слідчий

См. также в других словарях:

• слідчий — а, е. 1) Стос. до слідства, слідчого. || Який здійснює слідство. || Признач. для ведення слідства. •• Слі/дчий експериме/нт слідча дія, яка полягає у перевірці дослідним шляхом у спеціально створених умовах можливості сприйняття яких небудь об… …   Український тлумачний словник

• зо́дчий — зодчий, его …   Русское словесное ударение

• військово-слідчий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• підслідчий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• слідчий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• судово-слідчий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• зо́дчий — его, м. Строитель, архитектор. Советские зодчие. □ Было заметно, что при постройке его [дома] зодчий беспрестанно боролся со вкусом хозяина. Гоголь, Мертвые души. Я хотел бы, чтобы ваятель и зодчий увидели в камне нечто большее, чем простую глину …   Малый академический словарь

• лжесвідчий — а, е, юр. Стос. до лжесвідчення …   Український тлумачний словник

• підслідчий — а, е, юр. Признач. для тих, хто перебуває під слідством …   Український тлумачний словник

• розвідчий — а, е, рідко. Те саме, що розвідувальний …   Український тлумачний словник

• свідчий — чого, ч., діал. Свідок …   Український тлумачний словник