-
1 потойбічний
belonging to the other world; extra-mundane; ulterior; церк. future; non-natural, ultramundane, weirdпотойбічний світ — the other world; the beyond
-
2 потойбічний
1) потусторо́нний; ( находящийся за пределами чего-нибудь) запреде́льный2) противополо́жный -
3 потойбічний
тагасветны -
4 загробний
1) ( потойбічний) beyond the grave2) (глухий, низький) sepulchral, funereal, gloomy -
5 світ
I ч1) ( всесвіт) world; universe; ( суспільство) society; worldвищий світ — society, high life
зовнішній світ — outside/outer world
літературний (спортивний) світ — the literary ( sporting) world
навколишній світ — the world around, surrounding world, outward things
Старий (Новий) світ — the Old ( the New) World
світ мрій — dreamland, dream-world
у всьому світі — in the whole world, all over the world
увесь світ — world at large, whole world, entire world
чотири сторони світу (південь, північ, схід, захід) — four cardinal points
2)вийти у світ (про книгу) — to be published, to come out
пішов на той світ — died; gone to the kingdom come sl
пустити по світу — to beggar, to ruin utterly
внутрішній світ — inward/inner life
потойбічний світ — the other/next world, the beyond
перевернути увесь світ — to move heaven and earth, to turn the world upside down
II чпереселятися в кращий світ (померти) — to leave this world, to go to a better world, to go to the next world
1) див. світло2) див. світанок -
6 веданта
ВЕДАНТА - релігійно-філософське вчення, одна з шести ортодоксальних систем індуїзму. Базується на корпусі текстів Упанішад і коментарях до них. Головну мету В. вбачає у досягненні істинного знання, яке дає усвідомлення відмінностей між вічним і невічним буттям, відмову від будь-якої матеріальної (уречевленої) відплати, опанування шістьма засобами, або чеснотами (спокій духу, поміркованість, відчуженість, терпіння, зосередженість, віра), прагнення до звільнення. В. послідовно обстоює ідею монізму, вищої реальності Брагмана як основи єдності буття. Докладно аналізується також індивідуальна душа ("Я"), її можливості та обмеженість у пізнанні об'єктів. Складне співвідношення реальності та ілюзорності на різних рівнях психологічного стану розкривається, зокрема, у вченні про чотири стани психіки на шляху до остаточного звільнення, а саме: неспання, сон із сновидіннями, глибокий сон, потойбічний стан. Реальність попереднього стану знімається на наступному рівні, виступаючи вже як ілюзія. У соціумі В. обстоює ідею елітарності. У друг. пол. XIX - XX ст. як релігійномістичне вчення В. набула поширення у країнах Європи та США. В Україні перший систематичний виклад вчення В. було зроблено Новицьким у праці "Нарис індійської філософії" (1846). -
7 Ламетрі, Жюльєн Офре де
Ламетрі, Жюльєн Офре де (1709, Сен-Мало - 1751) - франц. філософ, лікар за освітою. Викладав медицину у Рейні та Паризькому ун-ті, практикував як лікар у Берліні при дворі Фридриха Великого. Свої погляди обстоював, спираючись на дані природознавства. Відкидав картезіанський дуалізм, доводив, що існує лише матеріальна тілесна субстанція, головні властивості якої - протяжність і рух. Вважав слушною думку про походження людини від тварини, вбачаючи між ними лише кількісну відмінність. Людина, на його думку, має лише більший ступінь чутливості і розумності. Свідомість, дух - лише природна властивість тіл. На тій підставі, що душа не може існувати поза тілом, заперечував безсмертя душі. Заперечував також гілозоїзм, вважаючи, що свідомість властива лише високоорганізованим тілам С. вітогляд Л. має механістичний характер; він не тільки зводив психологію до фізіології, але й останню до механіки З. відси - погляд на людину як на машину. В теорії пізнання - прибічник матеріалістичного сенсуалізму, чуттєвий досвід розглядав як основу пізнання С. енсуалізм поширював на сферу моралі, в якій обстоював ідеї гедонізму та евдемонізму, підкреслюючи роль чуттєвої насолоди. Етика, на думку Л., впливає на унормування людських бажань і підпорядковується законам природи. В питаннях суспільного розвитку головну роль відводив просвіті, свідомій діяльності видатних особистостей. Вважав цілком можливим існування Бога, хоча був переконаний у його непричетності до життя людини. На тій підставі, що людині живеться краще без страху, обстоював недоцільність віри у безсмертя душі та потойбічний світ.[br]Осн. тв.: "Природна історія душі" (1745); "Людина-машина" (1747); "Людина-рослина" (1748); "Система Епікура" (1750).Філософський енциклопедичний словник > Ламетрі, Жюльєн Офре де
-
8 орфізм
ОРФІЗМ - давньогрецьк. релігійний рух, який виник у VI ст. до н. е. внаслідок реформи культа Діоніса. В центрі О. - власна теокосмогонія, віра у безсмертя душі і потойбічну винагороду, котрі були зафіксовані у поемах, автором яких було проголошено міфічного співака Орфея О. рфічні поеми і гімни створювались упродовж 1000 років, відбиваючи різні стадії розвитку грецьк. релігії і вплив різних філософських шкіл. Послідовники О. сповідували принципи аскетизму і каяття - "орфічний спосіб життя", який мав спокутувати успадкований людством гріх титанів. О. справив значний вплив на піфагореїзм та неоплатонізм.В. Єленський -
9 телеологія
ТЕЛЕОЛОГІЯ ( від грецьк. τέλοζ - мета, кінець, ціль; λόγοζ - слово, вчення) - вчення про ціль, доцільність; вчення, згідно з яким не лише людська діяльність, а й природні явища та історичні події спрямовані до певної мети і підпорядковуються їй; розгляд речей, явищ з точки зору доцільності на противагу причинній необхідності або як доповнення до неї. Телеологічний підхід акцентує увагу на питанні - для чого, задля якої цілі здійснюється той чи інший процес Ц. ей принцип "кінцевих причин" (causa finalis), згідно з яким ідеальна ціль, кінцевий результат впливає на об'єктивний перебіг процесу, може набувати різних форм. їх розмаїття маніфестується у різних типах Т. Розрізняють Т. як вчення про "зовнішню доцільність" й іманентну Т. У рамках першого її тлумачення вирізняють антропоцентричну Т., яка виходить з того, що все існує для людини (Вольф); метафізичну Т. - яка ґрунтується на визнанні кінцевої цілі, що панує над світовим процесом (Тейяр де Шарден); трансцендентну Т. - що постулює існування потойбічної цілепокладаючої істоти; відповідно світ тлумачиться як продукт або результат її діяльності (Шопенгауер, неотомісти). Основи іманентної Т. (тобто такої, яка приписує розвиткові природи внутрішню ціль) були закладені Аристотелем. Внутрішня ціль становить причину розвитку природи. Ентелехія є завершення, результат і ціль цього розвитку. Ідеї іманентної Т. розвивалися Ляйбніцем у монадології, зокрема у вченні про наперед визначену гармонію, Шеллінгом (ідея "світової душі"), у філософії Гегеля. Кант здійснив спробу поєднання принципів детермінізму і телеологізму. З одного боку, для розуму важливо не випускати з уваги причинний механізм природи, з другого - необхідно враховувати у речах природи принцип цілей. На думку Канта, питання про доцільність чи недоцільність природи має проблематичний характер, тобто рівною мірою можливо довести тезу і антитезу. Принципом Т. послуговуються деякі наукові напрями (віталізм, неовіталізм), згідно з якими розвиток організмів є доцільним.В. Загороднюк
См. также в других словарях:
потойбічний — прикметник … Орфографічний словник української мови
потойбічний — а, е. 1) За релігійними уявленнями – неземний, загробний. Потойбічний світ. || у знач. ім. потойбі/чне, ного, с. Те, що, за релігійними уявленнями, пов язане з неземним, загробним життям. || Чужий усьому житейському. || Дивний, неприродний, наче… … Український тлумачний словник
потойбічний — [потоуйб’і/чнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
потойбічність — ності, ж. Абстр. ім. до потойбічний … Український тлумачний словник
поцейбічний — а, е, поет. Те саме, що земний 2); прот. потойбічний … Український тлумачний словник
аїд — а, ч. У давньогрецькій міфології – бог підземного світу і царства мертвих; потойбічний світ. •• Спусти/тися в Аї/д книжн. потрапити до царства мертвих … Український тлумачний словник
елізіум — у, ч. У грецькій міфології – потойбічний світ для праведників … Український тлумачний словник
загробний — а, е, рел. Який має бути, настати після смерті; потойбічний … Український тлумачний словник
інфернальний — а, е. Пекельний, потойбічний … Український тлумачний словник
надземний — а, е. 1) Розміщений над поверхнею землі. || Який відбувається на землі. •• Надзе/мний перехі/д споруда для переходу пішоходів через автомобільні дороги та залізничні колії. 2) Який міститься поза землею, у просторі; небесний. 3) перен.… … Український тлумачний словник
надхмарний — а, е. Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар. || поет. Потойбічний, неземний, небесний. || перен. Відірваний від дійсності; далекий, недосяжний … Український тлумачний словник