предоставлять+кому-л+xx

предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.

* * *

несов.; сов. - предост`авить

1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти

2) (что - давать возможность делать что-л., распоряжаться чем) дава́ти, да́ти (що); (слово, право пользования) надава́ти, нада́ти (що, чого); ( оставлять) залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, полиши́ти (що); ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити (що)

-ся ділити, -ся, (в том числе арифмет.) поділяти, -ся, переділяти, -ся, паювати. [То буде наш отець і мати батьківщину на три часті паювати]. Делить добычу - ділити здобич, (в грабит. жаргоне) дуванити, -ся. Делить разрезав, переломив что-либо - (в песнях) перекраюватися, переламуватися чим. [Ми з тобою мов сестри рідні жили - одним яблучком перекраювались, одним пиріжком переламувались]. Делить на двое, на трое - двоїти, троїти. Делиться с кем намерениями, мыслями и т. п. - ділитися з ким (думками). [З тобою звикла я ділитися журбою (Л. Укр.)]. Склонный делиться - подільчивий.

* * *

1) (разъединять на части; классифицировать) розподіля́ти, діли́ти, переділя́ти, поділя́ти; паюва́ти; ( разделять) розділя́ти

2) (предоставлять кому-л. часть своего) діли́ти, поділя́ти, розділя́ти

3) мат. діли́ти, розділя́ти

1) діли́тися, поділя́тися, розділя́тися; ( распределяться) розподіля́тися

2) (предоставлять кому-л. часть своего) діли́тися, поділя́тися

3) мат. діли́тися

4) страд. розподіля́тися, діли́тися, поділя́тися; розділя́тися

отпустить

1) пускати, пустити, відпускати, відпустити, повідпускати кого куди, звідки; (отправлять) відряджати, відрядити кого. -стить кого на волю, домой - (від)пустити кого на волю, додому. -сти душу на покаяние - пусти з душею;

2) давати, дати, видавати, видати, відважувати, відважити, наділяти, наділити кому що, що на що. -скать провизию - видавати (відважувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). Правительство -стило сто тысяч рублей на это дело - уряд дав (приділив) сто тисяч карбованців на цю справу. -скать кому-л. в кредит - давати кому на [в] борг (и набір), боргувати, наборгувати, поборгувати, вірити кому и на кого, навіряти кому. Лавочник -скает мне в кредит на сто рублей - крамар на сто карбованців мені навіряє (дає мені на борг). Он никому не -скает в долг - він нікому не боргує (не дає на борг), він ні на кого не вірить. -скать на вес - давати вагою. -скать что-л. по счёту кому - вилічувати (сов. вилічити) кому що. -скать скупо - видавцем (ви)давати. -скать товары (за границу) - виправляти, вивозити, випроваджати, відпроваджати крам (за кордон). -стить остроту, словечко - пустити дотеп, (на чей-л. счёт) прикладку прикласти кому, квітку кому пришити. -скать комплименты - компліменти садити. -скать штуки, -стить штуку - витворяти, платати штуки, наплатати штук, утнути, устругнути штуку;

3) -скать, -стить грехи кому - розгрішати, розгрішити кого, відпускати, відпустити гріхи кому;

4) запускати, запустити, попускати, попустити що. -стить бороду, косу - запустити бороду, косу. -стить кудри - попустити кучері;

5) (ослаблять) попускати, попустити; відпускати, відпустити. -стить верёвку, струну - попустити мотуз, струну. -стить пояс - відперезати, по[від]пустити пояс. -стить сталь - м'якшити (відгартувати) крицю, сталь. -стить тормоз - розгальмувати;

6) (отточить) нагострювати, нагострити, вигострювати, вигострити. -скать, -стить косу (покосную) - клепати (н. вр. клепаю и клеплю), відклепати косу;

7) відпустити, полегшати (чаще безл.). [Було так у грудях стисло, а це трохи відпустило]. На дворе -стило - надворі відлигло. Мороз -стил - мороз пересівся, перетис. -нный - відпущений, попущений и т. д.

* * *

несов.; сов. - отпуст`ить

1) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти

2) ( выпускать) випуска́ти, ви́пустити и повипуска́ти; ( пускать) пуска́ти, пусти́ти и попуска́ти

3) ( ослаблять) попуска́ти, попусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти

4) ( о боли) відпуска́ти, відпусти́ти, безл. ле́гшати, поле́гшати

5) ( предоставлять в пользование) відпуска́ти, відпусти́ти, ( давать) дава́ти, да́ти, ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти, ( продавать) продава́ти, прода́ти

6) (отращивать волосы, ногти) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти, ( запускать) запуска́ти, запусти́ти и позапуска́ти

7) ( оттачивать) спец. виго́стрювати, ви́гострити и повиго́стрювати, наго́стрювати, нагостри́ти и понаго́стрювати; ( косу) клепа́ти, наклепа́ти, несов. поклепа́ти, ви́клепати

8) мет. відпуска́ти, відпусти́ти

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

несов.; сов. - сообщ`ить

1) ( кому - уведомлять) повідомля́ти, повідо́мити, -млю, -миш (кого, кому); ( извещать) сповіща́ти, сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш (кого, кому), оповіща́ти, оповісти́ти (кого); ( словесно) перека́зувати, -зую, -зуєш, переказа́ти, -кажу́, -ка́жеш и мног. поперека́зувати (кому); ( доводить до сведения) доповіда́ти, доповісти́ и допові́сти, -ві́м, -віси́ (кому)

2) ( передавать) передава́ти, -даю́, -дає́ш, переда́ти, -да́м, -даси́

3) ( чему что - придавать) надава́ти, нада́ти (чому чого)

4) ( предоставлять) подава́ти, пода́ти

доставить

1) привозити, привезти, довозити, довезти, приставляти, приставити, пристановити; спроваджувати (провадити), спровадити (гал.). [Законтрактувався довозити будівельне дерево до військового депо (Франко). Вони дрова продають дешево, та не приставляють. Ми вас у город пристановимо поцінно. Аж з Рейну і з Угорщини бочками провадили рейнське і всякі налитки (Стор.)];

2) (поставлять) постачати, постачити, достачати, достачити, вистачати, вистачити, достарчати, достарчити; (угощение) поставлятися, поставитися. -ть вдоволь - настачати, -ся, настачити, -ся. [Галичина постачала культурних робітників на всю Україну (Н.-Лев.). На всіх і страви не настачиш. За се їм харч злиденну вистачають (Куліш). Хоч застався, а постався! (Ном.). Прядива на верівки не настачилися];

3) (причинить) завдавати, завдати, спричиняти, спричинити чого кому. [Великого клопоту завдав мені син. Слаба дитина багато ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. Доставить неприятность, огорчение - завдати прикрости, завдати жалю. Доставлять утешение, радость кому - тішити, потішити кого, завдати втіхи кому. [Потішила ти мене, донечко, онуком].

* * *

несов.; сов. - дост`авить

1) ( препровождать к месту назначения) доставля́ти, доста́вити, приставля́ти, приста́вити и мног. поприставля́ти (кого-що); достача́ти, доста́чити; диал. достарча́ти, доста́рчити (що, чого); доправля́ти, допра́вити (кого-що)

2) (давать, предоставлять) дава́ти, да́ти (що), надава́ти, нада́ти (що, чого)

3) (причинять, вызывать) завдава́ти, завда́ти (чого́)

бажання, хотіння, хіть (р. хоти, часто диал. хіті), воля, (сильное) жадання, жадоба, прагнення; (капризное) забаг (р. -гу), забаганка, (гал.) бага, схотінка. По собственному (по доброму) -нию - своєю волею, по своїй волі, з власної волі, охотою, самохіть. Исполнять чьё-л. -ние - чинити чию волю. Исполнить -ние - вволити (вчинити) волю. По желанию кого - на бажання чиє, на волю. [На бажання слухачів = по желанию слушателей]. Предоставлять, предоставить чьему-либо желанию - на волю кому давати, дати (віддати). Против -ния - проти волі, через силу, неволею. [Чи по волі, чи проти волі. Волею чи неволею - а це зробиш]. Ваше -ние для меня закон - ваша воля (ваше бажання) для мене закон (для мене свята). Желанный -

1) бажаний;

2) сущ. - бажаний, жаданий, пожаданий, бажана, жадана, пожадана, жаданка. [Невістка жаданка].

* * *

1) бажа́ння; хоті́ння, хіть, род. п. хо́ті, жада́ння, жадо́ба

2) жада́ння, бажа́ння