Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

род лодки

  • 1 дуб

    дуб; ум. дубок (р. -бка), дубочок (р. -чка), дубчик, дубонько; ув. дубака, дуб'яка, дубище, дубар (р. -ря). [Дубарі товстелезні]; соб. дуб'я. [Страшне дуб'я гордо повиганяло свої голови вгору (Мирн.)]. Молодой дуб - дубчак, дубець (р. -бця). Дуб, на котором листва держится зимой в сухом виде - красний (глухий) дуб. Озимый д. - озимий дуб, осіньчук. Дуб вечно зелёный (пробковый) - нелинь (р. -ня). Дуб колючий - падуб.
    * * *
    1) дуб; (одно дерево и собир.) дуби́на
    2) ( род лодки) диал. дуб

    Русско-украинский словарь > дуб

  • 2 каюк

    1) (род лодки) каюк (-ка), (для двоих пловцов) двояк (-ка) (Херсонщ. и Таврія);
    2) капут, каюк, амба; см. Капут. Теперь ему каюк - тепер йому каюк, амба, капут.
    * * *
    I
    (лодка, судно) диал., каю́к, -а
    II предик.
    каю́к, капу́т, кіне́ць, -нця́

    Русско-украинский словарь > каюк

  • 3 род

    Русско-украинский политехнический словарь > род

  • 4 род

    Русско-украинский политехнический словарь > род

  • 5 род

    1) рід, род. п. ро́ду; ( поколение) поколі́ння; (происхождение, племя) поро́да, порі́ддя, диал. бран. ко́дло; (ряд поколений, происходящих от одного предка, фамилия) фамі́лія

    патриарха́льный \род д — этногр. патріарха́льний рід

    \род д людско́й (челове́ческий) — рід людськи́й, лю́ди, лю́дство

    \род дом ру́сский — ро́дом (похо́дженням, з похо́дження) росія́нин

    зна́тного \род да — зна́тного ро́ду (порі́ддя)

    из \род да в \род д — з ро́ду в рід, з поколі́ння в (до) поколі́ння

    пяти́ лет о́т \род ду — [ві́ком] п'яти́ ро́ків

    на \род ду́ напи́сано — [так] суди́лося, на роду́ напи́сано

    же́нский \род д — жінки́; жіно́цтво, жіно́та

    без \род ду — и пле́мени без ро́ду і [без] пле́мені

    ни \род ду, ни пле́мени — ні ро́ду, ні пло́ду (ні припло́ду); оди́н як па́лець

    2) (вид, тип, разновидность) рід, вид, -у, ґату́нок, -нку

    \род д войск (ору́жия) — воен. рід ві́йськ (збро́ї)

    в не́котором \род де — до пе́вної мі́ри, пе́вною мі́рою

    своего́ \род да — таки́й со́бі; (своеобразный) своєрі́дний; (в известной степени) до пе́вної мі́ри, пе́вною мі́рою

    в своём \род де — з пе́вного по́гляду

    вся́кого \род да лю́ди — вся́кого ро́ду (вся́кого ґату́нку) лю́ди, вся́кі лю́ди

    де́ло э́то тако́го \род да — ця спра́ва така́ (отака)

    что-то в э́том \род де — щось поді́бне (таке́)

    3) (способ, образ действия) рід; (жанр) жа́нр, -у

    \родд заня́тий — рід заня́ть

    \род д — и

    вид расте́ния — бот. рід і вид росли́ни

    \род д предме́тов — рід предме́тів

    5) грам. рід

    сре́дний \род д — сере́дній рід

    Русско-украинский словарь > род

  • 6 виртуальный род

    віртуа́льний рід

    Русско-украинский политехнический словарь > виртуальный род

  • 7 геометрический род

    геометри́чний рід

    Русско-украинский политехнический словарь > геометрический род

  • 8 одноклассный род

    однокла́сний рід

    Русско-украинский политехнический словарь > одноклассный род

  • 9 род поверхности

    рід пове́рхні

    Русско-украинский политехнический словарь > род поверхности

  • 10 виртуальный род

    віртуа́льний рід

    Русско-украинский политехнический словарь > виртуальный род

  • 11 геометрический род

    геометри́чний рід

    Русско-украинский политехнический словарь > геометрический род

  • 12 одноклассный род

    однокла́сний рід

    Русско-украинский политехнический словарь > одноклассный род

  • 13 род поверхности

    рід пове́рхні

    Русско-украинский политехнический словарь > род поверхности

  • 14 родієвий

    техн. ро́диевый

    Українсько-російський політехнічний словник > родієвий

  • 15 ковш

    1) ківш (р. ковша), коряк (-ка), ко[і]рець (р. ко[і]рця); (черпак) черпак, (для вычерпывания, воды из лодки) відливало, шпол, шполик, корячок (-чка), черпальце. [Яких тільки ковшів він не вирізував! (Сл. Ум.). Льохи, шинки з шинкарками, з винами, медами закупили запорожці та й тнуть коряками (Шевч.)]. Чужим добром подносить -шом - чужими пирогами свого батька поминати;
    2) (разливательная ложка) ополоник, (зап.) вариха;
    3) (на мельнице) кіш (р. кошу и коша);
    4) (для поднятия жидких, сыпучих и твердых тел) корець, коряк;
    5) охотн. - си[і]льце на тетер;
    6) (залив) округла (кругляста, круглобока) затока, заводь (-ди);
    7) (в трюме судна) лляло.
    * * *
    1) ківш, род. п. ковша; (мельничный, в веялке) кіш, род. п. коша́; ( для питья) коря́к, -а, коре́ць, -рця́
    2) ( бухта) окру́гла (кругля́ста) зато́ка, за́водь, -ді

    Русско-украинский словарь > ковш

  • 16 конец

    1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;
    2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;
    3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);
    4) швальный -нец (верва) - дратва;
    5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;
    6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;
    7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;
    8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?
    * * *
    кіне́ць, -нця́; (пространственный предел действия или состояния чего-л.) край, род. п. кра́ю

    в конце́ — у кінці́; ( о времени) напри́кінці и наприкінці́

    в конце́ концо́в — кінець кінце́м, вре́шті-решт, зре́штою

    в о́ба конца́ — в оби́два кінці

    до конца́, в коне́ц — (совершенно, целиком) до кінця́, до кра́ю, укра́й, до ре́шти; ( окончательно) остато́чно

    Русско-украинский словарь > конец

  • 17 нос

    1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);
    2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);
    3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];
    4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;
    5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.
    * * *
    ніс, род. п. носа

    ве́шать, пове́сить \нос с — перен. хню́пити (похню́плювати), похню́пити (ві́шати, пові́сити) но́са (ніс)

    в \нос с говори́ть (петь) — у ніс говори́ти (співа́ти)

    да́льше [своего́] \нос са не ви́деть — да́лі [свого́] но́са не ба́чити

    драть, задра́ть (вздёргивать, вздёрнуть, поднима́ть, подня́ть) \нос с — де́рти, заде́рти (дра́ти, задра́ти) но́са (ки́рпу), гну́ти ки́рпу несов., копи́лити, закопи́лити (підніма́ти, підня́ти, підійма́ти, підійня́ти) но́са (ніс)

    из-под [са́мого] \нос са (\нос су) у кого́ — з-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са в ко́го

    на \нос су́ — на но́сі

    наста́вить (натяну́ть) \нос с кому́ — наста́вити (натягти́) но́са кому́

    не по́ носу [таба́к] кому́ — не для чийо́го но́са

    \нос с (\нос сом) к \нос су — но́сом до носа, ніс у ніс

    опусти́ть \нос с — опусти́ти (похню́пити) но́са

    оста́вить с \нос сом кого — лиши́ти з но́сом кого́

    оста́ться с \нос сом — залиши́тися (лиши́тися) з но́сом

    под нос говори́ть (бормота́ть) — під ніс говори́ти (бурмота́ти, бурмоті́ти, бормота́ти, бормоті́ти)

    под [са́мым] \нос сом (под но́сом) у кого́ — під (пе́ред) [са́мим] но́сом у ко́го, ко́ло [са́мого] но́са чийо́го

    пока́зывать \нос с (\нос сы́) — пока́зувати но́са

    с \нос са, с \нос су — з но́са

    сова́ть [свой] \нос с куда́, сова́ться с \нос сом (со свои́м \нос сом) куда́ — перен. со́вати [свого́] но́са куди́

    утере́ть \нос с кому́ — перен. уте́рти но́са кому́

    уткну́ть \нос с во что (куда́) — уткну́ти ніс у що (куди́)

    уткну́ться \нос сом во что (куда́) — уткну́тися но́сом у що (куди́)

    Русско-украинский словарь > нос

  • 18 акт

    физ.
    акт, род. а́кту

    Русско-украинский политехнический словарь > акт

  • 19 бой

    техн.
    1) (битое стекло, черепица и т. п.) зла́мки, -ків мн. по́трох, -ху
    - фарфоровый бой
    3) воен. бій, род. бо́ю, би́тва

    Русско-украинский политехнический словарь > бой

  • 20 бок

    бік, род. бо́ку

    Русско-украинский политехнический словарь > бок

См. также в других словарях:

  • РОД — РОД, рода, предл. о роде и на роду, в роду, мн. роды, родов, муж. (см. тж роды). 1. Основная общественная организация в первобытном обществе, представляющая собою союз больших семей, находящихся в родственных отношениях и ведущих общее хозяйство… …   Толковый словарь Ушакова

  • Род агатис (Agathis) —         Этому роду араукариевых долгое время уделяли значительно меньше места и внимания в ботанической и популярной литературе, чем араукарии. Однако постепенно накапливался материал, и оказалось, что число реально существующих видов агатиса по… …   Биологическая энциклопедия

  • Род войск — (сил)         составная часть вида вооружённых сил, включающая части и соединения, имеющие только им присущие оружие, боевую технику, применяющие свою тактику, обладающие характерными для них боевыми свойствами и предназначенные для выполнения… …   Большая советская энциклопедия

  • Подводные лодки типа «Огайо» — ПЛАРБ класса «Огайо» Ohio class SSBN/SSGN …   Википедия

  • Подводные лодки проекта «Огайо» — ПЛАРБ класса «Огайо» Ohio class SSBN/SSGN …   Википедия

  • Подводные лодки типа Ohio — ПЛАРБ класса «Огайо» Ohio class SSBN/SSGN АПЛ «Мичиган» класса «Огайо» Основные харак …   Википедия

  • Подводные лодки проекта 651 — ДПЛРК проекта 651 …   Википедия

  • Клейнмихель (род) — Клейнмихель Описание герба: см. текст …   Википедия

  • Морж род ластоногих — Морж (Trichechus или Odobaenus) род ластоногих (Pinnipedia), составляющий особое семейство моржовых (Trichechidae). Верхние клыки чрезвычайно развиты, удлинены и направлены вниз; резцы и часть коренных развиты слабо; молочная зубная система:… …   Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

  • Морж, род ластоногих — Морж (Trichechus или Odobaenus) род ластоногих (Pinnipedia), составляющий особое семейство моржовых (Trichechidae). Верхние клыки чрезвычайно развиты, удлинены и направлены вниз; резцы и часть коренных развиты слабо; молочная зубная система:… …   Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

  • Лебедь — род птиц — (Cygnus) из отряда пластинчатоклювых (Lamellirostres), составляющий особое сем. лебединых (Cygnidae). Клюв длиной по крайней мере с голову, у основания больше в вышину, чем в ширину, кпереди суживается и оканчивается роговым ногтем, занимающим… …   Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

Книги



Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»