почки

1) анат. ни́рки, -рок

2) кул. нирки́, -ро́к

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

воспалиться запалюватися, запалитися, розпалюватися, розпалитися, займатися, за(й)нятися. [Великим гнівом розпаливсь (Котл.). Нирки запалилися - почки воспалились]; (о глазах, ранах) ятритися, заятрюватися, заятритися, роз'ятрюватися, роз'ятритися, приятрюватися, приятритися. [Очі ятряться. Нехай горять, нехай ятряться рани! (Вороний)].

* * *

несов.; сов. - воспал`иться

1) ( возбуждаться) запа́люватися, запали́тися, збу́джуватися, збуди́тися, ( распаляться) розпаля́тися, розпалитися

2) мед. запа́люватися, запали́тися; (несов. о ране) ятри́тися и я́тритися

-ся, выбросать, -ся и выбросить, -ся викидати, -ся, викинути, -ся, (о многих) повикидати, -ся, викидати, -ся. Выбрасывать клубы дыма - бухати димом; (почки) броститися, бростатися; (колос) викидати колос, колоситися. В-ать невод в воду - сипати невід. Рыба выбрасывается на поверхность воды - риба грає. Выброшенный - викинутий, викинений.

* * *

бот. Capparis spinosa капара. -персы (цветочн. почки) - капарці, капарки (-ків).

* * *

см. каперсы

налиться

1) наливатися, налитися и (зап.) наллятися, (о мног.) поналиватися; бути наливаним, налитим и (зап.) наллятим, поналиваним; (из крана и т. п.) наточуватися, наточитися, (о мног.) понаточуватися; бути наточуваним, наточеним, понаточуваним и т. п. [Лице пана наливається кров'ю, з уст прискає піна (Франко)]. Чай -ется в стакан - чай наливають у склянку. Вода -лась в лодку - води набралося (налилося, наллялося, набігло) в човен. Судно -ется водою - судно набирає води. Глаза -ются, -лись кровью - очі набігають, набігли (зайшли) кров'ю, очі червоніють, почервоніли, (пров.) очі ллються (зап. лляються). [Розгнівався, зачав червоніти, аж очі йому ллялись (Звин.)];

2) (о хлебах, плодах и перен.) наливатися, налитися (наллятися), набиратися, набратися, сповнятися и сповнюватися, сповнитися, виповнятися и виповнюватися, виповнитися, наповнюватися, наповнитися, наброщуватися, наброститися, (о мног.) поналиватися, понабиратися, пови[пона]повнюватися, понаброщуватися. [На ниві неозорій хліб дорогий, налившися, зросте (Грінч.). Вже жита наливаються (Сл. Гр.). Яблука наливаються (Сл. Ум.). Недобра радість наллялась їй у серці (Коцюб.). Колоски вже набираються (Звин.). Уже жито сповнилось (Звягельщ.). По кущах виповнюються розпуковочки (М. Вовч.). Гречка достоюється: вже наповнилася мов ґрона (Звин.). У ячмені колос набростився (Мил.)]. Почки на деревьях -ются - бростки на деревах наливаються (набираються и т. п.), дерева наброщуються. Оспа -ется - віспа набирає;

3) (напиваться) наливатися, заливатися, налитися горілкою (вином), напиватися, напитися як ніч (як хлюща), надудлюватися, надудлитися.

* * *

несов.; сов. - нал`иться

1) налива́тися, нали́тися, -ллюся, -ллєшся и налля́тися, -ллюся, -ллєшся и мног. поналива́тися

2) страд. несов. налива́тися; улива́тися; нато́чуватися, -чується; си́патися, -плеться, наси́патися

переколоть

1) (на другое место или иначе) переколювати, переколоти, перешпилювати, перешпилити, (о мног.) попереколювати, поперешпилювати що (на инше місце або инакше);

2) виколювати, сов. виколоти и повиколювати, поколоти, переколоти. [Коли-б свині роги, то-б усіх поколола (переколола). Усіх вас поколемо тутеньки, як свиней (Куліш)];

3) поколоти. Я себе в крыжовнике все руки -колол - я собі аґрусом чисто руки поколов;

4) (щепить) розколювати, розколоти, розрубувати, розрубати, (о мног.) порозколювати, порозрубувати, поколоти, порубати, пощеляти. Все дрова -кололи - усі дрова порубали. [Пощеляй оце поліно на дрібненькі скіпочки]. Переколотый - переколотий, перешпилений; поколотий и т. д.

* * *

несов.; сов. - перекол`оть

1) переко́лювати, переколо́ти; (прикалывать снова, иначе) перешпи́лювати, перешпили́ти; (несов.: исколоть) поколо́ти

2) (закалывать всех, многих) переко́лювати, переколо́ти, несов. поколо́ти, ви́колоти