самочинно

1. n

1) скватер, поселенець на незайнятій (державній) землі

2) австрал. скотар, що орендує необроблені ділянки землі

3) австрал. багатий скотар

4) розм. особа, що самочинно захоплює чужу землю; особа, що самочинно поселяється в чужому будинку

5) квартиронаймач, що відмовляється виїжджати

2. v

1) мчати, розбризкуючи воду (грязь)

2) шльопати (по воді); борсатися, плескатися, хлюпатися (у воді)

* * *

1) скватер

2) aвcтpaл. скватер, скотар, який орендує необроблені ділянки землі; власник великого скотарського господарства; багатий скотар

3) особа, що самовільно захоплює чужу землю або поселяється в чужому будинку; квартиронаймач, що відмовляється виїжджати

1) мчати, розбризкуючи воду, грязь

2) шльопати ( по воді); борсатися, хлюпатися ( у воді)

1. n

1) пагорб, узгір'я, горб; узвишшя, височина; пагорок

2) військ. висота

3) купа

4) с.г. гніздо, лунка

2. v

1) насипати купу

2) с.г. підгортати, підсипати (рослини) (тж hill up)

* * *

1) пагорб; височина; пагорок, пагорб; вiйcьк. висота

2) купа

3) c-г. гніздо, лунка

4) cл. ( the Hill) Капітолійський пагорб; конгрес США

1) насипати купу

2) c-г. підгортати

1. n

1) пірат, морський розбійник

2) викрадач

3) порушник авторського права

4) піратське судно

5) автобус, що курсує по чужих маршрутах; приватний автобус

6) водій приватного автобуса

7) чоловік, що заводить випадкові знайомства з жінками

2. v

1) займатися піратством; грабувати; обкрадати

2) порушувати авторське право; самочинно перевидавати

3) рад. працювати на чужій хвилі

* * *

1) морський розбійник, пірат; пoeт. викрадач; грабіжник

2) порушник авторського права

3) піратський корабель

4) ( приватний) автобус, який курсує по чужих маршрутах ( pirate bus); водій такого автобуса

5) радіостанція, яка працює на чужій хвилі (за межами територіальних вод або в сусідній країні; pirate radio station)

6) aвcтpaл. чоловік, який заводить випадкові знайомства з жінками

7) гeoл. ріка-загарбник; ріка, яка захопила іншу ріку ( pirate river)

1) займатися піратством; грабувати

2) порушувати авторське право; самовільно перевидавати

3) paд. працювати на чужій хвилі

4) переманювати ( на іншу роботу)

1. n

1) рятування, визволення, звільнення

2) юр. насильне визволення з ув'язнення

3) особа, насильно визволена з ув'язнення

4) насильне (незаконне) вилучення

2. v

1) рятувати; звільняти, визволяти

2) юр. насильно визволяти в'язня

3) самочинно відбирати своє майно, що перебуває під арештом

* * *

1) порятунок, рятунок, звільнення

2) юp. насильствене звільнення з ув`язнення; особа, насильно звільнена з ув`язнення; насильне, незаконне вилучення

1) рятувати; звільняти; деблокувати ( обложене місто); зняти облогу; прорвати блокаду

2) юp. насильно звільняти ув`язненого; самовільно забирати своє майно, яке знаходиться під арештом

1) розм. той, хто ухиляється, сачок

2) амер. поселенець, що самочинно захопив ділянку

3) жарт. оклахомець

* * *

1) cл.; icт. поселенець, який самовільно захопив ділянку; ( Sooner) оклахомець

2) людина, яка вміє забігти вперед, обігнати інших; проноза

1. n

1) сидіння навпочіпки

2) припадання до землі (про тварин)

3) розм. важке падіння

4) сильний удар (штовхан); струс

5) синець; ґуля; рана

6) вибій; западина; ум'ятина

7) геол. невелике рудне тіло

2. adj

1) низенький і товстий; присадкуватий; кремезний

2) що сидить навпочіпки; скорчений

3) що припав (притиснувся) до землі (про тварину)

4) невидимий

3. v

1) сидіти навпочіпки

2) сідати навпочіпки, присідати

3) припадати до землі (про тварин)

4) розм. сідати

5) самочинно оселюватися на незайнятій (чужій, державній) землі

6) незаконно вселятися в будинок

7) розм. давити; роздавлювати; розплющувати; стискати

8) опускатися; занурюватися

* * *

1) сидіння навпочіпках; припадання до землі ( тварин); cпopт. упор присівши

2) cл. нірка ( невеликої тварини)

3) cл. студ. жapг. нуль

1) маленький, широкий; приземкуватий, кремезний

2) частіше predic який сидить навпочіпках; який скорчився, скорцюбився; який припав до землі ( про тварин)

1) ( часто squat down) сидіти навпочіпках; сідати навпочіпки, присідати; припадати до землі ( про тварин)

2) розм. сідати, присісти

3) пepeв.; icт. селитися на незайнятій землі, виділеною державою; освоювати нові землі; ставати скватером; самовільно селитися на чужій або державній землі; вселятися в будинок, що пустує, без дозволу власника

4) опускатися, поринати

1) самовільно, самохіть, самохітно;

2) вільно;

3) довільно;

4) свавільно, самовільно, самочинно; срв. Произвольный. [Ряд діялогів, сполучених до купи досить слабо й довільно (Л. Укр.). Він поводиться собі довільно, - як заманеться йому (Берд. п.)].

* * *

1) дові́льно

2) сваві́льно; самові́льно

3) дові́льно; необґрунто́вано; безпідста́вно

I СВОБОДА - особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), С. безпосередньо виявляє себе у людській життєдіяльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому С. насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки, які залежать від конкретної ситуації людського існування (індивідуального і суспільного) і в цьому плані є усвідомленням необхідності (Спіноза, Гегель). Необхідність як специфічна детермінація природної реальності тут вказує на історично змінну міру практичного "одуховлення" ("олюднення") природи і "оприроднення" людського духу. Атрибутивними ознаками С. як духовного феномена є вибір (адже духовний "простір" є плюралістичним "полем можливостей") і відповідальність (корелят необхідності у сфері духу). У цьому відношенні С. як "пізнана необхідність" ("фаталістична С.") є лише формальною ("виродженою", позбавленою своїх істотних ознак) С. Інший (теж формальний, через блокуючий вплив на С. необхідності) різновид С. - "контингентна" С. ("сваволя" або "випадковість") - має здатність "вибирати" лише формально, адже тут ідеться про множину рівноцінних (однакових) "виборів", визначуваних не волею суб'єкта С., а киданням "жеребу" (т. зв. принцип "Буриданового віслюка"). Зрозуміло, що поряд із "фаталістичною" С. і цей її різновид (запропонований Епікуром) позбавлений не тільки реального вибору, а й відповідальності; обидва є своєрідними "відображеннями" необхідності у С., варіантами "квазісвободи". І лише "емпірична" С., що базується на вольовому виборі котроїсь із кількох (мінімум двох) нерівноцінних (а нерівноцінність визначається життєвим досвідом) можливостей, є реальною (і тому відповідальною) С., яку Кант визначає як "здатність самочинно починати ряд подій". Всі названі різновиди С. (як реальні, так і "квазіваріанти") є результатами раціональної (з позицій логічної необхідності) оцінки можливостей (неможливостей) діяти у ситуації. І, нарешті, ще один різновид С., який базується на виборі ще не існуючих наявно можливостей і тому вимагає їх попереднього (дораціонального) творення. Це "екзистенційна" (уґрунтована у найглибшій суті людського - екзистенційного - існування), або "тотальна" (Сартр) С. За Сартром, ми не обираємо бути свободними - ми засуджені до С.; засуджена до С. людина несе на своїх плечах тягар відповідальності за увесь Всесвіт. Прообразом екзистенційної С. можна вважати те, що Паскаль називав "логікою серця", на противагу "логіці голови". Вперше була запропонована (як найбільш адекватне своїй духовно-людській суті розуміння) К'єркегором. Останній характеризував екзистенційну С. як "парадоксальну", навіть "абсурдну", на тій підставі, що така С. є безпосередньою демонстрацією духовної реальності, не обтяженої перетвореною формою раціональності. У XX ст. екзистенційнаС. фактично продемонструвала себе у різних виявах творчого доробку людства, зокрема у виборі аксіоматики (неевклідові геометрії Лобачевського і Римана), у низці "божевільних ідей" нової фізики (Ейнштейн, Бор, Гайзенберг, Дирак та ін.), філософсько-літературній творчості Сартра ("Нудота"), Гайдеггера ("Лист про гуманізм"), Камю ("Міф про Сизифа"). Але чи не найголовнішим виявом екзистенційної С. є історичний вибір людини. Історичне майбуття, наголошував Сартр, не є чимось подібним до прикордонного стовпа, що стоїть у кінці шляху, воно є те, що з нього зроблять люди; хоч ми не можемо змінити минуле, але ми можемо щомиті надати йому іншого продовження. За Ясперсом, справді історичним змістом історії є унікальність і неповторність історичного процесу, а не загальне і повторюване у ньому.

[br]

II СВОБОДА в етиці - здатність людини вільно визначати підстави своїх дій і відповідно реалізувати себе. Етичний аспект С. відбиває можливість суб'єктивно значущого вибору самих намірів людини; він безпосередньо стосується самого людського суб'єкта, його волевиявлення й лише опосередковано - соціальних обставин його життєдіяльності. Поза припущенням подібного внутрішнього аспекту С. - ідея морально відповідальної поведінки людини - втрачає свій ґрунт. Проте, як зазначав іще Кант, в етичному плані особа не тому має виконувати належне, що усвідомлює себе вільною, а тому, що осягнення власного обов'язку наближає її до усвідомлення С., необхідної для того, щоб цей обов'язок виконати. Подібним чином свідомість моральної С. актуалізується почуттям любові, іншими морально-ціннісними переживаннями. Подібна деонтологічно-ціннісна презумпованість етичної С. надає їй самій статусу обов'язковості: в етичному відношенні людина мусить бути свободною, щоб мати змогу робити належний вибір, приймати рішення, нести відповідальність за свої дії. Якщо С. дії, С. творчості принципово налаштовують людину на вихід за межі будь-якої наявної ситуації, на здолання пов'язаних з останньою обмежень, то С. в етичному сенсі передбачає протилежну орієнтацію суб'єкта: її "вектор" спрямований всередину безпосередньої людської ситуації, на утвердження відповідальної причетності до неї і вибір певної позиції в ній З. азначена причетність не є рівнозначною самовіддачі сліпому плицові буття: етична С. протистоїть як титанічному пафосові безмежного самоутвердження суб'єкта, так і розчиненню останнього в буттєвій стихії, що унеможливлює совісний самоконтроль і відповідальність людини. Особистість засвідчує тут свою непідлеглість буттю загалом свободою щодо себе самої, щодо власного буттєвого "Я". І навпаки, вільно обираючи адресата своєї онтологічної причетності, вона в такий спосіб конституює саму себе як суб'єкта моральної відповідальності, обов'язку і любові. Завбачувана етична С. імплікує зверненість до фундаментальних засад людського водіння, можливостей самодистанціювання і самоідентифікації людини. Таким чином, етичний аспект С. розкриває свій сутнісний зв'язок із проблемою свободи волі. Формуючи підвалини моральної самореалізації особистості, етична С. стає дедалі актуальнішою на рівні людських спільнот - соціальних груп, націй, суспільств, перед якими на тлі сучасних глобальних проблем виразно вимальовується необхідність вибору основоположних ціннісних орієнтирів їхнього розвитку і діяльності. За умов екологічної кризи, зростаючих перетворювальних і руйнівних можливостей людської практики ці керівні цінності вже не можуть зберігати традиційний статус чогось "природно встановленого", а потребують відповідального, критично вивіреного ставлення до себе і, отже, зростаючою мірою апелюють до етичної С. людей, що їх обирають.

[br]

III див. свобода і необхідність