-
121 геополітика
ГЕОПОЛІТИКА - державна доктрина, яка ґрунтується на врахуванні конкретно-історичних форм впливу територіально-просторових умов країни на формування її статусу та політики в локальних, регіональних, континентальних та глобальних аспектах. Фундатори геополітики (Ратцель, Челмен, Спікмен та ін.) уподібнювали державу окремому організмові, що проводить боротьбу за існування, або "життєвий простір". Однією з чільних тез Г. є те, що принципи зовнішньої політики держави залежать від її географічних умов (див. географічний детермінізм). Проблеми Г. є об'єктивною даністю, від якої неможливо абстрагуватися. Про це свідчить сучасна політична термінологія: "зони впливу", "зони безпеки", "зони національних інтересів" та ін. Раптова зміна територіально-просторових умов існування окремих держав, їх геополітичного статусу призводила й призводить до порушення рівноваги в глобальних масштабах. Яскравими ілюстраціями означеної ситуації можуть слугувати збурення в міжнародній політиці, спричинені об'єднанням Німеччини або ж розпадом Радянського Союзу та виникненням самостійних держав. До традиційних інтенцій класичної Г., орієнтованих на боротьбу за існування на рівні держав та їх союзів, нині долучається пошук шляхів та засобів досягнення узгодженого розвитку світового співтовариства. На необхідність компетентного аналізу справедливого світового розподілу сил та ресурсів й розробки можливих варіантів динамічного розвитку усіх країн світу звертав увагу ще англ. геополітик Маккіндер у 1942 р. В останній час ідеї геополітики залучаються до спроб створення "світового уряду", здатного організувати і підтримувати оптимальний в усіх відношеннях "світовий порядок", раціонально і справедливо використовувати природні й людські ресурси, подолати екологічну кризу і вийти на збалансований режим розвитку у глобальному масштабі.М. Кисельов -
122 Закидальський, Тарас
Закидальський, Тарас (1941, Львів) - філософ. Від 1949 р. живе і працює в Канаді. Закінчив Торонтський ун-т, бакалавр (1964), магістр (1965), захистив докт. дис. (1976). Викладав філософію в Урсайнус Коледж (1970 - 1978), працював перекладачем, редактором, зав. від. філософії при Encyclopedia of Ukraine (Торонто), редактором щоквартальника Russian Studies in Philosophy (1996), викладачем в НаУКМА(1994, 2000). Коло наукових інтересів - укр. і рос. філософія, аналітична філософія, етика, логіка, епістемологія, філософія науки. Докт. дис. "Вчення про людину у філософії воскресіння Сковороди" (1976).[br]Осн. тв.: "Поняття серця в українській філософії" // Філософська і соціологічна думка. - 1990. - № 8; "Досліди в діаспорі над історією української філософії" // Філософська і соціологічна думка. - 1993. - № 4; "Дм.Чижевський та історія української філософії в діаспорі" // Діалог культур. - К., 1996; "Сковорода як філософ гри" // Journal of Ukrainian Studies. - 1997. - № 1 - 2. -
123 Кизима, Володимир Вікторович
Кизима, Володимир Вікторович (1942, Олов'янинський р-н Читинської обл.) - укр. філософ. Закінчив фізичний ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1965). Докт. філософських наук (1991), проф., зав. кафедрою філософії науки та культурології ЦГО НАНУ. Коло наукових інтересів - проблеми філософії науки, діалектики, зокрема питання детермінації процесів оновлення культурно-історичних трансформацій. Створив лабораторію постнекласичних методологій, в якій у межах постнекласичної парадигми розробляється нова метафізика як вчення про тотальність (Тоталлогія). Започатковано видання "Totallogy. Постнекласичні дослідження" (од 1995 р.). Автор численних статей, розділів колективних монографій, індивідуальних праць.[br]Осн. тв.: "Культурно-історичний процес і проблема раціональності" (1995); "Універсум як тотальність: становлення нового світогляду" (1993); "Сизигія метаморфоза" (2000).Філософський енциклопедичний словник > Кизима, Володимир Вікторович
-
124 Кузнецов, Володимир Іванович
Кузнецов, Володимир Іванович (1946, Відень) - укр. філософ. Докт. філософських наук (1988), проф. (1991). Ст. наук, співр. (1982), гол. наук, співр. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, проф К. иївського ун-ту права. Коло наукових інтересів: проблеми філософії фізики, світоглядних аспектів сучасної науки, методології науки, теорії понять та філософії права. Стажувався, займався науковими дослідженнями та читав лекції у Великій Британії, Німеччині, Норвегії та США. Співредактор спецвипуску ж. "Synthese" (США) "Логіка і філософія науки в Україні". Член Асоціації філософії науки США (PSA). Автор понад 220 праць, частина з яких надрукована в Австрії, Великій Британії, Голландії, Іспанії, Італії, Німеччині, США, Росії, Польщі, Швеції та Франції.[br]Осн. тв.: "Проблема універсалій у фізичному пізнанні" (1987); "Вступ до сучасної точної методології науки", у співавт. (1994); "Поняття і його структури: Методологічний аналіз" (1997); "On the Triplet Frame for Concept Analysis (Про триплетний фрейм для аналізу понять)" (1999).Філософський енциклопедичний словник > Кузнецов, Володимир Іванович
-
125 Култаєва, Марія Дмитрівна
Култаєва, Марія Дмитрівна (1947, Харків) - укр. філософ. Закінчила ф-т романо-германської філології ХДУ (1970). Докт. філософських наук (1991). Проф. (1993). Зав. кафедрою філософії у Харківському педагогічному ун-ті. Працювала на посадах проф. у Магдебурзькій вищій педагогічній школі (Німеччина) та Гданському ун-ті (Польща). Коло наукових інтересів: сучасна західна філософія, філософія освіти і виховання, філософія політики. Автор понад 80 наукових праць, займається перекладацькою та літературно-філософською діяльністю.[br]Осн. тв.: "Філософсько-педагогічні тенденції в сучасному ідеалізмі" (1988); "Інтерпретації проблем молоді: Західні концепції і варіанти", у співавт. (1989); "Про політичну антропологію посткомуністичного світу" (2000).Філософський енциклопедичний словник > Култаєва, Марія Дмитрівна
-
126 Кулябка, Сильвестр
Кулябка, Сильвестр (світське ім'я Симеон) (1704, Лубни, Полтавщина - 1761) - укр. церковний і освітній діяч, філософ, онук укр. гетьмана Данила Апостола О. світу здобув у КМА (1726). Був викладачем КМА, її префектом, а в 1740 - 1745 рр. - її ректором. У 1745 р. виїхав до Санкт-Петербурга, де згодом став єпископом Петербурзьким. Філософські курси, читані К. в КМА впродовж 1735 - 1736 та 1737 - 1739 рр., складаються з діалектики, логіки, фізики, метафізики й етики, репрезентуючи один із варіантів могилянської барокової схоластики, на якій позначився вплив ідей західноєвропейської філософії. Значний інтерес являє собою етичний курс К. Виходячи з властивого бароковій добі розуміння людини як єдності протилежних природ, що спричиняють її внутрішні конфлікти, К. вважав завданням етики допомогти людині знайти розумний компроміс між прагненням її духу і потребами тіла, між її приватними інтересами і необхідністю виконувати свої громадянські обов'язки. Щастя він також розумів як досягнення стану внутрішнього бачення, завдяки якому Бог відкриває людині істину. Важливого значення К. надає проблемі взаємодії інтелекту і волі, яку він розв'язує, виходячи з поширеної в могилянських філософських колах концепції етичного інтелектуалізму. Етичний трактат К. містить також розділ про право і закони. Право він поділяє на природне й довільне, а останнє - на божественне й людське. В людському праві виокремлює церковне й громадське право. Розуміння К. природного права ґрунтується на властивому новітній філософії понятті вроджених особистих свобод і на інтерпретації держави як людського утворення, продукту добровільної угоди правоспроможних за своєю природою індивідів. -
127 Куценко, Володимир Ілліч
Куценко, Володимир Ілліч (1921, с. Благодатне Дніпропетровської обл. - 1998) - укр. філософ. Закінчив історичний ф-т Київського ун-ту ім. Т. Шевченка (1948), Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1953). Докт. філософських наук (1972), проф. (1972); чл.-кор. НАНУ (1976), акад. НАНУ (1985). В 1970 - 1989 рр. - зав. від. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ; в 1972 - 1978 рр. - головний редактор ж. "Філософська думка". Сфера наукових інтересів - проблеми соціального детермінізму, теорії і методології соціального пізнання, передбачення, управління. Ініціатор і керівник (1972 - 1989) науково-дослідницької програми, присвяченої розробці соціальної філософії як теорії соціального пізнання та дії, до виконання якої були залучені, крім укр. вчених, філософи з Росії, Німеччини, Болгарії.[br]Осн. тв.: "Передбачення і життя" (1966); "Про наукове управління творчим процесом" (1971); "Соціальне завдання як категорія історичного матеріалізму" (1972); "Суспільна проблема: генезис і рішення: Методологічний аналіз" (1984).Філософський енциклопедичний словник > Куценко, Володимир Ілліч
-
128 Лутай, Владлен Степанович
Лутай, Владлен Степанович (1926, Харків) - укр. філософ. Захистив докт. дис. (1971), проф. (1975). Головний науковий співр. Ін-ту вищої освіти АПНУ. Основне коло наукових інтересів - теорія діалектики; синергетична парадигма у контексті розробки сучасних філософських систем та формування світоглядів XXI ст.[br]Осн. тв.: "Про метод побудови системи діалектичного матеріалізму" (1970); "Теорія діалектики і загальна теорія науки" (1981); "Філософія сучасної освіти" (1996).Філософський енциклопедичний словник > Лутай, Владлен Степанович
См. также в других словарях:
кодекс україни про надра — Кодекс Украины о недрах Gesetzbuch der Ukraine über das Innere Закон України про надра, що регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб… … Гірничий енциклопедичний словник
Великая Лепетиха — Эта статья или раздел нуждается в переработке. Пожалуйста, улучшите статью в соответствии с правилами написания статей … Википедия
Помилки та норми — Помилковий слововжиток // Нормативний слововжиток // Примітка біля 400 творів у новому виді // близько (або майже) 400 творів у новому вигляді // 1. Сучасні довідкові джерела з культури укр. слова фіксують використання прийменника біля на… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
Гірнича справа — горное дело mining Bergbau галузь науки і техніки, що охоплює сукупність процесів видобування корисних копалин з надр або на поверхні Землі, а також їх попередньої обробки з метою використання в господарстві. При видобуванні твердих корисних… … Гірничий енциклопедичний словник
цікавий — а, е. 1) Який привертає увагу, викликає інтерес. || Те саме, що захоплюючий. || у знач. ім. ціка/ве, вого, с. Те, що викликає інтерес. 2) Красивий, привабливий. 3) Який виявляє цікавість, відзначається цікавістю; допитливий. || Жадібний до знання … Український тлумачний словник
Украинский флот (1917—1919) — Проверить информацию. Необходимо проверить точность фактов и достоверность сведений, изложенных в этой статье. На странице обсуждения должны быть пояснения … Википедия
сильний — 1) (який відрізняється великою фізичною силою), дужий, міцний, потужний, могутній, здоровий, двожильний; повносилий (повний сил, енергії); м язистий, м язуватий, мускулистий, мускулястий, жилавий (який має розвинені м язи); тривкий (фізично… … Словник синонімів української мови
Михновский Николай Иванович — Николай Иванович Михновский Микола Іванович Міхновський Род деятельности: украинский политический деятель, юрист, публицист … Википедия
Михновский, Николай — Николай Иванович Михновский Микола Іванович Міхновський Род деятельности: украинский политический деятель, юрист, публицист … Википедия
Н. Михновский — Николай Иванович Михновский Микола Іванович Міхновський Род деятельности: украинский политический деятель, юрист, публицист … Википедия
Николай Иванович Михновский — Микола Іванович Міхновський Род деятельности: украинский политический деятель, юрист, публицист … Википедия
