-
121 природне й штучне
ПРИРОДНЕ й ШТУЧНЕ - опозиції, що характерні для змісту і наслідків свідомої цілеспрямованої діяльності людини в природі. Природним називають усе, що виникло, існує, змінюється без втручання людини, що не детерміноване людською діяльністю. Природне у цьому сенсі визначало довкілля людини, допоки суспільне природокористування не набувало універсального й глобального характеру, тобто утримувалося в межах т. зв. традиційного способу господарювання. За сучасних умов природне в досить широких, хоча і не абсолютних межах, виявляється неминуче втягнутим у сферу людської діяльності, а то й детермінується нею. Друга опозиція - штучне - стосується усього того, що є результатом пізнавально-творчої діяльності людини та матеріалізації її здобутків (напр., техніка), того, що становить людський витвір, предмет належності і продукування культури. З одного боку, зростання маси штучного в довкіллі є показником рівня розвитку цивілізації (у розумінні зростання людської могутності в природі). З другого боку, зміна в процесі вселюдського поступу пропорцій між П. і Ш. (масив другого швидко зростає, тоді як царина незайманої природи неухильно скорочується) набирає загрозливого характеру через підпорядкування природного штучному, що виявляється, зокрема, у зростанні темпів та обсягу забруднення екологічного середовища існування людства. Показником серйозності окресленої ситуації є подальше поглиблення екологічної кризи та деградації природного довкілля, виникнення непередбачуваних катастроф тощо.Ф. Канак -
122 протилежності
ПРОТИЛЕЖНОСТІ - визначеності, які виключають, проте й обумовлюють, і доповнюють одна одну. їхніми різновидами є сукупність полярних категорій, таких як буття і небуття, сутність і явище, форма і зміст тощо. П. - спеціальний предмет дослідження філософії взагалі й діалектики зокрема - як її складової частини. П. - відмінності, що доведені до крайньої межі, найбільш узагальнені (загальне якраз і вивчає філософія) В. ідмінностей завжди багато, бо кожну властивість можна порівнювати і співвідносити з багатьма іншими, а П. - завжди лише дві. Так, кольорів з відтінками безліч, а до П. належать лише світло і темрява. До того ж, філософія вивчає не будь-які П., а П. як "суттєві відмінності" (Гегель), що відбивають фундаментальні властивості світу і буття людини, їхні сутнісні риси. Дійсність суперечлива, складна і містить в собі як позитивне, так і негативне. В той же час існує певна асиметричність П., принаймні тих, що визначають основні цінності людського життя і відповідні атрибути світу. Так, до загальнолюдських цінностей відносяться істина, добро, краса, свобода і т. ін., а не їхні антиподи. П. відрізняються у формальній логіці і діалектиці.М. Булатов -
123 спіритизм
СПІРИТИЗМ ( від лат. spiritus - душа, дух) - містична течія, послідовники якої вірять в існування потойбічного "світу духів" і можливість спілкування з ними за допомогою спеціальних ритуалів та через медіумів - посередників між людьми і духами. Бере початок із давніх демоністичних вірувань. Як масове явище С. сформувався в XIX ст. в США, перенесений з Америки в Зх. Європу у 1852 р. професійним медіумом Гайденом. У Росії С. поширився од поч. 70-х рр. XIX ст. У 80-х рр. комісія Санкт-Петербурзького ун-ту на чолі з Менделєєвим дослідила діяльність кількох медіумів і дійшла висновку, що С. не має реального підґрунтя, тобто є забобоном. Прибічники вважають за практичний доказ С. явище т. зв. "фізичного медіумізму" - зрушення та падіння предметів, виникнення незвичного світла, звуків тощо. Сучасна парапсихологія відносить окремі випадки С. до псіфеноменів. Існують міжнародний центр С. - Асамблея С. (заснована в 1936 р.), спеціальні видання (газети, журнали, книги).О. Карагодіна -
124 судження
СУДЖЕННЯ - форма мислення, в якій стверджується або заперечується що-небудь стосовно предметів і явищ, їхніх зв'язків і відношень. С. має властивість виражати або істину, або хибність. Мовним еквівалентом С. є розповідне речення. Якщо в С. стверджується чи заперечується те, що є в дійсності, то воно істинне, у противному разі - хибне З. датність С. бути істинним або хибним називається істиннісним значенням С. До С. не належать речення, які не можна схарактеризувати як істинні або хибні (питальні, наказові тощо). Складовими частинами С. виступають суб'єкт (S), предикат (Р) і зв'язка ("є", "не є") С. уб'єкт і предикат називаються термінами С. Якщо до складу С. входять тільки два терміни, воно називається простим, якщо більше - складним. Властивість С. бути ствердним або заперечним називається якістю С., а обсяг, в якому береться суб'єкт С., - кількістю. За кількістю і якістю, взятих разом, прості С. поділяються на загальноствердні (А), загальнозаперечні (Е), частковоствердні (І) і частковозаперечні (О). Складні С. утворюються з простих за допомогою логічних зв'язок "і" (кон'юнкція), "або" (диз'юнкція), "якщо.., то..." (Імплікація), "якщо і тільки якщо.., то..." (еквіваленція, або подвійна імплікація) І. стинність або хибність складних С. залежить від значень істинності простих С., що входять до їхнього складу. У сучасних логічних теоріях замість терміна "С." вживають термін "висловлювання", але багато авторів небезпідставно вважають їх синонімами.Д. Кирик -
125 філософія практична
ФІЛОСОФІЯ ПРАКТИЧНА - згідно з започаткованою Аристотелем типологією, досліджує діяльність, пов'язану зі свободним вибором, з практичним (етичним та політичним) життям, універсальними правилами людської поведінки (praxis), відрізняючись як від теоретичної філософії, предметом якої є споглядальна, умосяжна діяльність (theoria), так і від поетичної філософії, що досліджує діяльність, спрямовану на створення творів мистецтва та предметів технічного виробництва (poiesis). У Канта Ф.п. поділяється на дві частини: перша присвячена проблемам обґрунтування (метафізика моральності), друга - емпірична (практична антропологія), присвячена прикладним аспектам етики. Кант, а також Фіхте стверджували примат практичної філософії над теоретичною. В філософії Гегеля проблематика практичної, або реальної, філософії охоплює об'єктивні (інституціональні) формоутворення духа. Предметне поле сучасної Ф.п. пов'язане і з розв'язанням проблем обґрунтування моральних принципів, і з їх застосуванням до конкретних форм соціального буття людини - економіки, політики, техніки, медицини, довкілля тощо. Тому проблематика Ф.п., увага до якої особливо зросла останнім часом ("реабілітації практичної філософії" - Ридель), міститься на межі багатьох дисциплін - теорії дії і теорії рішень, лінгвістики і філософії мовлення, економічної теорії і філософії права, політології і соціології, культурології та екології. Проте Ф.п. не підміняє собою предметне поле цих дисциплін, а розглядає відповідні проблеми під кутом зору етики, тобто виходить із praxis як свободного самовизначення людини, діяльність якої спонукається не зовнішнім примусом, а "здійснюється свідомо та з власної волі, отож може бути поставлена їй в обов'язок" (Геффе). Відтак практична філософія постає як прикладна етика, як ціннісно-нормативний фундамент конкретних форм соціального буття людини.А. Єрмоуенко
См. также в других словарях:
предмет — а, ч. 1) Будь яке конкретне матеріальне явище, що сприймається органами чуття. || також у сполуч. зі сл. споживання, торгівля, розкіш і т. ін. Певна річ, що задовольняє ті чи інші потреби (звичайно побутові). •• Предме/ти пра/ці об єкт… … Український тлумачний словник
один — одного/, ч.; одна/, одніє/ї і одно/ї, ж.; одно/ і одне/, одного/, с. (мн. одні/, одни/х), числ. кільк. 1) Назва числа 1 і його цифрового позначення. До одного додати два. || Кількість із 1 одиниці. || у знач. ім. оди/н, одного/, ч.; одна/,… … Український тлумачний словник
тисячо... — Перша частина складних слів, що вносить значення: 1) Який має тисячу однакових ознак, предметів тощо. Тисячогранний. 2) Який має велику кількість однакових ознак, предметів або складається з великої кількості однакових частин, предметів; мірою в… … Український тлумачний словник
кругляк — ч. 1) род. а/. Колода, стовбур зрубаного дерева. || Оцупок колоди. 2) род. у/, збірн. Лісовий матеріал (колоди тощо). 3) род. а/. Круглястий камінь. 4) род. а/, перен. Про будь який предмет, споруду тощо круглої, кулястої або циліндричної форми … Український тлумачний словник
громада — I 1) іст. (поземельне селянське об єднання в Україні й Білорусі; збори членів такого об єднання), община, мир; копа, купа (до XVII ст.); дворище, печище (родинне об єднання); задруга (у південних слов ян) 2) (група людей, об єднаних спільністю… … Словник синонімів української мови
відміна — и, ж. 1) Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. 2) Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого. •• На відмі/ну від кого, чого інакше, ніж хтось, щось; на противагу кому , чому небудь. 3) Зміна,… … Український тлумачний словник
електронно-променевий — а, е: •• Електро/нно промене/ва тру/бка а) електровакуумний прилад, в якому електронний промінь (пучок електронів) використовується для відтворення зображень предметів тощо (кінескоп); б) головний елемент осцилографа та осцилоскопа; в) екран… … Український тлумачний словник
межа — і/, ж. 1) Лінія поділу якої небудь території; границя (у 1 знач.). || Лінія, що поділяє землі або води суміжних держав; кордон. || Лінія (умовна), що розділяє між собою якісь частини поверхні. || Зорова лінія, що відділяє що небудь від чогось. || … Український тлумачний словник
перестановка — и, ж. 1) Зміна розстановки, розміщення чого небудь. || Зміна порядку розташування кого , чого небудь, заміна одного іншим. 2) Нове розташування, розміщення речей, предметів тощо. 3) мат. Розміщення (елементів) в якому небудь порядку … Український тлумачний словник
прекрасний — а, е. 1) Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. || Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. || Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. 2)… … Український тлумачний словник
скотч — а, ч. Тонка стрічка з липким шаром, яка використовується для пакування дрібних предметів тощо … Український тлумачний словник
