посп

несов.; сов. - запозд`ать

1) (спелый в прям. и перен. знач.) стиглий, достиглий, спілий, доспілий, дозрілий, дійшлий. [Стиглі червоні вишні (Н.-Лев.). Достиглі жита (Франко). Виявив себе дозрілим художником і майстром слова (Єфр.)]. -лые плоды - достиглі (достояні) овочі, доспіла садовина;

2) (возмужалый) дійшлий, дохожалий, дорослий, до[по]спілий, дозрілий, (диал.) здоровий; см. Возмужалый. [Дохожалая дівчина. В дозрілому віці (Єфр.). Не старе мре, а поспіле (Номис)]. -лый возраст - дорослий, дозрілий вік, дійшлий вік. [Входить помалу рід людський і в вік дорослий (Єфр.)]. Умом не -лый - на розум не спілий, розумом не дійшлий;

3) (основательно обдуманный) добре розважений. По -лом размышлении - по добрій (зрілій) розвазі, по добрім намислі.

* * *

Кручивать

1) (скручивать, сучить) крутити, вити (в'ю, в'єш), звивати, сукати що. [Перевесла дівчата в полі крутили (М. Вовч.). Синові дав волоки вити (Основа). Чоловік крутить, а бог розкручує (Номис). Крути, та не перекручуй (Приказка)];

2) (вилять) крутити, вертіти, (хвостом ещё) меляти (хвостом). [Вертить хвостом (Номис). Моє теля хвостом меля (Сл. Гр.)]. -тя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься - брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (Приказка);

3) (кем) крутити, вертіти, верховодити, орудувати ким. [До бога далеко, а пани вертять як хотять (Номис). Невістка нами орудувала (Г. Барв.)];

4) -ть снег (о ветре, мятели) - крутити, хурделити сніг, снігом, (воду: о водовороте) нуртувати, вирувати, крутити воду. [В віконце поглядає, чи крутить завірюха (М. Вовч.). Він (нечистий) збирає багато снігу і сипле й крутить їм, - того й завірюха (Грінч.). Вітер хурделить (Сл. Гр.). Вир як воду крутить! (Грінч.)];

5) (кости) крутити кістки, у кістках; см. Ломать;

6) см. Коловращать, Кружить что;

7) (спешить, понукать) поспішатися; підгонити кого. Не -ти, успеется - не підгонь - поспіємо.

* * *

1) крути́ти; ( вращать) оберта́ти; (о вьюге, метели) хурде́лити, кушпе́лити

2) (вертя, изготовлять) крути́ти; ( сучить) сука́ти (сука́ю, сука́єш и сучу́, су́чиш) и сучи́ти; ( свёртывать) скру́чувати; ( свивать) звива́ти

нрч. поспіль, уряд; срвн.

II. Подряд. [Поспіль три дні не ходив до школи (Київщ.)].

* * *

1) (побудительная причина) мотив (-ву). [Мотиви його вчинків може й правдиві (Наш)];

2) муз. - мотив (-ву), голос (-су), (напев) поспів (-ву). [З самого рана ув'яз до мене мотив якоїсь пісні (Васильч.). Ця пісня не на той голос співається (Чигиринщ.). Співала дуже серйозно; поспів був якийсь могильний (Крим.)];

3) (сюжет) мотив. [Мотив цієї казки - бродячий, всесвітній (Крим.)].

* * *

1) (действие) наспівування, оконч. наспівання;

2) поспів, спів (-ву); голос (-су). [Поспів пісні був якийсь могильний, немов-би когось ховали (Крим.). Я виразно почув журливо-поважний голос української пісні (Коцюб.). На голос не зведу пісні (Сл. Ум.)]. Знаете ли вы -пев этой песни? - чи знаєте ви, як цю пісню на голос? -пев говорком - речитатив (-ву).

* * *

1) (нация) народ (-ду) и (реже, гал.) нарід (-роду), (часто) люд (-ду), (редко, устар.) мир (-ру). [Назвався сей народ Русь (Куліш). Український народ (Н.-Лев.). Любіть-бо нарід наш (Біблія). Слава людові українському на многі літа (Дума). У кождого люду, у кожній країні живе такий спогад (Л. Укр.). Увесь руський мир під ними (князями) збирався (Куліш)]. Все земные -ды - всі народи світу, (торж.) всі народи земні;

2) (крестьянство) народ и (гал.) нарід, простолюд (-ду), простолюддя (-ддя), (прості) люди (-дей), (простий) люд, простота, (гал.) хлопство, (стар.) посполиті (-тих), (просте) поспільство, (мир) мир. [Міський простолюд знову й тут не мав місця (Грінч.). Книжники й пани верховодять в громаді нашій, наче бог злюбив їх понад простолюд (Л. Укр.). Дивись: пан, а балака, як люди (Номис). То пани, а ми - люди (Номис). Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють (Куліш). Де мені поради шукати: чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л. Укр.)];

3) (множество или группа людей) народ и (гал.) нарід, люди, люд, мир. [Народу насходилося сила (Київ). Якого народу зібралось там багато! (Греб.). Мша скінчилась у костьолі, люд порозсипався (Рудан.). На пристані миру такого, що страх (Канівщ.)]. При -де - при людях, прилюдно. Ну и -род! - ну й люди (народ)! -род валом валит - люди як плав пливуть, народ (люд) суне як хмара (лавою пре). Мутить -род - колотити (баламутити) людей, колотити миром. Глас -рода, глас божий (стар.) - глас народу - глас божий; коли люди брешуть, то й я з ними (Приказки);

4) (всё, что народилось) нарідок (-дку), нарід (-роду) и народ (-роду). [А тут і всякого иншого нарідку намножилось (К. Старина). Це я для собачні їдло несу; а ну, собачий народе, сюди! (Звин.)].

* * *

1) наро́д, -у

2) (ед.: люди) наро́д, лю́ди, -де́й; мир, -у

нрч. поряд, поруч кого, чого и з ким, з чим, побіч кого, чого, поспіль з чим, (вместе) разом з ким, з чим, враз, вкупі, врівні з ким. [Поруч цього потрібно вжити й инших заходів (Азб. Ком.). В деяких державах поруч з цивільним шлюбом повинно бути обов'язково й церковне вінчання (Доман.). Побіч вас усі - нікчемне тільки сміття (Самійл.). Козаки кохалися у торгах поспіль з війною (Куліш)].

* * *

1) (совместный) спільний, гуртовий, сукупний, (редко) єдиний. [Спільне володіння землею. Спільна кімната. Спільна мова. Гуртова праця. Моя земля сукупна з сестриною. Ідеал єдиного щастя (Єфр.)]. Общее собрание - спільне зібрання. Общими силами - спільно, гуртом. Общий стол (table d'hôt'e) - спільний обід (вечеря, сніданок). Общая собственность - спільна (гуртова, сукупна) власність;

2) загальний, поспільний. -щее благо - загальне добро. -щий план работы - загальний план роботи. -щее предисловие - загальна передмова. -щее образование - загальна освіта. Общая печаль - поспільне горювання (Куліш). В общем - у цілому, взагалі, загалом, на загал. В общей сложности - загалом беручи. В общих чертах - загально. Общее место, выражение (в речи) - загальник. Общая сумма - загальна (ціла) сума, загал (р. загалу). Общий залог - загальний стан.

* * *

1) зага́льний

2) (принадлежащий всем или нескольким; находящийся в совместном пользовании) спі́льний; (коллективный, совместный) гуртови́й

спільність, поспільність (-ности). -ность интересов - спільність інтересів. -ность физических законов - поспільність фізичних законів.

* * *

гуртом, загалом, навгул, облом, мусом, поспіль. Всё -ом - усе гуртом, усе поспіль.

* * *

1) огу́лом; га́музом

2) ( оптом) гурто́м, огу́лом

опоздать о[с]пізнюватися, о[с]пізнятися, пізнитися, сов. о[с]пізнитися, запізнюватися, запізнитися, (немного) припізнюватися, припізнятися, припізнитися. [Ідіть та не пізніться. Спізнятися не звик, щоб люди ждали. Зійшла зірка, місяць опізнився]. Он -дал к обеду, ужину - він спізнився на обід, на вечерю. -дать часом - спізнитися на годину.

* * *

несов.; сов. - опозд`ать

спів, співи, співання, поспів, (редко) співа, спів'я, поспів'я, (петуха) кукурікання, куроспів, куропіяння. [І крізь сон йому чується спів соловйовий (Л. Укр.). Я одзвичаїлась від співів (Л. Укр.)]. Способный к -нию - співливий.

* * *

1) спі́в, -у; (продолжительное; многих песен) спі́ви, -вів (мн.); ( действие) співа́ння

2) ( о творчестве поэта) спі́в

передать

1) передавати, передати кому, що, (о многом) попередавати. [Передай мені сіль]. -вать что-н. из рук в руки, друг другу - передавати з рук до рук, один (одно) одному що-небудь. -вать, -дать кому имущество, власть, право - передавати, передати (редко здавати, здати) майно, владу, право кому. Срв. Уступать. -давать (-дать) приказания армии по радиотелеграфу - передавати (передати) накази (розкази) армії радіо- телеграфом. -дать болезнь, черты характера кому - передати х(в)оробу, вдачу кому. -дать письмо, деньги, подарок кому через кого - пере[по]давати, пере[по]дати листа, гроші, гостинець кому ким. [Козаком гостинець батькові передав]. -дать письмо в собственные руки - по[пере]дати листа до власних рук. -дать дело на чьё усмотрение - віддати справу на чий розсуд, здатися на чию думку. -дать дело в суд - передати справу до суду. -дать настроение кому - передати настрій кому. [Музика грою передає сумний свій настрій слухачам]. -дать вексель - пережирувати. [Узяв та вексель той на жінку і пережирував];

2) что (изображать) - віддавати, віддати, подавати, подати. [Поет виразно віддає свої переживання. Букви віддають звуки. Оповідання подає трагічну долю відомої красуні (Єфр.)];

3) -дать лишнее - передавати, передати, (о мног.) попередавати [Передав куті меду. Ви передали три карбованці, як давали решту (при сдаче)]; (заплатить дорого) переплачувати, переплатити за що; (давать много раз) давати, по[на]давати. Сколько денег я ему уже -вал - скільки вже грошей я йому надавав;

4) (на словах) переказувати, переказати, наказувати, наказати, переповідати, переповісти, (о сплетнях, слухах ещё) переносити, перенести, (о многом) попереказувати, попереповідати, попереносити, попереношувати кому що, про що. [Я не буду переказувати вам тих лайок (Коцюб.) (и ті лайки). Переказували новини (Грінч.). Переказала, щоб поспішався (Коцюб.). Переказати словами становище мого духа (Конис.). Ой накажи, галко, від кошового вісті. Де що почує, все переносить]. -ть через кого - переказувати, наказувати ким. [Переказала дочкою, щоб поспішав додому. Накажи слугою, що ти нездужаєш (Л. Укр.)]. -дать чьи слова - переказати, подати чиї речі (чию мову). Он неверно -дал мои слова - він не так переказав мої слова. -дать мысль (словами) - переказати думку. -дать что-либо своими словами - переказати що своїми словами. -ть известие - подати звістку. -ть что-либо потомству - передати що потомству (нащадкам), подати що у потомство (Куліш). -ть на письме - списати. [Найкращая пісня мені, її-ж і списати не сила (Самійл.)]. -вать, -дать поклон - переказувати, переказати поклін и поклона, віддавати, віддати поклін, поклоняти, поклонити, поклонятися, поклонитися, відклонятися, відклонитися кому ким. [Сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Козак до дівчини ворлами та поклонився. З України до дівчини козак відклонився]. -дайте ему мою глубокую благодарность, моё почтение - перекажіть йому мою глибоку подяку (вдячність), мою повагу (пошану). -дать кукованием - перекувати. [Хоч сивою зозулькою перекуй до мене]. Передаваемый - передаваний; віддаваний; переплачуваний; переказуваний; переповідуваний. Переданный и переданный - переданий, (о мног.) попередаваний; відданий, поданий, (о мног.) повіддаваний; переплачений; переказаний, наказаний, переповіданий, переповіджений, перенесений, (о мног.) попереказуваний, понаказуваний, попереповіданий, попереношуваний.

* * *

поголовно, всі до одного, всі як один, всі чисто, геть усі, усі до ноги, наголо, поспіль, голова в голову, всі посполу, всі одним лицем. [Наголо всі п'яниці. Усіх до ноги вибито. Вони поспіль усі вимерли].

* * *

I. 1) (сделка) підряд, ряда. -ряд на поставку муки, хлеба - підряд постачати борошно, хліб. Строить что-н. -дом - будувати що-небудь підрядом, з підряду;

2) (сапож.) - см. Поднаряд.

II. Подряд, нар. - поспіль, поряду, уряд, од ряду. [Три дні поспіль ішов дощ. Кілька годин уряд не одривався од роботи. Став книги вряд, поряду].

* * *

-петь доспівати, доспіти в чому, мати поспіх (успіх), поступати, (по)ступити наперед в чому. [Ісус-же доспівав у премудрості (Єв.)]. -вать в искусстве - мати поспіх, поступати в мистецтві. Он -вает, -пел - йому добре ведеться, повелося. [Молюся, щоб у всьому добре тобі велося (Св. П.)].

* * *

несов.; сов. - преусп`еть

1) досяга́ти у́спіхів (вели́ких у́спіхів, у́спіху, вели́кого у́спіху), досягти́ и досягну́ти у́спіхів (вели́ких у́спіхів, у́спіху, вели́кого у́спіху)

2) (несов.: благоденствовать) процвіта́ти, розкошува́ти, гараздува́ти

доспівання, поступання в чому, (успех, прогресс) поспіх, успіх (-ху), поступ (- пу) у чому. [Багато спіху, та мало поспіху (Приказка)].

* * *

см. преуспевание

несов.; сов. - созр`еть