про+олівець

1) візит, відвідування; перебування в гостях; courtesy visit дип. візит ввічливості; goodwіll visit дип. візит доброї волі; mutual /recіprocal/ visits дип. взаємні візити; socіal visit світський чи дружній візит; to return a visit відповісти на /нанести відповідний/ візит; to make а visit to a neіghbour відвідати сусіда; зайти до сусіда; to receіve /to have/ a visit from smb. приймати кого-н.; to go out on a visit піти в гості; we had a visit from a tax collector [from a polіceman] до нас приходив податківець [поліцейський]; відвідування, огляд; visit to a museum [to a theatre, to a gallery] відвідування музею [театру, галереї]; visit to the scene of the crіme виїзд на місце злочину; тимчасове перебування; поїздка; to be on а visit to smb. гостювати у кого-н.; I don’t lіve here, І am only on a visit я тут не живу, я приїжджий; we decіded to prolong our - to Rome ми вирішили продовжити своє перебування в Римі

2) сл. дружня бесіда; І have much enjoyed thіs pleasant visit дуже було приємно з вами поговорити

3) юр. огляд, обшук ( судів); зупинка та перевірка документів судна у відкритому морі, візитація

4) військ. перевірка ( варти)

1) відвідувати (когось); заходити (до когось), приходити в гості; to visit an old frіend відвідати старого друга; a doctor visits hіs patіents лікар відвідує хворих; відвідувати (що-н.); бувати (де-н.), ходити, їздити (куди-н.); to visit foreіgn countrіes їздити в інші країни /за кордон/; to visit a factory відвідати завод; І hope to visit Rome сподіваюся побувати у Римі; a spot visited by few куточок, де майже ніхто не буває; place never visited by the sun місце, куди не заглядає сонце; гастролювати; сл. (wіth, іn, at) гостювати, бути чиїмось гостем; зупинятися, тимчасово перебувати; to visit іn the country гостювати в селі; to visit at a new hotel зупинитися у новому готелі; visitіng іn Parіs знаходячись /під час перебування/ у Парижі; бути постійним відвідувачем;, to visit pubs бути завсідником пивних

2) осягати, уражати (про хворобу, нещастя); famіne often visit s thіs area цей район страждає від голоду; visited by /wіth/ a dіsease уражений хворобою

3) юр. робити огляд, інспектувати; top visit the scene of the crіme оглядати місце злочину; обшукувати

4) сл. розмовляти, балакати; to visit over the telephone поговорити по телефону; after the concert І visited wіth the pіanіst після концерту я розмовляв з піаністом

5) іст. мстити, карати, карати, зганяти (щось на комусь); насилати (що-н.); to visit wіth punіshment насилати покарання; to visit the sіns [the іnіquіty] of the fathers upon the chіldren карати дітей за гріхи [за провину] батьків; do not visit on us the blood of these men нехай кров цих людей не упаде на наші голови; втішати, винагороджувати; благословляти (чим-н.)

1) нуль; cпeц. нульова точка, нуль ( ідеали); початок координат

2) ніщо

3) = zero hour

4) воен. правильна установка прицілу

езжалый

1) їжджий, в'[у]їжджений [В'їжджена дорога], колісний. [Колісного шляху там нема, хіба для якої тачанки]; (о лошади) їжджений, в'їжджений, виїжджений, об'їжджений, їжджалий. Езжалый человек - бувалий в дорозі;

2) (верховой рассыльный) гонець (р. гінця), верхівець (р. -хівця), верховий (р. -вого).

* * *

1) прил. їздови́й; ( о дороге) прої́жджий

2) в знач. сущ. їздови́й, -о́го

взлелеивать, взлелеять (холить) кохати, скохати, викохувати, викохати (о мн. повикохувати), плекати, виплекати, (вскормить) годувати, згодувати, (нежить, ласкать), пестити, випестити, пестувати, випестувати, голубити, зголубити, милувати; (убаюкивать) леліяти (зап. леліти), злеліяти. [Викохала свою дівочу красу (Н.-Лев.). Соціялізм, - така наука, яку викохали розумні й до робітників прихильні люди (Єфр.). Пести мене, моя нене, як малу дитину (Куліш). Я був син-одинець; мене дуже пестували (Крим.). Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити (Гол. I). Я вам кажу, ми згодували буйство, руїну краю (Куліш). Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла (Гол. I). Мала собі сина єдиного, змалку леліла, у найми не пускала (Метл.)]. -ять надежду, мечту, мысль и т. п. - пестити, голубити, плекати, кохати, леліяти, живити (надію, мрію, думку и т. п.), (поэт.) гріти в серці надію, мрію. [Пестив він мрію про щастя (Коцюб.). Голублячи такі думки в серці (Мирний). Люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні відмалечку лелію (Франко). Андрій плекав таємну надію, що все минеться (Коцюб.)]. Взлелеять мечтою, в мечтах - вимріяти що. Лелеянный, лелеемый - пещений, плеканий, голублений, коханий, (убаюкиваемый) леліяний. [Рій згадок викликав у пам'яті колись пещені надії (Коцюб.). Облишив він свої голублені заміри (М. Грінч.). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала (Метл.). Співець без надії - леліяний смутком, іду одинокий (Пачов.)]. Взлелеянный - викоханий, випещений, виплеканий, зголублений, злеліяний. [Викохана ідея (Н.-Лев.). Виплекане звірятко (Коцюб.)]. -ный в мечтах - вимріяний. [В голові пробіг давно вимріяний образ: тиха ніч, шепотіння сосон (Корол.)]. -ться - кохатися, викохуватися, викохатися, пеститися, випеститися, плекатися, виплекатися, голубитися, (убаюкиваться) леліятися; бути викоханим, випещеним, виплеканим, злеліяним. [Кохалась у батенька, як утя на воді (Слов'яносербщ.). Я виросла, викохалась у білих палатах (Шевч.)].

* * *

1) (скор. від left side) лі́вий бік

2) attr. (скор. від long sight) довготерміно́вий ( про рахунок або вексель)

3) (скор. від loud speaker) гучномо́вець, репроду́ктор

1) провідни́й; керівни́й; передови́й; видатни́й

2) тех. рухови́й, ходови́й; веду́чий ( про колесо)

1) керівни́цтво

2) вказі́вка, пропози́ція

1) роздрібни́й про́даж

2) attr. роздрібни́й

1) продава́ти(ся) вро́здріб (at, for)

2) поши́рювати, передава́ти ( новини)

Маланюк, Євген (1897, Ново-Архангельськ, Херсонщина—1968) - укр. поет, публіцист, філософ. У колишньому Єлисаветграді (нині Дніпропетровськ) закінчив реальну гімназію, де раніше навчалися брати Тобілевичі, Кропивницький, Чикаленко. Певний час навчався у Політехнічному ін-ті в Петрограді, потім закінчив Київську військову школу. З проголошенням Української держави у 1917 р. - старшина армії УНР; після її придушення - еміграційні роки до самої смерті (Польща, Чехословаччина, від 1949 р. - США). З огляду на неординарну біографію М. та назву його першої поетичної збірки "Стилет і стилос" (1925), є підстави стверджувати, що життя в еміграції М. - це використання "стилосу" (пера літератора, філософа) як "стилету" (зброя вояка) для обґрунтування й поширення виплеканих ним ідей З. містовий спектр останніх - від вишуканої лірики до глибоких суспільно-патріотичних роздумів та історичних і історіософських нарисів ("Книга спостережень"). На творчості М. відчутно позначився вплив ідей Шпенглера, Куліша, Донцова. Філософські, історичні ідеї М. переважно зосереджені на філософії укр. історії (Шлемкевич), на руйнації пов'язаних з нею соціальних міфів та роздумах про подолання історичної безвиході. М. розглядає укр. історію як історію певного типу ментальності. При цьому він заперечує визначальний вплив на Україну зовнішніх чинників. М'якосердність, лагідність, "розспіваність", "жіночність" характеру українців, їхня схильність до компромісу, до запальної емоційності, яка швидко сходить нанівець, - ці чинники, за М., є руйнівними для українства, оскільки не врівноважуються іншими - раціональними, вольовими, опертими на норми писаного права у створеній власними зусиллями державі. Феномен малоросійства в інтерпретації М. є вітчизняним еквівалентом "втечі від свободи", відмови від самостійної організації культурного і політичного життя. Запоруку вивільнення від "синдрому малоросійства" М. вбачав у побудові системи суспільної еліти на європейських політичних і культурних засадах.

[br]

Осн. тв.: "Земля і залізо" (1930); "Перстень Полікрата" (1939); "Влада" (1951); "Нариси з історії нашої культури" (1954); "Малоросійство" (1959); "Книга спостережень". У 2 кн. (1962, 1966).

НАСИЛЬСТВО - застосування сили або загроза її застосування. В найширшому смисловому контексті, сила - це вияв свавілля та його здійснення відповідно до намірів певного суб'єкта. З огляду на це, Н. є обмеженням, аж до зведення нанівець, можливостей вільної життєдіяльності індивідів та людських спільнот. Н. включає нав'язування у той чи інший спосіб суб'єктам неадекватних їхній природі умов життєдіяльності; зазнавати Н. означає втрачати свободу В. ідповідно до характеру здійснення і форм вияву розрізняють Н. пряме, або інституційне, фізичне, психологічне, інтелектуальне (нав'язування думки), мовне (ненормативна лексика), символічне (у деяких обрядах чи творах мистецтва). За смисловим навантаженням вирізняють Н.: а) ігрове, б) реактивне, в) функціональне, г) фрустраційне, д) компенсаторне. Центральною щодо Н. є проблема його виправданості. В різних культурах побутують, відповідно, різноманітні уявлення про припустимість Н. (в сім'ї, побуті, в соціальному житті, у ставленні до природи) та міру його належного застосування. Специфічною в цьому плані є роль держави, яка "володіє монополією на легітимне Н." (Вебер); проте деякі дослідники заперечують сутнісний характер зв'язку державної влади з принципом Н. (Арендт). Практика масового Н. в XX ст. переконливо свідчить, що Н. є способом руйнації людини - і як суб'єкта насильницьких дій, і як їхньої жертви.

Немирич, Юрій (1612, Київ - 1659) - київський підкоморій, за гетьманів Хмельницького та Виговського козацький полковник, видатний дипломат, мислитель раціоналістичного спрямування, який цікавився переважно проблемами держави і права. Н. розпочав свій освітній шлях у Краківській академії, де його вчителями були відомий математик Стегман та фахівець з проблем етики Мартин Руар, який підтримував дружні зв'язки з Гроцієм і дав рекомендаційні листи до нього своєму учневі. Н. відвідував лекції в Лейденському й Амстердамському ун-тах, а також в ун-тах Парижа, Базеля, Падуї; здійснив освітню подорож до Англії. Найсильніше враження на нього справили державний устрій Голландії і Швейцарії. Відтоді Н. стає послідовним прихильником республіканської форми правління і федеративного устрою держави як союзу республік. Навчаючись у Сорбонні, Н. пише і видає в Парижі твір "Роздуми про війну з московитами" (1632), який, імовірно, був першим трактатом укр. автора з воєнно-політичних проблем. Н. негативно ставився до самодержавно-монархічного державного правління, котре може, як це було за Івана Грозного, перерости в тиранію. Коли воля володаря ставиться понад закон, піддані перетворюються на рабів, втрачають громадянські свободи, в тому числі й свободу сумління В. иклад цих поглядів було продовжено в написаному Н. "Маніфесті до володарів Європи" (1658), в якому він виступає як ідеолог уряду гетьмана Виговського. В цьому документі Н. пояснює європейським політикам підстави денонсації Козацькою державою Переяславських угод, які вбачає в порушенні цих угод Московією, нищенні автономії України, прав і свобод її люду. Ідеї, викладені Н., виявилися згодом близькими до поглядів, що проголошувалися в "Маніфесті до європейських народів", написаному через півсторіччя Орликом. Подальший виклад державницьких уявлень Н. знаходимо в складених ним умовах Гадяцького договору 1658 р. Виговського з Польщею. Готуючи його, Н. сподівався, що на його основі буде утворена нова держава - федерація або радше конфедерація, яка складатиметься з Польщі, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського. За проектом договору Україна поєднувалася з Польщею і Литвою на правах самобутньої держави під назвою "Велике князівство Руське", що повинно було мати свій верховний трибунал і судочинство, вищих урядовців, гетьмана і канцлера, свою державну скарбницю, власну монету, своє військо та адміністративно територіальний поділ. У цьому князівстві проектувалося заснування двох академій з університетськими правами (в Києві та іншому місці, де буде зручно), великої кількості шкіл з вільним викладанням та цілком вільного книгодрукування. Передбачалося законодавче впровадження свободи сумління, а насильно нав'язана укр. народові унія скасовувалася. Державницькі погляди Н. були закономірною ланкою в розвитку державно-правових ідей в Україні від Оріховського, Могили до Мазепи й Орлика.