сооружать

-ся, возвести, -ся, возвесть, -ся зводити кого, -ся, звести, -ся, виводити кого, -ся, вивести, -ся. [Звів (вивів) його на високу гору] а теснее:

1) (строить) зводити що, -ся. [Сам мусів зводити нові мури (Грінч.)], звести, -ся [Треба конче розкидати стару повітку та звести нову (Коц.)], виводити що, -ся, вивести, -ся [Виводили мур], будувати, -ся, збудувати, -ся, ставити, -ся, поставити, -ся. -дить, -ся что-н. из камня, кирпича - мурувати, -ся, сов. з[ви]мурувати, -ся, помурувати, -ся; (высокую постройку) спинати, сов. сп'ясти [Цілісіньке літо маяк спинали (Кониськ.)];

2) (обращать устремлять вверх) зводити, -ся, звести, -ся, підводити, -ся, підвести, -ся, знімати, -ся, зняти, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся. [Звести очі до неба. Погляд свій на небо звожу (Л. Укр.). Знімав руки та очі до неба (Неч.-Лев.). Підводити очі вгору];

3) (на степень чего-л.) зводити на що, -ся [Ціле життя зводити на один суцільний подвиг (Єфр.) = всю жизнь возводить на степень одного сплошного подвига]. -дить в квадратную степень - підносити (піднімати) до квадратового степеня. -дить что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. - ставити, поставити що-небудь як щось самостійне, вище і т. и. [Намагається поставити письменство, як щось самостійне (Єфр.)]. -дить в должность, в сан - підносити (піднести), виносити (винести) кого на посаду, до гідности [За його заслуги піднесено його до князівської гідности], а скромнее - ставити (поставити) кого на що. [Поставив на вчителя. За браком освічених людей, тепер одразу ставлять дяків на попів, на попівство], (срв. Повысить). -дить в перл создания - підносити (піднести) на рівень архітвору (гал.), робити (зробити) з чогось перлину над творами (вінець творива), вивершувати;

4) -дить на кого что (напраслину) - натягати (натягти) на кого що [Ці люди напасть на нас натягають], пеню волокти (наволокти) на кого. [Хіба я буду на себе пеню волокти!].

* * *

несов.; сов. - возвест`и

1) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́ и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести и мног. повиво́дити; (глаза, взгляд) підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити; ( поднимать) підніма́ти, підня́ти и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти и мног. попідійма́ти

2) ( сооружать) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити, спору́джувати и споруджа́ти, споруди́ти и мног. поспору́джувати и поспоруджа́ти, ( строить) будува́ти, збудува́ти, побудува́ти, ста́вити, поста́вити; ( из камня) мурува́ти, змурува́ти и помурува́ти

3) (в кого́-что - перен. возвышать до какого-либо положения, звания) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти (в кого-що); ( ставить) ста́вити, поста́вити

4) ( приписывать напрасно) зво́дити, звести́

5) мат. підно́сити, піднести́

6) (относить происхождение чего-л. к чему-л.) виво́дити, ви́вести (від чого, з чого)

-ся и -двизать, -ся, воздвигнуть, ся

1) (сооружать, созидать) будувати, -ся, збудувати, -ся, вибудувати, -ся, споруджати, -ся, споруджувати, -ся, спорудити, -ся, ставити, -ся, поставитися, -ся, зводити, -ся, звести, -ся, (многое) позводити, -ся [Позводив олтарі (Л. Укр.)]; (создавать из чего) підні[ій]мати, підняти [Бог зможе з сього каміння підняти дітей Авраамові (Св. Пис.)];

2) (поднимать, воздымать) піднімати, (підіймати), -ся, підняти, -ся, піднімати вгору, -ся вгору, підняти вгору, -ся вгору, підносити, -ся, піднести, -ся, зносити, -ся, знести, -ся;

3) (побуждать на вражду кого) піднімати кого на кого, на що. [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - воздв`игнуть

-ся, выстроивать, -ся, выстроить, -ся (о здании) вибудовувати, -ся, будувати, -ся, вибудувати, -ся. -ить - виставити, поставити. [Хату собі поставили]; (только о каменном) вимуровувати, -ся, мурувати, -ся, вимурувати, -ся; (о войске) ушиковувати, -ся, шикувати, -ся, у[по]шикувати, -ся, вишикувати, -ся, уставляти, -ся, уставити, -ся. [Пошикувати в рівні лави (Єфр.). Вишикувалися в ряди (Л. Укр.)]. Выстраиваемый - вибудовуваний, вимуровуваний, у[ви]шиковуваний. Выстроенный (о здании) - вибудуваний, вимуруваний; (о войске) - у[по,ви]шикований, уставлений.

* * *

несов.; сов. - в`ыстроить

1) ( сооружать) вибудо́вувати, ви́будувати и мног. повибудо́вувати; ( строить) будува́ти, побудува́ти и збудува́ти, ста́вити и станови́ти и ста́вляти, поста́вити

2) (ставить строем, в ряды) вишико́вувати, ви́шикувати, шикува́ти, пошикувати, уставля́ти, уста́вити

1) (что куда, на что, во что) класти, покладати що куди, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полагать 1. [По-над полем іде, не покоси кладе, не покоси кладе - гори (Шевч.). Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти (Гол.). Всі клейноди гетьманські на стілець покладає (Куліш)]. -сть каменное здание, стену, фундамент - кам'я[ме]ницю, мур, підмурівок мурувати и класти. -сть печь - ставити и становити піч, грубу, комини (Полт.). -сть кирпичи в ёлку - мурувати сосонкою, укладати цеглу сосонкою. -сть в кучу - на купу класти. -сть деньги в банк, в сберегательную кассу - класти гроші в банк, до банку, до щадниці, до ощадної каси. -сть деньги на текущий счёт - класти гроші на поточний (біжучий) рахунок. -сть яйца под наседку - підсипати, сов. підсипати квочку, о мн. попідсипати квочки. [Квочку підсипати годиться увечері (Сл. Гр.)]. -сть верх на стоге - см. Выводить 10. -сть поклоны - бити, класти, покладати поклони. -сть основанием, в основу чего - класти за основу, за підвалину чого. -сть крепкое основание чему - підводити міцну підвалину під що. -сть резкую границу между чем - становити, ставити, класти виразну межу, обруб між чим. [Не можемо визначити подію, що виразний ставила-б обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. -сть что в качестве чего - класти що чим. [Козаки Вислу клали порогом між Ляхвою й Руссю (Куліш)]. -сть на ноты, на музыку - заводити в ноти що, компонувати музику, укладати музику до чого. -сть на счетах - кидати (прикидати, відкладати) на рахівниці, (щёлкая) клацати на рахівниці. -сть в счёт - брати до рахунку, брати до рахуби, (считать) лічити, рахувати, числити що; срвн. Считать. Оканчивать -сть - см. Докладывать 1. И следа ко мне не клади - щоб і нога твоя в мене не була, і стежки до мене не топчи. -сть в борьбе (побеждать) - бороти, сов. побороти, збороти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Приказка)]. -сть на обе лопатки - класти кого на горб, побороти кого навзнаки. -сть судно на бок - нахиляти судно на бік. -сть приправы в кушанья - сипати присмаки в страву, засмачувати (страву) чим, (искрошив их) сипати закришку, закришувати чим; срвн. Заправлять 3. [Гарбуз варю, цибулькою закришила (Сл. Гр.)]. -сть (назначать) цену - цінити, цінувати що, складати ціну, визначати ціну чому, за що; срвн. Оценивать. [Не вийшов цінувати, а вийшов продавати (Приказка)]. -сть хорошую цену - давати добру ціну. -сть резолюцию - покладати, накладати, класти резолюцію на чому. -сть голову - накладати, сов. наложити головою, покладати, сов. положити голову, о мн. понакладати головами. [Буду в землі козацькій голову християнську покладати (Дума)]. -сть голову порукой - головою ручитися за що. -сть душу, жизнь - покладати, офірувати життя, душу за що. -сть душу во что - вкладати душу в що, щиро ставитися до чого. -сть заботу о ком - піклуватися, клопотатися про кого и ким, дбати про кого, за кого, турбуватися про кого и ким; см. Заботиться. -сть обет, зарок - покладати, давати обітницю, зарік, за[об]рікатися. -сть знак, клеймо на чём - значити, таврувати що, класти тавро на чому. -сть отпечаток на что - накладати відбиток, позначатися на чому, (в перен. знач.) робити (справляти) вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що; срвн. Влиять. -сть конец разговору, речи - класти, покладати край розмові, мові, припиняти розмову; срвн. Прерывать. -сть позор, пятно на кого - ганьбою вкривати, плямувати кого; срвн. Пятнать 4. -сть преграду - см. Преграждать. -сть оружие перед победителем - складати зброю перед переможцем. Не -ди ему пальца в рот - пальця в рот йому не клади; йому дай поли вчепитися, то й свиту здере (Приказка). Не -ди плохо, не вводи вора в грех - недобре ховаєш - сам злодія спокушаєш (Приказка);

2) класть яйца (о птицах) - нести яйця, нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)]; (о змеях) класти яйця, (провинц.) чинити яйця, (о насекомых) класти яєчка, червити;

3) (кастрировать животных) викладати, чистити, холостити, валашити; см. Выхолащивать. [Викладати жеребчика. Чистити кабанця. Валашати баранчика]. Кладенный - кладений, покладений; (кастрированный) - см. Кладеный.

* * *

1) кла́сти

2) ( накладывать пищу) кла́сти, наклада́ти, си́пати

3) ( сооружать из кирпича) кла́сти, мурува́ти; ( строить) будува́ти, ста́вити

4) ( яйца) кла́сти; ( о птицах) нести́

5) (перен.: употреблять, расходовать) кла́сти; доклада́ти

6) (перен.: производить расчёт предполагаемых затрат, времени) кла́сти

7) ( кастрировать животных) диал. вичища́ти, чи́стити, холости́ти, виклада́ти, валаша́ти

и Намощать намостить

1) (досками, стланью) намощувати, намостити, вимощувати, вимостити, (настилать) настелювати, настелити и настилати, наслати, (камнем, булыжником) вибруковувати, вибрукувати, (вульг.) вибурковувати, вибуркувати, (щебнем) насипати, насипати, висипати, висипати (грузом), нагружати и нагружувати, нагрузити, вигружати и вигружувати, вигрузити, (фашинником) тарасувати, витарасувати, (о мног.) пона[пови]мощувати, понастелювати, повибруковувати (вульг. повибурковувати) и побрукувати, пона[пови]сипати (грузом), пона[пови]гружати и пона[пови]гружувати що чим. [Намостили підлогу (Богодухівщ.). Настелив стелю (Сл. Ум.). Вибуркували багато вулиць (Київ). Витарасували греблю (Кам'янеч.)];

2) (наваливать ворохом, сооружать) намощувати, намостити, змощувати, змостити, (о мног.) понамощувати що. [Жінка не злюбила й високу кровать змостила (Чуб. V)]. Намощённый -

1) намощений, вимощений, настелений и насланий, вибрукуваний и (вульг.) вибуркуваний, насипаний, висипаний (грузом), нагружений, вигружений, витарасуваний, пона[пови]мощуваний, понастелюваний, повибурковуваний, побрукований, пона[пови]сипаний (грузом), пона[пови]гружуваний;

2) намощений, понамощуваний. -ться -

1) намощуватися, намоститися, понамощуватися; бути намощуваним, намощеним, понамощуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) намоститися, (о мног.) понамощуватися.

* * *

наспать что

I. насипати и насинати, наспати, висипати и висинати, виспати що, досипатися и досинатися, доспатися до чого, (о мног.) понасип[н]ати и т. п. Наспанный - наспаний, виспаний. -ться - насиплятися и насип[н]атися, висиплятися и висип[н]атися, попоспати (досхочу), (о мног.) понасиплятися, понасип[н]атися и т. п.

II. Насыпать, насыпать -

1) что, чего на что, куда - насипати, насипати, (о мног.) понасипати и понасипувати що, чого на що, куди; специальнее: (насаривать соломой и т. п.) натрушувати, натрусити, (пылью, мукой и т. п. ещё) напорошувати, напорошити чим, (о мног.) понатрушувати, понапорошувати. [Насипав жита в засік (Київщ.). Пам'ятатиме до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Номис). Діти понасипали піску в сінях (Брацл.)]. -ть полный мешок чего - насипати, насипати повний мішок чого, насипати, насипати мішок чим. [Понасипай мішки просом (Грінч.)]. -ть чего в уровень с краями - насипати, насипати чого вщерть (вкрай), (выше краёв) насипати, насипати з наспою чого, вивершувати, вивершити, звершити що. [Насипав мірку жита та ще й звершив (Сл. Гр.)]. -ть зерна (домашней птице) - насипати, насипати зерна, посипати, посипати кому. [Вимети хату! внеси дрова! посип індикам! (Шевч.)];

2) (вал, курган и т. п.) насипати, насипати, висипати, висипати, (редко, зал.) усипати, усипати, (о мног.) понасипати и понасипувати и т. п. що. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Та висип-же, мила, високу могилу (Метл.). Давай вали висипати та канави рити (Рудан.). І могилу вже усипав (Федьк.)]. Насыпанный -

1) насипаний, понасип(ув)аний; натрушений, напорошений, понатрушуваний, понапорошуваний;

2) насипаний, висипаний, усипаний, понасип(ув)аний и т. п. -ться -

1) (стр. з.) насипатися, бути насипуваним, насипаним, понасип(ув)аним и т. п. [Висипано високу могилу (М. Вовч.). І коли ті вали повисипувані? (Драг.)];

2) (возвр. з.) насипатися, насипатися, понасипатися; натрушуватися, натруситися, понатрушуватися, напорошуватися, напорошитися, понапорошуватися. [Скрізь понасипалося борошна (Харківщ.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) (сыпля) насипатися, попосипати (досхочу), (о мног.) понасипатися; б) (сыплясь) насипатися, попосипатися (досхочу), (о мног.) понасипатися и т. п. Срв. Сыпать.

* * *

1) насипа́ти, наси́пати, -плю, -плеш и мног. понасипа́ти; ( всыпать) уси́пати, усипа́ти; ( посыпать) поси́пати, посипа́ти

2) (сооружать, возводить) насипа́ти, наси́пати и мног. понасипа́ти, висипа́ти, ви́сипати и мног. повисипати

3) (сов.: побить) уси́пати

несов.; сов. - созд`ать

1) ство́рювати, -рюю, -рюєш, створи́ти, -рю́, -риш; (преим. о нематериальном) витво́рювати, ви́творити, -рю, -риш, (образовывать, творить) утво́рювати и твори́ти, утвори́ти

2) ( строить) будува́ти, -ду́ю, -ду́єш, збудува́ти, сов. побудува́ти; ( сооружать) спору́джувати, -джую, -джуєш, спору́дити, -ру́джу, -ру́диш

см. сооружать

1) будува́ти, -ду́ю, -ду́єш; ( о строении) ста́вити, -влю, -виш, станови́ти, -новлю́, -но́виш; (из камня, кирпича) мурува́ти, -ру́ю, -ру́єш; (сооружать, возводить) спору́джувати, -джую, -джуєш, споруджа́ти

2) (перен.: созидать, создавать) будува́ти; ( планы) уклада́ти

3) (составлять, располагая определённым образом) будува́ти; ( планировать) планува́ти, -ну́ю, -ну́єш

4) ( базировать) будува́ти, базува́ти, -зу́ю, -зу́єш

5) ( ставить в строй) шикува́ти, -ку́ю, -ку́єш

6) муз. стро́їти, ла́дити, -джу, -диш; ( настраивать) настро́ювати, -стро́юю, -стро́юєш

7) ( шить) ши́ти (ши́ю, ши́єш)

8) (устраивать, делать что) роби́ти, -блю́, -биш

9) ( кого-что из себя) удава́ти (удаю́, удає́ш) [з се́бе]

-ся, изорудить, -ся споруджати, -ся и споруджувати, -ся, спорудити, -ся; см. Сооружать. [Бач, яку озію (громадину) спорудив! Чисто немов та дзвіниця (Квітка)].