сахару

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *

заслать

1) (в ссылку) засилати, заслати, завдавати, завдати, (грубо) запро(в)торювати, запро(в)торити, запроваджувати, запровадити, (многих) позасилати, позавдавати, позапро(в)торювати, позапроваджувати кого; см. Ссылать. [Семена Палія на Сибір завдав (Макс.). За віщось запроваджено його сюди, одірвано від рідного краю, від сем'ї (Грінч.). Вас до Сибіру запроторити буде мало (Крим.). Нашого національного генія і кращих людей завдавав у неволю (Грінч.)];

2) -ть по ошибке что - засилати, заслати помилкою, помилково. [Листа помилкою аж у Сахару було заслано (М. Грінч.)];

3) -ть сватов - засилати, заслати, присилати, прислати старостів, слатися, прислатися з старостами. [З старостами до дівчини шлеться (Пісня)]. Засланный - засланий, завданий и (реже) завдатий, запро(в)торений; засланий помилкою, помилково куди.

* * *

несов.; сов. - засл`ать

1) (сов. навесить) - а) навішувати, навісити, начі[е]плювати, начепити, (о мног. или во мн. местах) понавішувати, поначі[е]плювати що на що; срв. Навешать 1. -вать картины на стены - навішувати картини на стіни. -сить дверь - навісити (начепити) двері. [Треба навісити двері на завіски (Сл. Ум.)]; б) (выпускать крышу навесом) навішувати, навісити, звішувати, звісити, напускати, напустити, припускати, припустити покрівлю (дах). -сить крышу пошире навесом - пустити дах на ширший підшалівок, припустити підшалівок;

2) (сов. навешать) наважувати, наважити, (о мног. или многим) понаважувати чого (кому). -шал сахару пяти покупателям - понаважував цукру п'ятьом покупцям. Навешивающийся, прлг. - нависний, звисний. Навешенный -

1) навішений, начеплений, понавішуваний, поначі[е]плюваний;

2) навішений, звішений, напущений, припущений. Навешанный - наважений, понаважуваний. -ться -

1) навішуватися, навіситися, понавішуватися, начі[е]плюватися, начепитися, поначі[е]плюватися; бути навішуваним, навішеним, понавішуваним, начі[е]плюваним, начепленим, поначі[е]плюваним. Ставни -тся - віконниці навішуються (начі[е]плюються);

2) навішуватися, навіситися, звішуватися, звіситися, напускатися, напуститися; бути навішуваним, навішеним, звішуваним, звішеним, напущеним;

3) (нагибаться) нахилятися, нахилитися, звисати, звиснути, (о мног.) понахилятися, позвисати, назвисати. Не -вайся на перила - не нахиляйся (не звисай) на поручні (диал. на поренчата);

4) наважуватися, бути наважуваним, наваженим, понаважуваним.

* * *

наколоть

1) (выкалывать остриём на чём-либо) наколювати, наколоти що и чого, виколювати, виколоти що, (о мног.) понаколювати, повиколювати; (тесто) наколювати, наколоти, поколоти що. [Нащо ти наколов тут стільки дірочок? (Київщ.). Спершу взірець на папері виколює, а тоді вишиває (Богодух.)]. -ть тело - наколювати (татуювати), наколоти (нататуювати) тіло;

2) (натыкать на остриё) нашпилювати, нашпилити, настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, (о мног.) понашпилювати, понастромлювати, понаштрикувати що на що. [Нашпилив метелика (Київ)];

3) (прикалывать) пришпилювати, пришпилити (о мног.) попришпилювати що на що. [Пришпилила на голову квіти (Київщ.)];

4) (глаз, палец, ногу на что) наколювати, наколоти око, палець, ногу, сколювати; сколоти, пробивати, пробити палець, ногу на що, (о мног.) понаколювати, посколювати, попробивати; см. ещё Накалываться 2. [Ой, полола дівчина пастернак, та сколола ніженьку на будяк (Пісня)];

5) (свиней, поросят) наколювати, наколоти, (скота) нарізувати, нарізати, (о мног.) понаколювати, понарізувати чого;

6) (дров, сахару, льда) наколювати, наколоти, нарубувати, нарубати, (лучины) наколювати, наколоти, наскипувати, наскипати, (камня) набивати, набити, налупувати, налупати, (о мног.) понаколювати и т. п. чого. Наколотый -

1) наколотий и наколений, виколотий и виколений, понаколюваний, повиколюваний; поколотий и поколений; нататуйований;

2) нашпилений, настромлений, наштрикнутий, понашпилюваний и т. п.;

3) пришпилений, попришпилюваний;

4) наколотий, наколений, сколотий, пробитий;

5) наколотий, наколений, понаколюваний; нарізаний, понарізуваний;

6) наколотий, наколений, нарубаний, наскипаний, набитий, налупаний, понаколюваний и т. п.

* * *

1) (прикалывать, наносить уколы, повреждать уколом) нако́лювати, наколо́ти и мног. понако́лювати; ( на остриё) нашпи́лювати, нашпи́лити, наштри́кувати, наштрикну́ти; (узор, рисунок) вико́лювати, ви́колоти

2) (набивать свиней, рыбы) нако́лювати, наколо́ти и мног. понако́лювати; (скота, птицы) нарі́зувати и наріза́ти, нарі́зати и мног. понарізувати и понаріза́ти

отвесить и отвешать відважувати, відважити що. -сить два фунта сахару - відважити два фунти цукру. -ть кому поклон - віддавати (віддати) поклін, чолом віддавати (віддати) кому, низенько вклонитися кому. -сить кому удар - завдати кому удару. -сить кому пощёчину - ляпаса дати кому, ляснути (затопити) кого по пиці, (вульг.) дати кому в морду, по морді. Отвешенный - відважений; (поклон) відданий.

* * *

несов.; сов. - отв`есить

1) ( взвешивать) відва́жувати, відва́жити

2) ( отвесом) спец. відві́шувати, відві́сити

I. 1) (от Колотить) биття, лупцювання;

2) (от Колотиться

4) бідування, злиднювання и пр.;

3) см. Колоть.

II. Колотьба (от Колоть) - коління, (камня) лупання, (дров) коління, (лучины) скіпання, (сахару) биття на грудки, грудкування; (уколы) шпигання, штрикання.