приписування

n; філос.

1) приписування; атрибуція

2) соціальне походження

1) призначення

2) асигнування; виділення, розподіл

3) завдання; aмep. домашнє завдання ( учня)

4) приписування (чого-небудь, кому-небудь)

5) icт. прикріплення засланців до колоністів для безплатної роботи ( в Австралії)

6) юp. цесія, передача, поступка (про права; документ про передачу цесії)

7) обч. присвоювання

1) приписування, віднесення ( до чого-небудь); атрибуція, встановлення авторства, справжності, автентичності

2) посилання на джерело ( усної інформації)

3) icт. влада, компетенція (правителя, делегата)

1) (of) звинувачення ( у чому-небудь)

2) пляма, тінь ( на чиїй-небудь репутації)

3) інсинуація

4) eк. приписування; умовне нарахування; pl оцінні значення

1) тex. індексування, поділ кола на частини

2) тex. періодична кругова подача

3) кoмп. індексування ( документів); складання покажчиків

4) cпeц. індексування, приписування індексів

n; (pl- ses)

1) пролепсис

2) приписування властивості, якої не могло бути до вказаної дії

n; літ.

1) сортування; приписування пріоритетів; встановлення черговості надання допомоги пораненим або тим, хто постраждав (що має на меті максимізувати число тих, хто виживає)

2) кавові зерна нижчого сорту

3) залишок на ситі

КЛАСИЧНА ЛОГІКА - сукупність логічних теорій, що характеризуються класичною оцінкою істиннісних значень формул та класичним розумінням заперечення. Класична оцінка формул полягає в тому, що головна інтерпретація розглядається як приписування кожній формулі одного з двох значень - "істинне" чи "хибне". Інші інтерпретації допускаються, але вважаються штучними К. ласичне розуміння заперечення ґрунтується на визнанні положення, за яким подвійне заперечення рівноцінне ствердженню. Відхід від класичних принципів здійснюється різними шляхами.

Оккам, Вільям (бл. 1285, Оккам, графство Суррей - 1349) - англ. філософ, логік, представник пізньої схоластики Н. авчався і викладав в Оксфорді. О. розвивав концепцію "двоїстої істини" аж до повного розмежування предметів теології (її сфера - тексти Святого Письма) і філософії, яка, спираючись на розум і досвід, вивчає буття світу і цілком незалежна від теології. О. займав майже крайню номіналістичну позицію, визнавав реальне існування лише одиничних речей та їхніх властивостей. Загальні ж поняття самі по собі є термінами, що виражаються словами. Властивість загальності вони набувають лише в розумі, в результаті приписування їм того чи іншого значення. Обстоюючи позицію номіналізму в запереченні об'єктивності існування загальних понять, О. використовує знамените "лезо Оккама", за допомогою якого "відсікаються" всі загальні поняття, необхідність яких достеменно не обґрунтовувалась логічно. Поняття, які не зводяться до чуттєвого знання і не перевіряються досвідом, повинні бути вилучені з науки. Поняття Бога оголошується О. ірраціональним, воно не може обґрунтовуватися засобами наукового знання. Філософія нейтральна щодо теології, але віра є тим сильнішою, чим очевиднішою є неможливість доведення її догматів засобами розуму. О. виступав проти зазіхань Папи на світську владу, проти абсолютизму церковної і світської влади, обстоював принцип "євангельської бідності", передбачивши основні ідеї Реформації.

[br]

Осн. тв.: "Виклад восьми книг з фізики"; "Сума логіки"; "Діалог між вчителем і учнем"; "Чотири книги повчань" та ін.

ОПЕРАЦІЯ - 1) Закінчена дія або послідовність дій, які виконуються за певним планом і спрямовані на розв'язання певної задачі. 2) Форма організації дій з певною метою, напр., як частини технологічного процесу. 3) Наступна, періодично повторювана дія, яка належить до кола певних функцій. 4) Елемент операційного (символічного) числення у математиці. 5) Дія або набір дій, закодованих у вигляді окремих команд, які реалізуються устаткуванням ЕОМ. Машинні 0. характеризуються функціональною повнотою щодо опису алгоритмів роботи машин. О. можуть бути предметом дослідження складних (напр., в кібернетиці) систем, які базуються на математичному моделюванні окремих О. та функцій. Для дослідження О. застосовуються математична статистика, теорії випадкових процесів та ігор, математичне програмування тощо. О. стала одним із основних понять філософії та методології операціоналізму, який намагається звести зміст понять до сукупності О. Операціональні визначення термінів є предметом вивчення логіки та методології науки з точки зору встановлення умов приписування властивостей предмета, емпіричної інтерпретації термінів і понять мови та ін.

СЕМІОТИКА (грецьк. σημειωτικόζ - пов'язаний зі знаком, від σημειτον - знак) - наука про різні системи знаків, які використовуються у процесах комунікації для передачі повідомлення, інформації О. сновним поняттям С. є знак. С. вивчає загальні властивості знаків, види знаків, закономірності будови знакових систем, незалежно від їхнього конкретного змісту, способи інтерпретації знаків тощо В. иділяють три розділи С.: синтаксис, що вивчає правила поєднання одного знака з іншим і створення знакових систем; семантику, що вивчає правила приписування значень знакам і знаковим системам; прагматику, що вивчає синтактико-семантичні особливості знаків у процесах їх використання суб'єктами. Прикладами знакових систем є природна людська мова, різні штучні мови, системи музичних знаків тощо. Основоположник С. - амер. математик і логік Пірс Р. озробка проблем С. тісно пов'язана з розвитком структурної лінгвістики, кібернетики, логіки та теорії інформації С. пеціальну систему знаків або сигналів, призначену для передачі повідомлення, називають кодом.

ФОРМАЛІЗОВАНА МОВА - спеціальна штучна мова, що будується як певне логічне числення. Від звичайної природної мови відрізняється як способом оперування виразами, так і своїм призначенням. Усі вирази Ф. м. є формулами, операції над якими здійснюються за правилами, що визначаються лише структурою цих формул і абстрагуються від їхнього змісту. Це дає змогу досягти точності і однозначності вживання виразів, чого не забезпечує природна мова. Завдяки цьому Ф. м. є зручним засобом аналізу наукових теорій в математиці, логіці, фізиці та ін. Кожна Ф. м. має свій синтаксис, який визначає її структуру, правила побудови формул і правила перетворення одних формул на інші, і свою семантику, яка визначає систему правил приписування значень формулам мови. До Ф. м. звичайно ставлять вимоги несуперечливості, повноти тощо, характерні для числень. Ф. м. є основою для створення інформаційних машинних мов.