Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

пола

  • 81 возвышение

    1) (действие от гл. возвысить, возвышать) - піднімання, підняття, піднесення, знесення, знімання (здіймання), підвищування, вивищення, звеличення [Звеличення власного народу], вславлення;
    2) (возвышенное место, холм) підвищення [Великий майдан з храмом посередині на чималім підвищенні (Л. Укр.). Перед вівтарем на підвищенні стоїть священик], високість [Серед церкви зробили невеличку високість, і там став архієрей (Черніг.)], винесення, вивищення, шпиль, лобок (р. лобка). См. ещё Возвышенность 2;
    3) (о сане, должности и т. п.) вищість. [Вітали його теперішнім високим саном, пророкуванням вищости нової (Кул.)].
    * * *
    1) ( действие) підніма́ння, підняття́, підійма́ння, здійма́ння, зніма́ння, підне́сення; підви́щення, (неоконч.) підви́щування; підніма́ння, підійма́ння, здійма́ння, зніма́ння
    2) мат. підне́сення
    4) (площадка, помост выше пола, земли) підви́щення, узви́шшя

    Русско-украинский словарь > возвышение

  • 82 возка

    возіння, воження. -ка снопов с пола и время этой возки - возовиця (также о сене), коповіз (р. -возу, м. р.) коповозиця.
    * * *

    Русско-украинский словарь > возка

  • 83 горбыль

    обапіл (р. -пола), обапілок (р. -лка), облізок (р. -зка), опилок (р. -лка), обзіл (р. обзолу).
    * * *
    обапі́л, -по́ла, оба́полок, -лка

    Русско-украинский словарь > горбыль

  • 84 доска

    дошка (ум. дощечка), (изредка) дертиця, дерниця. [Ой, і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодій Бондарівні домовину збити (Чуб.)]. Доска небольшая или одиночка - дощина. Самая толстая доска - форшта, хворшт. [Дубові форшти для склепу наготували]. Д. двухдюймовая - двіцалівка, двохпальцівка. Д. трёхдюймовая - трицалівка, трьохпальцівка. Д. наиболее употребительная для обшивки - шалівка. Д. толщиною меньше вершка, но толще шалёвки - безименка. Д., составляющая восьмую часть распиленного древесного ствола - гитина, восьмерня. Д.-горбыль - обапол, обаполок (р. -лку), опилок (р. -лку). Д. для пола - мостина, мостовина, (реже) місниця. Д. в потолке - стелина. Д. в заборе - ділина; (в воротах) ворітниця. В заборе доска, прикрывающая забор или частокол - гловень (р. -вня). Доска с уступами, на которые кладутся полки - шимбалок (р. -лка). Дубовые доски для лодок - боти. Д., положенные на лодках для устройства парома - мостинці (р. -нців). Доски, по которым скатывают тяжести для нагрузки и т. п. - кітвиці. Д., переброшенная через ручей, речку - кладка. Д. кухонная для теста, для котлет и т. п. - стільниця. [Візьми меншу стільничку на зілля: на великій ми тісто пораємо]. Д., употребляемая вместо колокола в монастырях (било) - брязкало, било, калатало. [Говорили, як у било били, а йому й не в догадки. Піп у дзвін, а чорт у калатало]. Д. кроильная - кравальня, кравниця, крійниця. Д. для глаженья - прасувальна дошка. Д., которую сапожник кладёт себе на колени и разбивает на ней молотком кожу - клепак (Вас.). Д. деревянная, для писания на ней масляными красками - блят. [Повіз дерево до столярів, щоб поробили бляти, а мій брат помалював]. Вымощенный досками - мостовий. [Ой, Олено, сестро моя, помий двори мостовії]. Обшить досками - обшалювати, пошалювати. От доски до доски - від дошки до дошки; від палятурки до палятурки. [Всю оту купу книжок я знав уже розказати од палятурки до палятурки (Васильч.)]. Доска классная - таблиця. Д. аспидная - тавлетка, грифельна дошка. Д. шахматная - шахівниця. Д. грудная (анат.) - груднина.
    * * *
    до́шка

    от доски́ до доски́ [прочита́ть, вы́учить] — від до́шки до до́шки (від паліту́рки до паліту́рки) [прочита́ти, ви́вчити]

    Русско-украинский словарь > доска

  • 85 заладиться

    ( обычно с отрицанием) пола́дити (з ким), піти на лад (що), задатися

    Русско-украинский словарь > заладиться

  • 86 залатанный

    зала́таний, пола́таний

    Русско-украинский словарь > залатанный

  • 87 заплатанный

    зала́таний, пола́таний, ла́таний

    Русско-украинский словарь > заплатанный

  • 88 изругать

    злаяти, збетшати, виганьбити кого; срвн. Разругать, Разбранить. [Ти-ж мене не збив, не злаяв, догани не дав (Чуб. V). Семен було мене і полає і виганьбить (Федьк.). Я його так збештав, що не знаю як і в двері потрапив (Гумань)]. Изруганный - злаяний, збештаний, виганьблений.
    * * *
    ви́лаяти, обла́яти; ви́ганьбити, -блю, -биш

    Русско-украинский словарь > изругать

  • 89 исковерканный

    1) прич. зіпсо́ваний, попсо́ваний; зні́вечений, поні́вечений; покалі́чений, скалі́чений; покру́чений; перекру́чений; спотво́рений; покалі́чений, скалі́чений
    2) (в знач. прил.: изломанный, повреждённый) пола́маний, поні́вечений, зні́вечений, покру́чений, покалі́чений, скалі́чений
    3) (в знач. прил.: нравственно изуродованный) зіпсо́ваний, зні́вечений, скалі́чений
    4) (в знач. прил.: неправильный, искажённый) перекру́чений; ( искалеченный) калі́чений, покалі́чений; (о языке: ломаный) ла́маний

    \исковерканныйое сло́во — перекру́чене сло́во

    \исковерканныйый язы́к — калі́чена (покалі́чена, ла́мана) мо́ва

    Русско-украинский словарь > исковерканный

  • 90 исколоченный

    1) поби́тий; пото́вчений
    2) поби́тий; пото́вчений; пола́маний

    Русско-украинский словарь > исколоченный

  • 91 исправление

    1) дейст. а) (выпрямление) виправляння, випростовування, оконч. виправлення, випростування чого; б) (лажение) направляння, справляння, лагодження, оконч. направлення, справлення, на[по]лагодження чого; направа, полагода. [Раз якось треба було обом громадам порадитися про полагодження шляху (Кон.). Громадянам довелось піклуватися про споруду нових церков і направу поруйнованих (Куліш)]. -ние дорог, мостов - полагодження (неок. лагодження шляхів, мостів; в) виправляння, на[по]правляння чого, оконч. виправлення, на[по]правляння чого (помилок, тексту); виправа, направа, поправа чого. [Календарна реформа, як проста поправа астрономічного часу, не мала-б нічого лихого (Н. Рада)]. -ние нравов, недостатков - по[на]правляння норовів (звичаїв), хиб; г) кого -на[по]правляння кого; д) -ние должности, обязанностей - справляння, справування якої служби, яких обов'язків, (исполнение) виконування якої служби, яких обов'язків. -ние должности, обязанностей за кого - справування, урядування за кого, справування служби, уряду, обов'язків за кого, чиїх, заступання кого;
    2) сост. (в духовн. отн.) поправа, направа (на добре). [Люди шукали собі науки, помочі і поправи найбільш у письмі святому (Куліш)]. -ние преступника - поправа злочинця. Время -ния - час направи. В поведении его заметно большое -ние - в його поводженні помітно велику поправу. Дом для -ния - дім для поправи кого;
    3) (в рукописи, тексте и т. д.) виправка, поправка, виправлення; см. Поправка 2. [Поробив виправки в рукопису (М. Грінч.)].
    * * *
    1) ла́годження, пола́годження, ладна́ння; попра́влення, (неоконч. д.) поправля́ння; ви́правлення, попра́влення, (неоконч. д.) виправля́ння, поправля́ння; попра́ва; пра́влення; викона́ння, (неоконч. д.) вико́нування, викона́ння
    2) ( поправка) по́правка, ви́правлення

    Русско-украинский словарь > исправление

  • 92 исправленный

    1) пола́годжений; спра́влений; попра́влений
    2) ви́правлений, попра́влений; спра́влений

    Русско-украинский словарь > исправленный

  • 93 краюха

    Краюшка
    1) (горбушка хлеба) окраєць (-йця), окрайчик, цілушка; (ломоть) луста, палустень (-сня), партика (хліба);
    2) (горбыль) обапіл (-пола), обапілок (-лка).
    * * *
    окра́єць, род. п. окра́йця; ( ломоть) ски́ба, ски́бка, парти́ка; диал. ба́йда

    Русско-украинский словарь > краюха

  • 94 любитель

    1) (чего) любитель, аматор, прихильник чого, охочий, охотливий, охітний, щирий до чого, залюбленик у чому, (знаток) знавець (-вця) чого и у чому, (охотник до чего) ласий до чого и на що, (шутл.) голінний до чого; срв. Любящий. [І Хомяков, Русі ревнитель, Москви, отечества любитель (Шевч.). Я не охочий до підслухів (Грінч.). Охочий до лящів (Глібів). Залюбленики в квітках (Н.-Лев.)]. -тель легкой жизни - прихильник легкого життя, полегкар (-ря), легкобит (-та). -тель почета - шанолюбець; см. Честолюбец. -тель пиров - бенкетолюб, бенкетар (-ря); см. Гуляка. -тель прекрасного, женского пола - прихильник гарного (красного) роду, (вульг.) охочий, ласий до жіноцтва; срв. Бабник. [Дуже охочий до гарних дівчат (Н.-Лев.). Ласий до гарних жінок (Леонт.)]. -тель покушать - ласий (охочий) до доброї страви, ласій, ласун; срв. Чревоугодник. -тель пения - співолюб, охочий до співів;
    2) (почитатель, ревнитель) прихильник, (поклонник) приклонник. -тель науки, книги - прихильник науки, книги, книголюб. Общество -лей древности физкультуры, камерной музыки - товариство прихильників старовини, фізкультури, камерної музики. -тель вашего таланта, вашей кисти, музы - прихильник (приклонник) вашого таланту, пензля, вашої музи;
    3) (непрофессионал) аматор (-ра). [Грали аматори (Грінч.)]. Фотограф -тель - фотограф-аматор.
    * * *
    ама́тор

    Русско-украинский словарь > любитель

  • 95 любовь

    1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;
    2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];
    3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];
    4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;
    5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.
    * * *
    любо́в, -і; (преим. влечение к лицу другого пола, любовные отношения) коха́ння, лю́бощі, -щів, ми́лість, -лості, жениха́ння

    Русско-украинский словарь > любовь

  • 96 менструация

    менструація, місячка, місячне (-ного), цвіт (-ту), краска, жіноче (-чого), уплави (-вів), сплав (-ву) червоний, сплавня червона, рубашня (-ні), рубашне (-ного), (эвфем.) часи, свій час, гості, (гал.) пола.
    * * *
    фиоиол.
    менструа́ція, мі́сячне, -ого

    Русско-украинский словарь > менструация

  • 97 мужеский

    чоловічий, (редко) мужеський, музький, (мужественный) мужні[и]й. [У мене мужній дух, а сила женська (Куліш)]. -кий пол - чоловіча (хлопчача) стать. Ребёнок -кого пола - дитина чоловічої стати, дитина-хлопець. -кий род, грам. - чоловічий рід (р. роду). -кое училище - хлоп'яча (парубоча) школа, школа для хлопців.
    * * *

    Русско-украинский словарь > мужеский

  • 98 мужество

    1) (состояние мужчины, муж. пола, противоположн. женству) чоловічість, мужність (-ости);
    2) (муж. возраст) мужність, мужній вік (-ку), (возмужалость) змужнілість (-ости). Борода - признак -ства - борода - ознака мужности (змужнілости);
    3) (доблесть) мужність, (отвага) відвага, звага, (смелость) сміливість, смілість (-ости). [Влада не має сили й мужности признатися в своїх гріхах (Н. Рада). Благав її витерпіти і з мужністю перенести горе (Н.-Лев.). Спинилася, сподіваючись од його якого слова, що додало-б їй відваги (Грінч.). Не тратьте зваги, діти, будьте тверді (Л. Укр.)]. Вооружиться всем своим -ством - зібрати всю свою мужність (відвагу).
    * * *
    му́жність, -ності

    Русско-украинский словарь > мужество

  • 99 нарушенный

    пору́шений; зламаний, пола́маний

    Русско-украинский словарь > нарушенный

  • 100 настилка

    1) (действие) настилання, настелювання, оконч. наслання, настеле[і]ння; (намащивание) мостіння, намощування, оконч. намощення и намостіння, (камнем) брукування, набруковування, (вульг.) буркування, набурковування, оконч. набрукування, (вульг.) набуркування. -ка пола, потолка - мостіння и намощування (намощення) помосту (підлоги), настилання (наслання) помосту (підлоги), стелі. -ка мостовой - брукування, оконч. вибрукування чого (напр. вулиці);
    2) (всё, что настлано или настилается) насті[и]лка, (из дерева или ровных плит) поміст (-мосту), мостиння (-ння); (из соломы - для скота) по[і]дсті[и]лка, гайно; (стелька в обуви) устілка.
    * * *
    1) ( действие) настилання, настеля́ння, настелення; намощування
    2) см. настил

    Русско-украинский словарь > настилка

Страницы

См. также в других словарях:

  • пола́ти — полати, ей …   Русское словесное ударение

  • ПОЛА — ПОЛА, полы, мн. полы, жен. 1. Свешивающаяся нижняя часть распашной одежды, край, борт. Правая пола. Левая пола. Пола сюртука. 2. Навешенное полотнище, занавес, раскрывающийся на сторону. Пола палатки. Откинуть полу кабинки. ❖ Из под полы… …   Толковый словарь Ушакова

  • Пола — Пола: Топоним Пола  река в Тверской и Новгородской области Пола  посёлок в Новгородской области Пола  итальянское название порта Пула в Хорватии Другое Пола (1932)  тяжелый крейсер Королевского Итальянского флота Пола … …   Википедия

  • пола — долгополый, из под полы; укр. пола, др. русск. пола кусок ткани, занавес (Котошихин), болг. пола пола . От пол сторона, половина ; см. Педерсен, KZ 38, 374; Преобр. II, 90 …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • ПОЛА — ПОЛА, ы, мн. полы, пол, полам, жен. 1. Нижняя часть раскрывающейся спереди одежды. П. пиджака. Из под полы продать (перен.: тайно, незаконно; разг.). Из полы в полу передать, отдать что н. (перен.: из рук в руки и тайно; устар. разг.). 2.… …   Толковый словарь Ожегова

  • пола́ — пола, ы, у; мн.полы, пол, полам …   Русское словесное ударение

  • Пола — ж. 1. Край распахивающейся спереди одежды (пальто, шинели, пиджака и т.п.). 2. устар. Край раздвигающегося или откидывающегося в сторону навешенного полотнища. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • пола — пола, полы, полы, пол, поле, полам, полу, полы, полой, полою, полами, поле, полах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

  • пола — сущ., кол во синонимов: 3 • воскрылие (4) • река (2073) • фалда (3) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин …   Словарь синонимов

  • Пола — река, впадает в оз. Ильмень; Новгородская обл. Название оставлено древним балтоязычным населением, имеет ряд соответствий в гидронимии балт. территорий и вместе с ними восходит к и. е. основе pal болото, топь, трясина . Географические названия… …   Географическая энциклопедия

  • пола — ы; полы; ж. Нижний край каждой из половин распахивающейся одежды. П. пиджака. Придерживать полу. Полы пальто расходятся. // Край свисающего полотнища, которое откидывается в сторону. Полы брезентовой палатки. Раздвинуть полы занавеса. ◁ Из под… …   Энциклопедический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»