-
1 противоречие
матем.супере́чність, -ності -
2 противоречие
матем.супере́чність, -ності -
3 противоречие
1) (прекословие) сперечання, перека, переча (-чі), суперека. [«Не спи», - рішучим тоном, таким, що не терпить сперечань, гука наглядач (Крим.)];2) (разноречие, несогласность) суперечність, супереч (-речи), (противоположность) супротивність, противенство, (расхождение) розбіжність (-ности). [Багато у його оповіданнів засновано на суперечності між тим, що есть, і тим, що здається (Єфр.). Трапилася супереч фактів (Правда). Думка чудна і стає в супереч з правдою (Кониськ.)]. Внутреннее -чие, -чие с самим собой - внутрішня суперечність, суперечність з самим собою. Классовые -чия - класові суперечності. -чие между религиею и наукой - противенство між релігією і наукою. -чие интересов пролетариата и буржуазии - противенство (суперечність, розбіжність) інтересів пролетаріяту і буржуазії. Исполненный, полный -чий - см. Противоречивый. В -чии с чем - всупереч чому, до чого. В -чии с истинным смыслом статьи - всупереч правдивому змістові артикулу. Быть, стоять -чии с чем - бути, стояти в противенстві до чого; срв. Противоречить чему.* * *1) супере́чність, -ності2)противоре́чия — мн. филос., полит. супере́чності, -тей
3) ( прекословие) спереча́ння, супере́чка; ( возражение) запере́чення -
4 вопиять
возопиять кликати (до бога), волати, заволати, (иронич. и напыщ.) вопияти, завопияти. [Пролита кров волає до небес (Стар.-Черн.)]. Вопиющий - кричущий. Вопиющее противоречие - кричуща суперечність (Єфр.).* * *вола́ти -
5 контрадикция
контрадикція, суперечність (-ности); срвн. Противоречие 2.* * *филос.контради́кція -
6 мнимый
начеб-то (якийсь), ніби(-то) (якийсь), (архаич.) мниманий, (ненастоящий) неправдивий, несправжній, нещирий, псевдо-, (воображаемый) уявний, (предполагаемый) гаданий, (придуманный) на[у]думаний, примислений, (притворный) удаваний, уданий, (фиктивный) фіктивний; срв. Ложный. [Мниманий духовний чин (Ів. Вишенський). Цей на загальну гадку символіст, цей гаданий основоположник українського символізму тільки з великим застереженням може бути запроваджений до його лав (М. Зеров). Він умів будити від сну зачаровані країни і знав, як зрушити речі з їх удаваного заціпеніння (М. Калин.)]. -мый больной - уявний (надуманий, удаваний, уданий) хворий. -мая величина, -мое число, мат. - уявна величина, уявне число. -мый друг - ніби-приятель, неправдивий (нещирий, удаваний, уданий) приятель (друг). -мое изображение, физ. - уявне зображення, -ний образ. -мое исключение - неправдивий (несправжній, уявний) виняток (-тку), псевдо-виняток. -мое преимущество - уявна (гадана) перевага. -мая причина - уявна (гадана) причина. -мое противоречие - ніби-суперечність, несправжня суперечність (-ности). -мый путешественник - ніби-то подорожній, гаданий (удаваний, уданий) подорожній (-нього). мая смерть - ніби-смерть, гадана смерть (-ти), завмертя (-тя), завмерлість (-лости). -мое счастье - гадане щастя. -мый счёт, торг. - фіктивний рахунок (-нку). -мый ученый - квазі- вчений, псевдо-вчений (-ного).* * *( воображаемый) уя́вний; ( вымышленный) ви́гаданий; ( притворный) уда́ваний; ( кажущийся) позі́рний; ( ненастоящий) неспра́вжній; ( фиктивный) фікти́вний, нереа́льний -
7 несовпадение
незбіг (-ту), незбіжність чого (расхождение) розбіжність чого, у чому, (по)між чим; (противоречие) суперечність (-ности). [Розбіжність у поглядах (поглядів) (Київ). Розбіжність поміж двома рахунками (Київ). Суперечність (розбіжність) інтересів (Пр. Правда)].* * *незбі́г, -у, незбі́жність, -ності; ( расхождение) розбі́жність -
8 обнаруживать
обнаружить1) (открывать, устранять то, что закрывает предмет) відкривати, відкрити що. Для осмотра дерева нужно -жить корни - щоб оглянути дерево, потрібно коріння відкрити; (находить) (з)находити, знайти. Обнаружить большие залежи каменного угля - знайти великі поклади кам'яного (земляного) вугля (вугілля);2) (выводить наружу, делать явным) виявлювати и виявляти що (редко являти), виявити (о мног. повиявлювати) що, виказувати, виказати що (реже на що), викривати, викрити (преим. о чём-л. нежелательном, отрицательн.), появляти, появити що, винести на явність що, давати, дати ознаку чого; (о своих чувствах, мыслях) виявлюватися, виявлятися, виявитися з чим. [Тут він виявлював розум проникливий (Куліш). Українська народність придбала змогу виявляти своє «я» (Грінч.). Сьогодні треба всю правду виявити (М. В.). Мотря згоджувалась, але не виказувала цього (Коц.). Український народ появив початки власної культури (Єфр.)]; (о преступлениях) викривати, викрити, виводити, вивести на світ; (преим. о научн. данных) винаходити, винайти що. [Порівнюючи, можна винайти деякі паралелі]. -жить себя - об'явитися чим, визначити себе, зрадитися з чим перед ким. [Ходімо звідси, щоб ти не об'явивсь досадним словом (Кул.). Скільки обережности треба, щоб не зрадитися перед ворогами (Коцюб.)]. -жить свои чувства, мысли - виявити (несов. виявляти) свої почуття. -жить преступление, заговор - викрити злочин, змову. -жить противоречие в чём- л. - викрити суперечність чогось. -жить тайные замыслы врагов - викрити таємні заміри ворогів. -жить чьё-л. намерение - виказати, виявити чийсь намір. Эти памятники -вают весьма развитую цивилизацию - ці пам'ятки дають ознаку дуже розвиненої цивілізації. Обнаруживаемый -1) відкриваний;2) виявлюваний, виказуваний, викриваний. Обнаруженный -1) відкритий, знайдений;2) виявлений, виказаний, викритий, винайдений. -жены нелегальные собрания - викрито нелегальні зібрання. Не об-ные преступления - невикриті злочинства.* * *несов.; сов. - обнар`ужитьвиявля́ти, ви́явити; ( отыскивать) знахо́дити, знайти́ и познахо́дити; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти; ( раскрывать) розкрива́ти, розкри́ти; ( разоблачать) викрива́ти, ви́крити -
9 противоположность
1) (свойство) протилежність, супротилежність, противність, супротивність, противенство; (противоречие) суперечність (-ности); (контраст) супротивок (-вку). [Протилежність інтересів тих, хто дає роботу, і тих, що мусять її брати (Коцюб.). Супротивність у всьому - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах і почуваннях (О. Пчілка). Противенство громадських інтересів (Єфр.). Частіше робить - людей близькими приятелями противність їх удачі (Н.-Лев.). Автор наче пишається тим, що поруч ставить як-найдужчі суперечності (Єфр.)]. В -ность - наперекір, всупереч, супротивно кому, чому и до кого, до чого, з чим;2) (предмет, противоположный по свойствам) протилежність, супротилежність. [Його жінка цілком протилежність йому (Грінч.). Сам він довгий та рівний, а жінка - правдива супротилежність свого чоловіка (Н.-Лев.)].* * *протиле́жність, -ності, супроти́вність, супротиле́жність -
10 разногласие
1) (расхождение во мнениях, взглядах) розбі́жність, -ності, різноголо́сиця;( несогласие) незго́да2) ( противоречие) супере́чність3) (нестройные, разнообразные голоса, звуки) різноголо́сся, різноголо́сність, різноголо́сиця -
11 разноголосица
1) (нестройные, разнообразные голоса, звуки) різноголо́сся, різноголо́сність, -ності, різноголо́сиця2) (расхождение во мнениях, взглядах) розбі́жність, різноголо́сиця; (несогласие) незго́да3) ( противоречие) супере́чність -
12 расхождение
1) ( действие) розхо́дження2) (несовпадение, противоречие, несогласие) розбі́жність, -ності преим. ед., розхо́дження
См. также в других словарях:
противоречие — противоречие … Орфографический словарь-справочник
ПРОТИВОРЕЧИЕ — два высказывания, из которых одно является отрицанием другого. Напр.: «Латунь химический элемент» и «Латунь не является химическим элементом», «2 простое число» и «2 не является простым числом». В одном из противоречащих высказываний что то… … Философская энциклопедия
Противоречие — Противоречие ♦ Contradiction В философии под противоречием обычно понимают высказывание, содержащее собственное опровержение (одновременное заявление р и не р). Противоречие подразумевает речь. Действительно, настоящее противоречие возможно… … Философский словарь Спонвиля
ПРОТИВОРЕЧИЕ — противоречия, ср. 1. Мысль или положение, несовместимое с другим, опровергающее другое, несогласованность в мыслях, высказываниях и поступках, нарушение логики или правды. Впасть в противоречие. Противоречие в теории. Противоречие в собственных… … Толковый словарь Ушакова
противоречие — См … Словарь синонимов
ПРОТИВОРЕЧИЕ — центральная категория диалектики. В принципе диалектика сводится к изучению П. в самой сущности предметов. Становление категории П. в истории философии связано с вопросом об источниках движения. При его обсуждении обнаружились две основные точки… … Новейший философский словарь
ПРОТИВОРЕЧИЕ — (в логике), наличие (в рассуждении, тексте, теории) двух высказываний, из которых одно отрицание другого; в широком смысле утверждение о тождестве заведомо различных объектов. Противоречие указывает либо на логическую порочность приводящего к… … Современная энциклопедия
ПРОТИВОРЕЧИЕ — в формальной логике наличие (в рассуждении, тексте, теории) двух высказываний, из которых одно отрицание другого; доказуемость конъюнкции этих высказываний или их эквивалентности; в более широком смысле утверждение о тождестве заведомо различных… … Большой Энциклопедический словарь
ПРОТИВОРЕЧИЕ — (contradiction) Расхожее значение этого слова было адаптировано Гегелем (Hegel) и Марксом (Marx) к диалектическим конфликтам в истории и обществе. Согласно марксистской теории, противоречие является скорее принципом диалектического мышления, чем… … Политология. Словарь.
противоречие — ПРОТИВОРЕЧИЕ, антагонизм ПРОТИВОРЕЧИВОСТЬ, двойственность, разноречивость ПРОТИВОРЕЧИВЫЙ, двойственный, двуликий, разноречивый, устар. разноречащий … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
Противоречие — (в логике), наличие (в рассуждении, тексте, теории) двух высказываний, из которых одно отрицание другого; в широком смысле утверждение о тождестве заведомо различных объектов. Противоречие указывает либо на логическую порочность приводящего к… … Иллюстрированный энциклопедический словарь
