прад'яўнічы

прадід

прадід У.

прадід (-да).

* * *

1) пра́дід

2)

прадідусь (-ся). Срв. Прадед.

* * *

стародавній; прадідівський

* * *

прадід

* * *

n дит.

прадідусь

* * *

1) см. Корневой 1;

2) перен. (основной) корінний, докорінний, осно[і]вний, (исконный) первісний, споконвічний. [Одне з корінних завдань (Касян.). Треба докорінних способів шукати, як з коренем вирвати лихо (Єфр.)]. -ная причина - корінна (основна) причина. -ное различие - основна відмінність (різниця). -ным образом - в корені, ґрунтовно. -ное (радикальное) средство - докорінний (радикальний) спосіб (-собу). -ной закон - осно[і]вний закон. -ной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка). -ная лошадь - см. Коренник 1. -ной парус (на речных судах) - середнє (велике) вітрило. -ная рыба - крутосолінка. -ной уксус - перегінний оцет, міцний (перегнаний, перепущений) оцет (р. оцту). -ной житель - тубілець (-льця), осадник, тутешній з діда-прадіда, краянин. -ное население - тубільці (-ців), корінна людність (-ности). [У Київі стрівалися між собою аж три національності - корінна місцева українська, польська й російська (Єфр.)]. -ной киевлянин - природний (прирожденний, родимий) киянин. -ной дворянин - дворянин давнього роду (з діда- прадіда), родовий (предковічний) дворянин. -ной сват - молодої батько, батько нареченої. - ное слово, грам. - корінне слово. -ной слог, грам. - кореневий склад. -ной язык - рідна мова. -ное месторождение, -ные породы, геол. - первісне родовище, первісні породи (материк). -ной вал, подшипник, техн. - головний вал (-ла), головна вальниця;

3) сущ. - см. Коренник 1.

* * *

1) прил. корінни́й; ( радикальный) докорі́нний

2) см. коренник 1)

спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), спадщина; срв. Наследство. [Ти, Прометею, спадок нам покинув великий, незабутній (Л. Укр.). Є цілі вирази - спадки тих часів, як семінаристи мусіли балакати по-латинськи (Свидниц.). Літературна спадщина старих часів (М. Зеров). Війну і військо вважали за пережиток, за спадщину старого ладу (Рада)]. В -дие - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку, спадщиною, спадком. -дие предков, дедов, отцов - предківські спадки (предківщина), дідівські (прадідівські) спадки (дідівщина, дідизна, прадідівщина), батьківщина. [Кожна народність живим словом боронить предківських спадків (Куліш). Свідок слави, дідівщини з вітром розмовляє (Шевч.). Гине слава, батьківщина (Шевч.)].

* * *

прадедный прадідівський, прадідний, (вообще относящийся ко временам предков) дідизний, предківський, (древний) предковічний, предковіцький, прадавній.

* * *

1. n

1) (the great) збірн. сильні світу цього; вельможні багатії

2) (the great) великі письменники, класики

3) pl останній екзамен на ступінь бакалавра гуманітарних наук (у Кембриджі і Оксфорді)

2. adj

1) великий, величезний, колосальний

2) довгий

3) сильний, глибокий

4) великий

5) піднесений, благородний

6) пишний, розкішний

7) чудовий, прекрасний

8) pred. досвідчений; обізнаний; майстерний

* * *

1) ( the great) сильні світу цього; видатні письменники, класики

2) pl; жapг. останній іспит на ступінь бакалавра гуманітарних наук ( у Кембриджі е Оксфорді) by /in/ the great оптом, гуртом

1) великий; величезний, величний, колосальний; великий, значний, численний (про число, кількість, міру)

2) видатний

3) піднесений, благородний; гарний, позитивний

4) шляхетний ( за походженням); світський; пишний (нaпp., про церемонію)

5) чудовий, прекрасний; важливий, головний

6) (звич. у сполученні з іншим пpикм. розміру) величезний; great

7) predic (at, icт. in) досвідчений, майстерний, сильний ( у чому-небудь)

8) predic (on) який розуміється, розбирається ( у чому-небудь); палко захоплений ( чим-небудь)

9) як компонент складних слів ( great-) пра-; great-grandfather прадід

10) icт. вагітна (тж. great with child)

n дит.

прадідусь

* * *

1) ( the great) сильні світу цього; видатні письменники, класики

2) pl; жapг. останній іспит на ступінь бакалавра гуманітарних наук ( у Кембриджі е Оксфорді) by /in/ the great оптом, гуртом

1) великий; величезний, величний, колосальний; великий, значний, численний (про число, кількість, міру)

2) видатний

3) піднесений, благородний; гарний, позитивний

4) шляхетний ( за походженням); світський; пишний (нaпp., про церемонію)

5) чудовий, прекрасний; важливий, головний

6) (звич. у сполученні з іншим пpикм. розміру) величезний; great

7) predic (at, icт. in) досвідчений, майстерний, сильний ( у чому-небудь)

8) predic (on) який розуміється, розбирається ( у чому-небудь); палко захоплений ( чим-небудь)

9) як компонент складних слів ( great-) пра-; great-grandfather прадід

10) icт. вагітна (тж. great with child)

1) змагатися з ким-чим (или проти кого) за що, боротися з ким, чим, войд(т)уватися з ким, борікатися з ким, (стойко) обстоювати за що. [Почали змагатися з великими панами і таки побороли їх. Кожна партія змагається за певну ідею. Неминучий історичний процес розвитку, проти якого змагатися дарма (Єфр.). З турками войтувалися. Войдується з стихіями (Кул.). Обстоюючи за права віри, наші прадіди боролись разом і за права рідної національности (Єфр.)];

2) (шутя, играя) боротися, борушкатися, борю[і]катися.

* * *

1) (иметь в собственности, во владении, обладать) володіти, владіти, владати ким, чим, обладувати ким, чим и що; держати, посідати що, мати в своїй руці що. [Володіти землею, маєтком. З діда-прадіда вони тую землю держать. Виявити все багатство духа, що посідає український народ (Єфр.)];

2) (управлять) володіти, владати, обладувати. [Володіти серцем і душею. Володіти здоровою логікою. В сім'ї не він, а вона всім обладує]. Владеть собою - владати собою, керувати собою, панувати, (сов.) запанувати над собою. Не владеющий собой - від себе незалежний, над собою не пан;

3) (действовать каким-л. орудием или органом) орудувати, володати, владати. [Орудуючи цією потужною зброєю - сміхом… (Єфр.). Орудувати мовою, пером. Не володаю а ні руками, а ні ногами. Не володаю пальцем].

* * *

-ся, двинуть, -ся

1) рухати, -ся, рухнути, -ся, рушати, -ся, рушити, -ся, двигати, -ся, двигнути, -ся, здвигнути, -ся, порушати, -ся, порушити, -ся, совати, -ся, сунути, -ся, посувати, -ся, посовувати, -ся, посунути, -ся, совнути, -ся. [Вам не треба рухатися, а ви бач як соваєтеся! Не рухнеться, мов дзеркало, все озеро лежить (Грінч.). Поїзд рушає (рушив). Дві парі швидко рушалися серед натовпу - то вони танцювали (Грінч.). Та порушити рукою не дають мені кайдани (Л. Укр.). Віра, кажуть, горами двигає (Єфр.). Рука мечем і луком движе (Куліш). Ногами не здвигну (Коцюб.). Проворно совав заступом по землі (Неч.-Лев.). Діти сплять тихо, де-тільки-котре ногою совне або рукою махне. Закуреним шляхом тихо посувається валка (Коцюб.)];

2) двинуться (отправиться) куда - податися. [Подавсь сьогодні на річку рибу ловити]. Двинуться в путь - рушити, вирушити. [У тяжку путь вирушили вони]. С места не двинусь - з місця не стенуся, не зрушуся. Двигаться (двинуться) массой - сунути, сов. сунути, плавом пливти. [Гляньте, як юрба суне. Дітвора, як той рій, так і сунула в двері. Люди плавом пливуть на ярмарок]. Двигаться медленно - посуватися звільна, сунутися, (о езде) плуганитися; (о ходьбе) чвалати. [Ніч сунулася тихо]. Тихо, еле двигаясь - посувом, (с прохладцей) лельом-полельом (гал.). [Посувом пливе човен (Неч.-Лев.). Лельом-полельом поводитеся (Франко)]. Двигать, -ся вперёд - посовувати, -ся, посувати, -ся наперед; -ся - поступати наперед, (реже) поступатися. [Той - більший, хто посуває світ наперед. Його минуле й досі не дає йому вільно поступатися наперед (Грінч.)]. Медленно двигаться вперёд (о культуре и т. п.) - звільна посуватися (наперед), іти тугим поступом (Куліш). Двигаться к чему - простувати до чого. Двигаться туда и сюда - вештатися, совманитися; срв. Вертеться. [Батько й мати засмучені совманяться по хаті (Г. Барв.)]. Двигать рукою, ногою по направлению к чему - посилати руку, ногу. [Став він крадькома до хліба руку посилати (Мирн.). Посилає вперед нога за ногою (Мирн.)]. Движущийся - ворушливий, рухомий, (с дрожанием) движучий. [Движучі груди ридали. Ворушливе жваве море (Неч.-Лев.). Вічно живого, вічно рухомого моря (Л. Укр.)]. Медленно движущийся - тихохід (р. -ходу), (шутл.) тихоплав. [А ну, ти, тихоплаве, швидче біжи! Кінь у мене тихоплав - швидко не побіжить, хоч як його жени]. Не двигаясь с места - нерушимо[е]. [Ми з прадіда живемо тут нерушимо]. О частях снарядов, машин - ходити. [Колесо в машинці легко ходить, бо помастила гасом].

* * *

несов.; сов. - дв`инуть

1) ру́хати, ру́шити и однокр. рухну́ти, дви́гати, дви́нути и двигну́ти; ( перемещать) со́вати, су́нути, посува́ти и посо́вувати, посу́нути; (побуждать к чему-л.) спонука́ти и спону́кувати, спону́кати

2) см. двигаться 2)