сей

n; грецьк.; міф.

1) см. Бедняк;

2) Бедняга, бедняжка (несчастный, обиженный, страдающий) - бідолашний, сердечний, сердека, безталанний, -на, безталанночка; (общ. р.) - бідолаха (ум. бідолашка, -шечка), бідняга, бідняка, біднячка; (ср. р.) - бідня (ум. біднятко, бідняточко). [Він, бідолаха, і біжить у ліс. Сумують обидві бідолашечки (Г. Барв.). Заплакана, несповита сердечна дитина (Шевч.). Серця не раньте дівчині бідняці (Рудан.). Пропав навік сей Маг, бідняга, порхне душа на другий бік. (Котл.). Іде качка з каченятками; малесенькі біднячки поприставали. Тяжко бідняткові без матери].

* * *

м., ж.

узяти, забрати, дістати, зняти. [Забери книгу з столу. Хмельницького козаки дістали мечем сей замок (Куліш). Семена зняла цікавість. (Коцюб.)]. Возьми, возьмите! - на, нате! (урвать часть) - ухибити. [Таки, признаться, з мірку жита в старого вхибила нишком. Можна і від гасу ухибити грошей на сіль, менше взявши]. В. много - набратися. [Набрався стільки, що й не донесу]; (о многом) - побрати. [Побравши вони коси, та й пішли косити]. В. за долг, за недоимку, силком - одібрати за борг, стягти за борг, (вульг.) пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (Конис.)]. В. чью сторону - стати на чий бік, на чиюсь руч горнути, чиюсь руч тягти. В. кого в опеку - обняти опіку над ким. В. ещё в придачу - добрати. В. работу заказанную, заплатив деньги - викупити. В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече - взяти на перебаса. В. на верёвку - заужати. [Черкес із-за Онапа арканами його як цапа звязав, опутав, заужав]. В. топором - урубати. В. в руки - взяти (прибрати) до рук. В. себя в руки (овладеть собою) - запанувати над собою. В. верх над кем, над чем - гору взяти над ким, перебороти кого, подужати, переважити, повершити, заломити кого. В. назад (слова, обвинение) - одмовити, одкликати. [Прилюдно одмовив те, що написав про неї в пашквілі (Ор. Левиц.)]. В. к себе - прийняти. [Прийняли сироту за дитину]. В. на себя - пере(й)няти на себе. [Перейняти чужий довг. Переняти на себе функції заступника]. В. на себя сделать что - піднятися. [Піднявшись історію України написати (Куліш)]. Всем взял - хоч куди, на все здатний. Ни дать, ни взять - стеменно, стеменнісінько; як викапаний. [Стеменнісінько така і в нас хата. Син - викапаний батько]. Что взял? - піймав облизня? Он возьми да и (сделай что-либо) - він повернувсь та й… (намалював, украв).

* * *

возвратить

1) вертати кого до чого, що, вернути [Вернути полонених до рідного краю. Минулого не вернеш. Щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає], повертати кого до чого, що кому, повернути [І хто зна, коли мене поверне до своєї господи (Лев.). Права вам давні повертає (Руд.)], завертати, звертати, завернути кого, що кому [Звертаю вам сей документ (Франко). Хочуть пани завернути старий лад], привертати, привернути кого до чого (к чему), кому що [Потроху знов привертає вас до кріпацтва (Крим.). Назад до життя привернув (Сл. Грінч.). Приверни мені знов дитячі дні (Крим.)]. -щать, -тить при помощи колдовства к прежнему состоянию - відвертати, відвернути, відроблювати, відробляти, відробити. -щать, -тить, забраковавши что-н. сделанное, купленное по заказу, просьбе - прикидати що кому, прикинути [Не так пошиєш, - грошей не заплатять, а прикинуть тобі твоє шитво];

2) (отдавать назад полученное) вертати, вернути що кому [Верну вам усенькі ваші трати (Крим.). Вернути борг], повертати, повернути що кому [Швидко зможу вам усе ваше повернути (Крим.)], завертати, звертати, звернути що кому [Заверну все твоє]. В-тить друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись - розмінятися [Поміняймось!.. Я візьму твоє, а ти моє; а у год і розміняємось на сім самім місці].

* * *

несов.; сов. - возврат`ить

поверта́ти, поверну́ти и мног. поповерта́ти, верта́ти, верну́ти; (заставлять возвращаться) заверта́ти, заверну́ти; несов., фольк. вороча́ти

1) недільний, неділішній. [Недільні школи. Неділішній день];

2) (воскресительный) - воскресний. [Спів сей був воістину гуком воскресної труби архангела (Куліш)].

* * *

час (р. часу), пора, час-пора, часина, година, доба (р. доби), діб (ж. р.) (р. доби). Короткое время - малий час, часочок, часинка, мала часина. В короткое время - за малий час, не за великий час, за малу часину. Продолжительное время - великий час, довший час. Во время (во времена) кого, чего - за кого, за чого, за часів кого, чого, під що, підчас чого, при чому, по-при що, серед чого (и просто орудн. пад.). [Був ще за панського права кухарем (Грінч.). То було за царя Панька, як земля була тонка. За часів Соломона. За часів наростання народньої сили, письменство вело за руку наш народ (Єфр.). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (Тесл.). При добрій годині всі куми й побратими. Серед бурі страшно на морі. Це діялося постом = во время поста]. Во-время - см. ниже В своё время. Со времени - від часу, від часів. [Від часу революції]. До времени - до якогось часу, покіль-що. С какого времени? - відколи? з якого часу? С этого времени - відтепер, з цього часу. С того времени - відтоді, відтогді, з того часу, з тих часів. С давнего времени - з давніх часів, здавна, з давньої давнини, з давнього давна, з давніх давен, од найдавніших давен. С незапамятных времён - з-поконвіку, з передвіку, з правіку. С того времени, как - з того часу як, відколи, одколи. [Відколи прийшов, ще й слівцем не прохопивсь]. В какое время? - якого часу? Около того времени - близько того часу. В это время - в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю пору, в ці пори. А в это время - аж тут, аж під цей час. В то время - тоді, того часу, в той час, під той час, тими часами, на той час, на ту пору. В то же время - рівночасно, одночасно, в той-таки час, в той самий час. В одно время - заразом. [Не всі бо заразом! Я думаю й слухаю заразом]. В одно и то же время - за одним заходом, одночасно. [Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Грінч.)]. Тем временем - тимчасом, поки-що. В то время, как - як, тимчасом як. [Як були ми в його, бачили його брата]. Всё время - раз-у-раз, раз-по-раз. В своё время - за свого часу, свого часу, в свій час, (своевременно) на свій час. Не в своё время - не в час, невчасно, не свого часу. Всему своё время - на все свій час. Для своего времени - як на свій час, як для свого часу. Во всякое время - повсякчас, повсякчасно, на всяку діб. Это было не в наше время - це ще не за нас було, не в наші часи те діялося. В недавнее время - недавніми часами. В прежнее время - попередніми часами, за попередніх часів, давніших літ, перше, попереду, (вульг.) допреж сього, спрежду. В последнее время - останнім часом, останніми часами. В старое время - за давнього часу, в старовину. По теперешним временам - як на тепер, як на ці часи. До последнего времени - до недавна. В другое время - иншим часом. До сего времени - досі, до сього часу. До того времени - доти, доті[и]ль, (диал.) дотля. До поры до времени - поки-що, доки-що, до слушного часу, до часу. [До часу глек воду носить (посл.)]. До позднего времени - допізна, до пізньої години. Раньше времени - без часу. На-время - на час, до часу, про час. [Хай буде про час і така, навпослі я зроблю гарну]. На некоторое время - на якийсь час. На определ. время - на безрік. На вечные времена - на вічні часи, на безвік, в вічний час. Спустя, через некоторое время - згодом, згодя, перегодом, з- перегодом, перегодя, небавом, незабаром, невдовзі, невзадовзі, далі-подалі, далі-далі, по якійсь годині, за якимсь часом. Спустя долгое время - по довгому часі. В непродолж. времени - см. Вскоре. С течением времени - де-далі, з часом. В течении некоторого времени - на протязі (протягом) якогось часу. В течение непродолжит. времени - не за великий час, на протязі (протягом) недовгого часу. От времени до времени - час од часу, з часу до часу. По временам, время от времени - часами, десь-не-десь, коли-не-коли, десь- колись. В ночное время - уночі, нічною добою, нічної доби, вночішнього часу. Время предрассветное - досвіток. Время дообеденное - задобіддя, задобідня година. В обеденное время - в обіди. Время послеобеденное - пообідній час, сполуденок (р. -нку). Время перед вечером - підвечірок (р. -рку). Время, когда ложатся спать - ляги, обляги, вляги, лягмо, лягови, (нареч.) облягома. [Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду]. Время вставания - устанок. [Робив од устанку до смерку]. Утреннее время - зарання, заранок. [Півень співа поки зарання, а потім спить]. Время года - пора, доба року. Время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления - відзимка. Время между весною и летом - залітки. Время, когда греет солнце - вигріви. Время пахания - оранка. Время уборки сена - косовиця, гребовиця. Время перед новой жатвой, перед новым хлебом - передні[о]вок (р. -вка). Время жатвы - жнива. Время возки копен - возовиця, коповіз (р. -возу). Время рождения овец - обкіт (р. -коту). Время, когда пасётся скот - пасовиця. Время роения пчёл - рійба, ройовиця. Время собирания мака - макотрус. Время опадания листьев - листопад. В свободное время - на дозвіллі, гулящого часу, вільного часу, на гулянках, гулянками, гуляючи. Есть время - є коли. Отсутствие свободного времени - нікольство. Не хватать, не доставать времени - ніколитися. [Не поможу тобі, бо й самому ніколиться]. Нет времени - нема коли, ніколи, не маю часу. Удобное, благоприятное время - добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година. Надлежащее время - слушний час. Неблагоприятное, бедственное время - лихий час, лихоліття, лиховщина, тяжка година, знегіддя, знегода. В условное время - в належиту годину. В лучшие времена - за кращих часів. Определённое время - визначений (призначений) час (термін). В определённое время (в опред. сроки) - певними речінцями. Теперешнее время - теперішні часи, сьогочасність (р. -ности). Старые времена - старі часи, давнина, старовина, старосвітчина. Время, в которое жили деды - дідівщина, дідизна. Настоящее время - час теперішній (и грамм.). В настоящее время - тепер, тепереньки, теперечки, сейчас, нині. До настоящ. времени - донині, дотепер. Время прошлое, давно минувшее - час минулий, давній, давно минулий (и грамм.), давні часи, давня давнина. Время будущее - час майбутній, прийдешній (и грамм.). На будущее время - на далі, на дальший час, на потомні часи. В давние времена - давньою порою, давніми часами, у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени - сьогочасній, тогочасній, тоговіковий, тодішній, новочасній. Условленное время, проведенное в обучении ремеслу - термінування. Время летит - час біжить, час не змигнеться. Требующий, отнимающий много времени - забарний, загайний, бавний, забавний. Время прибавочное (для работы) - надробочий час. Время упущено - проминуто час, (шутл.) пора перепорилася.

* * *

выкормка годівля, годування, (воспитание) хов. [Сей кінь - свого хову]. Посадить в садок для выкормки - закинути в саж. Отдавать (напр. телят) на выкормку - оддавати на годівлю, на злітки (гал.).

* * *

см. выкормка

гусыня гусак, (самка) гуска, гусь (ж. р., р. гуси). Гуси (мн. ч.) - гуси (р. -сей).

* * *

день (р. дня), (ум. деньок, деньочок: ув. днище), днина (ум. днинка, днинонька; почти без мн. ч.). [Не все деньок, буває і днище. Їв разів із п'ять на днину. У суботу на годинку, у неділю на всю днинку. Днинонька погожа (Крим.)]. Присутственный, неприсутственный день - урядова, неурядова днина. Белый день - білий день, (реже) старий день. [Співають, а надворі вже старий день (Свидн.)]. День наступает - дніє. День-денской - увесьденечки, день-денечки, день-денно, увесь день, цілісінький день. Днём - удень. В тот день - того дня. На тех днях - тими днями. [Сталося тими днями]. На днях - цими днями. На следующий день - навзавтра, другого дня. [Навзавтра, як розвидніло, пішов до моря]. Третьего дня - позавчора, завчора, передучора. В один из дней - одного дня. [Сидів я, одного літнього дня, в своїй кімнатці (Крим.)]. В день, в течение дня - денно, за день. [Яка яма давала дві, а яка й по п'ять бочок денно (Франко)]. В продолжение целого дня - через цілісінький день, протягом цілої днини. [Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить (Квітка)]. День идёт за днём - день по дню минає. В течение одного и того же дня - тієї самої днини, обидень, обиденкою, обіддень. [Я обиденкою справлюсь: уранці поїду, а на ніч і додому. Як обіддень хочеться із'їздить у Борзну, дак устаю удосвіта. Мені трапилося бачити, як обидень ховали дочку й матку]. Сделанный в один день - обиденний. [Щоб зловити відьму, треба зробити обиденну борону]. Продолжающийся целый день - цілоденний. Несколько дней - скількись день. На несколько дней (об отпуске, поездке и т. п.) - кількаденний. В течение первых дней - у перших днях. Изо-дня-в-день - день крізь день, день-у-день, день при дневі. Со дня на день - день одо дня, з днини на днину (на другу). День за днём - день по-за день, день за день. [День по-за день - так і пропала справа]. Каждый день - що-дня, що-день, день-у-день. С каждым днём - з кожною дниною, від дня до дня. [А тимчасом від дня до дня Соломон мудрився (Рудан.)]. Каждые два, каждые три дня - що-два дні, що-три дні. Спустя два-три дня - за два дві, за три дні, по двох, по трьох днях. По сей день - по сюю днину, понині, аж досі, дотепер. Проводить, провести день - днювати, переднювати, день з(о)днювати. Рабочий день - робочий день. Четверть рабочего дня - опруг. [З ранку до снідання - опруг, до обід - другий, до полудня - третій, до вечора - четвертий]. Чорный день - чорний день, скрутний (сутужний) час. [Про гроші про чорний день вона ніколи не дбала (Мирн.)]. Красные дни - ясні (гарні) дні, (только перен.) розкоші. День без росы - суховень (р. -вня). Добрый день (приветствие) - добридень. [На добридень вам!]. Желать доброго дня - на день добрий (на добридень) давати, на добридень поклонитися.

* * *

гроші, гріш (р. гроша), (средства) кошт, (шутл.) купило, платило, побрязкачі. Большие деньги - великі гроші, великий гріш, великі кошти; (деньжищи) грошва; (деньжонки) грошенята, грошики. [З грошима куди схочеш - доскочиш. З грішми легше жити на світі. Пропали усі кошти громадські - рублів може 400 - 500, а як на ті часи і для таких людей незаможних, - то то був гріш не аби-який (Доман.). Усе село перевішай - такої грошви не збереш. Та вже чим хоч, а тільки зведи її - я кошту не пожалію (Квітка). Хитро- мудро і невеликим коштом (Котл.) = не за большие деньги. Чом не купиш? - Бо купила не маю. Платити треба, а платила ніде взяти (Конис.). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Ном.)]. Деньги медные, серебряные - мід(н)яки, срібняки, срібні. Мелкие деньги - дрібняки. Наличные деньги - готові гроші, готівка, (редко) готовизна, готовик. Кормовые деньги - харчове, харчові гроші. Прогонные деньги - прогони. Деньги не заработанные, доставшиеся даром - дурні гроші, легкий гріш. Обратить в деньги - повернути в гроші, згрошити. [Як їхатимуть уже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать]. За деньги - за гроші, заплатно. Без денег - беззаплатно, за дурно, за так гроші (грошей), за спасибі. Недостаток в деньгах - сутужно на гроші, грошова скрута. Денег нет (шутл.) - на гроші сухо, в кешені гуде, в кешені вітри віють (дюдя свистить). Вот уже и нет денег - от і по грошах. Быть при деньгах - мати гроші. Не имеющий денег (шутл.) - безгрішний. [Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо]. Денег куры не клюют - грошей до смутку, до біса, до чорта. Любящий деньги - грошолюбний, грошолюб.

* * *

дозволить дозволяти, дозволити, (вульг.) подозволити, позволяти, позволити; попускати, попустити, попуск давати, дати попуск. [Не дозволятимуть дітям у садок ходити. Начальство і подозволило мені обо всім до вас писати (Квітка). Не попускай цим рукописам загинути. Пощо-ж ти їм сей попуск попускаєш? (Куліш). Дай попуск у всьому, не сперечайся (Куліш)]. Дозволять, -лить себе что (допустить что) - допускатися, допуститися чого. [Вони допускаються брехні]. Не дозволить - не дозволити, (воспретить) - заказати. [Її родичі заказали йому бувати в їх домі (Франко)]. Дозволено - вільно. [Але нехай мені буде вільно ісказати, що нічого тобі, царю, з України ждати (Рудан.)]. Не дозволено - не вільно. Тут не вільно рвати квіти і толочити траву. В вагоні не вільно плювати і насмічувати]. Дозволенный - дозволений, (вульг.) подозволений.

* * *

несов.; сов. - дозв`олить

до сьогодні, донині, по сей день, до сього часу.

* * *

хвали гідний (вартий), хвальний, прехвальний, (очень возвыш.) достохвальний. [І звершите сей подвиг достохвальний (Куліш)]. Достохвально - прехвально, хвали достойно.

* * *

1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];

2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];

3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].

* * *

1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу

2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

помітний, примітний, прикмі[е]тний, (легко распознаваемый) знатний, знатий, (значительный) значний. [Ярочок ледве примітний серед широкого степу (Н.-Лев.). Межа знатна буде навіки (Кониськ.). Знаті були міщани раз уже з того, що не носили шабель, - тілько ніж коло пояса (Куліш). Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця (Куліш)]. Быть едва -ным вдали - мріти, бриніти. [А під лісом край дороги либонь курінь мріє (Шевч.). Орел під хмарою тільки бринів (Сл. Гр.)]. Становиться, стать -ным - позначатися, позначитися, визначатися, визначитися. [Вплив книг все дужче позначався на йому (М. Грінч.)]. Следы -ны - сліди знати.

* * *

затеряться

1) загублюватися, загубитися, губитися, згубитися, (пропадать) запропащуватися, запропаститися, загирюватися, загиритися, зашиватися, зашитися, сов. закинутися, (гал.) завергнутися, (о мн.) позагублюватися, погубитися, позапропащуватися. [Десь загубилася (закинулася, загирилася) шапка, - ніяк не знайду]. -ться в толпе, в стаде - загубитися (замішатися) в натовпі, в юрбі, загубитися (замішатися) в отарі, в череді. [Держися за мене, не одходь, загубишся у ярмарку (М. Вовч.). Овечка в отарі замішалась і загинула по сей день (Г. Барв.)];

2) (утрачиваться, уничтожиться) затрачуватися, затратитися, утрачуватися, утратитися, (исчезать) зникати, зникнути. [Вже дорога заросла і затратилась (М. Вовч.)]. Различие в значении между формами краткими и полными уже -лось - відмінність у значінні поміж формами короткими і повними вже затратилась (зникла).

* * *

несов.; сов. - затер`яться

чого, чом, чому, до чого, пощо, за-для чого, для чого, нащо, навіщо, про що, про віщо, (с раздражением) на біса, якого дідька. [Коли зле гадаєш, чом Бога благаєш? (Номис). Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться? (Л. Укр.). Костю, чого це ти перед татом говориш оттакечки? (Крим.). Нащо вона здалась тобі, така білоручка? (Мова). Але навіщо сей нікчемний жарт? (Самійл.). Про що життя тим, що їм на душі гірко? (Куліш). Куди їм вже податись. Пощо? - питали вони себе (Коцюб.)]. Зачем-то - чогось, чомусь, за-для чогось, для чогось, нащось, навіщось. Не зачем - нема чого, нема пощо.

* * *

имеющий много зёрен и состоящ. из зёрен) зерни[я]стий, зерна(с)тий, зернуватий, ядренистий, крупнистий, (диал.) зернаїстий. [Жито зернисте (Черк. п.). Да вроди, боже, густеє жито, колосистеє, ядренистеє (Грінч. III). Сей пісок зернистий (Лебед. п.)]. -тая соль - дрібча(с)та, дробова сіль. -тая икра - зерняста ікра.

* * *

знахар (-ря), знаху[о]р (-ря), знатник, (колдун) ворожбит, шептун, шептій (-тія), примівник, відьмак; срвн. Колдун. [Став я шукать знахарів та усяких характерників (Стор.). Сей бондар знатник великий був (Основа)].

* * *