растений

1) батіг (-ога), ум. батіжок (-жка), пуга, ум. пужка, (из кожи) канчук, малахай(ка), карбач, бич, нагай(ка), ум. нагаєчка, (г)арапій (-пія), гарапник, гарапа, бату[ю]га, батура, батурмен, кантура, карбун, файда, фанда, фандоля, сергій, (с двумя хвостами) двохвістка, (с тремя хвостами) трійчатка. [Вдарив батогом по конях. Канчуками сікли нас (Франко). Донським нагаєм підганяє (Котл.). Побив його гарапієм. Звелів кучерові стьобнути цигана батурою. Старих мужиків-козаків карбачем затинає. Ой, стоїть пан з нагайкою, отаман з файдою (Чуб.). Як почну я тебе отсим сергієм бити]. Конец -ти - швигар. Побить -тью - дати канчуків. Наказать -тьми - покарати (скатувати) канчуками (батогами). Высечь -тью - відшмагати нагаями (нагаєм). Плетью обуха не перешибёшь - головою мура не проб'єш;

2) (плети растений), (о)гудина, огуд, огудиння; (ус у растений) розходень (-дня).

* * *

1) баті́г, -тога́, канчу́к, -а, пу́га

2) ( у растений) баті́г; (собир.: у огурцов, тыкв) огу́диння, гу́диння, огу́дина, гу́дина

- вынужденная посадка

- посадка нагорячо

- прессовая посадка

- вынужденная посадка

- посадка нагорячо

- прессовая посадка

техн. поса́дочный ( служащий для посадки растений - ещё), сажа́льный

бадилля, гич (м. р.), гича (ж. р.) (р. -чі), (наичаще) гичка; (стелящихся растений) гудиння, гудина; (свекловичная) бурячиння, гичка; (картофельная) картоплиння; (морковная) морковиння; (гороховая) горохвина, горохлянка.

* * *

1) виводження, виводіння;

2) (растений, животных) викохування;

3) выведение верха (стога, крыши и т. д.) - виве[і]ршування, дове[і]ршування.

* * *

вырвать

I. виривати, вирвати, видирати, видрати, видерти, вихоплювати, вихопити; (выдёргивать) висмикати, висмикнути, випручувати, випручати; (о ветре) викручувати, викрутити; (перья, волосы) вискубати, вискубти; (нити из ткани) виторочувати, виторочити, висотувати, висотати; (с корнем) викорінювати, викоренити; (часть растений, чтобы разредить) проривати, прорвати, пробирати, пробирати; (просо, гречку) мачкувати, микати; (нажимом дверь) виставляти, виставити, виважувати, виважити.

II. Вырывать, вырыть - виривати, вирити, викопувати, викопати, укопати, відкопувати, відкопати, вигрібати, вигребти, випорпувати, випорпати, вибуртувати [Укопай картоплі на борщ. Курка випорпує щось з-під листя. Яку яму собака вибуртував], (в земле ямку для гнезда) кублитися.

* * *

-вочка

1) см. Голова;

2) (у растений) голі[о]вка. [Головка капусти]. Маковая головка - маківка;

3) (оконечность различных предметов, напр., гвоздя) головка, шапка, шапочка; (только шарообразная) булава, галка, бурулька;

4) головки (в сапогах) - пришви, передки. Петушьи головки, бот. (Lamium purpureum) - красна кропива, шандра.

* * *

1) уменьш.-ласк. голі́вка, голо́вка

2) (утолщённая оконечность чего-л.) голо́вка, голі́вка; ( мака) ма́ківка, уменьш.-ласк. ма́ківочка; ( капусты) кача́н, -а; ( лука) цибули́на

3) ( группа вожаков) голо́вка; верхі́вка

4) мн. спец. при́шви, род. п. при́шов и пришв, передки́, -кі́в, голо́вки, -вок

5) ( головная повязка замужних женщин) намі́тка

жёрдочка жердка, жердина, ворина, ум. жердочка, жердинка, воринка, вориночка, соб. жердя (р. -дя), вір'я (р. -р'я); (хворостина) ломака, друк; (для придавливания снопов на возу) рубель (р. -бля).

* * *

Иголка, Иголочка

1) (швейная) голка, ум. голочка, (гал.) ігла. [Місячно, хоч голки збирай (Номис)]. -ла без ушка - проторг и протір (-торга), продір (-дора), протерта голка, без(в)уха голка. [Москаль і проторг проковтне, та не вдавиться (Комар). Дала протерту голку ще й без жальця (Поділля)]. -ла курносая, безносая - безноса, кирпата голка, кирпатійка, голка без жала, без жальця, (диал. без жельця), (насмешл.) безрила голка. [Думав, що голку купив, а воно - кирпатійка. Це на базарі так звуть голку безносу (Київ)]. - ла без нитки - гола голка. -ла рогожная или кулевая - циганська голка, циганка. Деревянная -ла для вязания сетей и т. п. - глиця, ум. гличка. [Як узяв хлопець гличку; поки отаман дірку залата, то хлопець три (Март.)]. -ла вязальная чулочная (спица) - пруток, дро[і]ток (-тка). Ушко -лы - (в)ушко голки. Вдеть нитку в -лку - втягти, затягти, засилити нитку в голку. Платье с -чки - новісіньке убрання; мов допіро від кравця принесене. Одет как с -чки - вбраний як на весілля. Сидеть как на -лках - як на терню сидіти, як на голках, як на шпичках, як на грані, як на жару сидіти. Вино пускает -лки - у вині скалки скачуть, брижі грають, вино грає, іскриться. Острие -лы - жало, жальце, (диал. жело, жельце) голки;

2) (у животных) голка, колька, колючка;

3) (на растениях) голка, колючка, шпичка, шпилька, шпичак (-ка), (шипы) терня (ср. р.) (на хвойных) шпилька, глиця, хвоїна, хвоїнка, (гал.) чатина, (собир.) хвоя, (гал.) фоя, голиння, (гал.) чатиння. [Горить моя досадонька мов сухая глиця (Л. Укр.)];

4) -ла на здании - шпиль (-ля), шпинь (-ня). -ла горы - шпиль (-ля);

5) Игла-рыба - морська іглиця, зворлуч, сикавка.

* * *

1) го́лка; (швейная большая, толстая) цига́нська го́лка; ( без ушка) про́торг; ( деревянная) гли́ця

2) ( у растений) го́лка, колю́чка, шпи́лька; шпи́чка, шпича́к, -а; ( у хвойных) хвої́на, уменьш. хвої́нка

3) ( у животных) го́лка, колю́чка

4) (заострённый кристалл чего-л.) го́лка; ( льда) ска́лка; ( остроконечный стержень) шпи́чка, шпича́к, -а

1) (действ.) зображання, малювання, змальовування; оконч. зображення, змалювання, намалювання кого, чого; (копирование кого) удавання, удання кого. [Більше вже простору знаходив письменник для змалювання психологічних подробиць (Єфр.). Квітка почувавсь на силах, що здолає дійти широкої правди в малюванні (Куліш). І скажуть: песимізм в зображенню життя в йому занадто розвинувся (Самійл.)];

2) (изображен. предмет, картина) зображення, (образ) образ, (диал.) парсуна, (статуя) подоба. [І перед образом Венери горить кадило золоте (Шевч.). То не живий москаль, а його парсуна (Квітка)]. Символическое -ние (предмет) человеческой жизни - символічне зображення людського життя. -ния растений - зображення рослин. Монета с -нием рабочего - монета з зображенням робітника.

* * *

1) ( действие) зобра́ження, (неоконч.) зобража́ння; змалюва́ння, (неоконч.) змальо́вування, малюва́ння; виведення; удава́ння; зобра́ження, ви́раження, (неоконч.) зобража́ння, виража́ння; ви́ображення

2) ( о предмете) зобра́ження; ( образ) о́браз, -у

(для выпалывания сорных трав и окучивания растений) сапа (мн. сапи, сапів), ґраса (Остр. п.); (для разбивания твёрдых комьев глины и т. п.) клевак, чукан, мотика; (двузубая) рогачка; (для добывания каменного угля) кайло; (для насекания жерновов) оскард (-да), дзьобань (-баня), дзюбок (-бка); (для тесания камней, зап.) беґа (Вхр.), (у каменщиков, штукатуров) тесельце (-льця).

* * *

1) (на теле) шкурка, шкурочка (зап. шкірка, шкірочка), нашкурок (-рка). [Хоч і дуже вдарив, але тільки зідрав шкурку (Сл. Ум.)]. Верхняя, наружная -ца (надкожница), анат. - епідерма, нашкурень (-рня);

2) (плёнка на молодых частях растений) шкурка, шкурочка (зап. шкірка, шкірочка), шкуринка, (о)болона, (ум.) (о)болонка, (о)болоночка;

3) бот. (эпидерма) - епідерма;

4) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка; ум. шку[і]рочка, шкуринка, (обычнее) лушпа, лу(ш)пина, лушпайка, ум. лушпайочка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; срвн. Кожура 1. [Як положиш кислицю у піч спектись то шкурка на ній репне (Дещо). Я для качок накришила лушпайочок з картоплі (Звин.)];

5) (плева на жидкости) шкурка, шкурочка, плівка, кожушок (-шка). [Збери шкурку з гладущика (Брацлавщ.). Я дуже люблю кожушок на паренім молоці (Звин.). Нічого вона так не любила, як плівку з молочної каші (Кон.)].

* * *

1) ласк. шкі́рочка, шку́рочка

2) бот. шкі́рка, шку́рка, шку́рочка

1) козячий, козиний, (диал.) козинній, козинячий. [Борони, Боже, від козячого кожуха (Чуб.). Козиний кожух (Грінч. I). Козинній лій (Звиног.)]. -зье молоко - козяче молоко. -зье мясо - см. Козлятина. -зья кожа - см. Козлина 2;

2) (в назв. растений) козячий. -зья борода - см. Козлобород. -зья бородка - см. Козлобородник. -зья жимолость, Lonicera Caprifolium L. - козолист (-ту), каприфолій (-лія). -зья морда и -зий рост, Veronica Beccabunga L. - вероніка джерельна. -зий язык, Lonicera periclymenum L. - деревник (-ку и -ка) виткий.

* * *

1) (часть тела; мн. ч. колени, -ней) коліно (мн. коліна, -лін, -ньми, -нах и -нях), соб. коління. [Де ноги перегинаються,- то коліна (Звин.)]. До -лен - по коліна, до колін. [Жупанина по коліна (Мет.)]. Грязь по (в) -но - болото (грязь) по коліна. На -нях (коленопреклонённо) - навколішках, навколі[ю]шки, навколінки, навколінці, на коліна[я]х, уклінно. [Навколішках перед образами молиться (Кон.). Роман стоїть навколішки біля порогу (Васильч.)]. Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем - ставати, стати, падати, упасти, (о мног.) поставати, попадати навколі[ю]шки, навколінки, навколінці, (зап.) уклякати, клякнути, у[о]клякнути, приклякнути, (о мног.) повклякати перед ким. [Щоб перед їм скидали всі шапки, навколішки ставали (Грінч.). Прямісінько перед усіма бух навколюшки (Мирний). Став навколінки (Звин.). Богомільні уклякали, щиро сповідались (Рудан.). Уклякла на обидва коліна на мокру од крови землю (Коцюб.)]. Ставить на -ни - ставити на коліна, навколіш[н]ки. Ползать на -нях перед кем - колінкувати перед ким. Пьяному море по -но - п'яному море по коліна; п'яний і в огонь полізе;

2) (мн. ч. колена, -лен) а) (изгиб) коліно (мн. коліна, -нами, -нах), заворо[і]т (-роту), заворотень (-тня). -но реки - коліно (заворот) ріки. Река дала -но - ріка завернула коліном (Грінч.). Узор -нами - узо[і]р зубцями (клинцями), колінчастий, зубчастий узо[і]р; б) (техн.: -но вала, трубы и т. п.) коліно; в) (в песне, в пении) коліно. [Не попадеш пісні; на коліна крута (Харківщ.)]; г) (род) коліно, покоління, рід (р. роду). [Моя жона не простого коліна (Л. Укр.)]. Отцовское -но - батьківський рід. Родственник в третьем -не - родич третього коліна;

3) (в стебле растений; мн. ч. коленья, -ньев) коліно, колінце, колінчик; (звено) ланка. [Одрізав очеретину саме на колінці (Сл. Ум.)].

* * *

1) корінь (-реня), ум. корінець (-нця), корінчик, ув. коренище, кореняка, соб. коріння, ум. коріннячко. [Камінь росте без кореня (Номис)]. -рни и -ренья - коріння, корені (-нів). [Мусить плуг квітки з корінням рвати (Франко)]. -рень дерева, идущий в землю вертикально - стовба. -рень зуба, пера, ногтя - корінь зуба, пера, нігтя. -рень книги - см. Корешок 3. -рень дела - початок справи. -рень учения горек, а плоды его сладки - учитися гірко, а знати солодко; працюй гірко, а з'їси солодко (Комар). Смотреть в -рень (вещей) - дивитися в корінь (речей). Пряные -ренья - коріння, прянощі (-щів). Питаться -реньями - живитися корінням. Хлеб на -ню - хліб (збіжжя) на пні (на стеблі, в накоренку). [Запродував лихварям збіжжя ще в накоренку (Л. Укр.)]. До -ня, в -рень истреблять - до кореня, до накоренку, до коріннячка, у-пень, до-щенту, до ноги нищити (з[ви]нищувати) кого, що. Изругать в -рень кого - вилаяти на всі заставки (на всі боки, на всю губу) кого. Покраснеть до -ня волос - см. Покраснеть. С -нем рвать, вырывать, вырвать что - з корінням рвати, виривати, вирвати що, (искоренять) викоріняти и викорінювати, викоренити що. С -нем вон - геть з корінням (з коренем). Пускать, пустить -ни во что - пускати, пустити корінь (коріння) у що, (глубоко) укорінятися и укорінюватися в чому и у що, за[роз]корінятися, за[роз]коренитися, окоренитися (глибоко) в чому. [Те, що найглибше пускає своє коріння в народню душу (Грінч.). В саду вишенька вкоренилась (Грінч. III)]. Это дерево пускает отростки от -ня - це дерево пускає (виганяє, вигонить) парості (пагони, пагінки, паростя), пароститься з кореня (з коріння). Злоупотребления пустили глубокие -ни - надужиття (зловживання) геть розкоренилися. Прикрепиться -нями к чему - прикоренитися до чого. Пресечь зло в -не - припинити (знищити) зло при корені (при корінні, в корені, в зародку). В -не неправильно - в корені (в основі своїй) несправедливо (неправдиво, неправильно). При самом -не отрубить, отрезать - при самому корені (при самому корінні, прикро) відрубати, відрізати (відтяти) що. [Прикро, одрубав дерево (Хорольщ.). Прикро одрізав ніготь (Хорольщ.)]. Подсечь под -рень - підсікти (підтяти) при корені (при корінні) що. -рень за -рень - око за око. Сделанный из -ня - см. Корневой 2;

2) (в народн. назв. различных растений) корінь, коріння. -рень белый, La erpitium latifolium L. - стародуб (-ба). -рень бобовый, Corydalis solida Sm. - ряст (-ту). -рень винный - а) (копытный, скипидарный) - см. Копетень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. - ракові шийки (-йок), рачки (-ків), левурда. -рень водяной, Calla palustris L. - образки (-ків), фіялковий корінь. -рень волчий, Aconitum Napellus L. - зозулині черевички (-ків). -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. - вовчуг (-га), вовчуган, вовча (бичача) трава. -рень гвоздичный, Geum urbanum L. - гребінник, вивишник, гравілат (-ту). -рень глистный, Dictamnus albus L. - ясенець (-нця), (редко) ломиніс (-носа). -рень горький, Saussurea amara D. C. - гіркий корінь, гірчак (-ка). -рень громовый - см. Спаржа (дикая). -рень драконов, Arum dracunculus - кліщинець (-нця). -рень дубильный, Statice latifolia Smith. - кермек широколистий, дубильний корінь, чинбарник. -рень жабин, Campanula sibirica L. - дзвоник сибірський, жабин корінь. -рень железный - см. под Железный. -рень жёлтый, Statice tatarica L. - кермек татарський, жовтиво. -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. - курзілля; см. Лапчатка. -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. - ластовень (-вня), зміїний корінь. -рень золотой - а) Lilium martagon L. - см. Лилия; б) Asphodelus luteus L. - золотень (-тня) жовтий. -рень зубной - см. Камнеломка. -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. - овер'ян (-ну), бісове (чортове) ребро, котяче зілля. -рень красильный, Rubia tinctorum L. - марена. -рень красный, Anchusa officinalis L. - воловик (- ка), рум'янка, краснокорінь (-реня), медунка, свинюшник. -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. - любка, нічна фіялка. -рень майский - см. Петров крест. -рень Марьин - см. Пион. -рень медвежий, Meum Athamaticum - бурич ведмежий. -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. - мандрагора, мандриґуля. -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel - опуцьки (-ків), ошипок (-пка), свербигуз (-за). -рень параличный - см. Переступень. -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. - пахучка звичайна. -рень пьяный - см. Белена. -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. - молочай (-чаю) лозовий, молочак (-ка), романів корінь. -рень рвотный - а) см. Копетень; б) іпекакуана. -рень сальный - см. Окопник. -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. - зміячка еспанська, солодкий корінь. -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. - чорнокорінь (-реня), собачий корінь (язик), воловий язик. -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. - вовчок (- чка) північний. -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. - солодкий корінь, солодець (-дця), солодика, люкреція, люкриця. -рень сухотный, Arum maculatum L. - кліщинець (-нця) плямистий, козяча борода. -рень фиалковый, Iris florentina L. - півники флорентійські, косиця, фіялковий корінь. -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. - псоралея. -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. - царзілля, (редко) стародуб. -рень чемеричный, Veratrum album L. - біла чемериця, чемерика, чемерник. -рень чумный, Petasites officinalis L. - кремена лікарська. -рень алтейный, фарм. - проскурняковий корінь (-кове коріння);

3) (перен. о человеке) дуб, дубар (-ря), непохитний, упертий, суворий;

4) запрячь лошадь в -рень - запрягти коня в голоблі. Лошадь ходит в -ню - кінь править (бігає) за голобельного;

5) грам. - корінь. -рень слова - корінь слова;

6) мат. - корінь. -рень из числа а - корінь з числа а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а - добувати, добути кореня n-ого ступеня з числа а или коренювати, прокоренювати число а числом n.

* * *

1) ко́рінь, -реня

2) грам., мат. ко́рінь

культура. [Висока стадія розумової культури (Куліш)]. Европейская -ра - европейська культура. -ра языка (речи) - культура мови. -ра растений - культура (культивування) рослин. Носитель -ры - носій (-сія) культури; культурник. [Забудь навіки путь хижацтва і до сім'ї культурників вертайся (Куліш)].

* * *