-
1 направление
1) (действие) - а) спрямовування, напрямовування, направляння, напрямляння, справляння, напроваджування, випрямовування, накеровування, скеровування, кер(м)ування, оконч. спрямування, напрямування, направлення, напрямлення, справлення, напровадження, випрямування, накерування, скер(м)ування; б) справляння, навертання, звертання, обертання, привертання и т. п., оконч. справлення, навернення, звернення, обернення, привернення и т. п.; в) направляння, напрямляння, настановляння, напучування и т. п., оконч. направлення, напрямлення, настановлення, напучення и напутіння и т. п.; г) направляння, націляння, вимірювання и виміряння, налучання, рих[ш]тування и т. п., оконч. направлення, націлення, вимірення, налучення, вирих[ш]тування,нарих[ш]тування и т. п.; ґ) лагодження и лагодіння, налагоджування, ладнання, налаштовування, напосуджування и т. п., оконч. полагодження, налагодження и налагодіння, наладнання, налаштування, напосудження и т. п.; д) направляння, нагострювання, мантачення, оконч. направлення, нагостре[і]ння, намантачення; е) стирання, оконч. стертя (-тя). Срв. Направлять 1 - 7;2) (линия пути) напрям (-му), напрямок (-мку). [Вітер не змінював свого напряму (Київщ.). Держіться цього напрямку, нікуди не звертаючи, то за сонця ще доїдете (Ніс). У трьох напрямках виявилась його діяльність (Грінч.). Викривлення революційного напрямку культ-роботи (Еллан). Дали напрямок дальшому його рухові (Грінч.)]. -ние главное - головний напрям(ок). -ние господствующее, преобладающее - переважний напрям. -ние изменяющееся - мінливий напрям. -ние неправильное, ошибочное - хибний, помилковий напрям. -ние обратное - зворотний напрям. -ние прямое - простий напрям, (прямик) простець (-стця), прямець (-мця). -ние по перпендикуляру - сторчовий напрям. -ние ветра, течения, пути - напрям(ок) вітру, течії, шляху (дороги). -ние понижения местности - напрям спаду місцевости. -ние склона - напрям схилу. -ние по второму взводу (команда) - напрямок за другою чотою. Брать, взять -ние, принимать принять -ние - брати, взяти напрям(ок); прямувати, попрямувати; спрямовуватися, спрямуватися; срв. Направляться 2 и 3. [Вітер спрямувавсь на захід (Київщ.)]. Давать, дать -ние - с[на]керовувати, с[на]керувати, спрямовувати, спрямувати; срв. Направлять 1. Давать одно -ние - давати один напрям(ок). Держать -ние - простувати, прямувати; срв. Направляться 3. Изменять, изменить -ние - зміняти, змінити напрям(ок). Иметь -ние - мати напрям, (о дороге: пролегать) слатися, стелитися, держати, лежати, йти, впадати; срв. Направляться 5. Находить, найти (правильное) -ние - знаходити, знайти (правдивий) напрям(ок), (образно) взяти (вхопити) тропи (тропу). [О, знаєм, знаємо, як трудно ухопить тропи (П. Тичина)]. Показывать, показать -ние - в[по]казувати, в[по]казати напрям(ок); спрямовувати, спрямувати, скеровувати, скерувати, давати, дати напрям(ок); срв. Направлять 1. В каком -нии - в якому напрямі (напрямкові), кудою, куди; срв. Куда 1. В том -нии - в тому напрямі (напрямкові), тудою, туди; срв. Туда. В этом -нии - в цьому (в цім) напрямі (напрямкові), сюдою, сюди; срв. Сюда. Во всех -ниях - по всіх напрямах. [Виходили ліс по всіх напрямах (Київщ.)]. По -нию к чему - в напрямі (в напрямкові) до чого. По -нию голоса - на голос. [Зирнула Оксана на голос (Квітка)]. По прямому -нию (прямиком) - просто, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки; [Ідіть просто, нікуди не звертайте (Київщ.)];3) (школа, течение) напрям (-му), напрямок (-мку); прямування, простування (-ння), течія, школа. [Філософ Аристотелевого напряму (Крим.). Він здавна був лівого напрямку (Київ). В Росії нема одкритих політичних партій, але є політичні напрямки (Ленін). Школа своїм схоластичним прямуванням не сприяла освіті (Кониськ.). Нові течії в земстві (Грінч.)]. -ние создаёт гений - напрям (школу) творить геній. -ние журнала, сочинения - напрям(ок) журнала, твору. -ния искусства, литературы, науки, философии - мистецькі, літературні, наукові, філософські напрями (напрямки, школи), напрями (напрямки, прямування) в мистецтві, літературі, науці, філософії. [Всіх надбань різних мистецьких шкіл (Еллан)]. Эволюция литературных течений и -ний - еволюція літературних течій і напрямів (напрямків). Современные -ния - сучасні напрями (прямування);4) (наклонность, стремление) напрям, напрямок, прямування, простування. [Коли-б усі були такого напряму, як я (Слов'яносербщ.). Які в їх ідеали, які напрямки? (Коцюб.). Я розглядаю історичний напрямок (tendance) капіталістичного нагромадження (Азб. Ком.). Революціонери у своїх політичних переконаннях, а не в мистецьких напрямках (Еллан). Оце добре, що в вас такий напрямок (Грінч.). Поважне прямування його розуму (Н.-Лев.)]. -ние (образ) мыслей - напрям думок. Человек известного -ния - людина певного напряму. В этом обществе дурное -ние - в цьому товаристві лихий напрям, це товариство лихого напряму;5) (руководство) направа, керунок (-нку), (установка) налад (-ду), настанова, напрям, напрямок. [Нема у їх направи доброї (Ніс). Він гарної направи і політику життя тямить (Н.-Лев.). З батьків та матерів і дітям направа (Єл. Ум.). З усім напрямком свого пахарського життя (Мирн.)]. У него с детства дурное (худое) -ние - у його з дитинства лиха направа.* * *1) ( действие) напра́влення, (неоконч.) направля́ння; спрямува́ння, скерува́ння, (неоконч.) спрямо́вування, скеро́вування; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; наго́стрення, (неоконч.) наго́стрювання; нала́годження, (неоконч.) нала́годжування; наве́рнення; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; напря́млення, (неоконч.) напря́мляння2) (линия движения; путь развития) на́прям, -у, на́прямок, -мку, керу́нок, -нку\направление ние враще́ния — мат. на́прям оберта́ння
\направление ние мысле́й — на́прям (на́прямок) думо́к
3) (общественное течение, группировка) на́прям, на́прямок; ( течение) течія́литерату́рное \направление ние — літерату́рний на́прям (на́прямок)
4) ( о документе) напра́влення
См. также в других словарях:
ОСНОВНЫЕ ПЕРИОДЫ РАЗВИТИЯ НАУКИ. — Наука в собственном смысл слова появилась в конце XVI – начале XVII века и за триста лет своегосуществования прошла три этапа в своём развитии: классический, неклассический и постнеклассический. Классическая наука возникла в условиях… … Философия науки и техники: тематический словарь
МОДЕЛИ РАЗВИТИЯ НАУКИ — – это основные подходы, объясняющие возникновение и развитие науки своеобразными причинами. В истории наукивыделяют две основных модели причин развития науки. Первая – экстерналистская (от лат. extemus – внешний) утверждает, что развитие… … Философия науки и техники: тематический словарь
ЗАКОНОМЕРНОСТИ РАЗВИТИЯ НАУКИ — – действие объективных законов развития науки как системы, важнейшими из которых являются: 1) чередование эволюционных этапов её развития с качественными скачками, революционными изменениями её содержания, структуры и социально культурных… … Философия науки и техники: тематический словарь
МЕХАНИЗМЫ РАЗВИТИЯ НАУКИ — – это процессы накопления и роста научных знаний. Выделяют три основных подхода к раскрытию механизмов развития науки. Первый – кумулятивистский (от лат. cumulatio – увеличение, накопление), который возник на этапе формирования классической… … Философия науки и техники: тематический словарь
организация, занимающаяся вопросами координации и развития науки — — [А.С.Гольдберг. Англо русский энергетический словарь. 2006 г.] Тематики энергетика в целом EN science policy organization … Справочник технического переводчика
ЗАКОНОМЕРНОСТИ РАЗВИТИЯ НАУКИ — несмотря на рукотворный характер, наука как система имеет ряд объективных закономерностей развития. Важнейшими из них являются: 1) непрерывно дискретный характер (чередование эволюционных этапов в ее развитии с качественными скачками,… … Философия науки: Словарь основных терминов
Направления развития науки и техники приоритетные — научно технические направления, обеспечивающие основной вклад в решение ключевых проблем развития народного хозяйства и тем самым в достижение текущих и долгосрочных социально экономических целей развития РФ … Толковый словарь «Инновационная деятельность». Термины инновационного менеджмента и смежных областей
НАУКИ О ПРИРОДЕ И НАУКИ О КУЛЬТУРЕ — ’НАУКИ О ПРИРОДЕ И НАУКИ О КУЛЬТУРЕ’ (1910) одна из наиболее значимых работ Риккерта, в которой излагаются основы разработанной им методологии исторического знания. Книга представляет собой переработку и публикацию, причем в значительно… … История Философии: Энциклопедия
НАУКИ О ПРИРОДЕ И НАУКИ О КУЛЬТУРЕ — введенное Г. Риккертом подразделение наук по их предмету и методу. Это подразделение совпадает с предложенным В. Винделъбандом и подробно разработанным Риккертом противопоставлением номотетической науки и идиографической науки. В последние… … Философская энциклопедия
НАУКИ О ПРИРОДЕ И НАУКИ О КУЛЬТУРЕ — (1910) одна из наиболее значимых работ Риккерта, в которой излагаются основы разработанной им методологии исторического знания. Книга представляет собой переработку и публикацию, причем в значительно расширенном виде, идей доклада, прочитанного… … История Философии: Энциклопедия
РАЗВИТИЯ ПРИНЦИП — является и философским и методологическим принципом. Его трактовка осуществлялась с противоположных позиций по разным основаниям: одними учеными развитие рассматривалось как гармонизация явлений и их сущности, другими – как неизбежное разрешение… … Энциклопедический словарь по психологии и педагогике
