-
21 оттиск
1) см. Оттискивание;2) (изображение) відбиток (-ка). [Дати відбиток того, що є в дійсності];3) типогр. - відбиток, відбитка. [Вигадано книги друкувати, тоб-то робити за одним разом багато однакових відбитків. Відбиток (відбитка) статті в Академічних Записок]; (экземпляр) примірник. Оттиск словаря - примірник словника.* * *1) ві́дтиск, -у; ( отпечаток) відби́ток, -тка2) полигр. відби́токотде́льный \оттиск — окре́мий відби́ток
-
22 подмостки
подмосток1) (леса) риштовання;2) (временный помост) підмостки (-ток), підмостка, примо[і]стка, примістки, поміст (-мосту); (театральные и т. п.) кін (р. кону), театральний поміст. [Серед церкви поставили високі підмостки (Н.-Лев.). Обідали надворі на примістках (Куліш). Полягали спати на примостці в саду (Грінч.)].* * *1) підмо́стки, -ків; (строит.: часть лесов) ришто́вання; ( помост) помі́ст, -мо́сту, диал. при́мостка2) театр. кін, род. п. ко́ну, підмо́стки; ( сцена) сце́на3) ( помост у берега) помі́ст, підмо́стки; (для перехода через ручей, реку) кла́дка, місто́к, -тка́ -
23 знакомый
1) (знакомец) знайомий, знакомий, (диал.) знакімський; см. Знакомец, Знакомка. [Він живе у знайомих. Позіходилися усі родичі і знакомі (Квітка). Знакімським передам йому чого-небудь (Борз. п.)]. Быть -мым, -му с кем - бути знайомим, знатися з ким. [О, давно я знайомий, давно з опікункою тою (Франко)]. Быть хорошо -мым - бути добре знайомим, добре знатися з ким. [Ми з їм добре зналися, часом бували в його (Грінч.)]. -мы ли вы с ним? - чи знайомі ви з ним? Скажи с кем ты -ком, а я скажу кто ты таков - скажи мені, хто до тебе ходе, а я скажу тобі, хто ти;2) (известный) знайомий, знакомий, знаний, відомий, (диал.) свідомий кому. [Ухожу у знайомі кімнаточки; усе як і було (М. Вовч.). Ніби той голос і знайомий Корнієві, але хто це - не вгадає він (Грінч.). Путь-дорога їх відома, яри їм знакомі (Руданськ.). Голос то відомий (Куліш). Це корова свідома, - хіба-ж ми не знаємо її? (Сл. Гр.)]. -ком кто, что кому - по знаку кому хто, що и знайомий и т. д. кому хто, що. Быть -мым кому - бути по знаку кому, бути в приміт(к)у кому. [Прислухаюсь: голос наче і по знаку мені, та не вгадаю (Кониськ.). Ви мені наче по знаку (Звин.)]. Совершенно -ком, -комый кому - знайомісінький кому. [Кожна стежечка, кожний кущик знайомісінькі (М. Вовч.)]. -мая песня - знана (знайома) пісня. -мый напев - знайомий спів (голос). -мая дорога - знайома, знана дорога. Мне хорошо -мы его привычки - я добре знаю (мені добре відомі) його звички;3) (ознакомленный с чем) знайомий з чим, обізнаний, запізнаний з чим. [Він знайомий (обізнаний) з цією справою]. Быть -комым с чем - бути знайомим, обізнаним з чим, знатися на чому.* * *1) прил. знайо́мий; знакоми́тий, по знаку́; ( очень хорошо знакомый) знайомі́сінький; ( известный) відо́мий; (такой, которого знали раньше) зна́ний; (ознакомленный с чем-л.) обі́знаний2) в знач. сущ. знайо́мий, -ого; знайо́мець, -мця -
24 надуваться
надуться1) (наполняясь воздухом) надиматися и (редко) надуватися, надутися, (о мног.) понадиматися, (редко) понадуватися; (вздуваться, пучиться) обдиматися, обдутися, надиматися, дутися, надутися, (о мног.) пообдиматися, понадиматися; (натопыриваться) напужуватися, напужитися, (о мног.) понапужуватися; бути надиманим, надутим, понадиманим и т. п. [Як надмусь, то й я (жаба) така (як віл) зроблюсь (Глібів). Вітрило надулось (Л. Укр.). Дмися - не дмися, волом не будеш! (Номис). Шаравари напужилися (Квітка)];2) (навеваться) надуватися, надутися, навіватися и навіюватися, навіятися, намітатися, наместися, наноситися, нанестися, (во мног. местах) понадуватися, понавіватися и понавіюватися, понамітатися, понаноситися; бути надутим, понадуваним, навіюваним, навіяним и т. п. Пыль -дулась в окна - у вікна понавівалося (понавіювалося) пороху (пилу);3) (обманываться) - а) (стр. з.) піддурюватися, обдурюватися, підманюватися, обшахровуватися, ошукуватися, бути піддурюваним, піддуреним, попіддурюваним и т. п.; б) (надувать себя) обдурюватися, обдуритися, ошукуватися, ошукатися;4) (напыживаться) надиматися, надутися, напужуватися; напужитися; (важничая) пиндючитися, напиндючитися, бундючитися, набундючитися, набундюритися, наприндитися, низитися, нанизитися; (сердясь) дутися, надиматися, надутися, (фамил.) намурмоситися, нагогошитися, (образно) нажабитися, гиндичитися, нагиндичитися, (сердито и спесиво) путритися, напутрюватися, напутритися; (о мног.) понадиматися и т. п.; см. ещё Надувать (1) губы. [Як птиця надворі понадимається і носи похова, - буде буря і холод (Харк. Зб.). Обидві дами понадимались і мовчали (Н.-Лев.). Бач, як ти його образила, бач - надувсь! (Мирний). Примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (Н.-Лев.). Чогось наша сваха надулася й нанизилася (Грінч. III). Наприндилась, надулася, чому в кожух не вдяглася (Пісня). Нажабиться кожен, напиндючиться (Свидниц.). Индик путриться (Хорольщ.). Напутрилася, мов їжак (Крим.)]. - дулся, как индейский петух - напиндючився (напутрився) мов гиндик. -дулся, как сыч, как мышь на крупу - надувся (напутрився) мов сич (на сову), мов квочка на дощ, як гайвороння на мороз, мов миша на крупи (Приказки);5) (напиваться чего) надудлюватися, надудлитися чого. [Надудлився чаю (Звин.)]. Надувшийся - що надувся и т. п.; надутий; (о человеке) надутий. [Надуте вітрило (Київ)].* * *несов.; сов. - над`уться1) надува́тися и надиматися, наду́тися, и мног. понадува́тися и понадима́тися; ду́тися, поду́тися; (важничая, пыжась) бундю́читися, набундю́читися2) (набухая, увеличиваться в объёме) надува́тися и надима́тися, наду́тися и мног. понадуватися и понадима́тися; ( разбухать) бубня́віти, набубня́віти3) (перен.: обижаться) наду́тися сов. и мног. поду́тися и понадува́тися и понадиматися, закопи́лювати (люю, люєш) губу (гу́би), закопи́лити губу (гу́би), сов. скопи́лити губу́ (гу́би), напри́ндитися, -джуся, -дишся4) ( напиваться) надува́тися и надима́тися, наду́тися и мног. понадуватися и понадиматися, сов. наду́длитися, налига́тися и мног. понали́гуватися5) страд. несов. надува́тися, надима́тися, напина́тися; обду́рюватися, -рюється; піддурюватися, ошу́куватися, -кується -
25 неполный
неповний; (умалённый) нецілий, не (в)весь; (незаконченный) недовершений, незавершений; (невсецелый) нецілковитий; срв. Полный. Ей -ных пятнадцать лет - їй неповних п'ятнадцять років (літ), їй несповна п'ятнадцять років (літ), їй добирається п'ятнадцять років. -ное зерно - неповне (неядерне, морхле, послідувате) зерно. -ное представление - неповне (нецілковите, незавершене) уявлення. -ное сходство - нецілковита схожість (подібність). -ный цветок - неповна квітка, неповноцвіт (-та). -ный экземпляр издания - нецілий (дефектний) примірник видання.* * *1) непо́вний2) ( не достигший нужного предела) непо́вний, нецілкови́тий\неполныйая сре́дняя шко́ла — непо́вна сере́дня шко́ла
\неполныйое предложе́ние — грам. непо́вне ре́чення
\неполныйое схо́дство — нецілкови́та (непо́вна) поді́бність (схо́жість)
\неполныйый курс — непо́вний курс
\неполныйый ме́сяц, \неполныйая луна́ — непо́вний мі́сяць
3) ( не отличающийся полнотой) непо́вний, негладки́й -
26 перчатка
рукавичка, рукавиця, пальчатка. [Молодий коло вікна приміряв на руку жовті рукавички (Єфр.)].* * *1) рукави́чка, рукави́ця, пальча́тка2) ( часть доспехов) ист. рукави́ця
- 1
- 2
См. также в других словарях:
примётка — примётка … Русское словесное ударение
примётка — примётка … Словарь употребления буквы Ё
ПРИМЁТКА — ПРИМЁТКА, примётки, мн. нет, жен. (порт.). Действие по гл. приметать3 примётывать 2. Примётка рукавов. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
примётка — примётка, примётки, примётки, примёток, примётке, примёткам, примётку, примётки, примёткой, примёткою, примётками, примётке, примётках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
примётка — ПРИМЕТАТЬ, аю, аешь; мётанный; сов., что. Пришить намёткой 1. П. рукав. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
примётка — примётка, и, род. п. мн. ч. ток (к примет ать) … Русский орфографический словарь
примітка — I прим ітка и, ж. 1) Короткий запис, що є поясненням до якогось тексту. 2) Додаток до якого небудь твору, що містить пояснення до нього або відомості про його автора. II пр имітка и, ж., діал. Прикмета. •• Бра/ти в при/мітку помічати … Український тлумачний словник
примітка — іменник жіночого роду прикмета арх. примітка іменник жіночого роду коротке пояснення до якогось тексту; додаток до якого небудь твору, що містить у собі пояснення до нього або відомості про його автора … Орфографічний словник української мови
примётка — см. приметать; и; ж. Примётка воротника … Словарь многих выражений
примітка — [прием’і/тка] ткие, д. і м. м і/ц :і, р. мн. ток … Орфоепічний словник української мови
примётка — и, ж. разг. и спец. Действие по знач. глаг. приметать 2 приметывать 1. Приметка рукавов … Малый академический словарь