-
61 т'ефиль
поручитель М; т'ефиль ол- ручатися М.
См. также в других словарях:
ручатися — а/юся, а/єшся, недок., ручи/тися, ручу/ся, ру/чишся, док. 1) Будучи впевненим у чому небудь, гарантувати його. Ручатися головою. 2) Брати на себе відповідальність за кого небудь; поручатися. Ручатися за себе … Український тлумачний словник
ручатися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
порука — и, ж. 1) Запевнення, гарантія в чому небудь; взята на себе відповідальність за когось. •• Бу/ти пору/кою в чому служити гарантією чого небудь; з повною відповідальністю запевняти кого небудь у чомусь. Дава/ти пору/ку за кого що що – ручатися за… … Український тлумачний словник
поручатися — а/юся, а/єшся, недок., поручи/тися, ручу/ся, ру/чишся, док. 1) Давати поруку за кого , що небудь; ручатися. 2) тільки недок. Пас. до поручати … Український тлумачний словник
ручити — ручу/, ру/чиш, недок., діал. Ручатися. •• Ручи/ти за се/бе те саме, що Руча/тися за се/бе (див. руча/тися) … Український тлумачний словник
ручитися — див. ручатися … Український тлумачний словник
ручити — Ручити: ручатися [44 1] … Толковый украинский словарь
ґарантувати — (зобов язуватися забезпечити виконання чого н.), запевняти, запевнювати, запевнити, ручатися, ручитися, поручатися, поручитися … Словник синонімів української мови
ручити — дієслово недоконаного виду ручатися діал … Орфографічний словник української мови