-
1 сень
1) поэз., покро́в; ( тенистое место) холодо́к, -дку́под \сень нью — під покро́вом; ( под защитой) під за́хистом
под \сень нью дере́вьев — під покро́вом дере́в; у холодку́ дере́в
под \сень нью зако́на — під за́хистом зако́ну
2) (прибежище, приют) поэз., за́хисток, -тку; ( местность) край, род. п. кра́юв \сень ни́ уедине́нья — у за́хистку самоти́ни
родна́я \сень нь — рі́дна домі́вка (стрі́ха)
3) церк. сінь, -ні -
2 кусок
Кусочек1) (часть чего-л.) шматок (-тка), шматочок (-точка), кусок (-ска), кусень (- сня), кусочок (-чка), кусник (-ка), кусничок (-чка), (зап.) штука, штученька, кавалок (-лка), кавалочок (-чка), кавальчик (-ка). [Проханий шматок горло дере (Приказка). Миска пшона, кусок сала, то до мене вся приправа (Пісня). Кусок полотна (Полт.). Відвалив криги оттакий кусень (Казка). І розірвав свою міцну присягу, мов кусничок гнилої шовковинки (Куліш). Іцка розірвало на штуки (Франко). Живцем порубали на штуки (Маковей). Білі пальці - на кавальці, а рученьки - на штученьки (Пісня). То і курку, і печеню, і кавалок кишки, все, що було у торбині, стеребив до кришки (Рудан.)]. Лакомый -чек - ласий шматочок. -сок кожи - шкурат, шкураток (-тка). [Дметься мов шкураток на вогні (Квітка)]. -сок дерева, железа - кусок дерева, заліза. -сок мыла - брусок (-ска) мила. В мелкие -ки - на шмаття, на шкамаття, на к[г]амуз, вдрізки, на дрізки, на (в) скалочки, (пров.) на канцурки, на ґанзур; срвн. Вдребезги. [Вхопив мене і розтерзав на шмаття (Куліш). На шкамаття шматували тіло (Франко). Строщити на дрізочки (Номис). Розіб'ю в скалочки отой каламарчик (Г. Барв.). Так той меч на канцурки й розскочився (Манж.). Солому б'є на ґанзур (Сл. Гр.)]. Резать на - ки - кришити, краяти, батувати; срвн. Резать, Крошить. Составлять из -ков - штукувати. [Штукована спинка в палятурці (Звин.)];2) (ломоть) скиба, скибка, скибочка, кусок, кусень, шматок, луста, лустка, лусточка, партика, (диал.) кімса, ламанець, минтус. [Відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб.). Скибка кавуна, дині. Бог дав роток, дасть і кусок (Номис). Добрий кусень лежав у нього за пазухою (Франко). Хліба шматок дасть біг (Номис). Хоч яшна луста, та пшеничне слово (Номис). Лустку хліба посолю (Кониськ.). Іди робити на хліба партику (Сл. Гр.). Пастух за ворота, кімса в його коло рота (Номис). Ішов старець по долині з ламанцями у торбині (Гліб.)]. -чек (ломтик) сала - кришеник. [На стіл повну миску сала кришениками (Кониськ.)]. Он имеет -сок хлеба - він шматок хліба має; він живе в достатках, він не знає біди;3) (клочок) клапоть (-птя), клаптик, латка, латочка, скибка, скибочка. [Купив клаптик землі (Грінч.). Вихопив з моїх рук папір, порвав і, ховаючи клаптики, кинув на мене погляд повний гніву (Васильч.). Велике щастя - латочка землі (Коцюб.). Крутиться один з одним на своїй скибці (Коцюб.)];4) (о твёрдой массе) грудка, грудочка, дріб (р. дробу), дрібок (-бка), дрібочок (-чка). [Цур дурня та масла грудка! (Номис). Грудочка соли (Сл. Гр.). Дріб соли, дріб! (Веснянка). Дайте соли два дрібочки, посолити огірочки (Пісня). Доволі кинуть курева дрібочок (Л. Укр.)]. -сок, -сочек сахара, мела, льда - грудка, грудочка цукру, крейди, льоду;5) -сок (материи: штука) - штука, (полотна: скаток) сувій (-вою). [Прийшов мужик до крамниці, сукно оглядає, перекинув штук із двадцять, все не добирає (Рудан.)].* * *1) шмато́к, -тка́, кусо́к, -ска́; шмат, ку́сень, -сня, ку́сник; диал. кава́лок, -лка; ( комок) гру́дка; ( клочок) кла́поть, -птя; ( ломоть) ски́ба, ски́бка\кусок хле́ба — а) прям. шмато́к (кусо́к; ку́сень, ку́сник; ски́ба, ски́бка) хлі́ба; б) перен. шмато́к (кусо́к) хлі́ба
2) (отрез, штука ткани) шту́ка, суві́й, -во́ю, кусо́к; поста́в, -у -
3 научать
научить1) (обучать кого чему) навчати, (реже) научати и научувати, навчити и (реже) научити, вивчати и (реже) виучувати, вивчити, (приучать) зучати и зучувати, зучити, (о мног.) понавчати и понаучувати; повивчати и повиучувати кого чого и що робити. [Навчає чужих мов (Київ). Я дурно гроші беру, а вас нічого не навчаю (Крим.). Звідки знаєш, чого там научають? (Л. Укр.). Ви, каже, дітей не научуєте страху (Стефаник). Хто мовчить, той двох навчить (Приказка). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав (Пирят.). Всіх сама навчала пісень (Харківщ.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.)];2) (наставлять) нав[у]чати, навчити (на розум, на добрий розум) кого, давати, дати науку кому, настановляти, настановити (на розум, на добрий розум), напучувати и напучати, напутити, нарозумляти, нарозумити (диал.) нагрущати, нагрустити кого, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти кого и кому, порадити кого. [Як жити він повинен, його научає (Рудан.)]. -чить уму-разуму - навчити (настановити, навести) на (добрий) розум. [Нехай прийде, навчимо його на добрий розум (Звин.). Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе (Номис)];3) (подучать) навчати, навчити, намовляти, намовити, наущати, наустити кого; см. Наущать. [Ви навчаєте його, щоб він мене лаяв (Крим.)]. Науче[ё]нный -1) навчений и (реже) научений, вивчений, понаучуваний, повиучуваний. -ный горьким опытом - гірким досвідом навчений;2) навчений, научений, настановлений (на розум, на добрий розум), напучений, нарозумлений, нагрущений;3) навчений, научений, намовлений, наущений. -ться -1) (стр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, бути навчаним и научуваним, навченим и (реже) наученим, понаучуваним чого и т. п.; срв. Научать;2) (возвр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, навчитися, вивчатися и (реже) виучуватися, вивчитися, (о мног.) понавчатися и понаучуватися, повивчатися и повиучуватися чого и що робити. [В школі вони знання навчаються (Звин.). В кого ти навчився тієї пісні? (Грінч.). В панів навчались (Квітка). І від кого вони понавчались так робити! (Грінч.). Понаучувались вони усяку пашню сіяти (Дещо). Звідки люди виучуються пісень? (Крим.). Став усього вчитися і за рік усього вивчився (Рудч.)]; -читься уму-разуму - вивчитися на добрий розум (Крим.), навчитися розуму, настановитися на (добрий) розум;3) (вдоволь, сов.) навчитися, поповчитися (досхочу).* * *несов.; сов. - науч`ить(чему) навча́ти, навчи́ти и мног. понау́чувати, -чую, -чуєш и понавча́ти, науча́ти, науча́ти, -учу, -учиш (чого, чому) -
4 петь
певать1) співати, (диал.) піти, піяти. [Кому добре, той співає, кому зле, той плаче. Ще кури не піяли, як він зірвався (Стеф.)]. Петь что и о ком, о чём - співати чого (реже що) и за (про) кого, за (про) що. Петь песни, весенние (свадебные) песни - співати пісень, веснянок, весільних пісень. [Катря вже подругувала з сільськими дівчатками - веснянок уміла співати (М. Вовч.). І пісні їй піли пташенята божі (Рудан.)]. Петь-заливаться - співати-розлягатися, лящати. [В кущі співав-розлягався соловейко. Соловейко лящить (Тесл.)]. Петь басом - співати баса (и басом), басувати. Петь вполголоса, под нос песню - мугикати, кургикати пісню (и пісні). Петь обедню молебен - співати службу (обідню), молебень. Петь одну песню, одно и то же - після тієї та знов тієї співати. Теперь он другое поёт - тепер він иншої (не те) співає (заспівав). Любящий петь - співучий, співливий;2) (воспевать кого, что) співати про кого, про що, виспівувати, виспівати, оспівувати, оспівати кого, що. Петый -1) співаний;2) см. Отпетый 2.* * *1) співа́ти; ( распевать) виспі́вувати2) ( воспевать) співа́ти, оспі́вувати, виспі́вувати -
5 плесень
цвіль (-іли), плісень (-сени), плісниця, пліснявка, плісня(тина), морох, (на жидкости) брезка, брезгань (на твороге, на соленьях) снядь (-ди). Покрытый -нью - пліснявий, запліснілий, цвілий. Покрываться -нью - см. Плесневеть.* * *плі́сень, -ні, плі́снява, плі́снявка, ( цвель) цвіль, -лі -
6 кислород
( элемент) Оксиґе́н, -ну; ( простое вещество) ки́сень, -сню, озо́н, -ну -
7 наносы
-
8 кислород
( элемент) Оксиґе́н, -ну; ( простое вещество) ки́сень, -сню, озо́н, -ну -
9 наносы
-
10 осені
астр.; метеор. о́сень -
11 осінь
астр.; метеор. о́сень -
12 сточина
техн. спле́сень -
13 возникать
возникнуть по(в)ставати з чого, повстати [Сердечний біль повстав з нудьги за сім'єю (Крим.). Отаким способом і повстав той поділ праці, що ми тепер скрізь бачимо (Єфр.)], настати, стати, виникати з чого, виникнути, виникти [Нові держави легко виникають, але й руйнуються так само легко. Думка про се виникла в селян (Грінч.)], уставати, устати, з'являтися, з'явитися, братися, взятися, вироюватися, вироїтися [Відсіля-ж то й вироїлася приказка (Стор.)]; сов. вродитися, зродитися [В неї зродилася думка], зародитися [Ідилія так само зародилася в старовину (Єфр.)], народитися [Класична поема народилася з народніх пісень (Єфр.)], прокинутися [Прокинулися нові думки]; (подоспеть) наспіти [Знов наспіла думка (Крим.)], зробитися, піти [Невже народня ненависть до латинців пішла з самого тільки завидливого нашепту? (Куліш)]. Возникает вопрос - повстає (заходить) питання.* * *несов.; сов. - возн`икнутьвиника́ти, ви́никнути, постава́ти, поста́ти; (в памяти, сознании) уявля́тися, уяви́тися, зрина́ти, зри́нути, виро́юватися, ви́роїтися -
14 горазд
здатний, здібний, дотепний, умілий, тямущий, тіменний, зугарний на що, до чого. [На все здатний: до любощів, до пісень (Гліб.). Зугарний (и зугарен) теревені правити]. Кто во что горазд - хто що і як уміє, хто на що здавсь (придавсь).* * *предик.\горазд на что (что де́лать) — ма́йстер на що (що роби́ти), мото́рний до чо́го, ско́рий до чо́го (що роби́ти), зда́тний на що (до чо́го), доте́пний до чо́го (на що, що роби́ти); голі́нний до чо́го (на що), уда́тний на що (що роби́ти), зуга́рний на що (до чо́го)
кто во что \горазд — хто на що (до чо́го) зда́тний
-
15 десяток
десяток, десятка. [Тісніші відносини має він менше ніж із десяткою людей (Крим.)]. Несколько десятков - кількадесять. [Кількадесять років]. Сверх десятка - кільканацять. [Заввишки в кільканацять сажнів]. Не один десяток - не одно-десять. [Не одно-десять навчив парубків пісень московських співати (Квітка)].* * *деся́ток, -тка -
16 жалобный
1) жалібний, жалісний, жалісливий. [Заспівали жалібних пісень. Ат! - скрикнула вона з жалісливим комізмом (Крим.)];2) (к Жалобе 2 относящийся) скарговий.* * *1) жа́лібний и жалібни́й; ( печальный) тужли́вий, поєт журбе́нний; ( вызывающий жалость) жа́лісний2) ( относящийся к жалобе-заявлению) скаргови́й\жалобныйая кни́га — кни́га скарг
-
17 забавный
1) (приятно забавл.) утішний, утішливий, потішний, забавний. [Така тая дитинка втішна була, ще я такої втішненької і не бачила. Таке гарне, утішливе хлоп'я. Якого пісень славних вона співала, якого казочок потішних уміла! (М. Вовч.)];2) (смешной) кумедний, веселий, цікавий. [Кумедне таке кошенятко. Кумедна помилка. Набив собі на лобі таку цікаву ґулю, що не можна було не реготатися]. -ный человек - кумедна людина. -ные приключения - веселі пригоди. Сыграть -ную штуку с кем - зробити (доброго) фиґля кому. [Бачать діти, що старий батько з ними фиґля зробив (Драг.)].* * *заба́вний, уті́шний, поті́шний, ласк. уті́шненький, поті́шненький; ( смешной) смішни́й, куме́дний -
18 заплесневелость
плі́сень, -ні, плі́снява, плі́снявка -
19 здесь
тут, тута, тутки, тутка, тутечки[а], туте[о]ньки[а], ось, (диалект.: гес(ь), адде, гев, гевка, гевси, геде). [Я, ось, каже, тут літ до семидесяти живу та цих пісень не чув тутоньки (Мартин.). - «Чи всі ви тута?» - кличе мати (Шевч.). Я бачу, що тута добре обмиливсь (Греб.). Ви вже певне довідались, чого стою я тута? (Куліш). Душно мені тутечки (Н.-Лев.). З того часу й жив тутеньки (Свидн.)]. Вот здесь - отут, отутечки, ось-ось, осьосьо, осьде, осьдечки, осьде-о, гесде, гесде-о, ось-тут. Вот здесь вот - отут-о, осьде-о. Здесь же - тут- таки, тут само.* * *нареч.1) тут; оту́т, о́сьде, ласк. ту́течки, ту́теньки, ту́тоньки, оту́течки, оту́теньки, о́сьдечки; диал. ту́тки, ту́тка, отту́тай, ласк. ту́тенька, ту́течкавот \здесь сь — ось тут; оту́т, о́сьде
2) (в этом случае, при этом) тут -
20 изъян
Изъянец1) (убыток) шкода, втрата, ум. втратка; см. Убыток, Потеря;2) (недостаток, повреждение) вада, ум. вадка; (порок, порча) ґанджа и ганжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щербина, (зап.) сказа, диалект.: шварунок (-нку), з'яна (ззяна), гальмо; (в ткани) бли[е]зно (-на), бли[е]зна (-ни), сказ (-зу). [Недобрий, кажеш, борщ? А яка-ж йому (у него) вада? (Звин.). Щось дуже дешево він продає тую свиту, певне єсть якась ґанджа (Звин.). Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ґанч (Верхр.). У корови нема ніякої ґанчі (Кан. п.). Бувають люди з природженою ганжею (Н.-Лев.). Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази (Пісня Пісень). Наче дзеркало без скази (Франко). Знаєте ви, у якому талярі який щерб (М. Вовч.). Ото тільки їй (коняці) і ззяна, що хвіст трохи короткий (Новом. п.)]. С -ном - з ґанджею, з вадою, ґанджовитий, (диал.) зя[е]нний. [Ця коняка зянна (Кат. п. Яворн.)]. Иметь из'ян - мати ваду, ґанджу, ґанджувати, ґанчувати на що. [Ґанчує на ногу кобила (Кан. п.)].* * *уменьш. изъ`янец2) (убыток, ущерб) зби́ток, -тку, шко́да
См. также в других словарях:
сеньёра — (В.Ч.) … Словарь употребления буквы Ё
сень — сень/ … Морфемно-орфографический словарь
СЕНЬ — СЕНЬ, сени, о сени, в сени, мн. (редк.) в том же знач., что ед., жен. 1. Покров (книжн. поэт. устар.). «Под сенью темных ив.» Пушкин. «Лесов таинственная сень с печальным шумом обнажалась.» Пушкин. «От сеней леса над водами волнообразными рядами… … Толковый словарь Ушакова
сень — и, предл. о сени, в сени; ж. чего или какая. Трад. поэт. 1. Крона или ветви деревьев, образующие полог, шатёр. В сени ветвей. Отдыхать под сенью лип. * Приди ко мне, любезный друг, Под сень черёмух и акаций (Лермонтов). / О шатре, пологе, навесе … Энциклопедический словарь
СЕНЬ — СЕНЬ, и, о сени, в сени, жен. (устар.). То, что покрывает, укрывает кого что н. Под сенью деревьев. Могильная с. • Под сень чего, в знач. предлога с род. под укрытие, под защиту чего н. Под сень закона. Под сенью чего, в знач. предлога с род. под … Толковый словарь Ожегова
сень — См … Словарь синонимов
СЕНЬ — СЕНЬ, шатер, навес на столбах или колоннах, возводящийся над алтарем, троном, колодцем или завершающий башню (смотри также Балдахин, Киворий) … Современная энциклопедия
СЕНЬ — в архитектуре шатер, навес на столбах или колоннах, возводящийся над алтарем, троном, колодцем или завершающий башню (см. также Балдахин, Киворий) … Большой Энциклопедический словарь
сень — сень, сени, о сени, в сени … Русское словесное ударение
Сень — I ж. устар. 1. Лиственный покров деревьев. 2. перен. Место (какое либо или где либо). II ж. Навес, полог в алтаре над престолом. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Сень — I ж. устар. 1. Лиственный покров деревьев. 2. перен. Место (какое либо или где либо). II ж. Навес, полог в алтаре над престолом. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
