Перевод: с украинского на все языки

со всех языков на украинский

приймати рішення

  • 1 приймати рішення

    pass a decision, (на сесії, зборах) pass a resolution

    Українсько-англійський юридичний словник > приймати рішення

  • 2 нездатний приймати рішення

    Українсько-англійський юридичний словник > нездатний приймати рішення

  • 3 право приймати рішення

    power of decisions, power to make decisions, authority of decision, right to make a decision

    Українсько-англійський юридичний словник > право приймати рішення

  • 4 приймати

    = прийняти

    приймати за… (помилково)to mistake (to take for…)

    приймати рішенняto take (to reach, to come to) a decision

    приймати українське громадянство — to take Ukrainian citizenship, to become an Ukrainian citizen

    3) ( відвідувачів) to receive, to entertain

    приймати привітно — to receive cordially, to welcome

    4) ( на службу) to admit; to accept; ( на роботу) to take on, to engage
    5) ( схвалювати) to adopt, to pass, to carry

    приймати законопроектto pass (to adopt, to approve) a bill

    приймати резолюціюto carry ( to pass) a resolution (against - проти, for - за)

    приймати (брати) на себе — to take upon oneself, to assume

    7) ( командування) to take over
    8) ( по радіо) to take down

    приймати новонародженого — to deliver smb. of a child

    10) ( забирати щось звідкись) to take away; to remove

    Українсько-англійський словник > приймати

  • 5 приймати остаточне рішення

    Українсько-англійський юридичний словник > приймати остаточне рішення

  • 6 рішення

    с
    1) decision; ( постанова зборів) resolution

    приймати рішення — to come to a decision, to take a decision

    2) ( судове) award, judg(e)ment, court ( judicial) decision; ( ухвала присяжних) verdict

    рішення суду — judgement, per curiam opinion, court decision

    3) ( проблеми) solution, settlement; мат. answer

    Українсько-англійський словник > рішення

  • 7 визначатися

    = визначитися
    1) ( з'ясовуватися) to become clear, to clarify itself
    2) ( приймати рішення) to decide (on)
    3) ( вирізнятися) to show, to appear
    4) pass. to be defined (determined, qualified, settled)

    Українсько-англійський словник > визначатися

  • 8 свобода

    I СВОБОДА - особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), С. безпосередньо виявляє себе у людській життєдіяльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому С. насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки, які залежать від конкретної ситуації людського існування (індивідуального і суспільного) і в цьому плані є усвідомленням необхідності (Спіноза, Гегель). Необхідність як специфічна детермінація природної реальності тут вказує на історично змінну міру практичного "одуховлення" ("олюднення") природи і "оприроднення" людського духу. Атрибутивними ознаками С. як духовного феномена є вибір (адже духовний "простір" є плюралістичним "полем можливостей") і відповідальність (корелят необхідності у сфері духу). У цьому відношенні С. як "пізнана необхідність" ("фаталістична С.") є лише формальною ("виродженою", позбавленою своїх істотних ознак) С. Інший (теж формальний, через блокуючий вплив на С. необхідності) різновид С. - "контингентна" С. ("сваволя" або "випадковість") - має здатність "вибирати" лише формально, адже тут ідеться про множину рівноцінних (однакових) "виборів", визначуваних не волею суб'єкта С., а киданням "жеребу" (т. зв. принцип "Буриданового віслюка"). Зрозуміло, що поряд із "фаталістичною" С. і цей її різновид (запропонований Епікуром) позбавлений не тільки реального вибору, а й відповідальності; обидва є своєрідними "відображеннями" необхідності у С., варіантами "квазісвободи". І лише "емпірична" С., що базується на вольовому виборі котроїсь із кількох (мінімум двох) нерівноцінних (а нерівноцінність визначається життєвим досвідом) можливостей, є реальною (і тому відповідальною) С., яку Кант визначає як "здатність самочинно починати ряд подій". Всі названі різновиди С. (як реальні, так і "квазіваріанти") є результатами раціональної (з позицій логічної необхідності) оцінки можливостей (неможливостей) діяти у ситуації. І, нарешті, ще один різновид С., який базується на виборі ще не існуючих наявно можливостей і тому вимагає їх попереднього (дораціонального) творення. Це "екзистенційна" (уґрунтована у найглибшій суті людського - екзистенційного - існування), або "тотальна" (Сартр) С. За Сартром, ми не обираємо бути свободними - ми засуджені до С.; засуджена до С. людина несе на своїх плечах тягар відповідальності за увесь Всесвіт. Прообразом екзистенційної С. можна вважати те, що Паскаль називав "логікою серця", на противагу "логіці голови". Вперше була запропонована (як найбільш адекватне своїй духовно-людській суті розуміння) К'єркегором. Останній характеризував екзистенційну С. як "парадоксальну", навіть "абсурдну", на тій підставі, що така С. є безпосередньою демонстрацією духовної реальності, не обтяженої перетвореною формою раціональності. У XX ст. екзистенційнаС. фактично продемонструвала себе у різних виявах творчого доробку людства, зокрема у виборі аксіоматики (неевклідові геометрії Лобачевського і Римана), у низці "божевільних ідей" нової фізики (Ейнштейн, Бор, Гайзенберг, Дирак та ін.), філософсько-літературній творчості Сартра ("Нудота"), Гайдеггера ("Лист про гуманізм"), Камю ("Міф про Сизифа"). Але чи не найголовнішим виявом екзистенційної С. є історичний вибір людини. Історичне майбуття, наголошував Сартр, не є чимось подібним до прикордонного стовпа, що стоїть у кінці шляху, воно є те, що з нього зроблять люди; хоч ми не можемо змінити минуле, але ми можемо щомиті надати йому іншого продовження. За Ясперсом, справді історичним змістом історії є унікальність і неповторність історичного процесу, а не загальне і повторюване у ньому.
    І. Бичко
    [br]
    II СВОБОДА в етиці - здатність людини вільно визначати підстави своїх дій і відповідно реалізувати себе. Етичний аспект С. відбиває можливість суб'єктивно значущого вибору самих намірів людини; він безпосередньо стосується самого людського суб'єкта, його волевиявлення й лише опосередковано - соціальних обставин його життєдіяльності. Поза припущенням подібного внутрішнього аспекту С. - ідея морально відповідальної поведінки людини - втрачає свій ґрунт. Проте, як зазначав іще Кант, в етичному плані особа не тому має виконувати належне, що усвідомлює себе вільною, а тому, що осягнення власного обов'язку наближає її до усвідомлення С., необхідної для того, щоб цей обов'язок виконати. Подібним чином свідомість моральної С. актуалізується почуттям любові, іншими морально-ціннісними переживаннями. Подібна деонтологічно-ціннісна презумпованість етичної С. надає їй самій статусу обов'язковості: в етичному відношенні людина мусить бути свободною, щоб мати змогу робити належний вибір, приймати рішення, нести відповідальність за свої дії. Якщо С. дії, С. творчості принципово налаштовують людину на вихід за межі будь-якої наявної ситуації, на здолання пов'язаних з останньою обмежень, то С. в етичному сенсі передбачає протилежну орієнтацію суб'єкта: її "вектор" спрямований всередину безпосередньої людської ситуації, на утвердження відповідальної причетності до неї і вибір певної позиції в ній З. азначена причетність не є рівнозначною самовіддачі сліпому плицові буття: етична С. протистоїть як титанічному пафосові безмежного самоутвердження суб'єкта, так і розчиненню останнього в буттєвій стихії, що унеможливлює совісний самоконтроль і відповідальність людини. Особистість засвідчує тут свою непідлеглість буттю загалом свободою щодо себе самої, щодо власного буттєвого "Я". І навпаки, вільно обираючи адресата своєї онтологічної причетності, вона в такий спосіб конституює саму себе як суб'єкта моральної відповідальності, обов'язку і любові. Завбачувана етична С. імплікує зверненість до фундаментальних засад людського водіння, можливостей самодистанціювання і самоідентифікації людини. Таким чином, етичний аспект С. розкриває свій сутнісний зв'язок із проблемою свободи волі. Формуючи підвалини моральної самореалізації особистості, етична С. стає дедалі актуальнішою на рівні людських спільнот - соціальних груп, націй, суспільств, перед якими на тлі сучасних глобальних проблем виразно вимальовується необхідність вибору основоположних ціннісних орієнтирів їхнього розвитку і діяльності. За умов екологічної кризи, зростаючих перетворювальних і руйнівних можливостей людської практики ці керівні цінності вже не можуть зберігати традиційний статус чогось "природно встановленого", а потребують відповідального, критично вивіреного ставлення до себе і, отже, зростаючою мірою апелюють до етичної С. людей, що їх обирають.
    В. Малахов
    [br]

    Філософський енциклопедичний словник > свобода

  • 9 моральний вибір

    МОРАЛЬНИЙ ВИБІР - акт волевизначення суб'єкта на основі надання переваги певній системі морально-значущих цінностей; самостійно прийняте моральне рішення, яке знаходить реалізацію в цілісній лінії поведінки або в окремих вчинках. М.в. може стосуватися як морального змісту конкретних засобів досягнення певної загальної мети, так і самої цієї мети; як інструментальних цінностей, так і самоцінностей, що визначають граничні перспективи людської діяльності. Будь-який практичний вибір може отримувати моральне значення тією мірою, якою він зачіпає інтереси інших людей або загальні принципи життєставлення даної особистості. Зрештою, оскільки вибір конкретних шляхів дії і способів життєдіяльності неминуче постає у певному аспекті самоформування людини як морального суб'єкта, проблематика М.в. є невід'ємною від практичного ставлення до світу загалом. Необхідними передумовами М.в. є: а) наявність альтернативних варіантів вибору; при цьому важливою є не лише їх множинність, а й реальна присутність у людському досвіді. Якщо творча інтенція орієнтує на долання меж наявної ситуації і прорив до нових обріїв буття, то М.в., навпаки, вимагає адекватного входження в ситуацію і визначення у ній своєї позиції; йому притаманний пафос причетності; б) свобода суб'єкта, що обирає, стосовно конкретних предметів вибору, а також підстав, які цей вибір безпосередньо обумовлюють. В даному розумінні сама можливість М.в. на будьякому рівні засвідчує основоположну свободу волі людини, а отже, її здатність і покликаність до вибору самої себе, що і є граничною екзистенційною формою М.в. Проаналізований К'єркегором, а згодом Сартром та іншими філософами-екзистенціалістами "вибір себе" поєднує утвердження особистісної унікальності з визнанням цілісної відповідальності "Я" за всю повноту присутності у світі, всю сукупність стосунків і дій, які можуть бути інтерпретовані як конкретні вияви М.в. У сучасній комунікативній філософії та етиці гостро стоїть проблема поєднання М.в. з дискурсом стосовно його принципових засад. Іще Аристотель, вказуючи на те, що в практичній галузі все може бути "і так і інакше", виводив звідси потребу в особливій чесноті практичної розсудливості, яка й визначає правильні рішення людини. У філософсько-етичній думці XIX - XX ст. волюнтаристська складова вибору тривалий час домінувала над раціонально-комунікативним осмисленням останнього (див. децизіонізм). Проте сама множинність несумісних ціннісних засад, взірців поведінки, способів аргументації, одночасно представлених у досвіді і свідомості сучасної людини, динамічна зміна нетрадиційних ситуацій, у яких належить приймати відповідальні рішення, - все це апелює не лише до вольової здатності М.в., але й, передусім, до його раціонально-дискурсивної культури,закоріненої у практиці спілкування, у сумлінні й розсудливості представників конкретних людських спільнот.
    В. Малахов

    Філософський енциклопедичний словник > моральний вибір

  • 10 відмова

    ж
    1) refusal, repudiation, denial, renunciation; юр. rejection, nonsuit; sl. mitten

    відмова від посади — abdication, resignation

    відмова скоритися — defiance; disobedience

    2) тех. ( про стан машини) failure, fault; breakdown, nonoperation, inaction

    Українсько-англійський словник > відмова

  • 11 благо

    БЛАГО - загальне поняття для позначення того, що втілює позитивний ціннісний зміст. Згідно з основоположним розрізненням Аристотеля, Б. "звуть або те, що є кращим для кожного сущого, тобто дещо за самою своєю природою гідне обрання, або те, що робить благими інші причетні до нього речі, тобто ідею Б." ("Велика етика"). Аристотель втілює в філософській традиції перший із позначених ним способів тлумачення Б., а Платон і його послідовники - останній З. аПлатоном, Б. ототожнюється з вищим ступенем в ієрархії світового буття; у філософії Середньовіччя, що опрацьовує надбання Античності в дусі християнського світорозуміння, набуває розвитку поняття "вище Б." (лат. summum boпшп), що його уособлює Бог як джерело усіх Б. та доконечна мета людських прагнень. У свою чергу, аристотелівське розуміння Б. від початку містить ідею множинності конкретного Б., що відповідає різноманіттю видів і форм сущого; звідси акцент на розсудливості як здатності "приймати вірні рішення у зв'язку з Б. і корисністю... для доброго життя" ("Нікомахова етика"); розвиток цього уявлення розгортається від поняття "фронезис" в Аристотеля до сучасних теорій дискурсу (Апель, Габермас та ін.). Своєрідним корелятом "вищого Б." у рамках даного розуміння постає поняття "загальне", або "спільне" Б. Воно відсилає, зокрема, до сфери соціально-політичного, економічного, господарського життя як царини загальнолюдських прагнень та інтересів. У Новий час спостерігається виразна редукція Б. до корисності (див. утилітаризм); разом з тим актуалізується роль людського суб'єкта у визначенні Б. як того, що відповідає його - суб'єкта - істотним потребам (Гоббс та ін.). З іншого боку, перегляд традиційної для Середньовіччя релігійно-онтологічної концепції Б. дає підстави для категоріального розмежування Б. і добра. У XIX - XX ст. сфера філософського застосування поняття "Б." звужується; воно підлягає аналізу у зв'язку з категорією цінності (Шелер та ін.). В останні десятиліття традиційна тема ототожнення Б. і буття набуває актуальності у зв'язку із загостренням екологічної проблематики, посиленням уваги до буттєвих підвалин людського існування.
    В. Малахов

    Філософський енциклопедичний словник > благо

См. также в других словарях:

  • покладати — а/ю, а/єш, недок., покла/сти, аду/, аде/ш, док., перех. 1) на кого – що. Доручати комусь, чомусь виконання певного завдання. || Зобов язувати когось що небудь робити, примушувати до чогось і т. ін. Покладати відповідальність. Покладати надії. 2)… …   Український тлумачний словник

  • схаменутися — ну/ся, не/шся, док. 1) Прийти до пам яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам ятатися, отямитися. •• [І] не схамену/вся (не схамену/лися), як ... не встиг (не встигли) опам ятатися, як сталося щось;… …   Український тлумачний словник

  • бюрократична рента — вигоди матеріального і нематеріального характеру, що дістаються бюрократу завдяки його повноваженням і можливостям приймати рішення стосовно певних питань, які входять в коло діяльності державної установи …   Словник бюджетної термінології

  • порішати — 1 дієслово доконаного виду приймати рішення розм. порішати 2 дієслово доконаного виду розв язати всі або багато завдань розм …   Орфографічний словник української мови

  • Великая Лепетиха — Эта статья или раздел нуждается в переработке. Пожалуйста, улучшите статью в соответствии с правилами написания статей …   Википедия

  • економічний — а, е. 1) Прикм. до економіка 1). Економічні відносини. Економічні категорії. •• Економі/чна полі/тика комплекс економічних цілей і заходів, які забезпечують вирішення довгострокових (стратегічних) та короткострокових (тактичних) завдань розвитку… …   Український тлумачний словник

  • постановляти — я/ю, я/єш, недок., постанови/ти, новлю/, но/виш; мн. постано/влять; док. 1) неперех. Приймати колективну ухвалу, виносити рішення (перев. на зборах, з їзді і т. ін.). || юр. Здійснюючи слідство, доходити певних висновків, виносити вирок (про… …   Український тлумачний словник

  • Внешняя политика Украины — У этого термина существуют и другие значения, см. Политика Украины. Данные в этой статье приведены по состоянию на 2007 год. Вы можете помочь …   Википедия

  • муніципальний — а, е. Прикм. до муніципалітет; пов язаний з місцевим самоврядуванням. •• Муніципа/льна вла/сність майно, яке знаходиться у розпорядженні, віданні муніципальних органів влади, місцевих органів самоврядування. Муніципа/льні о/ргани органи місцевого …   Український тлумачний словник

  • перерішати — а/ю, а/єш і перері/шувати, ую, уєш, недок., переріши/ти, шу/, ши/ш, док., розм. 1) перех. і неперех. Приймати інше рішення замість прийнятого раніше. 2) перех. Вирішувати повторно, заново, по іншому (питання, проблему і т. ін.). 3) перех.… …   Український тлумачний словник

  • перетакувати — ую, уєш, недок., розм. Приймати інше рішення; робити що небудь інакше …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»