-
21 Арендт, Ганна
Арендт, Ганна (1906, Лінден - 1975) - нім. філософ. Здобула грунтовну освіту у Берліні, Марбурзі, Фрайбурзі, Гайдельбергу. Ясперс був керівником захищеної нею у 1928 р. докт. дис. з філософії "Поняття любові у Августина", написаної під впливом її головного вчителя і друга - Гайдеггера. Працювала у Берліні, Парижі, а з 1941 р. - в США, де вона, отримавши громадянство, викладала в ун-тах Принстона, Нью-Йорка, Чикаго. У своїх працях А. всебічно досліджує головні для її політичної філософії та антропології проблеми - передумови та способи функціювання політичної дії та досвід її руйнування тоталітарними режимами, які є кризовими феноменами модерного суспільства, втіленням абсолютного зла, знищенням людини як політичного суб'єкта. З цієї точки зору А. вважає фашизм та сталінізм словами-синонімами для означення структурно-ідентичних суспільств, в яких суб'єкти не просто перестають бути політичними суб'єктами, а втрачають навіть саму здатність усвідомлювати свою провину. Аналізуючи вічну для політичної філософії проблему взаємовідношення влади та насильства, А. підкреслює тернистий шлях утворення політичної влади, адже тиранія - це "комбінація насильства та відсутності влади". В кн. "Становище людини", написаній під переважним впливом Гайдеггера, А. прагне систематично обґрунтувати феноменологію людської діяльності, а також наповнює новим змістом такі традиційні поняття політичної філософії, як "влада", "насильство", "справедливість". Вона філософськи обґрунтовує тезу про те, що дію та висловлювання можна вважати політичними лише тоді, коли вони здійснюються в умовах свободи та заради неї О. собливістю становища сучасної людини, за А., є взаємозв'язок її публічного та приватного життя. Руйнування останнього через відсторонення від ідеологічних цінностей призводить, зрештою, до їх всеохопного панування у вигляді тоталітарних режимів. Творчість самої А. вирізняє тісний взаємозв'язок особистісного досвіду та мислення. На думку Йонаса, мислення було її пристрастю.[br]Осн. тв.: "Походження тоталітаризму" (1951); "Про насильство" (1970); "Людська ситуація" (1971); "Життя розуму" (1971). -
22 спокута
СПОКУТА - один із фундаментальних етичних принципів, вироблених людством. Ідея С. ґрунтується на припущенні, що людина внаслідок своєї недосконалості і невиправно гріховної природи може свідомо чи несвідомо чинити зло, відступати від блага, впадати у гріховність і розбещеність. Але в той же час людина повинна мати надію спокутувати грізс. зменшити наслідки свого злочинства^Саме на ідеї С. ґрунтується більшість з етичних релігійних норм і вимог. С. є знаком і проявом розкаяння, свідченням того, що грішник (чи злочинець) визнає свою провину і бажає змінити становище (тобто відновити стан рівноваги, порушеної якоюсь дією або ж бездіяльністю) Н. еобхідність С. пов'язується не тільки з етичним вибором окремої особистості, а й із С. (розкаянням) однієї держави стосовно іншої, уряду держави перед скривдженими і невинно постраждалими від репресій та ін. У сучасній дипломатії акція вибачення з боку представників держави є формою С.В. Заблоцький
- 1
- 2
См. также в других словарях:
вибачати — а/ю, а/єш, недок., ви/бачити, чу, чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. || перех. рідко. Виправдовуючи чим небудь, не вважати за провину. •• Вибача/й[те], ви/бач[те] вживається як заперечення, як виявлення… … Український тлумачний словник
покарати — а/ю, а/єш, док., перех. Накласти кару за який небудь злочин, якусь провину і т. ін. || Побити за якусь провину. || Стратити, знищити, убити. Покарати на смерть … Український тлумачний словник
пробачатися — а/юся, а/єшся, недок., проба/читися, чуся, чишся, док. 1) Усвідомлюючи провину, просити в кого небудь поблажливості до себе. || у формі 1 ос. одн. пробача/юсь. Уживається як вияв перепрошення. 2) кому. Не вважатися за провину, прощатися … Український тлумачний словник
провина — и, ж. Те саме, що вина 1). || Помилка, прорахунок у чому небудь. || Негативна риса, недолік, вада; порок. Загладжувати провину. Спокутувати провину … Український тлумачний словник
спокутувати — ую, уєш, недок. і док., рідко споку/тати, аю, аєш, док., перех. і без додатка. Заслуговувати чим небудь прощення за щось. || Нести покарання за злочин, провину; розплачуватися. •• Споку/тувати гріх (гріхи/) а) молячись, дотримуючись посту і т. ін … Український тлумачний словник
Чаплинский, Данило — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Чаплинский. Данило Чаплинский Дата рождения: неизвестна Дата смерти: 1660 год(1660) … Википедия
брати — беру/, бере/ш, недок. 1) перех. Схоплювати, охоплювати руками або яким небудь знаряддям. •• У рот не бра/ти чого не їсти або не пити чого небудь. 2) перех. Набирати певну кількість чого небудь. 3) перех. Черпати, набирати (воду або іншу рідину).… … Український тлумачний словник
бути — теп. ч. усіх осіб одн. і мн.; має форму є, рідше єсть, арх. 2 ос. одн. єси, 3 ос. мн. суть; мин. ч. був, була/, було/; мн. були/; недок. 1) Існувати. •• Бу/дьмо! традиційний тост за частування вином, горілкою. 2) Уживається на означення наявності … Український тлумачний словник
валити — I валю/, ва/лиш, недок. 1) перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і… … Український тлумачний словник
вернути — I верну/, ве/рнеш, недок. і док. 1) тільки недок., перех. і неперех. З силою рухати вперед; пересувати, перекидати. 2) тільки недок., неперех. Нестримно рухатися великою масою. 3) тільки недок., перех. і неперех., перен. Зводити розмову до чого… … Український тлумачний словник
вибачатися — а/юся, а/єшся, недок., ви/бачитися, чуся, чишся, док. Просити вибачення, усвідомлюючи свою провину … Український тлумачний словник
