разорвать

сов. от разрывать I

сов. от разрывать I

см. разрывать I

Клочок жмут, жмуток (-тка), ум. жмутик, жмуточок (-точка), (волос, шерсти) пелех, косом (р. косма), ум. космок, (кожи, ткани, бумаги) клапоть (-птя), ум. клаптик. [Жмут волосся коло лівого вуха (Свидн.). Жмуток брудного волосся (Коцюб.). Вата клаптями лізла з пальта (М. Лев.). Порвав папір і, ховаючи клаптики, кинув на мене погляд повний гніву (Васильч.)]. Клок соломы, сена - віхоть (-хтя), ум. віхтик, віхтичок (-чка). Клок волос на темени выбритой головы - оселедець (-дця), ум. оселедчик. [Знати запорожців було по довгому оселедцю з-під шапки (Куліш)]. Клок волос на остриженной голове над лбом - ла[е]вержет (м. р.), вержета (ж. р.). Клок земли - клапоть землі, шмат землі. Разорвать в -чки - рознести на клапті, на шматки. Волосы висят -чьями - волосся висить пасмами. Вырвать клок бороды - висмикнути жмут волосся з бороди. Или сена клок, или вилы в бок - а чи пан, чи пропав; здобути або дома не бути (Приказки). С паршивой овцы хоть шерсти клок - з худого кабана хоч вишкварки. Шёл -чьями снег - ішов лапатий сніг.

* * *

1) жмут; ( поменьше) жму́тик, жмуто́к, -тка́; ( волос) па́смо, пе́лех; (соломы, сена) ві́хоть, -хтя

2) (обрывок, лоскут) кла́поть, -птя, шмат, шмато́к, -тка́

заручини (-чин), заручання. Разорвать -ние - розручитися.

* * *

1) ( действие) зару́чення, заруча́ння; обру́чення

2) ( помолвка) зару́чини, -чин

1) - к кому, чему - відносини, стосунок (-нку), відношення, ставлення до кого, до чого. [Саме в таких відносинах стояла колись хоч до чехів література й мова німецька (Грінч.). Як-же мислиш ти з нами бути? У яких стосунках? (Куліш)]. Доброе, благожелательное -ние к кому - ласка, прихильність, прихилля до кого. [Пани ласкою навкруги себе людей купили (Куліш). Не тільки дозволяли йому любити їх, але й сами платили прихиллям (Крим.)]. Внимательное, почтительное -ние к кому - шаноба, пошанівок (-вку) до кого. Непочтительное -ние - непошанування, зневага, неповага до кого. Несправедливое -ние - кривдження кого, кривда кому. Нерадивое -ние - занедбання кого, чого. Иметь -ние к чему - стосуватися до чого, мати до чинення з чим, до чого, мати щось до кого, мати притоку (відносини, відношення) до чого. [Треба, щоб усі думки стосувалися до теми (Єфр.). Коцюбинський мав до чинення з бурсою, семінарією та приватними лекціями (Єфр.)]. Никакого -ния к этому делу не имею - ніякого дочинення (ніякої притоки) до цього діла не маю. Взаимные -ния - взаємні відносини, стосунки, взаємовідносини, взаємини. [Оце все з кожним днем загострювало їх взаємини (Ор. Левиц.). Взаємовідносини налагодились]. -ния приятельские - приязнь, приятелювання, товаришування; (о женщинах ещё) подругування. -ния мирные, миролюбивые - (з)лагода; (враждебные) ворогування, ворожнеча; (любовные) любощі; (близкие) близькі відносини (стосунки). Иметь с кем-л. -ния - заходити собі з ким. Завязывать -ния - заходити в стосунки з ким. Вступить в дружеские -ния - заприязнитися, (о женщинах ещё) заподругувати. Вступить в приятельские, товарищеские -ния - заприятелювати, затоваришувати, потоваришувати, потоваришити; в фамильярные - запанібрататися; в любовные - зазнатися. [Одколи зазнався з нею мій Яків, - ні до чого став парубок (М. Вовч.). Із иншою зазнавався, мене відцурався]. Быть в дружеских -ниях - дружити, (о женщ. ещё) подругувати; в приятельских - приятелювати, товаришувати, товаришити, товариство водити; в фамильярных - панібрататися; во враждебных - ворогувати; в хороших, миролюбивых - у добрій (з)лагоді, у добрості жити з ким, горнутися до кого; в любовных - кохатися, любитися з ким. Стать в -ния отца и сына - побатькатися. [Вони побатькались собі Петро та Семен: Петро сказав, що буде Семенові за сина, то й послуха як батька]. Стать к кому в -ния враждебные, дружеские и т. п. - стати на ворожу, на приятельську стопу. [Одразу-ж стали, що-до неї, на ворожу стопу]. Разорвать дружеские -ния - розбрататися, розрізнитися. Не имеющий -ния к делу - сторонній, непричетний. Высказывать свое -ние к чему - висловлювати свій погляд на що, давати свій суд над чим. [Літописець просто записує, коли що діялось не оцінюючи подій, не даючи свого суду над ними (Єфр.)]. Между этими событиями нет никакого -ния - між цими подіями нема ніякої залежности. В -нии кого, чего, по -нию к кому, чему - що-до кого, що-до чого, відносно кого, чого, обіч кого, чого, проти, супроти чого. [Історія так званої древньої руської словесности обіч народу українського - те саме, що обіч народу польського - історія словесности латино-польської (Куліш)]. В -нии меня, по -нию ко мне - відносно мене, щодо мене, (в сравнении со мной) проти, супроти мене. В этом -нии - з цього погляду. Во всех -ниях - з кожного погляду, всіма сторонами, кругом. [Славне було Запоріжжя всіма сторонами. Таких Катерин на світі тисячі, і ні одна кругом на неї не похожа (Куліш). Кругом путяща людина];

2) геометр., арифм. - відношення;

3) канцел. - завідомлення, лист. [Завідомлення з дня 20-го квітня 1924 р. під числом 123];

4) хим. -ние весовое - вагове відношення.

* * *

1) (обращение, обхождение с кем-чем-л.) ста́влення

2) (касательство, связь) відно́шення, стосу́нок, -нку; (причастность, участие) приче́тність, -ності (до чого)

3)

4) канц. лист, -а, відно́шення

передрать

1) передирати, передерти и передрати, (о мног.) попередирати. [Хустку передрала (передерла) надвоє];

2) (всех или мног.) перешмагати, перелупцювати, (за волосы или за уши) перескубти, перем'яти, перечубити (всіх або багатьох). Передранный - передертий, передран[т]ий. Передираться, передраться -

1) передиратися, передертися и передратися, (о мног.) попередиратися;

2) побитися, поскубтися, почубитися. [Понапивались п'яні та й побилися].

* * *

несов.; сов. - передр`ать

1) передира́ти, переде́рти и передра́ти и попередира́ти; (несов.: разорвать) порва́ти, порозрива́ти, пороздира́ти, поде́рти, подра́ти

2) (сов.: пересечь) перешмага́ти, пересікти́

подорвать

I. 1) (разорвать сысподу) підривати, підірвати, (о мног.) попідривати, (надрывать) надривати, надірвати, (о мног.) понадривати що;

2) (порохом и т. п.) підривати, підірвати, підсаджувати, підсадити в повітря, зрушувати, зрушити, (взрывать) висаджувати, висадити в повітря що. -рвать стену крепости - підірвати (підсадити) (в) фортеці стіну;

3) (наносить ущерб) підривати, підірвати, (о мног.) попідривати, шкодити, пошкодити що, кому. [Війна підірвала торго[і]влю]; (о силах, здоровьи) підривати, підірвати, порушувати и порушати, порушити, під[у]вереджувати, під[у]вередити, збавляти, збавити, (о мног.) позбавляти. [Гнав коня чим-дуж та й підірвав. Підірвав себе тяжкою роботою. Підвередив себе, підіймаючи важке. Силу втратила, здоров'я збавила (Мирн.)]. -вать авторитет чей, доверие - підривати, підірвати (порушувати, порушити) авторитет чий, довір'я чиє. Подорванный - підірваний, (о мног.) попідриваний; (о силах, здоровье) підірваний, порушений, під[у]вережений, збавлений; (о стене и т. п.) підірваний, зрушений, підсаджений.

* * *

1) (некоторое время) порвати, подерти и подрати и т. д. (деякий час); см. Рвать;

2) (перервать, разорвать) порвати, (изорвать) подерти и подрати, (на куски, на клочья) пошматувати (реже пошматкувати и пошматати) що. -вать верёвку - порвати мотузку. -вать книгу, письмо, платье - подерти, (на клочки) пошматувати книгу, лист, убрання. Собака -ла на мне одежду - собака порвав на мені одежу; срв. Рвать. Порванный - порваний, подертий и подраний, пошматований.

* * *

см. порывать

порвать

1) рвати, порвати, (ткань, бумагу и т. п.) дерти, подерти, драти, подрати, роздирати, роздерти, розідрати, (о мн.) пороздирати що. [Порве нове вино бурдюки (Єв. Л.). Не піймав я нічого і невід подер (Л. Укр.)];

2) (рвать время от времени) рвати часом, посмикувати, (некоторое время) порвати, посмикати, (долго) попорвати, попосмикати;

3) (о душевном порыве, безлично) поривати, порвати, помикати до чого. [Видно хату, видно грушу, - туди мою що-вечора пориває душу. Не видно моєї хати, тільки видно грушу, туди-ж мою помикає що-вечора душу];

4) -ать с кем, ч.-л. - поривати, порвати, зривати, зірвати, узяти розбрат з ким, чим, одкинутися од чого. [(Коцюбинський) остаточно пориває з реалістичною манерою своїх попередніх творів (Єфр.). Я зірву з ним знайомість (Л. Укр.). У тих людей… не стає властиво зваги взяти розбрат з життям упривилейованих клас (Коцюб.). А, Шмідти в Москві? Чи Лаговський од їх одкинувся? (Кримськ.)]. Порванный - порваний, драний, подраний, подертий, (об отношениях) зірваний. [Пізнають хлопці і в драній сорочці].

* * *

несов.; сов. - порв`ать

1) (несов.: разорвать) порва́ти, розірва́ти; ( изодрать) поде́рти, подра́ти, розде́рти, розідра́ти, пороздира́ти

2) (связи, отношения) порива́ти и рва́ти, порва́ти; ( разрывать) розрива́ти, розірва́ти

3) (несов.: нарвать чего-л. немного) нарва́ти

4) (несов.: сорвать всё или многое) обірва́ти, позрива́ти

5) (несов.: влечь, манить) порива́ти

приятельський, панібратський; (доброжелательный) приятельний. -кие отношения - приятельні відносини, приятелювання, приязнь, панібратство, товаришування. [Це було в початку нашого приятелювання (Крим.). З кожним зайде, а ні з ким до приязни не доходить - такі вже люди (Свидн.)]. Входить, войти в -кие отношения - зізнаватися, зізнатися, заприятелювати, потоваришувати, приятелями стати з ким. [Зізнався мировий з попом (Волинь)]. Быть, находиться в -ких отношениях - приятелювати, товаришувати, товаришити, товариство водити з ким. [Товаришували ми з Хомою, що аж любо: чи бувало в ліс по дрова, чи в очерети зо стрільбами на качки, чи до танцю, чи й до другого діла - оба та й оба (Франко). Чорт товаришить з мірошником (Куліш)]. Разрывать, разорвать -кие отношения - поривати, порвати приятелювання (приязнь), розбратуватися, розбрататися з ким, розбрат узяти з ким.

* * *

-ся см. Разорвать, -ся (Разрывать, -ся).