сердце*

1) се́рце

2) (гнев) се́рце, гнів, -у, гні́вання

надорвать

I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];

2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -

1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];

2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -

1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];

2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).

II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надорв`ать

нывать

I. 1) нити, занивати, скиміти, мліти, млоїти; (ломить) ломити що, ломотіти в чому; (болеть) боліти. [Груди не ниють мої (Грінч.). Натомлені приємно ниють ноги (М. Рильськ.). Годі оманою нити, серце моє молоде! (Сосюра). Серце стогне, душа мліє (Метл.). Голова боліла, скиміла (Крим.)]. Зуб ноет - в зубі скимить, зуб ниє (скимить). [Скимить у зубі (Верхр.)]. Сердце -ет - серце ниє (заниває, мліє, скимить). [Вийшла з села - серце ниє (Шевч.). Десь поїхав мій миленький, десь поїхав і немає, моє серце заниває (Пісня). Чого-ж у мене серденько і мліє, і болить? (Глібів). Серце стогне, скимить і рида (Крим.)]. Сердце -ет по родимой сторонке - серце ниє-нудьгує за рідним краєм. Ныть от времени до времени, слегка - понивати. [Понивало стиха в грудях (Васильч.)];

2) (хныкать, уныло жаловаться) скигляти, скімлити, скавуліти, (зап.) скуліти. [Скиглить, мов кривий цуцик (Номис). Не скигли, бо ти всіх побудиш (Шевч.). Повітові Гамлети, що скиглили по своїх кутках (Крим.). Чого скімлиш? аж набридло слухати! (Звин.)].

II. Ныть, сщ. - см. Ноющий (-щая боль).

* * *

1) ни́ти (ниє); (о сердце, груди) скні́ти, скі́млити, скимі́ти, -ми́ть, скимлі́ти

2) ( надоедливо жаловаться) ски́глити, ни́ти; ( хныкать) скі́млити

1) (сражаться, состязаться) битися, братися. Биться об заклад - заставлятися, закладатися, іти об заклад. Биться яйцами - битися навбитки, товкатися яйцями;

2) (ударяться) битися, товктися, колотитися;

3) (стараться) битися, побиватися, поратися коло чого, з чим, над чим. [Довго я над тим бивсь];

4) (в лихорадке, в судорогах) тіпатися, тріпатися;

5) (барахтаться) битися, тріпатися, тріпотатися, трепетатися, бурхатися, пручатися (в руках),

6) (о сердце, пульсе) битися, калатати, колотитися, кидатися, тіпатися, тенькати, теленькати, тьохкати. [Перен. о чувствах: В грудях колотилося бажання… Тріпалось прикре почуття];

7) (лягаться) брикатися, хвицятися.

* * *

1) би́тися; ( сражаться) воюва́ти, воюва́тися

2) ( ударяться) би́тися, товкти́ся

3) (трепетать, содрогаться) би́тися, колоти́тися, ки́датися, ті́патися, трі́патися, побива́тися

4) ( трудиться через меру добиваясь чего-л) би́тися, стара́тися; (жить, тяжело работая, нуждаясь) поневіря́тися

5) ( пульсировать - о крови) би́тися, колоти́тися, сту́кати, стукоті́ти, стукота́ти; ( о сердце) калата́ти, ті́патися, трі́патися, ки́датися, те́нькати, тьо́хкати

6) страд. би́тися

ёкнуть и ёкнуть

1) (трепетать, дрогнуть, о сердце) тьохкати, тьохнути, йойкнути. [Серце так і тьохка. Серце тьохнуло і замерло. Тьохнуло в серці. Йойкнуло всередині з несподіванки (Коц.)];

2) (безлично о звуке) кевкнути. [Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло (Свидн.)].

* * *

несов.; сов. - ёкнуть

1) ке́вкати, ке́вкнути

2) ( о сердце) тьо́хкати, тьо́хнути, те́нькати, те́нькнути

забиться

1) куда - забиватися, забитися, зашиватися, зашитися, залазити, залізти, засунутися куди; см. Забираться, забраться. [Забилася в найдальший куток. А де ти так зашивсь, Іване? Хлопець засунувся під якийсь пліт і заснув (Франко)];

2) чем - забиватися, забитися, захаращуватися захараститися, заснічуватися, заснітитися, засмічуватися, засмітитися, (о мног.) позабиватися, позахаращуватися и т. д. чим. [Вушко в голці забилося. Греблі порозвалювалися, шлюзи позахаращувалися. Дірочки в чайникові чимсь позаснічувалися]. -ться мукой - заборошнитися. [Сито заборошнилося];

3) -ться (о сердце) - забитися, затьохкати, заколотитися, закалатати, закидатися, зат(р)іпатися, затріпотати, затріпотіти, затокотіти, застукотіти, (однокр.) тьохнути, кинутися, тіпнутися. [Серце затьохкало (тіпнулось) і замерло. Серце в батька й матери швидше застукотіло (Н.- Лев.)]; (о пульсе) забитися, затокотіти, закалатати, (однокр.) кинутися, тіпнутися. -ться в судорогах - затіпатися. -лся в судорогах кто - затіпався хто, корчі взяли кого, почало корчити кого. [Дико, проникливо крикнувши, затіпався мов у корчах (Л. Укр.)].

* * *

несов.; сов. - заб`иться

1) забива́тися, заби́тися, -б'ю́ся, -б'є́шся и мног. позабива́тися

2) (сов.: начать биться) заби́тися; ( о сердце) заколоти́тися, -ло́титься, закалата́ти, заки́датися, зате́нькати, заті́патися, затрі́патися

3) страд. несов. забива́тися; захара́щуватися, -щується; глуши́тися, -шиться, заглуша́тися, заглу́шуватися, -шується

(о сердце) закалатати, заколотитися, затьохкати, затенькати.

* * *

1) заке́вкати

2) ( о сердце) затьо́хкати, зате́нькати, зайо́кати

1) камінь (р. каменю и -меня), ум. камінець (-нця), камінчик (-ка), ув. каменюка (м. р.), каменище (м. р.). [Сидить сестра на камені, рученьки ламає (Рудан.). Бодай пани при дорозі камінчики били (Пісня)]. Камень и Камни (соб.) - каміння (-ння), ув. камінюччя, каміняччя (-ччя). [Ухо ледве зачуває плескіт хвилі об каміння (Ворон.). Вгорі теж камінюччя стирчало і обдирало спину (Загірня)]. Адский, прижигательный -мень - ляпіс (- су), пекельний камінь. Аспидный -мень - писарський лупак. Бутовый -мень - груз (-зу), бутор (-ру), буторіння (-ння). Винный -мень - винник (-ка). Воздушный -мень - аероліт, метеороліт (-ту). Гороховый -мень - гороховик. Горшечный -мень - горшківець (-вця). Гремучий, орлиный -мень, мин. - см. Орлец 1 и 2. Дикий -мень - дикар (-ря), камінь-дикар. [Як закладають стіжка перший раз, то на самий спід кладуть каменя-дикаря (Звиног.)]. Драгоценный, самоцветный -мень - самоцвіт (-ту); соб. самоцвітне каміння. [Срібло, злото, самоцвіти (Крим.). На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса (Мирн.)]. Едкий -мень - їдке калі, їдкий потас. Жерновой, мельничный -мень - жорновий (млиновий) камінь; камінь, жорно; срвн. Жёрнов. [Млин на два камені (Желех.)]. Замочный -мень, архит. - замковий камінь. Краеугольный -мень - наріжний камінь. Мелкий -мень, соб. - дрібне каміння, (речной) рінь (-ни), ріння, (песчаный) жорства, (щебень) груз (-зу); см. Камешек и Щебень. Надгробный -мень - надгробок (-бка), надгробний камінь. [Гарний надгробок, з золотим хрестом (Звиног.)]. Оловянный -мень - циняк, циновий камінь. Плитный -мень - плитняковий камінь, плитняк. Подводный -мень - підводний камінь, риф (-фу), клипень (-пня), соб. підводне каміння, (гряда подводных камней) лава, лавиця; срвн. Риф и Порог 2. -мень преткновения - камінь спотикання, притика, притичина, перешкода; см. Преткновение. Пробирный, пробный -мень - спробний камінь. Пробный -мень, перен. - спробний камінь, (с)пробний брусок (-ска) до чого (Куліш). Растирочный -мень - розтиральний камінь, камінь для розтирання (розтирати). Самоцветный -мень - самоцвіт (- ту). Сводный -мень, архит. - дужний (склепінний, перемичний) камінь. Синий -мень - а) (берлинская лазурь) берлінська блакить (-ти); б) (медный купорос) синій камінь, синяк, мідяний вітріоль (-лю). Смоляной -мень - смоляний камінь, смолич, обсидіян. Сточный -мень - камінний риштак. Строительный -мень - будівельний камінь. Точильный -мень - брус (-са), брусок (-ска). Угловой -мень - наріжний камінь (-меня). Философский -мень - філософський камінь. Цедильный -мень - цідильний (фільтрувальний) камінь. Вымостить улицу -мнем - вибрукувати (вульг. вибуркувати) вулицю. Побивать -мнями - побивати (сов. побити) камінням, каменувати (сов. скаменувати, покаменувати) кого. [Народ покаменує нас (Св. П.)]. Превращать превратить в -мень - обертати, обернути в камінь, кам'янити, скам'янити, каменити, скаменити кого, що. [Мороз тіло каменить (Рудан.). І очима-гадюками доню скаменила (Куліш)]. Превращаться, превратиться в -мень - обертатися, обернутися в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти, закам'я[ме]ніти, (о многих) покам'я[ме]ніти, каменем стати (сісти), (худож.) камінням скаменіти. [І камінням скаменіла ціла Україна (Рудан.)]. Строить, построить из -мня что - мурувати, вимурувати и змурувати, (о многом) пови[поз]муровувати що. -мни возопиют - каміння заголосить. Держать -мень за пазухой - ховати (держати) камінь у пазусі (за пазухою). [З москалем знайся, а каменюку за пазухою держи (Приказка)]. Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал - як камінь у воду, як водою вмило, як вода вмила кого, що; як у воду впав; пропав, як з мосту упав. Как -мень ко дну - як камінь на дно (на спід). Капля по капле и -мень долбит - крапля по краплі і камінь (скелю) продовбує, вода і камінь довбе (довба). Деньга и -мень долбит - гроші і камінь кують. Нашла коса на -мень - трапила (наскочила) коса на камінь. -мня на -мне не оставить - каменя на камені не покинути, знищити до-щенту (до дна) що. Падать -мнем - опукою (грудкою) падати. Под сим -мнем лежит тело такого- то - тут похований такий-то, тут поховано такого-то. Сердце не -мень - серце не камінь. Словно -мень на сердце налёг - наче камінь на серце впав. Словно -мень спал с сердца - наче камінь від серця відпав. Это мне как -мень на шее - це мені як камінь на шию;

2) мед. - камінь, ум. камінець (-нця). Мочевой -мень - сечний (сечовий, мочовий) камінь.

* * *

1) (биться о что) битися, колотитися об що, в що, (трястись) тіпатися, тріпатися, кидатися, трястися, (ударяться) битися, стукатися. -ться головой в стену - бити(ся) головою в стінку, до стінки. Зубы -тятся - зуби цокотять. -ться лбом (низко кланяться) - поклони бити кому. Сердце -тится - серце стукоче, скаче, калатає. Сливки не - тятся - вершки не збиваються;

2) (стараться) товктися, битися, побиватися, поратися, упадати коло чого, над чим, з чим. [Настя ночі не поспить, усюди старається, б'ється, достає (Стор.). Мовчки собі побивалось, мовчки у бога долі просило (Г. Барв.)]. -шься, бьёшся, а с сумой не разминёшься - за злиднями добра не доробишся (Комар). Около хозяйства -чусь и сыт, слава богу (Салтыков) - коло хазяйства пораюся та й маю, хвалити бога, хліб і до хліба. Сколько ни -тились, ничего не вышло - скільки не порались (не вовтузились), нічого не помоглося;

3) (сокрушаться) побиватися, убиватися, мордуватися, тужити за ким, за чим. [Боже, як вона за ним побивалася! (Сл. Ум.)];

4) (перебиваться, сильно нуждаться) бідувати, бідити, бідкуватися, злиднювати, лихувати, біду тягти, біду бідувати, біду приймати, злидні приймати (годувати, мати). -ться деньгами - нуждатися грішми, бідувати на гроші. -чусь всю жизнь - усе життя б'юся, бідую;

5) (драться) битися з ким;

6) (стучаться у дверей) битися, стукатися, добуватися до чого, у що;

7) (слоняться) товктися, волочитися. [Товчеться як Марко по пеклу (Приказка)].

* * *

1) (биться, ударяться) би́тися; ( о сердце) калата́ти, ті́патися, токота́ти, токоті́ти, колоти́тися; ( о зубах) цокота́ти, цокоті́ти

2) (биться, хлопотать, стараясь достигнуть чего-л.) би́тися, товкти́ся; ( жить в нужде) бідува́ти, злидарюва́ти

3) страд. вибива́тися; би́тися, трощи́тися, товкти́ся

1) лежати на чому, в чому, біля чого, під чим, (покоиться) спочивати. [Боже поможи, а сам не лежи (Номис)]. -жать на спине, на животе, на боку - лежати на спині, на череві, на боці. -жать ничком - лежати ниць (ницьма, долічерева). [Лежали ницьма на землі (Новомоск.)]. -жать навзничь - лежати навзнак(и) (горілиць, горізнач, горічерева). -жать в противоположные стороны головами - лежати митусем (митусь), (шутл.) валетиком. [Полягали як треба, а вранці митусем лежали (Козелечч.)]. -жать калачиком - верчика лежати. -жать в постели, в люльке - лежати у ліжку (у колисці). -жать пластом, лежнем - лежати лежма. [Лежма лежу хвора (Звягельщ.)]. -жать без сознания в обмороке - лежати непритомним. -жать замертво - лежати, як мертвий. -жать камнем - лежати каменем (як камінь). -жать боком (на боку) - лежати боком (боками), (валяться) кабанувати. [Городянські пани лежать боками (Яворн.). Не хочеться мені уставати, - щось я утомився, - так би й кабанував цілісінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. Имеется возможность вволю -жать - доліжно кому. [Чи доїжно, чи доліжно тобі? - питають наймичку (Номис)]. -жать больным - у недузі лежати. [Жінка в недузі лежала (М. Вовч.)]. -жать при смерти - лежати на смерть (на смертельній, на смертній постелі). -жать в родах - лежати в полозі (пологах). [А там жінка молоденька лежить у полозі (Руданськ.)]. Теперь он на погосте -жит - тепер він на цвинтарі спочиває;

2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежати. Потолок -жит на балках - стеля лежить на легарях (ощепинах) та на сволокові. Хлеб -жит - хліб лежить. Плохо -жит что-л. - легко лежить щось. [Не гріх тоді й підняти, що легко лежить (Мирн.)];

3) (оставаться без употребления, движения) лежати, (понапрасну) дармувати. Хорошая слава -жит, а худая по дорожке бежит - добра слава лежить, а погана біжить. Худые, вести не -жат на месте - лихі вісті не лежать на місці. У него в сундуке -жит много денег - у його в скрині сила грошей (грошви). У него тысячи -жат в банках да в акциях - у його тисячі по банках та в акціях. -жать в дрейфе на якоре (морск.) - стояти (бути) на кітві (на якорі), лежати в дрейфі (дрейфувати). -жать невозделанным (агроном.) - вакувати, (целиною) облогувати, лежати облогом. [Третє літо ці дві десятині облогують (Харківщ.)];

4) (быть расположену) лежати, бути, знаходитися, (расположиться) розлягтися, розгорнутися. [Основа лежить під самим Харковом (Куліш). Наше село розляглося по яру (Звин.)]. Весь город -жит как на ладони - все місто - як на долоні (розгорнулося). Селение - жит на большой дороге - село при битій дорозі (над шляхом). Киев -жит на запад от Харькова - Київ знаходиться від Харкова на захід;

5) (иметься, быть) бути, лежати. Между нами -жала целая бездна - між нами була (лежала) ціла безодня (прірва). На улицах -жит непроходимая грязь - на вулицях (стоїть) невилазно багно (сила болота). На этом имении - жит тысяча рублей долгу - на цьому маєткові лежить тисяча карбованців боргу;

6) (иметь склонность) лежати, хилитися, нахил мати до чого. Моё сердце к нему не -жит - моє серце не лежить до його;

7) (заключаться, состоять) полягати, лежати, бути в чому. -жать в основе, в основании чего-л. - лежати в основі чого, бути за підставу (основу, підвалину) для чогось;

8) (находиться на ответственности) бути на відповідальності чиїйсь, лежати, зависати на кому, на чиїй голові. [На твоїй голові все зависло (Каменечч.)]. Всё хозяйство - жит на нём - все господарство на його відповідальності, всі господарські справи лежать на ньому, належать до його. На ней -жит весь дом - до неї належать усі хатні справи, (принуд.) вся хата звисла на неї. -жать на обязанности кого-л. - бути чиїм обов'язком (на чиєму обов'язку). Содержание семьи -жит на моей обязанности - утримання родини (утримувати родину) це мій обов'язок, моя повинність. -жать на совести - лежати, тяжіти на совісті; срвн. Тяготеть. -жит на душе, на сердце (тяготит) - лежить, тяжить (каменем) на душі (серці), обтяжує душу (серце). Этот долг -жит у меня на душе - цей борг обтяжує мені душу (каменем лежить, тяжить на моїй душі). Лежащий - що лежить, (прилаг.) лежачий. [Лежачого не б'ють (Прик.)]. -щий выше - горішній, (ниже) долішній. -щий вокруг - околични[і]й, дооколични[і]й; срвн. Окружающий. [З дооколичних сіл припливуть на ниви звуки дзвонів (Стефан.)]. -щий хорошо - добре припасований (прилаштований), (о платье) гарно облеглий, доладній, доладу (по)шитий, як улитий. [Як улита свитка (Мирг.)].

* * *

биття, бій, калатання, стукання, стукотіння, (обыкновенно лишь о сердце) тьохкання. [Биття, калатання живого серця. Київ робиться центром українського життя, тим живцем, що його стукання розноситься по всій Україні].

* * *

1) биття́, по́стук, -у, сту́кання, стукоті́ння, стукота́ння; калата́ння, тьо́хкання, то́кіт, -коту

2) физ. биття́

баливать

1) (быть больным) слабувати на що, х(в)орувати на що, нездужати на що, боліти, недугувати на що, недужати, хиріти, хворіти, кволіти, лежати на що;

2) (обычно о частях тела, в перен. смысле о душе и сердце) боліти кого що. [Болить мене головонька = у меня болит голова. Татка очі болять = у отца болят глаза. Не боли ти, душе, від турботи спочинь! (Сам.)];

3) (печаловаться, болеть сердцем о ком, заботиться) боліти чим, за ким, уболівати за ким, побиватися. [Боліти долею свого краю і народу. Мати боліє за сином. Вболіває за сином. Мати за дітьми да побивається];

4) (причинять кому боль) боліти кого що. [Його болять нещастя України (Фр.). Те вікно його боліло (Коц.) = это окно причиняло ему боль. І сміх той його заболів (Л. Укр.)].

* * *

1) хворіти, слабува́ти, слабі́ти, незду́жати; недугува́ти, неду́жати; диал. хворува́ти, хорува́ти

2) перен. уболіва́ти

гладывать гло[и]дати, жвакувати, жвакати. Тоска гложет сердце - нудьга гризе серце, бере за серце.

* * *

1) гри́зти; жвакува́ти; ( глотать) ковта́ти

2) перен. гри́зти, гніти́ти

тужно, боліз[с]но, гірко. [Обіллється гірко сльозами]. Горестно плакать, вздыхать - ревно (ревне, жалісно) плакати, зідхати. Горестно на сердце - болізно (тужно) на серці, болізько в серці. Горестно живётся - гірко живеться. Ум. - гіренько, гіркенько, ревненько. [Неня заплакала гіренько (Федьк.)].

* * *

гіркість (р. -кости), гіркота. [Люблю я оцю горілку: і гіркота й солоднеча (Н.-Неч.). Життя - гіркота й нудьга (Грінч.). Він і не розумів, скільки гіркости було для сина в тім його сміху (Крим.)]. Горечь нищеты, разлуки и т. д. - гіркість (гіркота) злиднів, розлуки. С горечью вспоминать о чём - з гіркістю в душі згадувати (спогадувати) що. Стихи полные горечи - поезії, повні гіркоти. Иметь горечь (горький вкус) - горенити. [Чогось борщ горенить]. В сердце горечь - в серці горенить, в серці гіркота.

* * *

гарячий, а теснее -

1) жаркий (ум. жаркенький). [Гарячий борщ. Жарке вугілля]. Куй железо, пока горячо - коваль клепле, доки тепле; хапай, дяче, поки гаряче; дери лико, поки час;

2) (жаркий, жгучий) жаркий, (знойный) скварний, палкий, палючий. [День гарячий (жаркий, скварний). Сонце палке (палюче)]. Горячие слёзы - гарячі, палкі, пекучі, ревні сльози;

3) (пылкий, воодушевленный) палкий, запальний, (вспыхивающий) палахливий, огненний, огнистий. [Огненний до роботи. Дика, палахлива натура (Винн.)]. Г-чий поцелуй, уста - палкий поцілунок, палкі вуста. Г-чие чувства, желания, речи, надежды и т. д. - палкі, запальні, гарячі почуття, бажання, розмови, надії і т. ин. Г-чий человек, патриот; -чее сердце - палкий, запальний чоловік, патріот; палке, запальне, гаряче серце. Г-чая молитва, мольба - ревна молитва, ревне благання. Г-чий, как огонь (человек, конь) - огненний, огнистий. Г-чий конь - баский, порський, ворозький (гал.) кінь. Г-чий человек (в деле, по внешности) - на ньому (аж) шкура горить (Г. Барв.). Г-чее время - гарячий час, палкий час, пильна година, прикротний час. По -чим следам - по теплому сліду. Г-чие напитки - хмільні (п'янючі) трунки (питва). В горячах, с горяча - з-опалу, згарячу, ззапалу. Становиться -чим - гарячіти. [На дворі гарячіє].

* * *

сострадание сожаление к кому, чему) жаль (р. -лю, м. р.) до кого, до чого, для кого, для чого, про кого (о ком), жалощі (р. -щів), (редко) жалість (р. -лости). [Жаль сповняв її серце = ж. наполняла её сердце. І відчув він невимовний жаль до бідолашної дівчини (Крим.). Для мене в твоєму серці нема жалю! Глянь на мене привітніше, ну з жалощів одних (Тоб.)]. Без -сти - без жалю, без жалощів. Жалость охватывает кого - жаль бере (пориває) кого. Ж. охватила кого - жаль узяв (обняв) кого. Возбудить -лость в ком - викликати жаль у кому. Какая жалость - який жаль, як жаль (жалко), яка шкода! Из -лости к кому - з жалю, з жалощів до кого; жаліючи, шкодуючи кого.

* * *

жигать палити, перепалювати, пекти. Солнце жжёт - сонце пече. Сердце жжёт - коло серця пече. Жечь кирпичи, известь - палити (перепалювати) цеглу, вапну. Жечь кофе - палити (перепалювати) каву. Крапива жжёт - кропива жалить(ся). Жжёный - палений, перепалюваний.

* * *

1) пали́ти, -лю́, -лиш; ( истреблять огнём) спалювати

2) (припекать, печь) пекти́ (печу́, пече́ш), пали́ти; ( о солнце) смали́ти, -лить, шква́рити; ( о крапиве) жали́ти, -лить

3) (волновать, мучить) пекти

4) ( обжигать) спец. випа́лювати

5) (действовать быстро, возбуждённо; бить) жа́рити, шква́рити, смали́ти, -лю́, -лиш

зажечься запалюватися, запалитися, (загораться) займатися, за(й)нятися, загорятися, загорітися, засвічуватися, засвітитися, (о мног.) позапалюватися, позайматися, позагорятися, посвітитися, позасвічуватися; срвн. Загораться, загореться. Ночью -гался костёр - уночі запалювали (запалювано) багаття. Сердце -глось местью - серце запалилося помстою. На небе уже -гаются, -глись звёзды - на небі вже засвічуються (займаються), посвітилися (позасвічувалися) зорі. Глаза -глись ненавистью - очі засвітилися (заогнилися) ненавистю.

* * *

несов.; сов. - заж`ечься

1) запа́люватися, запали́тися; засві́чуватися, засвітитися, и мног. позасві́чуватися и посвіти́тися; розпа́люватися, розпали́тися

2) запа́люватися, запали́тися, розпа́люватися, розпали́тися

несов.; сов. - заколот`иться

1) забива́тися, заби́тися, -б'є́ться

2) (сов.: начать колотиться) заби́тися, -б'юся, -б'є́шся, заколоти́тися, -лочу́ся, -ло́тишся; заті́патися; ( о сердце) закалата́ти, затокота́ти, -ко́че, затокоті́ти, -коти́ть, затрі́патися; ( застучать) засту́кати, усилит. застукоті́ти, -коти́ть