по+нужде

помочь помагати, помогти, допомагати, допомогти кому, запомагати, запомогти, спомагати, спомогти кого и кому чим и в чому, під(по)магати, під(по)могти кого и кому, пособляти, пособити, підсобляти, підсобити кому, ра[я]тувати, поратувати, заратовувати, заратувати, підратовувати, підратувати, зараджувати, зарадити кого чим, у чому, до помочи (до помоги, до підмоги, у помочі, у пригоді) ставати, стати кому чим, посилковувати, посилкувати кого, прислуговувати, прислугувати кому (содействовать) сприяти кому, (образно) підкладати руки під кого, носити воду на чий млин; Срв. Вспомогать, Пособлять, Поддерживать. [Якби не біг, хто-б нам поміг. Роби, небоже, то й бог (до)поможе. Як міг, так допоміг (Номис). Вони мене не запоможуть (Номис). Не можу я сьому запомогти (М. Вовч.). То буде йому Господь милосердний на всякім місті спомагати (Март.). Нікого не споможе, не порадить (Гн.). Коли-б не я, хто-б його поратував (Кониськ.). Вже коли не ви, так і ніхто більш не заратує мене. Один другого в роботі підратує і грішми і худобою в потребі зазичить (Франко). Як пособити йому тепер, то й він колись у пригоді стане (Грінч.). І всім йому прислуговує, що зна і що здужа (Квітка). Нехай вам доля сприяє (Гол.)]. Да -жет вам бог! - Боже поможи вам! Хай вам бог помагає (поможе)! Если вы это предпримете, я буду вам -гать - якщо ви за це візьметеся, я вам допомагатиму (підпомагатиму), пособлятиму (підсоблятиму), ставатиму до помочи (до помоги, до підмоги). -гайте друг другу - запомагайте один одного, ставайте до помочи один одному и т. п. -гать кому необходимыми средствами, чем-л. необходимым - спромагати, спромогти кого чим. [Я-ж їх спромагала, в люди виводила (Київщ.). Узграничні пани спромагали козаків зброєю і всім припасом до походу в турецькі землі (Куліш)]. -мочь кому деньгами - (до)помогти кому, запомогти, спромогти, заратувати, підмогти, підратувати кого грошима (грішми). -мочь кому в нужде - допомогти, спомогти кому, запомогти, поратувати, заратувати кого в біді, в пригоді. Он -мог мне во всех моих нуждах - він запоміг (заратував, поратував, зарадив) мене в усіх моїх потребах. -мочь кому советом - радою зарадити (порадити) кого, ради (и раду) дати кому (чим). [Ви нас за те своєю радою зарадите (Основа 1861)]. -мочь горю - зарадити, запобігти, запомогти лихові, горю. Как этому (здесь) -мочь? - як цьому (тут) зарадити (порадити)? яку цьому (тут) раду дати? А нельзя ли этому (здесь) чем-н. -мочь? - а чи-ж не можна тому що порадити (чим зарадити)? а чи-ж не можна тут чого врадити (яку раду дати)? Я тут ничем не могу -мочь - я тут нічого не враджу (не враю). Не знает чем и -мочь себе - не знає, чим і запомогтися (заратуватися, зарадитися), чим себе й порадити. -мочь себе тем, что есть - запомогтися (заратуватися, зарадитися) тих, що є, що бог дав. Он не знает, как себе -мочь в такой беде - він собі ради не добере (не прибере), він собі ради не дасть, він не вміє себе порадити у цій (у такій) пригоді. Эти капли -гают от кашля - ці каплі помагають проти кашлю, помічні на кашель. Это не -жет мне - це мені не (до)поможе (не пособить), (не выручит из беды) це мене не заратує (не вратує). Ничто не -гает - нічого не помагає(ться), не пособляє(ться), ніщо не стає в пригоді (не дає ради). Ничто не -гло - нічого не помоглося (не пособилося), ніщо не зарадило, не врадило. Это нисколько не -гает его счастью - це ані трішечки не додає до його щастя. -гите! - ра[я]туйте! пробі!

* * *

несов.; сов. - пом`очь

пособить кому пособляти, пособити, підсобляти, підсобити, (до)помагати, (до)помогти кому чим и в чому. -бить кому в нужде - запомогти, заратувати, зарадити кого в біді, ставати, стати в пригоді кому чим. -бить горю - зарадити лихові, горю; срв. Помогать, Помочь. -бить себе (в затруднительном положении) чем - зарадитися, зарадити собі, заратуватися (лихої години) чим. Ничто тебе не -бит - нічого тобі не пособиться (безл.).

* * *

несов.; сов. - пособ`ить

1) прил. убо́гий; ( бедный) бі́дний; (нищенский, скудный) злиде́нний, нужде́нний, мізе́рний; ( ничтожный) нікче́мний

2) в знач. сущ. убо́гий, -ого; зли́день; ( калека) калі́ка

1) ( уродство) калі́цтво

2) ( бедность) убо́зтво, убо́гість, -гості, бі́дність, -ності; убо́зтво; ( нищета) злиде́нність, нужде́нність, мізе́рія; ( ничтожность) нікче́мність

3) ( о человеке) убо́зтво; (ничтожество прен.) нікче́ма, нікче́мник

изнудить

1) кого - см. Одолевать, Истомлять;

2) что у кого - см. Вынуждать;

3) кого - см. Принуждать. -нудиться (измаяться в нужде) - знуж(д)итися. Изнуждённый -

1) вимушений (напр., вимушена відповідь);

2) зну(д)жений.

1) (перебиваться в нужде) бідувати, злиднювати, побиватися в злиднях, харпакувати;

2) (попрошайничать) настирливо жебрати;

3) (живиться на чужой счёт) дармоїжкувати, живитися на дурничку;

4) (сколачивать копейку) грошву збивати, копійчину гнати;

5) (барышничать) баришувати;

6) (приворовывать) прикрадати, злодійкувати;

7) (ссорить людей) каламутити, колотити кого;

8) (болтать) плескати, ляпати, торохтіти, теревенити;

9) (бездельничать) байдикувати;

10) (перечить бесцельно) заїдатися з ким, гарчати на кого, сікатися до кого.

1) (перебивающийся в нужде) харпак (-ка);

2) (надоедливый проситель) настира, жебрун (-на);

3) (торговец, срывающий копейку) жмикрут;

4) (перекупщик) перекупник;

5) (пройдоха) проноза, пройдисвіт, крутій (-тія);

6) (любитель поесть-попить на чужой счёт) дармоїд;

7) (бездельник) ледащо (-ща);

8) (пустомеля) лепетя;

9) (сварливый человек) колотник, заїда.