-
81 Федотов, Георгій Петрович
Федотов, Георгій Петрович (1886, Саратов - 1951) - рос. релігійний мислитель, філософ, історик, публіцист. Закінчив Петербурзький ун-т. Приват-доцент Петербурзького ун-ту (1914 - 1918), проф. Саратовського ун-ту (1920 - 1922) О. д 1925 р. - за кордоном. Проф. Православного Богословського ін-ту в Парижі (1926 - 1940) і Свято-Володимирськоїдуховної академії в Нью-Йорку (1943 - 1951). Людина у світі культури становить наскрізну тему праць Ф., в основі яких - аналіз культури крізь призму самосвідомості особи, пошук змісту історії у внутрішньому житті окремих осіб і цілих поколінь. Історія - це трагічна містерія, головним персонажем якої є людина як істота вільна, але така, що не полишена Богом і разом з тим спокушається злом. Звідси основна проблематика праць Ф. - боротьба святості і гріховності, свободи й необхідності, моральнісна відповідальність особи і нації за вибір історичного шляху. Заперечуючи розуміння культурно-історичного процесу як однолінійного, спрямованого до визначеної мети, Ф. стверджував самоцінність і унікальність кожного його етапу, наголошував на поліморфності й поліфонічності культури, розглядав минуле, теперішнє і майбутнє як живу єдність. В есхатологічних образах він вбачав не неминучість кінця і заперечення культури, а виправдання культуротворчої діяльності як спільної справи людства. Особливе місце у творчості Ф. посідають роздуми про культурне минуле й сьогодення Росії, її долю й історичний шлях. Простежуючи генезу рос. національної катастрофи 1917 р., Ф. висловлював щиру надію на майбутнє відродження Росії, живильним джерелом якого стане Церква.[br]Осн. тв.: "Абеляр" (1924); "Святі древньої Русі: X - XII ст." (1931); "І є, і буде: Роздуми про Росію і революцію" (1932); "Соціальне значення християнства" (1933); "Новий Град" (1952); "Християнин в революції" (1957); "Росія, Європа і ми"(1973).Філософський енциклопедичний словник > Федотов, Георгій Петрович
-
82 Фоєрбах, Людвіг
Фоєрбах, Людвіг (1804, Ландсхут, Баварія - 1872) - нім. філософ, представник класичної нім. філософії. Закінчив Берлінський ун-т (1828), приват-доцент Ерлангенського ун-ту (1829 - 1830). Після опублікування праці "Думки про смерть і безсмертя" був позбавлений права викладання. Головним завданням своєї філософії Ф. вважав відповідь на питання - якою є справжня природа людини, як визначити її шлях до щастя? Для розкриття природи людини Ф. застосовує поняття любові. Любов, за Ф., - прояв активності самої природи, особливе чуттєво-емоційне піднесення, чинник самоутвердження людини у світі. Завдання філософії - допомогти людям стати щасливими шляхом об'єднання зі світом і між собою на засадах любові. Ф. розрізняє людську природу і людську сутність. Перша притаманна кожній людині і є сукупністю її сутнісних сил (почуття, розум, воля), потреб (головна - спілкування), пристрастей та прагнень (найсуттєвіше - прагнення до щастя) Л. юдська сутність виявляється лише через спілкування "Я" - "Ти". Соціальність як взаємодію і спілкування "Я" - "Ти" Ф. трактує на антропологічних засадах, не враховуючи суспільно-історичних закономірностей і відносин. Релігія, за Ф., закорінена в людській природі, в почутті залежності від зовнішніх (відчужених) щодо неї сил природи і суспільства, у прагненні до щастя, в уяві і фантазії. Людина обожнює сили, від яких чекає заспокоєння своїх тривог та здійснення бажань. Ф. доходить висновку, що релігія, компенсуючи те, чого людям не вистачає, їм необхідна, тому її належить замінити суттєво новою формою - Релігією людяності. Філософія історії Ф. має ідеалістичний характер. Різні періоди в історії людства пояснюються різними етапами в розвитку релігійних уявлень як ілюзорних форм свідомості, орієнтованих на компенсацію дефіциту щастя С. оціальні конфлікти, за Ф., породжуються суперечностями між релігіями і розв'язуються завдяки поступові людського розуму. Подальший прогрес людства Ф. вбачав в утвердженні нової філософії-релігії, що культивуватиме любов людини до людини як до Бога. Безсмертя принципово заперечував, вважав його марнотною мрією. Впровадження нової філософії-релігії має спиратися на просвітництво.[br]Осн. тв.: "Думки про смерть і безсмертя" (1830); "Про філософію і християнство" (1839); "Сутність християнства" (1841); "Основи філософії майбутнього" (1843); "Сутність релігії" (1845). -
83 Шпет, Густав Густавович
Шпет, Густав Густавович (1879, Київ - 1940) - рос. філософ, психолог, мистецтвознавець, перекладач. Закінчив історико-філологічний ф-т Київського ун-ту (1905). 31907 р. проживав у Москві, приват-доцент (1910), а в 1918 - 1921 рр. - проф. Московського ун-ту. У 1920 р. організував перший у Росії кабінет етнічної психології. В 1923 - 1928 рр. - віце-президент Рос. академії художніх наук, директор Ін-ту наукової філософії Ф. ілософські погляди зазнали значного впливу феноменології Гуссерля. Концепція Ш. присвячена пошукам першопочатків буття, які він називав "смислами", "ейдосами", "ідеями". Згідно з теорією Ш., дійсність не просто "дається" в досвіді, вона "задана", а віднайти η зміст можна шляхом розкриття інтуїтивних актів людського розуму. Інтуїцію Ш. трактував у дусі раціоналізму Декарта, Спінози і Ляйбніца: інтуїтивне "узріння сутності" можна повністю виразити засобами дискурсивних логічних визначень; розум спершу бачить сутність (смисл) так само безпосередньо, як безпосередньо сприймаються чуттєво дані речі О. посередкування є моментом похідним, це - опис, доведення, інтерпретація. У творі "Внутрішня форма слова" (1927) викладена філософія мови як основа філософії культури, передбачено ряд ідей, актуальних у подальшому розвитку філософії, особливо у герменевтиці як у вченні про тлумачення текстів. Знав понад 17 мов. Багато уваги приділяв перекладу і коментарям творів світової, головним чином, англ. літератури (ІПекспіра, Байрона, Діккенса). Здійснив переклад "Феноменології духа" Гегеля, який було опубліковано в 1959 р. У1935 р. був безпідставно арештований, а в 1938 р. (точна дата не встановлена) розстрілянии»[br]Осн. тв.: "Явище і смисл" (1914); "Філософська спадщина П.Д. Юркевича" (1915); "Історія як проблема логіки" (1916); "Свідомість і її власник" (1916); "Нарис розвитку російської філософії" (1922 - 1923); "Внутрішня форма слова" (1927); "Вступ в етнічну психологію" (1927).Філософський енциклопедичний словник > Шпет, Густав Густавович
См. также в других словарях:
ПРИВАТ-ДОЦЕНТ — (от лат. privatus частный, и docere учить). Лицо, получившее право читать лекции в университете и готовящееся к званию профессора. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ПРИВАТ ДОЦЕНТ допущенный, по своей… … Словарь иностранных слов русского языка
ПРИВАТ-ДОЦЕНТ — ПРИВАТ ДОЦЕНТ, приват доцента, муж. (лат. privatim docens обучающий частным образом) (дорев.). Ученое звание нештатного преподавателя высшей школы, равное званию доцента. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
приват-доцент — внештатник, преподаватель Словарь русских синонимов. приват доцент сущ., кол во синонимов: 2 • внештатник (3) • … Словарь синонимов
ПРИВАТ-ДОЦЕНТ — ПРИВАТ ДОЦЕНТ, приват доцента, муж. В России до революции и в нек рых других странах: звание нештатного преподавателя высшего учебного заведения, равное доценту, а также лицо, имеющее это звание. | прил. приват доцентский, ая, ое. Толковый… … Толковый словарь Ожегова
приват-доцент — приват доцент, приват доцента … Орфографический словарь-справочник
ПРИВАТ-ДОЦЕНТ — (от лат. privatim частным образом и docens обучающий) ученое звание внештатного преподавателя в университетах и некоторых других вузах дореволюционной России и ряда зарубежных стран … Юридический словарь
ПРИВАТ-ДОЦЕНТ — (от лат. privatim частным образом и docens обучающий) ученое звание внештатного преподавателя в университетах и некоторых других вузах дореволюционной России и ряда зарубежных стран … Большой Энциклопедический словарь
ПРИВАТ-ДОЦЕНТ — (от лат. privatum частным образом и docens обучающий) ученое звание внештатного преподавателя в университетах и некоторых других вузах дореволюционной России и, в настоящее время, ряда зарубежных стран … Юридическая энциклопедия
приват-доцент — {{приват доц{}е{}нт}} ы; ж. [нем. Privatdozent от лат. privatim docens обучающий частным образом] В России до 1917 г. и некоторых других странах: учёное звание внештатного преподавателя высшей школы; лицо, имеющее это звание. Избрать приват… … Энциклопедический словарь
Приват-доцент — (нем. Privatdozent, от лат. privatim docens «обучающий частным образом») должность в системе высшей школы Германии и ряда других европейских стран, чья образовательная система была устроена по германскому образцу (в том числе и… … Википедия
приват-доцент — ы; ж. (нем. Privatdozent от лат. privatim docens обучающий частным образом) см. тж. приват доцентский В России до 1917 г. и некоторых других странах: учёное звание внештатного преподавателя высшей школы; лицо, имеющее это звание. Избрать приват… … Словарь многих выражений
