.) у зв'язку з виникненням концепції "переселення душ" поняття К. охоплює сукупно всі дії (не лише ритуальні), що приводять до тих чи тих наслідків. У широкому розумінні, К. - це результат людських добрих і поганих діянь та вчинків, які, за невблаганним законом причин та наслідків, викликають справедливу відплату як передумову наступного існування В. се, що робить людина, творить її К., хорошу чи погану залежно від якості людських діянь. К. - це вплив звершених особистістю вчинків на характер дійсного і майбутнього її існування; у цьому розумінні К. подібна до понять долі, фатуму. Але в ній, на відміну від цих сліпих сил, суттєвого значення набуває моральнісна активність особистості, вільне обрання нею певної життєвої позиції. Відтак К. можна розуміти ще й як духовну працю з метою морального вдосконалення людини. В кінцевому підсумку К. не лише визначає образи існування індивіда, такі як стать, соціальний статус, термін життя тощо, а і його можливості в справі подолання людської недосконалості й звільнення від тягаря безконечних перероджень. Кармінний закон постає космічною справедливістю, відповідно до вимог якої автоматично вершиться суд, і людина через її моральні провини і помилки виявляється приреченою на страждання або, за правильне у моральному сенсі життя, винагороджується радістю й благополуччям.

КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА - сукупність притаманних представникам даної нації ціннісно насичених форм і виявів життя. Формується на основі культури одного або кількох етносів. Відповідно за Ьвоїм походженням вирізняється моноетнічната поліетнічнаК.н. В останньому випадку формування спільного культурного простору є обов'язковим складником процесу націотворення. Основу, що його уможливлює, становить розвиток виробничих, економічних стосунків між етносами, з яких витворюється нація Я. кщо виникнення, розвиток і зміцнення економічних зв'язків становлять необхідну, але недостатню умову для існування нації, то витворення єдиного ціннісного, етико-естетичного ґрунту духовного життя спільноти є показником зрілості нації і чинником, що гарантує її життєздатність. Економічні стосунки, завдяки яким конгломерат етносів перетворюється на цілісний соціальний організм, актуалізують міжетнічні культурні зв'язки й полегшують випрацювання й усвідомлення духовно-культурної єдності нації. К.н. - явище історично молоде. Виникаючи тоді, коли народжується її суб'єкт і носій - нація, тобто на початках індустріальної епохи (XVII - XIX ст.), К.н. більшою мірою виявляє себе у формах духовного життя (художньої творчості, релігії тощо), оскільки цивілізаційні вияви існування соціуму, пов'язані з діяльністю, спрямованою на продукування матеріальних благ, з техніко-технологічними процесами, набувають уніфікованого вигляду Ч. ерез це виникнення феномена К.н. породжує проблему нетотожності культури й цивілізації взагалі (див. Шпенглер) та веде до розуміння культури як прояву передусім духовно-творчого життя особи й спільноти.

Маритен, Жак (1882, Париж - 1973) - франц. філософ, чільний представник неотомізму XX ст. Навчався у Сорбонні, відвідував лекції Бергсона у Колеж де Франс. Викладав у Паризькому католицькому ін-ті (од 1914 р.); проф. філософії у Принстоні(1948 - 1956). У віці 24 років прийняв католицизм і наступні 60 років присвятив розробці всеосяжної філософської системи, спираючись на твори Томи Аквінського та його послідовників В. обґрунтуванні онтології і гносеології обстоював плюралізм. Онтологічні рівні - фізичний, біологічний, психологічний, соціальний, духовний - не зводяться один до одного; пізнання також охоплює різні способи осягнення реальності - від застосування логічного розуму до творчої інтуїції та містичного досвіду. У розумінні людини М. вирізняв два рівні - рівень індивідуального та особистісного (персонального). Людина як індивід підпорядковується суспільству, у якому вона живе, у той час як особистість, що має безсмертну душу, наділена здатністю трансцендувати суспільні стосунки З. гідно з М., суспільство повинно усвідомлювати високе призначення людини на персональному рівні й створювати для цього належні умови. Концепція людини М. становить різновид християнського персоналізму. У висвітленні соціальнофілософської та політико-філософської проблематики обстоював демократичний лад, протиставляючи його як крайнощам лібералістського атомізму в облаштуванні суспільства, так і нівелюванню індивідуальності в умовах тоталітаризму. "Метафізична інтуїція буття", за М., становить підвалину метафізики, поєднуючи окремий персональний інтелект із його довічним (Божественним) джерелом.

[br]

Осн. тв.: "Філософія Бергсона" (1914); "Мистецтво і схоластика" (1920); "Релігія і культура" (1930); "Рівні знання" (1932); "Вступ до метафізики. Сім лекцій про буття" (1934); "Інтегральний гуманізм" (1936); "Християнство і демократія" (1943); "Людина і держава" (1951); "Моральнафілософія" (I960).